Електронні ресурси Малаков, Д. Неперевершеному Городецькому – 150! [Електр. ресурс] // ДЕНЬ : [сайт]. – Текст. та граф. дані. – 1997-2023. – Режим доступу: https://day.kyiv.ua/article/kultura-osobystist/neperevershenomuhorodetskomu-150 – Назва з екрана. – Дата публікації: 16.05.2013. – Дата перегляду: 08.05.2023. Тимченко, М. Легенди будинку із химерами [Електр. ресурс] // ДЕНЬ : [сайт]. – Текст. та граф. дані. – 1997-2023. – Режим доступу:https://day.kyiv.ua/photo/lehendy-budynku-z-khymeramy – Назва з екрана. – Дата публікації: 17.09.2016. – Дата перегляду: 08.05.2023. У Черкасах встановили меморіальну дошку архітектору Владиславу Городецькому [Електр. ресурс] // УКРІНФОРМ : [Мультимедійна платформа]. – Текст. та граф. дані. – 2015-2023. – Режим доступу: http://surl.li/nznws – Назва з екрана. – Дата публікації: 20.07.2021. – Дата перегляду: 08.05.2023. Цалик, С. Блог історика: Городецький найхимерніший київський архітектор [Електр. ресурс] // BBC NEWS УКРАЇНА : [сайт]. – Текст. та граф. дані. – 2023. – Режим доступу: http://surl.li/nznyf – Назва з екрана. – Дата публікації: 4.06.2018. – Дата перегляду: 08.05.2023. Шама, О. Бетонний заміс. Як архітектор Владислав Гродецький створював унікальний образ Києва [Електр. ресурс] // NV.UA VOICE. ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК» : [сайт]. – Текст. та граф. дані. – 2014-2023. – Режим доступу: https://nv.ua/ukr/ukraine/events/betonniy-zamis-yak-arhitektor-vladislavgorodeckiy-stvoryuvav-unikalniy-obraz-kiyeva-50013382.html – Назва з екрана. – Дата публікації: 31.03.2019. – Дата перегляду: 08.05.2023. 8 Відділ культури Дніпровської районної у місті Києві держадміністрації Централізована бібліотечна система Дніпровського району Бібліотека імені О. Олеся Химери і реальність Лєшека Дезидерія Владислава Городецького До 160-річчя від дня народження архітектора Бібліографічна довідка Київ, 2023
Шановні читачі! Пропонуємо Вашій увазі бібліографічну довідку, присвячену 160-річчю від дня народження Лєшека Дезидерія Владислава Городецького – одного з найвидатніших українських архітекторів початку ХХ сторіччя. Пан Городецький народився 23 травня (4 червня за н.с.) 1863 року в родині польського аристократа в розташованому на березі річки Південний Буг маєтку Шолудьки Подільської губернії, нині Немирівського району Вінницької області. Це був родовий маєток Глюзинських, з дому яких походила мати майбутнього видатного зодчого – Леопольдіна. У п'ятому класі училища майбутній архітектор отримав із Санкт-Петербурга свідчення Ради Імператорської академії мистецтв про те, що постановою Особливої конкурсної комісії учня визнано гідним похвали за класний «малюнок пензлем з гіпсу». Городецький вступив до Імператорської академії мистецтв у Петербурзі. Ще до закінчення курсу навчання Городецький почав проєктувати та будувати гімназії та училища в Умані та Черкасах. Ці будівлі збереглися і сьогодні. У 1890 році він отримав звання класного художника ІІІ ступеня та право на чин XIV класу. Владислав Городецький є одним із найвідоміших архітекторів Києва. Елегантний, ексцентричний пан, пристрасний мисливець, романтик у творчості та водночас підприємець. А ще – дизайнер сценічних костюмів для театру «Соловцов» (сьогодні в цьому приміщенні – Театр імені І. Франка), вбрання та ювелірних прикрас для своєї дружини. Довідку складено 25 травня 2023 року в алфавіті авторів чи назв книг і статей з газет та журналів з фондів бібліотек імені О. Олеся та ЦРБ імені П. Тичини. Рекомендовано для широкого загалу читачів. Склав та підготував до друку О. Л. Шаян. © Бібліотека імені О. Олеся, м. Київ Телефон для довідок: 292-70-35 Адреса бібліотеки: проспект Л. Каденюка, 19/30 e-mail: [email protected] Ільченко, О. Місто з химерами : роман / О. Ільченко. – Київ : Комора, 2019. – 261 с. Котик, І. Геометрія української химерності : [есей] / І. Котик // Критика прози : [зб. статей та есеїв]. – Київ : Грані-Т, 2011. – C.114- 119. Кудрявцев, Л. Класик київської архітектури / Л. Кудрявцев // Двадцять архітекторів, які будували Київ : [документальнопубліцистичне видання]. – Київ : Видавничий центр «Друк», 2003. – С.50-53. Малаков, Д. Архітектор Городецький. Архівні розвідки / Дмитро Малаков. – Київ : Кий, 1999. – 237 с. Малаков, Д. Городецький. Виклик будівничого : [альбом] / Дмитро Малаков. – Київ : Грані-Т, 2008. – 176 с.; іл. Рибаков, М. Вулиця Архітектора Городецького. Історикокраєзнавчі нариси / М. Рибаков. – Київ : Фенікс, 2007. – 224 с.; іл. *** Зворський, С. Храм знань на Дніпровському пагорбі : [з історії будівлі Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого] / С. Зворський // Бібліотечна планета. – 2011. – № 1(51). – С.11-15. Казакова, К. Химерний проєкт на березі Дніпра / К. Казакова // D-news (Дніпровські новини). – 2011. – 13 січня (№1). Лиховід, І. Зберегти київські гори... та обличчя / І. Лиховід // День. – 2020. – 7-8 серпня (№147-148). Радзієвська, В. Архітектор Городецький у Будинку з химерами тримав корову / В. Радзієвська // Країна. – 2019. – 8 серпня (№31). Чорна, С. Київський Гауді – романтичний майстер архітектурних ландшафтів / C. Чорна // Голос України. – 2020. – 4 червня (№90). 7
Географія його поїздок: Азербайджан та Кенія, Афганістан та Кавказ, Іран та Монголія, Сибір і Тибет. В 1911–1912 рр. Городецький полював в Африці. Увечері 6 листопада 1911 року він і двоє його друзів, такі ж затяті мисливці, зійшли в Неаполі на борт комфортабельного пароплава «Кронпринц», щоб вирушити у грандіозну подорож – в савани Кенії та долини Кіліманджаро. За два роки вийшла книга «У джунглях Африки: щоденник мисливця», яку він опублікував у Польській друкарні в Києві накладом 50 примірників. Книга була незвичайна: золотий обріз, папір шиберної крейди, палітурка з різьбленого дуба. Ілюстрував книгу він сам. Оригінальний екземпляр книги можна побачити в Музеї однієї вулиці на Андріївському узвозі. Еміграція: палац князів Вишневецьких та перший в Тегерані залізничний вокзал Владислав Городецький прожив у Києві 30 років. Однак у 1920 році 57-річний архітектор разом із дружиною Корнелією Марр переїжджає до Польщі, де реставрує палац князів Вишневецьких, проєктує споруди на знаменитому курорті Хелм і працює на високій посаді у Міністерстві громадських робіт. 1928 року американська інвестиційна компанія «Генрі Улен & К°» запропонувала йому посаду головного архітектора синдикату зі спорудження перських залізниць. Лінія життя Лєшека Дезидерія Владислава Городецького завершилася 1930-го року. Київського архітектора поховано на римокатолицькому цвинтарі Долаб у Тегерані. Навесні 2004 року за підтримки меценатів в київському Пасажі (вул. Хрещатик, 15) був відкритий пам'ятник митцю. Радимо прочитати Горбик, О. Костьол Св. Миколая / О. Горбик // Римо-католицькі костьоли Києва і Київщини. – Київ : Техніка, 2004. – С.100-108. – (Національні святині України). Городецький, В. У джунглях Африки: щоденник мисливця / В. Городецький. – Київ : Редакції загальнопедагогічних газет, 2004. – 128 с. ; іл. – (Бібліотека «Шкільного світу»). 6 Централізований водогін Києва Одним із перших проєктів Городецького, отриманого восени 1890 р., стала родинна усипальниця Штейнгейлів на Аскольдовій могилі. 27-річному архітекторові її замовив залізничний магнат – барон Рудольф Штейнгейль. Цієї ж осені мерія Києва започаткувала важливий для столиці і пілотний для України проєкт – централізовану систему міського водопостачання. І 1894 року одне із замовлень було довірено 31-річному архітекторові-початківцю Городецькому. Виконавши вдало завдання, Владислав Городецький отримав ім'я «потрібного професіонала». Через рік, архітекторові запропонували позицію у складі Домобудівного товариства, яке володіло монополією на урбаністичне перетворення похмурого середньовічного колишнього маєтку професора медицини Київського університету Ф. Мерінга, який простягався від Хрещатика до Банкової, на комфортабельний європейський діловий і світський квартал. До втілення такого плану товариство допустило Георгія Шлейфера, Едуарда Брадтмана, Мартіна Клуга і Владислава Городецького. Йому доручили розробити мапу території та спроєктувати розташування вулиць. Одна з них сьогодні носить його ім'я. Наступною помітною роботою фахівця стало проєктування та будівництво у 1895–1896 роках шести корпусів Південноросійського машинобудівного заводу по вулиці Жилянській, 107, Київ. Національний художній музей і Римо-католицький костьол святого Миколая У 1897 році, після вдалого виконання кластера павільйонів для представлення продукції землевласника, цукрозаводчика і Віцепрезидента Сільськогосподарського товариства в Києві – графа Юзефа Миколи Потоцького та для Гірничого відділу архітектурного управління в рамках Імперської сільськогосподарської та промислової виставки, організованої на Черепановій горі (нинішній НСК «Олімпійський»), фахівцеві доручили спроєктувати будівлю Музею товариства любителів давнини. Сьогодні це Національний художній музей України. 3
Наступне замовлення – Римокатолицький костьол святого Миколая. Наприкінці ХІХ століття у Києві проживало понад 33 тисячі католиків латинського обряду – 13% тодішніх киян. Після православ'я римокатолицьке віровчення було у столиці другим за кількістю вірян. У конкурсі із тридцяти робіт переміг ескізний проєкт студента п'ятого курсу Інституту цивільних інженерів С. Воловського. Його й вдосконалив В. Городецький, використавши принципову схему та план, одночасно істотно збагативши зовнішній вигляд храму у неоготичному стилі. Будівництво Миколаївського костьолу тривало з 8 серпня 1898 року до 6 грудня 1909-го. На цьому об'єкті будівельна фірма купця 1-ї гільдії Лева Гінзбурга вперше застосувала набивні бетонні палі системи гірничого інженера та винахідника Антона Страуса. Згодом обидва професіонали стали постійними співавторами дивовижних проєктів Владислава Городецького. Мавританський дизайн Караїмської кенаси Кваліфікація 37-річного Владислава Городецького була помічена купцем 2-ї гільдії, тютюновим фабрикантом та головою Товариства київських караїмів – Соломоном Когеном. Ще 1874 року він придбав велику садибу в середній частині Києва, що займала половину кварталу між Хрещатиком та Новоєлизаветинською, нині – Пушкінською, вулицею. Для двохтисячної караїмської громади міста Соломон Аронович Коген придбав земельну ділянку на вулиці Підвальній, нині Ярославів Вал, 7, одну половину якої виділив під Кенасу – караїмський молитовний дім, а другу – під будинок прибутковий. Споруджений в помірному мавританському стилі, караїмський молитовний дім був урочисто освячений в 1902 році. 4 Технологія гірничого інженера Страуса: Будинок із химерами Навесні 1901 року у відомому той час ресторані «Маркіз» Городецький поділився новиною: днями недорого придбав ділянку землі по вулиці Банковій. Ділянка містилась на крутому схилі Печерських пагорбів, перепади висоти були просто неймовірними. До того ж локація була на березі осушеного Козиного болота. Зодчий взявся за проєкт, оскільки мав професійний секрет: будувати можна на бетонних палях за новітньою технологією авторства українського гірничого інженера Антона Емільовича Страуса. Партнер спроєктував замовнику складний фундамент: 50 бетонних паль занурили у ґрунт на глибину п'ять метрів і для додаткової безпеки споруди поставили на бетонні подушки. Даний ступеневий фундамент на палях з одного боку і стрічковий з іншого. Будинок був оснащений: холодильниками та винним льохом, стайнями з кімнатами для кучерів, сараєм для екіпажів та пральнею і малогабаритним корівником для ранкового молока. У дворі було облаштовано сад, фонтани та альпійську гірку. А у вестибюлі будинку в гостей іноді виникало враження, що проходять по океанічному дну. Полювання у саванах Кенії і Танзанії Городецький одним із перших киян придбав автомобіль. Архітектор цікавився авіацією і, маючи дружні взаємини з авіаконструктором Ігорем Сікорським, став першим у Києві зодчим, який літав на аероплані. 1903 року Владислава Городецького обрали п'ятнадцятим Почесним членом Київського відділу Імператорського полювання. Інші чотирнадцять були високородними вельможами, такими як Великий Князь Микола Миколайович, принц Ольденбурзький, гофмейстер Двора Його Величності князь Рєпнін, обер-егермейстер Микола Балашов. 5