Лисичкіна, Любава. У столиці більше немає бібліотек Симонова, Маяковського, Горького: перейменовано 5 закладів у двох районах міста [Електр. ресурс] // Інформаційне агентство "Великий Київ» [сайт]. – Київ, 2015-2024. – Режим доступу: https://bigkyiv.com.ua/u-stolyczi-bilshe-nemayebibliotek-symonova-mayakovskogo-gorkova-perejmenovano-5-zakladiv-u-dvohrajonah-mista/ - Дата публікації: 18.01.2024. – Дата перегляду: 06.02.2024. У столиці більше немає бібліотек Симонова, Маяковського, Горькова: перейменовано 5 закладів у двох районах міста Автор: Любава Лисичкіна У столиці перейменували п’ять бібліотек, назви яких були пов’язані з ідеологічними постатями Росії. Рішення щодо перейменувань були прийняті сьогодні на засіданні Київради. Фото: ілюстративне У КМДА повідомляють, що київські бібліотеки мають носити імена визначних українців. Так, у столиці перейменовано бібліотеки Централізованої бібліотечної системи Дніпровського та Шевченківського районів: бібліотека імені Костянтина Симонова – «Бібліотека на Воскресенці»; бібліотека імені Володимира Маяковського – «Бібліотека на Русанівці»; бібліотека імені Максима Горького – бібліотека імені Миколи Куліша; бібліотека імені В. Дубініна для дітей – «Бібліотека імені Дмитра Білоуса для дітей»; бібліотека імені М. Чернишевського – «Бібліотека на Дегтярівській». Довідково: Микола Куліш – один з найяскравіших та найбільш оригінальних українських драматургів першої половини минулого століття – народився 6 (18) грудня 1892 р. у селі Дніпровського повіту Таврійської губернії у бідній селянській родині. У 1924 р. М. Куліш написав п’єсу «97», у якій розповів про голод 1921-22 рр. на Херсонщині. Постановки цього твору та п’єси «Комуна в степах» (1925 р.) на харківській сцені принесли йому загальне визнання й у 1925 р. Микола Гурович переїхав до Харкова. Творчою вершиною стали п’єси «Народний Малахій» (1928 р.), «Мина Мазайло» (1929 р.). Тема цих п’єс – облудність
ідеалів комуністичної революції, національне пристосуванство і фальш міщанського середовища. Розквіт його творчої активності припав на 20-ті – початок 30-х років – період відродження, розвитку та трагедії України. Переїзд до столиці спричинив справжню революцію у творчості М. Куліша, він один з засновників української модерної драматургії. Дмитро Білоус – поет, перекладач, літ. критик, громад. діяч. Народився 24 квітня 1920 року в селі Курмани (тепер Сумської області). За зовнішньою легкістю і простотою його дитячих віршів криється велика робота. Скажімо, готуючи книжку «Пташині голоси», письменник провів цілу дослідницьку роботу — як безпосередньо в лісі, на природі, так і зі спеціальною літературою. Збіркою зацікавилися навіть фахівці-орнітологи. Її перекладено білоруською та болгарською мовами. А вершиною дитячої поезії Д. Білоуса стала збірка «Диво калинове», удостоєна Національної премії імені Т. Г. Шевченка, та її своєрідне продовження — збірка «Чари барвінкові».