Journal 6_online_new

ISSN 2474-9397

Scien fic Journal

*

Multidisciplinary Approach

American Journal
of Fundamental,
Applied & Experimental

Research

2017 / 3 (6)

Initiated by Ukraine and Ukrainians Abroad Not-for-proϐit Corporation
New York NY, USA, 2016

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research. Issue: 3 (6).
Publ.: Ukraine and Ukrainians Abroad Not-for-profit Corporation, New York NY, USA (07/2017–09/2017). 123 р.

Scientific journal «American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research» is a peer reviewed open access journal,
which is co-published in the USA.

The main principle of the journal is to promote communication among scientists from different countries worldwide.
The main research areas are as follows: Biological Sciences; Historical Sciences; Economic Sciences; Philosophical Sciences; Philological
Sciences; Jurisprudence; Pedagogical Sciences; Medical Sciences; Psychological Sciences; Social Sciences; Political Science; Governance; Cultural
Studies; Social Communication; Cross-Sectoral Research. The journal is published quarterly in two languages: English; Ukrainian.

Published and distributed by:
UKRAINE AND UKRAINIANS ABROAD INC. DOS ID #: 4905826 Initial DOS Filing Date: MARCH 02, 2016
County: NEW YORK Jurisdiction: NEW YORK Entity Type: DOMESTIC NOT-FOR-PROFIT CORPORATION

Current Entity Status: ACTIVE

Entity Address Information DOS Process:
NADIYA BURMAKA
170 WEST 82 STREET

NEW YORK, NEW YORK, 10024

Editor in Chief: Chief Scientific Editors:
Burmaka N. – Ph.D. in Psychology, Professor at the International Academy of Maksymenko S. – Dr. Sc. in Psychology, Professor, Academician of NAPS of
Sobriety, Full Member of EuANH (Scotland, UK), Honorary memberof East Ukraine, Academician EANS (Germany), G.S. Kostiuk Institute of Psychology
European Scientific Analytics Federation of International Academy of Science
and Higher Education (London, UK), Ukraine and Ukrainians Abroad Not-for- of NAPS of Ukraine.
Skiba V.V. – Dr. Sc. in Medicine, Professor, Kyiv Medical University of UAFM,
profit Corporation.
Ukraine.
Executive Secretary:

Lunov V. – Ph.D. in Psychology, Professor, Full Member of EuANH (Scotland, UK),
G.S. Kostiuk Institute of Psychology of NAPS of Ukraine.

Editorial / Expert’s Board

Chiladze G. – Doctor of Law, Doctor of Economics, Professor, National Research Mamedov Z. – Dr. Sc. in Biology, Professor , A.I. Karaev Institute of Physiolog of
Analytics Federation, Georgia. Azerbaijan National Academy of Sciences, Azerbaijan.
Dubaseniuk O. – Dr. Sc. in Pedagogy, Professor, Zhytomir Ivan Franko State Mykhaylov B. – Dr. Sc. in Medicine, Professor, Kharkiv Medical Academy of
University, Ukraine. Postgraduate Education, Ukraine.
Gryganskyi A. – Ph.D. in Biology, Duke University, Durham, USA.
Gryganska I. – Ph.D. in Psychology, Kyiv Medical University of UAFM, Ukraine. Rushai A.K. – Dr. Sc. in Medicine, Professor, Kyiv Medical University of UAFM, Ukraine.
Iserman R. – Honorary Dr. Sc. in Political Psychology. Full Member of EuANH Sosin I. – Dr. Sc. in Medicine, Professor, Kharkiv Medical Academy of Postgraduate
(Scotland, UK), Family Health International Not-for-profit Corporation, USA. Education, Ukraine.
Kalashnik I. – Ph.D. in Psychology, Bohdan Khmelnytsky National University of Tsekhmister Ya. – Dr. Sc. in Pedagogy, Professor, Full Member of EuANH (Scotland,
Cherkasy, Ukraine. UK), O.O. Bogomolets National Medical University, Ukraine.
Kocharian O. – Dr. Sc. in Psychology, Professor, V.N. Karazin Kharkiv National Yatsenko T. – Dr. Sc. in Psychology, Professor, Academician of NAPS of Ukraine
University, Ukraine. Bohdan Khmelnytsky National University of Cherkasy, Ukraine.
Yatsenko V. – Dr. Sc. in Medicine, Professor, National Technical University of
Ukraine “Kyiv Polytechnic Institute”, Ukraine.

Editors / Reviewers:

Balabanova L. – Dr. Sc. in Psychology, Professor, National University of Civil Moliako V. – Dr. Sc. in Psychology, Professor, Academician of NAPS of Ukraine
Protection, Ukraine. G.S. Kostiuk Institute of Psychology of NAPS of Ukraine, Ukraine.
Chepeleva N. – Dr. Sc. in Psychology, Professor, Academician of NAPS of Ukraine, Orlova O. – Ph.D. in Pedagogy, Zhytomyr Regional In-Service Teacher Training
G.S. Kostiuk Institute of Psychology of NAPS of Ukraine, Ukraine. Institute, Ukraine.
Chernavska T. – Dr. Sc. in Psychology, Professor, Odessa I.I. Mechnikov National Rodyna N. – Dr. Sc. in Psychology, Professor, Odessa I.I. Mechnikov National
University, Ukraine. University, Ukraine.
Danyluk I. – Dr. Sc. in Psychology, Professor, Taras Shevchenko National University Shevtsov A. – Dr. Sc. in Special Education Sciences, Ph.D. in Physics and Mathe-
of Kyiv, Ukraine. matics, Professor, Corresponding Member of the National Academy of Educational
Hall A. – Honorary Dr. Sc. in Political Psychology in Psychology of Management, Sciences of Ukraine, Ministry of Education and Science of Ukraine.
USA. Slyusarevskii M. – Ph.D. in Psychology, Professor, Corresponding member of
Hovorun T. – Dr. Sc. in Psychology, Professor, John Paul II Catholic University of NAPS of Ukraine, Institute of Social and Political Psychology of NAPS of Ukraine,
Lublin, Poland. Ukraine.
Hulbs O. – Dr. Sc. in Psychology, Professor, Kramatorsk Institute of Economics Smagin I. – Dr. Sc. in Pedagogy, Professor, Zhytomyr Regional In-Service Teacher
and Humanities, Ukraine. Training Institute, Ukraine.
Ivaschenko Yu. – Ph.D. in Physical and Math. Sciences (Ukraine). Smulson M. – Dr. Sc. in Psychology, Professor, Corresponding member of NAPS
Kireyeva Z. – Dr. Sc. in Psychology, Professor, Odessa I.I. Mechnikov National of G.S. Kostiuk Institute of Psychology of NAPS of Ukraine, Ukraine.
University, Ukraine. Sydorchuk N. – Dr. Sc. in Pedagogy, Professor, Zhytomir Ivan Franko State
Kokun O. – Dr. Sc. in Psychology, Professor, G.S. Kostiuk Institute of Psychology of University, Ukraine.
NAPS of Ukraine, Ukraine. Tolstoukhov A. – Dr. Sc. in Philosophy, Professor, Academician of NAPS of Ukraine,
Lantukh V. – Dr. Sc. in History, Professor, Kramatorsk Institute of Economics and National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Ukraine.
Humanities, Ukraine. Vlasova O. – Dr. Sc. in Psychology, Professor, Taras Shevchenko National
Malecha A. – Ph.D. in Psychology, Professor, Uniwersytet Szczeciński, Poland. University of Kyiv, Ukraine.
Markova M. – M.D., Ph.D., Professor, Kharkiv Medical Academy Of Postgraduate Yevdokymova N. – Dr. Sc. in Psychology, V.O. Sukhomlinsky Mykolayiv National
Education, Ukraine. University, Ukraine.
Miroshnyk O. – Ph.D. in Philology, Bohdan Khmelnytsky National University of Zabrotskyy M. – Prof., Ph.D. in Psychology, Honorary Doctor of Zhytomir Ivan
Cherkasy, Ukraine. Franko State University; Izrael.

The publishers and editors do not accept responsibility for the beliefs expressed by the
authors based on their research and personal beliefs.

© Ukraine and Ukrainians Abroad Not-for-profit Corporation, New York NY, USA, 2017
© Authors of articles, 2017

2

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

Content

Burmaka N. EDITOR’S COLUMN ................................................................................................................. 4

Shevtsov A., Chuhrii I. PSYCHOLOGICAL MECHANISMS OF SOCIAL ADAPTATION
OF YOUNG PEOPLE WITH DISABILITIES.................................................................................................. 6

Andriushchenko T. MERITS OF THE STRUCTURE OF HEALTH-KEEPING ENVIRONMENT
OF THE PRESCHOOL EDUCATIONAL ESTABLISHMENT [in English and Ukrainian] .......................... 15

Grigorov S., Steblyanko A. APPLICATION OF RAMAN SPECTROSCOPY OF SALIVA
FOR DIAGNOSTIC STUDY OF PERIOSTITIS ............................................................................................. 23

Jivilova J. EMOTIONAL DISTURBANCES ON ORGANIC BRAIN DISORDERS PATIENTS WITH
PERSONALITY COMPLICATIONS IN A HOSPITAL WITH STRICT SUPERVISIOn [in Ukrainian] ....... 27

Kovalenko V. “I CONSIDERED MY LIVE FATHER FOR LIVE UKRAINE...” (TO THE QUESTION
OF GENERATION OF TODOSII OSMACHKA) [in Ukrainian] ................................................................... 34

Lysaichuk Y., Khomut J. THE METHOD OF ELIMINATION OF DISORDER DURING THE
TRANSPLANTATION OF SKIN-AND-MUSCLE FLAPS AND REPLANTATION OF THE LIMBS.
THE TECHNOLOGY BY LYSAYCHUK Y.S.................................................................................................. 41

Miroshnyk O. AUTOBIOGRAPHY VASYL STEFANYK FEBRUARY 9, 1926:
ATTEMPT READING PSYCHOBIOGRAPH [in Ukrainian].......................................................................... 43

Mykhaylov B., Vodka M., Vashkite I., Aliieva T. PSYCHOSOCIAL SUPPORT OF PERSONS
AFFECTED IN THE WAR ZONE [in Ukrainian] ............................................................................................ 50

Savchyn M., Zhyhaylo N. THE FORMATION OF NATIONAL CONSCIOUSNESS
AND NATIONAL DIGNITY AS THE OBJECTIVE OF A STUDENT’S SOCIALIZATION........................ 56

Skyba V., Osadchy O., Boris R., Levуtska O., Mukhalchuk I., Voituk N. CHOICE OF TREATMENT
MODALITIES FOR PULMONARY EMBOLISM .......................................................................................... 61

Sosin I., Chuiev Yu., Burmaka N., Honcharova O. DIDACTIC PARADIGMS OF LASER
INTEGRATED NANOTECHNOLOGIES IN COMPLEX TREATMENT
OF ADDICTION DISEASES [in English and Ukrainian] ................................................................................ 64

Sydorchuk N. METACOGNITIVE PROCESSES AS A PSYCHOLOGICAL
AND PEDAGOGICAL BASIS FOR THE PROFESSIONAL TRAINING OF THE PROSPECTIVE
SPECIALISTS FOR PROFESSIONAL SELF-EDUCATION [in English and Ukrainian].............................. 80

Voznyuk A. A NEW PARADIGM OF PSYCHOTHERAPY CORRECTION (REHABILITATION)
OF THE CHILDREN WITH SPECIAL NEEDS .............................................................................................. 86

Yatsenko T. “IMPLICIT ORDER” AS A FORM OF MANIFESTATION THE CONTRADICTORY
NATURE OF THE PSYCHIC INTEGRITY [in English and Ukrainian] ......................................................... 93

Zganyajko I., Shabatina A. LEARNING ENGLISH BY HEARING IMPAIRED CHILDREN ................... 111

FAMINE-GENOCIDE....................................................................................................................................... 115

CHARITY.......................................................................................................................................................... 121

3

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

Nadiya Burmaka

Ph.D. in Psychology, MD,
Professor at the International Academy of Sobriety,

Full Member of EuANH (Scotland, UK)
Honorary member of East Europen Scientific Analytics Federation of International

Academy of Science and Higher Education (London, UK)

President of "Ukraine and Ukrainians Abroad", USA

Editor’s Column Колонка редактора

Dear Ukrainian community! Вельмиповажна українська громадо!
Dear colleagues, friends, journal authors and readers! Шановні колеги, друзі, автори журналу та читачі!

The sixth issue of the interdisciplinary periodical Вийшов у світ шостий номер міждисциплінар-
“American Journal of Fundamental, Applied and Experi- ного періодичного видання «Американський журнал
mental Research“, registered by the United States’ or- фундаментальних, прикладних і експериментальних
ganiza on “Ukraine and Ukrainians Abroad” in partner- досліджень» зареєстрованого у США організацією
ship with the Society of Psychologists of Ukraine and «Ukraine and Ukrainians Abroad» в партнерстві з То-
G.S. Kos uk Ins tute of Psychology of the Na onal Aca- вариством психологів України, Інститутом психології
demy of Pedagogical Sciences of Ukraine was officially імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних
published. наук України.

We submit to review the works that, undoubtedly, Пропонуємо на розгляд роботи, які, поза вся-
are worthy of a en on of the interna onal scien fic ким сумнівом, є достойними уваги міжнародної нау-
community. кової громадськості.

In the issue, we proceed on discussion heading У поданому випуску продовжена дискусія у
“The Ukrainian na on: reconsidera on, overcoming, achie- рамках рубрики «Українська нація: переосмислення,
vements”, ini ated by the works of the president of the подолання, здобуття», започаткованої працями пре-
Na onal Academy of Sciences of Ukraine (NASU), acade- зидента НАПН України академіка В.Г. Кременя та ди-
mician V.G. Kremen and the director of the G.S. Kos uk ректора Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН
Ins tute of Psychology (NASU) academician S.D. Maksy- України академіка С.Д. Максименка. Стаття львівсь-
menko. The Ar cle of Lviv scien sts Zhyhaylo, Mraka and ких науковців п.п. Жигайло, Мраки та Войцеховської
Voitsekhovska acquaints us with the worked out by their знайомить нас з розробленою їх колективом і вже
group and successfully tested diagnos c and correc on- успішно апробованою діагностико-корекційною про-
al program of the moral forma on of the student youth грамою духовного становлення особистості студент-
personality. ської молоді.

While the economic instability, the people with В часи економічної нестабільності особливо враз-
special needs become especially vulnerable. The study ливими стають люди з особливими потребами. Без-
of Mr. Shevtsov and his colleague, Mrs. Chukhrii, on the заперечний інтерес у цьому зв’язку викликає дослі-
peculiari es of social adapta on of young people with дження п. Шевцова і його колеги п. Чухрій, присвячене
dysfunc on of the bone and muscular system proves an вивченню особливостей соціальної адаптації молодих
indisputable interest in this regard. людей з дисфункціями кістково-м’язової системи.

The studies of Mr. Sosin and co-authors and Mrs. Zhy- Пошуку інноваційних підходів до лікування нар-
vylina are devoted to the innova ve approaches to the козалежних осіб та хворих з органічними уражен-
treatment of drug addicts and pa ents with organic brain нями головного мозку присвячені наукові праці
lesions. The ques ons of the peculiari es of the diagno- п. Сосіна і співавторів та п. Живиліної. Питання осо-
sis of post-trauma c stress disorder of demobilized An бливостей діагностики посттравматичного стресо-
Terroris c Opera on (ATO) soldiers and effective forms вого розладу у демобілізованих учасників АТО і ді-
of rehabilita on of soldiers in sanatorium and resort єві форми реабілітації бійців у санаторно-курортних
condi ons are considered in the ar cle of Mr. Mikhailov умовах розглядаються у статті п. Михайлова і його
and his co-authors. A significant addi on to the under- співавторів. Вагомим доповненням до розуміння
standing of the organiza on of the mental in its pheno- системи організації психічного в його феномено-
menological essence, the fundamental nature of the логічній сутності, фундаментальності принципу не-
principle of inevitability in the spheres of conscious and від’ємності сфер свідомого і несвідомого стали до-
unconscious is the study of Mrs. Yatsenko. слідження п. Яценко.

4

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

Mrs. Kovalenko presented a scien fic study on Наукове дослідження про походження і родовід-
the origin and family roots of the Ukrainian writer To- не коріння українського письменника Тодосія Осьмач-
dosii Osmachka, who had to immigrate to the United ки, котрий через переслідування радянською владою
States because of the persecu on by the Soviet autho- змушений був емігрувати до США, представила п. Ко-
ri es. The ar cle is the result of many years’ hard work валенко. Стаття є результатом багаторічної кропіткої
of the author on facts found in the archives of Cherkasy праці авторки над матеріалами, знайденими в архівах
and Kyiv regions in Kyiv Historical Archives. The research Черкаської та Київської областей, а також Київського іс-
reveals the possibility of a wider, panoramic vision of торичного архіву. Дослідження відкриває можливість
the essence of the poetry and prose of Osmachka, and більш широкого, панорамного бачення сутності поетич-
makes possible to comprehend deeper the origins of his них і прозових творів Осьмачки, дає змогу глибше осмис-
works. лити витоки його творчості.

The work of Miroshnyk acquaints us with the per- З власним поглядом на творчість і життєвий
sonality of an outstanding writer V. Stefanyk with detailed шлях крізь призму аналізу емоційно-духовного ста-
view on the crea vity and life way through the prism of новлення особистості письменника В. Стефаника зна-
analysis of the emo onal and spiritual forma on. It makes йомить нас робота п. Мірошник. Є нагода привітати
sense to congratulate the author with her ar cle, printed авторку: її стаття, надрукована у попередньому номе-
in the previous issue that a racted a en on of the Union рі, привернула увагу Союзу Українок Америки, і п. Мі-
of Ukrainian Women of America, therefore Miroshnyk was рошник запросили до активної співпраці у часописі
invited for ac ve coopera on with the magazine “Our life”. «Наше життя/Our life».

To the actuality of upbringing a healthy personality Актуальність виховання здорової особистості,
as one of the most important goals of pedagogical workers як одну з найважливіших цілей педагогічних працівни-
in elementary school ins tu ons and ways of solving the ків дошкільних закладів, і шляхи вирішення завдань, з
connected with it problems is devoted the scientific work цим пов’язаних, висвітлені у науковій праці п. Андрю-
of Andrushchenko. The author iden fied and substan ated щенко. Авторка визначила й обґрунтувала поняття
the concept of “health-preserving environment”, its struc- «здоров’язбережувальне середовище», його структу-
ture, outlined the influence of various components on the ру, окреслила вплив різних компонентів на закріплен-
obtaining the children their life skills, contribu ng the physi- ня дітьми життєвих навичок, що сприяють фізичному,
cal, social, mental and spiritual health in the context of the соціальному, психічному і духовному здоров’ю в кон-
forma on of health-preserving competence of the chil- тексті формування здоров’язбережувальної компе-
dren of preschool age. тентності у дітей дошкільного віку.

The ar cles of other scien sts deserve no less atten- Статті інших вчених заслуговують не меншої
on and con nua on of the researches in the chosen di- уваги і продовження подальших досліджень у обра-
rec ons. них напрямах.

The famine genocide of 1932-33 s ll resonates Геноцид голодом 1932-33 років й досі резонує
with painful memories in the souls of the descendants болючими спогадами в душах нащадків тих, хто пере-
of those who survived the madness of communist terror. жив безумства комуністичного терору. На розміщені у
Our readers from Zhytomyr region responded with docu- минулому номері тематичні матеріали з Житомирської
mented facts about the ar cle in the past issue on an an- області наші читачі відреагували задокументованим пові-
thropophagism in the village Shahvorostovka, Korostyshiv домленням про факт людоїдства у с. Шахворостівка (Ко-
district. These facts, unfortunately, are not included in the ростишівський район), який, на жаль, не внесений у Наці-
Na onal Book of Holocaust Memorials of 1932-33. On this ональну Книгу Пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років.
request, we con nued the story about the horrors of the На їх прохання ми продовжили у цьому випуску розпо-
Holodomor in the Zhytomyr region in this issue. відь про страхіття Голодомору в Житомирській області.

On August 24, 1991, the Supreme Council of 24 серпня 1991 року Верховна Рада України
Ukraine adopted a document that was significant for the прийняла знаменний для долі українського народу
future of Ukrainian people. This is the Act of Indepen- документ — Акт проголошення незалежності України.
dence of Ukraine. But for the fourth year, the happiness of Та ось вже четвертий рік радість святкування Дня Не-
celebra ng the Independence Day has been mingled with залежності оповита сумом за полеглими у нав’язаній
sadness for the fallen in the Russian-Ukrainian war in the Росією війні на Сході. Cтоліттями тривала боротьба за
East. For centuries, the struggle for the sovereignty of the суверенність кордонів, право на політичне самови-
borders, the right to poli cal self-determina on, language значення, мову та культуру, триває вона і зараз. Мир у
and culture has been going on and con nues to this day. державі починається з миру у власних душах, з озна-
The peace in the state begins with the peace in the souls, чення пріоритетів і основних векторів руху, у тому
with the defini on of priori es and the main vectors of числі і у наукових пошуках. Українці – талановита на-
development, including scien fic researches. Ukrainians ція, тож подальших кожному успіхів у всіх справах в
are a talented na on; so we wish success in all beginnings ім’я процвітання незалежної України.
in the name of the prosperity of independent Ukraine.

5

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

UDC 159.922.62-056.29

PSYCHOLOGICAL MECHANISMS OF SOCIAL ADAPTATION
OF YOUNG PEOPLE WITH DISABILITIES

Shevtsov A. Chuhrii I.

D. Sc. in Special Ph.D. in Psychology
Educa on Sciences, Professor
Na onal Pedagogical
Corresponding Dragomanov University,
Member of NAESU of Ukraine,
Ukraine
Na onal Pedagogical
Dragomanov University [email protected]

[email protected]

In the period of socio-economic reform in Ukraine solving the problems related to social adapta on of various vulnerable
groups of the popula on, par cularly, young people with disabili es, becomes the most important issue. Such problems as their
professional development, social integra on, personal development and building interpersonal interac on, par cularly, marriage,
come to the foreground. Maladap ve psychological mechanisms that func on within the social-individual, ac vity-related, noso-
logical and age-related, gene c dimensions of an individual are the basis for complica ons in social development of young people
with disabili es. It was established that the result of the social adapta on process is influenced by both psychic and psychological
mechanisms. Mental mechanisms form either the psychic proper es of the individual which allow him to adapt adequately to the
social environment or the opposite ones, which are qualified as mental and behavioral disorders. Psychological mechanisms rather
focus on processes associated with social adapta on which originates from personal ac vity.

The author’s model of mechanisms of social and psychological adapta on of young people with musculoskeletal sys-
tem dysfunc ons, which includes cogni ve, behavioral, emo onal-affec ve, communica ve and mo va onal-voli onal mecha-
nisms, is proposed. Each of these mechanisms contains maladap ve and adap ve expression strategies. The central core of the
model of mechanisms of socio-psychological adapta on is the I-concept with the tradi onal components: I-physical, I-psychic and
I-social. The factors influencing psychological mechanisms of social adapta on – pedagogical, medical, psychological and techno-
environmental  – are also described. The basic structure of the proposed model is the four-dimensional personality structure of
Rybalka-Shevtsov. Having studied the psychological mechanisms, defined in the model of this ar cle, it is possible to establish
corresponding problem areas of socio-psychological adapta on and develop appropriate means of psycho-correc ng influence.

Key words: psychic mechanisms, psychological mechanisms, socio-psychological adapta on, young people, dysfunc on
of the musculoskeletal system, disability.

У період соціально-економічних реформ в Україні найважливішим питанням стає вирішення проблем, пов’язаних
із соціальною адаптацією різних вразливих груп населення, зокрема молодих людей з обмеженими можливостями. Такі
проблеми, як професійний розвиток, соціальна інтеграція, розвиток особистості та налагодження міжособистісно-
го спілкування, зокрема, шлюб, виходять на перший план. Маладаптивні психологічні механізми, які функціонують в
рамках соціально-індивідуальних, пов’язаних з діяльністю, нозологічних та вікових, генетичних вимірів особистості, є
основою ускладнень у соціальному розвитку молоді з інвалідністю. Встановлено, що на результат процесу соціальної
адаптації впливають як психічні, так і психологічні механізми. Психічні механізми утворюють або психічні властивості
особистості, які дозволяють йому адекватно адаптуватися до соціального середовища або протилежних, які квалі-
фікуються як психічні та поведінкові розлади. Психологічні механізми, скоріше, фокусуються на процесах, пов’язаних із
соціальною адаптацією, що походить від особистої діяльності. Запропоновано авторську модель механізмів соціально-
психологічної адаптації молодих людей з дисфункціями опорно-рухового апарату, яка включає когнітивні, поведінкові,
емоційно-афективні, комунікативні та мотиваційно-вольові механізми. Кожен з цих механізмів містить неадаптивну
та адаптивну стратегію вираження. Центральним ядром моделі механізмів соціально-психологічної адаптації є I-кон-
цепція з традиційними компонентами: I-фізична, I-психічна та I-соціальна. Описані фактори, що впливають на психоло-
гічні механізми соціальної адаптації – педагогічні, медичні, психологічні та техногенно-екологічні. Основною структу-
рою запропонованої моделі є чотиривимірна структура особистості Рибалка-Шевцова.

Вивчивши психологічні механізми, визначені в моделі цієї статті, можна встановити відповідні проблемні сфе-
ри соціально-психологічної адаптації та розробляти відповідні засоби психокорегуючого впливу.

За результатами експериментального дослідження було встановлено, що більшість молодих людей з обме-
женими можливостями, які брали участь у дослідженні, потребують психологічної допомоги у розробці адаптивного
варіанта психологічних механізмів соціальної адаптації.

Ключові слова: психічні механізми, психологічні механізми, соціально-психологічна адаптація, молодь,
дисфункція опорно-рухового апарату, інвалідність.

6

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

Introduc on. Solving the problems associated with the adapta on of various vulnerable groups of the
popula on like youth, people with disabili es, ex-servicemen, internally displaced people and others to changing
condi ons of social life is important in the era of the dras c processes of the socioeconomic reform of Ukraine
and rapid changes in public life. In this case, the determining factor might be solving a number of problems,
especially psychological ones, that are caused by, for instance, the difficul es associated with youth adjustment:
problems of employment, personal issues (misunderstandings with rela ves, living through a whole group of
negative emo onal states, experiencing loneliness and uncertainty, inability to self-reflec on), problems of
social interac on, issues of value and existen al nature. Thus, we are dwelling upon the problems of social
integration and maladjustment which are based on psychological mechanisms. In addi on to the aforemen oned
peculiari es, social and psychological adapta on of young people with disabili es is complicated by a number of
factors associated with the peculiari es of individual development, disontogenesis and the complexity of social
interac on. In the course of life the behavior of such young people develops maladap ve psychological and
defense mechanisms, inefficient coping strategies, etc. Studying the psychological mechanisms, the defense-
centred ones in par cular, will lead to the understanding of their peculiari es and the vector of psychological
assistance required by the young people with disabili es in the course of social interac on.

Goals of ar cle. To substan ate the approaches to theore cal and pilot experimental research of creat-
ing and correc ng mechanisms of social and psychological adapta on (SPA) of young people with the dysfunc-

ons of the musculoskeletal system (MS) and the motor disabili es.
Materials and Methods: theore cal methods: philosophical and psychological analysis of the problem,

system analysis, generaliza on of theore cal and methodological approaches to the problem, development
of theore cal model of the subject of research; empirical methods: observa on, psychological diagnos cs;
mathema cal and sta s cal methods: quan ta ve and qualita ve analysis of research results; mathema cal
processing of the received data – determina on of the correla on coefficient. Sta s cal processing was carried
out with the help of the SPSS 16.0 for Windows computer program.

An overview of scien fic concepts of social adapta on and its psychological mechanisms
Various aspects of social adapta on occupy a leading place in the process of sociogenesis and require
interdisciplinary study that can take into account the whole set of socio-cultural, economic, poli cal, economic
and psychological factors as well as influences on the sta s c and dynamic characteris cs of the individual
adjustment process. In the plane of social and philosophical sciences, the research of this issue is highlighted
in the works of Zyazyun I., Kapskoy A., Koval L., Myshchyk L., Moskalenko V., Nadolny I., Sagach G. and others.
In the philosophical aspect, adapta on is interpreted by Romm M. as a process of adap ng the system to the
condi ons of the external and internal environment; by Zrazhevsky S. ‒ as a historically determined prac cal
ac vity, the main content of which is the adapta on of a person to the condi ons, forms and methods of social
life. According to Frolov I. adapta on is considered in theology as the result of “crea ve acts” or the ac on of
internal sources of spirituality.
A ra onal interpreta on of adapta on as a consequence of the struggle for biological existence was
described in the evolu onary doctrine of Charles Darwin. With the advent of cyberne cs, a nega ve feedback,
which ensures the purposeful response of a complex system to changing environmental condi ons and is con-
sidered a mechanism of adapta on, the no on of adapta on has become widely used in social and technical
sciences (Frolov, 1981).
It should be noted that in the future we will consider the socio-psychological adapta on (SPA) of young
people with MS dysfunc on in the context of the process of comprehensive social rehabilita on of a person with
disabili es. Among the plurality of goals (as well as mechanisms) of this process, socializa on, social integra on,
social adapta on can be singled out. The designated concepts are not iden cal, though they form a single
group of goals, each of which generates specific methods and types of rehabilita on. The unifying factor of
this group of goals is that they are achieved by means of educa on, training and psychological work (Shevtsov,
2009). Judging by the analysis of these concepts in scien fic literature, one can define the no ons as follows.
We understand socializa on as a result of the process of forma on and reproduc on of social experience
at the level of personality. Social integra on is the result of the inclusion of an individual into the system of
social rela ons. Social adapta on is the result of ac ve adjustment to the condi ons of the social environment
through assimila on and acceptance of individual goals, values, norms and behavior approved by the society
(Nalchajyan A., Rozum S., Shevtsov A. and others) (Shevtsov, 2007, p.155).
Studying the psychological founda on of social adapta on, representa ves of the psychoanaly c school
have developed a number of concepts where social interac ons influence the forma on of human personality

7

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

constructs (Klein M., Freud A., Vinnikot D.) and internal personal forma ons affect social interac on with the
environment (Fuchs, Bion). Due to the complica ons of adapta on, defense mechanisms and processes, which
are studied in the works of Meningen, Freud A., Stern H. and others, are developed.

Two types of adapta on are dis nguished in modern psychoanalysis: 1) alloplas c adapta on, which is
carried out with the help of those changes in the environment, which a person brings about in order to adequately
adjust it to his or her needs; 2) autoplas c adapta on is carried out at the expense of changes in the personality
(structure, skills and abili es) with the help of which he or she adapts to the environment. This concept was first
used by Freud Z.; the scien st also described another variant of adapta on – the search of an individual for such
an environment that would be favorable for the func oning of the organism.

Within psychoanaly c school (Freyd A., Freyd Z.) social and psychological adapta on is viewed as a result
which is manifested in a homeosta c balance between a personality and the requirements of the external
environment. The transforma on of the ins nc ve impulse from one en ty (It) to another (I) can cause various
conflicts, while the principle of achieving sa sfac on (primary process in the It-system) on the territory of I has
to reckon with the demands of reality and conform to ethical and moral rules of the Superego. The content of
the adapta on process is to maintain equilibrium between these en es and in case conflicts arise, defense
mechanisms start to operate (Freud A., 1945).

In his individual theory of personality A. Adler determines psychological adapta on of a person as the
one that occurs in the process of overcoming the inferiority complex. Obstacles to psychological development
are an overwhelming sense of inferiority and diffidence (Adler, 1964).

According to E. Erickson’s theory the need for an adapta on process arises as a result of contradic ons
that occur at the corresponding stages of development. Contradic ons cause anxiety which, in turn, contributes
to the development of defense mechanisms in the environment. Depending on the condi ons in which a person is
and depending on the course of the previous stages of development, equilibrium (coopera on and harmony of an
individual and the environment) or conflict (as a result of interac on between an individual and the environment)
develops (Erikson, 1993).

Fromm E. notes that a person is in a state of conflict un l he or she is torn between the desire to be
independent and strong on the one hand and the sense of insignificance and insecurity on the other hand. To
avoid a conflict a person uses defense mechanisms which the scien st calls “escape from freedom”. According
to Fromm E. a person can overcome anxiety related to his/her insignificance in comparison with the surrounding
world either through decline of his/her own integrity (masochism) or at the expense of destruc on of others
(sadism) (Fromm, 1955).

In his works Piaget J. describes such aspects of adapta on as changes of the organism and the environ-
ment. The process of adapta on consists of two complementary processes: accommoda on that is a process
that provides modifica on, func oning of the organism or the ac ons of the subject in accordance with the
proper es of the environment and assimila on – a process that changes certain components of the medium,
transforming them in accordance with the structure of the organism or including them in the subject’s behavior-
al scheme. These processes are closely interconnected and determine one another.

The representa ves of humanis c psychology believe that the process of adapta on is greatly deter-
mined by the conflict which is caused by the frustra on of basic fundamental needs of the organism and,
accordingly, by the ways a person adapts. According to A. Maslow’s theory the basic needs include physiological
needs, safety needs, belongingness and love needs, esteem needs (pres ge and recogni on), and the need for
self-actualiza on.

From the point of the disposi onal theory of Olport G. an adap ve person has the goal which he/she seeks
to achieve and, accordingly, the behavior of an individual will be aimed in that direc on, thus being proac ve rather
than reac ve. Lowering the tension does not explain the en re human behavior and, consequently, a healthy person
constantly accumulates stress, which leads to longing for new experiences and new impressions (Hjelle, Zigler, 1992).

In V. Frankl’s concept adapta on of an individual is associated with overcoming the anxiety that appears
as a consequence of the loss of the meaning of life. The realiza on that the meaning of life exists actually helps a
person overcome unfavorable condi ons. In a frustra on situa on (death, illness, disability, etc.) a person com-
prehends the grand meaning – the meaning of suffering. According to V. Frankl’s concept, it is a person himself
/ herself who defines himself / herself and his / her a tude to the environment, who self-determinates and is a
self-transcending being (Hjelle, Zigler, 1992).

Within the cogni ve psychology of personality, adapta on is represented by the following formula: conflict –
threat – adapta on reac on. From the posi on of cogni ve dissonance, there are two levels of adaptation:

8

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

adaptability and maladapta on. Adaptability is associated with the lack of anxiety threat, maladapta on – with
a corresponding expressed emo onal experience (Hjelle, Zigler, 1992).

From the point of view of the neobehavioris c approach, adapta on is recognized as a state in which
the needs of an individual, on the one hand, and the requirements of the environment on the other hand, are
completely sa sfied (the state of harmony between the individual and nature or the social environment), as well
as the process by which this harmonious state is achieved.

As Romanets V. (Romanets, Manokha, 1998) describes, the representa ves of the ac vity approach in
Soviet psychology (Leon ev O., Ageev V. and others) iden fied the following components (also adaptability cri-
teria) in the structure of the social adapta on of an individual: person’s ini al parameters of ac vity, degree of
integra on of an individual into the macro-and micro-environment, the degree of implementa on of the inner
person’s poten al, emo onal state.

In na onal psychology Antsiferova L., Leon ev O., Petrovsky A., Rubinstein S. tried to study and deter-
mine the driving forces of ac vity and the development of person’s adap ve mechanisms. According to Leon-

ev O., the real way of studying a person is to study those transforma ons of the subject, created in the system
of social rela ons by his / her own ac ons. It is supposed that it changes itself due to the internal acts manifest-
ing through the external ones (Romanets, Manokha, 1998).

Furman A., relying on the criterion of the degree of adequacy between the goal and the results of an
individual’s ac vity, dis nguishes three varie es of the adapta on processes-indicators: a) adaptability as a true
or rela ve harmony between subjec ve goals and final results, accompanied by posi ve a tudes ‒ evalua ons,
understanding, acceptance – of a person to the surrounding world and to himself / herself; b) lack of adapta on
as a more or less conscious discrepancy between the purpose and the results of an ac vity, which generates
ambivalent feelings and evalua ons but does not have a psycho-trauma c influence on a person; c) maladapta-

on as a certain disharmony between the purpose and the results that is the source of psychic tension (stress,
burst, shock, panic, etc.), internal discomfort and unstable mental processes (fear, depression, frustra on, etc.).
The indicated levels of the adap ve interac on between an individual and the environment are also interrelated
levels of func oning of social and psychological adapta on which are always fully and specifically manifested
both in the procedural plan (the system “adaptability – non-adaptability – maladapta on”) and in the result (the
system “adapted – non-adapted – maladapted”) (Furman, 2000).

In his concept of suprasitua onal ac vity Petrovsky V. substan ates the obligatory ini al adap ve orienta-
on of any mental processes and behavioral acts. Adaptability, in his opinion, depends on whether an individual
adapts himself / himself to the world, whether he / she subordinates the world to his / her interests, or advocates
himself / herself before the world in those expressions the founda ons of which were already based in the past.

In the cons tu onal typologies of a personality introduced by Kretschmer E., Sheldon U. confirma on
can be found ‒ adapta on is infused by the morphological features of a person. Thus, Bogomolets O. studied the
reac vity dependence on the body cons tu on.

During the process of adapta on, the person and the environment are ac vely changing, as a result, the adapt-
ability rela on is established between them. In his concept of general adap ve syndrome, Selye H. considers conflict as
a consequence of incompliance with the needs of an individual, which are limited by the requirements of the environ-
ment. As a result of the conflict, the state of personal anxiety is actualized. According to this, two levels of adapta on are
dis nguished: adaptability (associated with the absence of anxiety) and non-adapta on (associated with the presence
of anxiety states). As a result of an organism’s long-term existence in extreme condi ons, there are significant changes  ‒
physiological, psychological and socio-psychological, which are already irreversible. A body undergoes pathological le-
sions, which can lead to death. In the case of irreversibly suppressed defense mechanisms, ergotropic func ons of the
living system are exhausted and trophotropic factors begin to dominate ‒ there is a stage of super-hypercompensa on,
which inevitably leads the body to collapse, shock and death, unless external forces interfere.

The problem of psychic and psychological mechanisms of social adapta on is highlighted in scien fic
papers of Maksymenko S., Nalchajyan A., Rozum S., Parson T., Teplov B. and others.

Nalchajyan A. defines the psychic mechanisms of adapta on as a structure of interrelated ac ons, the im-
plementa on of which leads to a specific result that is a stable pa ern of mental ac ons (Nalchajyan, 2010).

The problem of psychological mechanisms of adap ng to new condi ons is described in S.Maksymenko’s
scien fic works. These mechanisms include: reflec on, empathy, recep on of feedback. Adapta on mechanisms
that arise in the course of adapta on are constantly actualized and used in similar situa ons, they shi in the
structure of an individual and become a substructure of his/her character (Maksymenko S., Maksymenko К.,
Glavlyk O., 2003).

9

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

According to Parson T., socializa on is carried out through three main types of mechanisms: cogni ve
mechanisms (imita on and psychological iden fica on based on feelings of respect and love); defense mecha-
nisms with the help of which decisions are made in those situa ons where conflicts arise between the needs
of an individual (solving internal conflicts of an individual); adapta on mechanisms that are closely related to
defense mechanisms (they sublimate those conflicts that are associated with external objects, which leads to
the internaliza on of elements of social control).

Parson T. pointed out that cogni ve mechanisms of socializa on include imita on and psychological
iden fica on. According to Rozum S., Obukhova L. and Shapovalenko I. imita on, as a mechanism of socializa-

on and social adapta on, is the most important psychological mechanism. Baldwin D., Watson D., Tard G., and
Stordike E. defined imita on as a universal law of social life (Nalchajyan, 2010). Baldwin D. defined imita on as
a repe on of a thought, behavior, as a reproduc on of a copy, resul ng in the forma on of a capacity to live in
the society and a sense of personality.

In the psychological concept proposed by J. Piaget, imita on is the main mechanism for the forma on of
mental images and of symbolic, representa ve thinking; this is the form of adapta on of intellectual structures
in which the accommoda on (i.e, the likening of internal structures to the object structure) dominates assimila-

on (that is, the likening of the structure of the object to already prepared internal schemes) (Nalchajyan, 2010).
Defense mechanisms are schemes of mental ac ons that lead to a certain level and form of personality

adapta on and solve a frustra on situa on. The study of defense mechanisms in the context of social and psy-
chological adapta on will reveal their proper es and iden fy new types of mechanisms with similar func ons.
Defense mechanisms begin to func on simultaneously with the actualiza on of direct reac ons to the impact
of frustra on situa ons, though they are usually used in more long-term adap ve processes (Nalchajyan, 2010;
Freud A., 1945; Hjelle, Zigler, 1992).

In the process of adap ng to the social environment, a person applies psychological mechanisms. Ac-
cordingly, the priori es of the choice of psychological mechanisms depend on the causes of the frustra on
situa on, as well as previous experience and mental development of a person.

While describing coping mechanisms and their func oning in the process of social adapta on of an indi-
vidual, Heim E. alongside with others dis nguish cogni ve, emo onal and behavioral mechanisms. In this case,
the division principle for each of the above-men oned mechanisms into adap ve and non-adap ve poles of
func oning is applied (this approach will be used further in the classifica on of psychological mechanisms and
called the dichotomous principle of the analysis of the psychological mechanism enabling social adapta on).

Research model of social adapta on mechanisms
Similarly to dis nguishing between the no on of rehabilita on, the process of rehabilita on and the
ability to rehabilitate, one may determine that adapta on is the result of an adapta on process; the adapta on
process is a no on used to describe a corresponding event; adap ng is a noun that denotes an ac on, a process
and adaptability is a property, an indica on of adapta on, a personal quality, the equivalent to the term “ac ve
property” is “adap ve poten al” (Shevtsov, 2009).
In our concept, the structure of socio-psychological adapta on is considered in the context of a com-
prehensive social rehabilita on of a person with disabili es. Thus, considering the process of complex social
rehabilita on in the paradigm of the object-subject of the rehabilita on-model (in its unity of psychic, social and
biological quali es), we simultaneously take into account medical, social and personal spheres of life limita on.
In A. Shevtsov’s works (Shevtsov, 2009) a synthe c mul factorial ac ve person-centered non-social model of
disability was developed, it modulates the rehabilita on process with a 5-factor structure consis ng of social,
pedagogical, psychological, medical and techno-environmental aspects of comprehensive social rehabilita on.
In this case the social aspect is a group of factors influencing a person as a subject of social rela ons; peda-
gogical (andragogic) aspect is a group of factors of influencing a person as a subject of ac vity; psychological aspect
is a group of factors influencing a personal sphere of an individual; medical aspect is a group of factors influencing
human health; techno-environmental aspect is a group of engineering, architectural and environmental aspects of
compensa ng life restric ons influencing human interac on with the environment (Shevtsov, 2004).
In our research we consider psychological mechanisms of SPA within the rehabilita on paradigm as a sys-
tema c interac on of social and psychological factors of their crea on. These pedagogical (in fact, educa onal),
medical, technical and environmental factors are complementary (instrumental) in the forma on and correc on
of the SPA mechanisms.
The psychological influence on the result of social adapta on (psychological correc on, counseling, therapy,
etc.) occurs through appropriate psychic as well as psychological mechanisms. While dis nguishing the concept

10

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

of psychological mechanisms and psychic mechanisms in the study of social adapta on of an individual, we
follow the logic that psychic phenomena regard mental (psychic processes, proper es and states) ones, whereas
psychological phenomena concern psychology (psychological phenomenon, human psychology, psychological
characteris cs, psychological science) ones. Thus, using the concept of psychological mechanisms we deal with
certain units of psychological scien fic analysis.

Obviously, the process of social adapta on of a person in his/her ontogenesis is actually a process of so-
cial and psychological adapta on (SPA). This is a holis c phenomenon, therefore, it is hard to separate “social”
from “psychological”. However, we face this very task in order to search for methods facilita ng psychological
correc on of social maladapta on of people with mental-psychological disorders. Thus, highligh ng the psy-
chological mechanisms of this process, we try to implement the psychological analysis of the SPA, to break it
down into quanta of a more elementary level of mental ac vity, to study its structure and factors influencing
its course. In their turn, psychological mechanisms can be “quan zed” to elements of the lower level of higher
mental func ons (HMF) down to the factors of the HMF (Luriya R.) and classified by certain taxonomic units. At
this level of scien fic psychological analysis, we could speak about “mental mechanisms” and study them as “...
an instrument, a method of a person, through which the organs and systems of energy and informa on trans-
mission and transforma on are combined (Maksymenko S., Zaychuk V., Klymenko V., 2006) in the course of his /
her ac vity using standard psychological tools.

In the plane of social adapta on the psychic mechanisms form such psychic proper es of an individual
that allow him/her to adapt adequately to the social environment (the ability to focus a en on, memory, ade-
quate “I-concept”, cri cal thinking, etc.). The opposite proper es, accentua ons are maladap ve and qualified
as mental and behavioral disorders.

It can also be assumed that psychic mechanisms form mental proper es that enable them to adapt to the
external environment in its various manifesta ons, i.e. provide mental health. At the same me, psychological
mechanisms are closer to processes that are related specifically to social adapta on the source of which is indi-
vidual ac vity. Therefore, in our research, while studying the psychological characteris cs of social adapta on,
we will essen ally emulate the personality-centered approach and include personal, spiritual and social health
in the paradigm of the socio-psychological adapta on. As instruments of scien fic analysis, psychological mech-
anisms study a proac ve socially adaptable personality in his / her integrity through projec ons into cogni ve,
emo onal-affec ve, mo va onal, voli onal and other spheres of ac vity.

In addi on, it must be borne in mind that social adapta on is a life-long process and it must be studied
only in constant dynamics, development, considering all the causa ve-consecu ve connec ons and gene c
aspects of this process. That means we include the gene c modeling method into the theore cal provisions of
our work (Maksymenko, 2014).

Consequently, it would be logical to classify psychological mechanisms using the elements of a certain per-
sonality structure as taxonomic units. The Rybalka-Shevtsov four-dimensional personality structure, proposed
by Shevtsov A. (Shevtsov, 2009) through the development of the ideas of a three-dimensional psychological per-
sonality structure introduced by Rybalka V. (Rybalka, 2003) on the basis of defectological concepts of Vygotsky L.
and others that takes into account the structure of the development defect of a person with disabili es accord-
ing to the corresponding nosological differen a on, could serve as a basic structure.

This model develops the achievements of the methodological tradi on of synthesis of mul dimensional
personality structures of Leon ev A., Rubinstein S., Lersha F., Kos uk G., Platonov K., Morgun V., Kozeletsky J.,
Rybalka V. and allows one to choose from the widest range of factors for system design of the psychological
structure of a person, those system elements that, in our opinion, are most influen al in the process of crea ng
psychological mechanisms of the SPA by a person with disabili es.

According to this model, the four-dimensional structure of the personality is represented by four orthog-
onal axes, which reflect the following measurements (Shevtsov, 2007):

1. Socio-psychological-individual dimension consists of the following basic substructures of a personality:
1.1. Ability to communicate; 1.2. Determina on; 1.3. Character; 1.4. Consciousness; 1.5. Experience; 1.6. Mental
processes; 1.7. Psychophysiological quali es of personality.

2. Ac vity dimension: 2.1. Demand-mo va onal component; 2.2. Informa onal-cogni ve component;
2.3. Goal-forming component; 2.4. Opera onal-produc ve component; 2.5. Emo onal-sensory component of ac vity.

3. Nosological measurement of the nominally personal space is differen ated by the characteris cs of
the developmental defect or post-trauma c mental states of a person: 3.1. Primary defects; 3.2. Secondary
defects; 3.3. Defects of the nth order.

11

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

4. Age, gene c dimension, which specifies the temporal quality of a four-dimensional personal hyper-
space and characterizes the level of development of person’s quali es, desires, abili es, mental proper es:

It is important that the nosological dimension, which may include such elements as the primary defect
and the nth order defects depending on the structure of the defect and the type of disease, presents the specifics
of the SPA of people with MS dysfunc ons. Apart from actual defects in psychophysical development or the
characteris cs of post-trauma c personality disorders, this dimension may also include specific psychosocial
needs that we do not refer to mental illnesses but we must take into account a special organiza on of educa-

onal and psycho-correc onal technologies for a certain category of people.
In this scheme, the nosological axis looks like a conven onally discrete number of reference points on an

imaginary line: from the primary defect that is closest to the core of the “natural” psycho-physiological nature
of an individual to the secondary (ter ary, etc.) defects. Defects that are responsible for higher mental func ons
and are closer to the characteris cs of a “socialized” person, his / her “social pole”, should be located further
from the center on the scale of the nosological axis. They are the most influen al and integrated factors in the
process of forma on of psychological mechanisms of the SPA.

So, we present the structure of our model demonstra ng the mechanisms of the SPA of young people
with dysfunc ons of the musculoskeletal system in the following way.

A) In the center of the model, the personal core – I-concept of a personality with MS dysfunc ons, where
we study the tradi onal components: I-physical (complex biosocial complex, which consists of an individual’s
experience of func oning as a physical object and is formed under the influence of assessments of the physi-
cal body by the social environment, exis ng norms, set no ons and stereotypes); I-psychic (including iden ty
and genera vity); I-social, in which we dis nguish I-professional (gaining a professional iden ty, professional
experience), I-family (family member, adult child, marriage partner, father or mother), I-pupil (experience and
orienta on of the subject of educa onal ac vi es).

B) Psychological mechanisms of social adapta on are grouped as follows:
Cogni ve mechanisms (socio-psychological, individual and ac vity dimensions):
Adap ve strategies – forms of behavior aimed at analyzing the difficul es that arise and possible ways of
overcoming them, teaching and adap ng individual experience, increasing self-esteem and self-control, aware-
ness of their value as individuals, belief in their ability to overcome difficult situa ons, skills and strategy to solve
psychological problems related to social adapta on, studying their ac vity in the context of psychosocial ac vity
of others;
Maladap ve strategies – passive forms of behavior with refusal to overcome obstacles, lack of faith in their
abili es and intellectual poten al, deliberate underes ma on of the situa on, nega ve individual experience.
Behavioral mechanisms (ac vity measurement):
adap ve strategies are the behavior of an individual when he/she cooperates with experienced people,
seeks support in the most up-to-date social environment or offers it to others to help them overcome difficul-
es, compromise and coopera on, acceptance of “struggle”;
maladap ve strategies are the behavior that involves avoiding unpleasant situa ons, passivity, solitude,
isola on, the desire to avoid ac ve interpersonal contacts, refusal to solve problems, rivalry, avoidance.
Emo onal-affec ve mechanisms (socio-psychological-individual and ac vity dimensions):
adap ve strategies – emo onal state with ac ve protest against difficul es and confidence in the existence
of a solu on to any situa on, even a difficult one;
maladap ve strategies – behavior manifes ng a depressed emo onal state, state of hopelessness, com-
pliance, experience of malice and self-reproach and accusa ons of others, the absence of posi ve experiences.
Communica ve mechanisms (socio-psychological and individual measurement):
adap ve strategies – strategies, forms and methods of communica on leading to social adapta on;
maladap ve strategies – communica ve strategies, inadequate and conflic ng forms of communica on
that lead to social maladapta on and interpersonal and group conflicts.
Mo va onal-voli onal mechanisms (socio-psychological-individual and ac vity measures):
adap ve strategies – internal mo va on strategies and counter-voli onal quali es that lead to social
maladapta on;
maladap ve strategies are de-adap ve mo va ons, namely mo va on strategies for avoiding failures
and external locus of control.
C) Pedagogical factor, medical factor, psychological factor, technical and environmental factor are factors
influencing the mechanisms of social adapta on (Shevtsov, 2009).

12

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

Results. In order to study the peculiari es of the psychological mechanisms enabling social adapta on
of youth with disabili es, an experimental study was conducted on the basis of the “Harmoniya” Vinnytsia City
Center for Social and Psychological Rhabilita on. There were involved 60 pa ents of this Center, aged 21-33,
all with the MS dysfunc on, into the experiment. The psychodiagnos c complex was assembled: the method
of Pluchyk for the study of defense mechanisms; the method of diagnosis of self-evalua on of mental states
introduced by Eysenck G. for the determina on of aggression, frustra on and rigidity; the projec ve art-meth-
odology to determine the peculiari es of the I-concept.

It has been established that for the majority of people who par cipated in the inves ga on (19%) projec-
on is a preferred mechanism. As a result of the projec on mechanism, the young person shi s the blame for
his shortcomings and failures to someone else. That is, he/she does not make himself / herself responsible for
his / her life. High indices were received for: ra onaliza on (15%) and denial (14%). Ra onaliza on is a process
of false argumenta on when irra onal behavior is presented in such a way that it looks adequate and, therefore,
jus fied in the eyes of others. Denial is when a person refuses to acknowledge that an unpleasant event has
happened.

The middle-level indices on the scale are regression (12%), compensa on (12%) and reac ve forma on
(11%). Regression is the process of returning to immature, child behavioral pa erns. Anxiety is mi gated by
returning to early life, which is safer and more enjoyable. Compensa on is a mechanism of psychological pro-
tec on in which the func oning of the problem zone is overlapped by the exaggerated ac vity of another, a
more a rac ve one. Reac ve forma on is a process that is carried out in two stages: an inappropriate impulse
is suppressed, and then an en rely opposite one occurs at the conscien ous level.

The lowest figures on the scale were obtained for suppression (10%) and replacement (7%). As a result of
suppression, a person does not realize his/her own conflicts that cause anxiety and do not remember the trau-
ma c events of the past. In general, suppression is the most common defense mechanism, yet we can see that
it is not the case for young people with SM dysfunc on. Replacement is the process of redirec ng a threatening
impulse from a more threatening object or person to a less threatening one.

There was also conducted a study of the correla on between “I-real” and “I-ideal” personality from the
point of the “I-concept”. The “I-ideal” is the “I-concept” that an individual would like to have most, that is the
imaginary image he/she would like to follow. If the “I-ideal” is very different from the “I-real” for a young man
with a smooth muscle (SM) dysfunc on, then he / she feels psychological discomfort, dissa sfac on and may
develop neurosis.

The ability to adequately perceive and to feel comfortable is the indica on of mental health. If the “I-ideal”
is very different from the “I-real”, which might be caused by the real behavior and value system, then this can
become an obstacle to personal development.

Only 33.3% of the young people with SM dysfunc on who par cipated in the study had demonstrated a
posi ve correla on between the “I-real” and the “I-ideal”. In addi on, it has been established that 40% of young
people with disabili es have a nega ve correla on between the “I-real” and the “I-ideal”, which can provoke the
emergence of fantasies as a protec ve mechanism of adapta on to the social environment and life situa ons of
the frustra on character.

According to the results concerning the study of the frustra on level of young people with disabili es, it
has been determined that 61% of those under study had a high frustra on level and 39% had a low frustra on
level. This indicates that most of those under study perceive the majority of life situa ons as frustra ng ones. It
has also been determined that the vast majority of those under study had a low level of aggression (46%) and,
accordingly, high level of rigidity (60%). Thus, people who were under research can choose avoiding and subs -
tu ng aggression as the main psychological mechanisms of adapta on.

The above-men oned outcomes of the experimental study indicate that young people with disabili es
do have defense mechanisms. It has also been determined that a significant number of the studied components
of the “I-concept”, like the “I-real” and the “I-ideal”, are not interrelated, which corresponds to the rejec on of
the real life situa on and the predominance of living in a fantasy dream world. The vast majority of the young
people who par cipated in the study have high rates of frustra on and rigidity, which means that most life situ-
a ons are perceived as nega ve ones, and the poten al to overcome difficult life circumstances is suppressed.

Conclusions. To sum up, social adapta on of young people with disabili es can be complicated by the
presence of persistent adverse personal characteris cs, by experiencing nega ve emo onal states, by the ex-
istence of destruc ve behavioral pa erns and communica on. Such course of events may be the result of a
maladap ve variant of the influence of a psychological mechanism performing social adapta on.

13

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

Having studied the corresponding psychological mechanisms of social adapta on with the help of the
model described in this ar cle, it is possible to determine problem areas of the SPA and to focus further research
on the aspects of psycho-correc on influence. According to the results of the experimental study, it has been
found out that the majority of the young people with disabili es need psychological help in order to develop an
adap ve variant of the psychological mechanism of social adapta on.

References:
Adler, A. (1964). Social interest: A challenge to mankind. New York: Capricorn Books.
Erikson, E. (1993). The problem of ego iden ty. Pivotal papers on iden fica on. G. Pollock (Ed.). Madison, CT:

Interna onal Universi es Press.
Freud, A. (1945). Das Ich und die Abwehrmechanismen [The ego and the defense mechanisms]. London: Hogarth.
Freud, A. (1987). 1922-1936: A. Einführung in die Psychoanalyse. Vorträge für Kinderanaly ker und Lehrer;

B. Das Ich und die Abwehrmechanismen [1922-1936: A. Introduc on to Psychoanalysis. Lectures for children’s
analysts and teachers; B. The ego and the defense mechanisms]. Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch
Verl.
Frolov, I. (1981). Filosofskiy slovar [Philosophical Dic onary]. Moscow: Poli zdat.
Fromm, E. (1955). The Sane Society. New York: Holt, Rinehart and Winston.
Furman, A. (2000). Psykhodiahnostyka osobys snoyi adaptovanos [Psychodiagnos cs of personal adaptability].
Ternopil: «Ekonomichna dumka».
Larry A. Hjelle, Daniel J. Ziegler. (1992). Personality theories: basic assump ons, research, and applica ons. New
York: McGraw-Hill.
Maksymenko, S. (2014). Henetyko-modelyuyuchyy metod doslidzhennya osobystos [Gene c Modeling Method
of Personality Study]. Naukovyy visnyk Mykolayivskoho natsionalnoho universytetu imeni V.O. Sukhomlyns-
koho. Seriya: Psykholohichni nauky, 2(14), 8-16.
Maksymenko, S., Maksymenko, К., Glavnyk, O. (2003). Adaptatsiia dytyny do shkoly [Adapta on of the child to
school]. Kyiv: Mikros.
Maksymenko, S., Zaychuk, V., Klymenko, V. (2006). Zahalna psykholohiia [General psychology]. Vinnytsia: Nova
Knyha.
Maslow, A. (1946). Defense and Growth. Theories of Psychopathology. T. Millon (Ed.). Philadelphia: Saunders.
Nalchajyan, A. (2010). Psikhologicheskaya adaptatsiya: mekhanizmy i strategii [Psychological Adapta on:
Mechanisms and Strategies]. Moscow: Eksmo.
Romanets, V., Manokha, I. (1998). XX stoli ya Istoriya psykholohiyi [History of Psychology of the twen eth
century]. Kyiv: Lybid.
Rybalka, V. (2003). Metodolohichni pytannya naukovoyi psykholohiyi (Dosvid osobys sno tsentrovanoyi systema-
tyzatsiyi katehorialno-ponya yevoho aparatu) [Methodological issues of scien fic psychology (The expe-
rience of personally centered systema za on of categorical-conceptual apparatus)]. Kyiv: Nika-Centr.
Shevtsov, A. (2004). Reabilitatsiyna systemolohiya yak instrument analizu protsesu kompleksnoyi reabilitatsiyi
osib z vadamy zdorovya [Rehabilita on systemology as a tool for analyzing the process of integrated rehabi-
lita on of people with disabili es]. Naukovyy chasopys NPU imeni M.P.Drahomanova. Korektsiyna pedahohika
ta psykholohiya: Zbirnyk Naukovykh prats, 1(04), 63-74.
Shevtsov, A. (2007). Osobys sno tsentrovana kontseptsiya formuvannya reabilitatsiynoho prostoru profesiynoyi
osvity [Personally centered concept of forma on of rehabilita on space of voca onal educa on]. Zbirnyk
naukovykh prats Kamyanets-Podilskoho derzhavnoho universytetu: Seriya sotsialno-pedahohichna, 7(07),
94-103.
Shevtsov, A. (2009). Osvitni osnovy reabilitolohii [Educa onal fundamentals of rehabilita on]. Kyiv: “MP Lesia”.

14

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

УДК 373.2

MERITS OF THE STRUCTURE OF HEALTH-KEEPING ENVIRONMENT
OF THE PRESCHOOL EDUCATIONAL ESTABLISHMENT

Andriushchenko T.

Dr. Sc. in Pedagogy
Chairperson of municipal educa onal establishment
“Cherkasy regional ins tute of postgraduate educa on
of pedagogical employees, Cherkasy regional council”, Ukraine

[email protected]

The ar cle es mates the topicality of upbringing a healthy personality on the present-day stage of the development of
a society. It analyzes the views of modern scien sts as for the determina on of the essence of the concept “health-keeping envi-
ronment”. The ar cle presents the author’s version of the concept “health-keeping environment”. Its structure has been grounded
and defined; the influence of different components of health-keeping environment on adap on of life skills by children has been
delineated. These life skills contribute physical, social, psychological and spiritual health in the context of forma on of health-keeping
competence in preschool children.

Key words: health, preschool children, health-keeping environment, preschool educa onal establishment, health-
keeping competence.

У статті визначено актуальність виховання здорової особистості на сучасному етапі розвитку суспільства.
Проаналізовано погляди сучасних вчених щодо визначення сутності поняття «здоров’язбережувальне середовище».
Представлено авторське трактування поняття «здоров’язбережувальне середовище». Визначено й обґрунтовано
його структуру, окреслено вплив різних компонентів здоров’язбережувального середовища на закріплення дітьми
життєвих навичок, що сприяють фізичному, соціальному, психічному і духовному здоров’ю в контексті формування
здоров’язбережувальної компетентності у дітей дошкільного віку,

Ключові слова: здоров’я, діти дошкільного віку, здоров’язбережувальне середовище, дошкільний навчальний
заклад, здоров’язбережувальна компетентність.

Se ng problem. The most forcible values of the country are life and people’s health, as they are the
indicators of society’s civiliza on, the main criteria of effec veness of work in all of its spheres. That is why,
according to the up-to-date situa on, the problem of maintaining and strengthening growing genera on’s
health, upbringing a personality able for complete realiza on of its physical, intellectual and spiritual abili es, is
ge ng a dis nct significance. Only a healthy person is able to think crea vely, be self-realized, achieve success,
contribute the development of society, and progressively move ahead.

So, one of the priority tasks of preschool educa on is forma on of health-keeping competence in pre-
school children, in other words realiza on of a necessity of gentle a tude towards personal health and health
of surrounded people, inten on to adequate percep on of knowledge as for the physical, psychological and
social components. Besides, knowledge about personal health will have prac cal value only on condi on of
transforma on them into a habit of healthy way of life, development of the ability to analyze life situa ons. It is
possible to accomplish with the help of kids’ involvement into different types of ac vi es in specially organized
health-keeping environment in preschool educa onal establishments.

Analyses of the latest researches and publica ons. A lot of a en on in pedagogical theory and prac-
ce is paid for the study of problem of crea on health-keeping environment in preschool educa onal establish-
ments. In scien fic works of Ukrainian and Russian scien sts: O. Bohinich, N. Denysenko, N. Lenyvets, L. Lohvytska,
T. Ovchinnikova and others, basic approaches as for determina on of the essence of the concept “health-keeping
environment” are reviled, structure of health-keeping environment of the preschool educa onal establishment

15

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

is explored. However, scien fic researchers do not accentuate on the problem of crea on of health-keeping
environment for the forma on of health-keeping competence in preschool children.

Aim of the ar cle: to revile personal vision of the essence of the concept “health-keeping environment”,
define and describe its structure. To give grounds of influence on different components of health-keeping
environment on the children’s diges on of life skills, which contribute physical, social, psychological and spiritual
health in the context of forma on of health-keeping competence in preschool children.

The outline of the main material. Personality’s upbringing, competent in the sphere of health, pur-
posefully takes place in preschool educa onal establishments. To our mind, one of the factors, which provide
effec veness and produc vity of the process of forma on of health-keeping competence, is founda on of
health-keeping environment. Given above, predicts crea on of condi ons for kids’ usage of acquired knowledge
about health, self-modeling of health-keeping behavior, free choice of health-keeping ac vi es aimed in diges-

on of life skills, which contribute physical, social, psychological and spiritual health, acquisi on of personal
experience of conscious adherence of healthy way of life.

The necessity of purposeful forma on of health-keeping environment in preschool educa onal estab-
lishments is proved by conclusions made by B. Ananieva, I. Beh, O. Leon eva, S. Rubinshtein about the fact that
every personality is forming and manifes ng in ac ons. Developed skills are on the proper level if they are being
used. If the person does not use these skills for some me, they loosen. Systems of temporal nervous networks,
which are their physiological background, begin to retard.

O. Bohinich, N. Denysenko, N. Lenivets, L. Lohvytska, T. Ovchinnikova, N. Rylova recur to the defining of
basic characteris cs of health-keeping environment in preschool educa onal establishment.

T. Ovchinnikova determines the concept “health-keeping environment” of preschool educa onal estab-
lishment as objec ve, communica ve and health-promo ng environment. To objec ve environment the author
refers economic infrastructure, material security of educa onal and health-promo ng ac vi es. To communica-

ve environment – interpersonal rela onships between the subjects of pedagogical process, group enrolment,
their filling, rela onships between teachers and parents, their ideas about healthy way of life. To health-promo ng
environment – forms and principles of educa on and therapeu c ac vi es.

N. Denysenko, agreeing with the structure of health-keeping environment given by T. Ovchinnikova, has
significantly complemented its context. To objec ve environment the researcher suggested to add organiza on
of space for pupils’ ac ve, crea ve and working ac vi es, light in rooms and fresh air. The no on communica-

ve environment researcher explains as kids’ communica on among each other, teachers and other people,
and also domes c ac ons and hygienical upbringing of preschoolers. Into health-promo ng environment she
decided to include the correc onal developing and rehabilita on ac vi es.

Reveling the essence of health-keeping environment, O. Bohinich presented it as the environment where
a child can be pleased and save; it s mulates personal development, provides comfortable condi ons for the
health forma on and is op mal for its growing. Basic demands for the crea on of health-keeping environment
in preschool educa onal establishment (as an instrument for managing preschoolers’ ac vi es), to scien st’s
opinion, are: provision of op mal possibili es of realiza on of child’s self-poten al, willingness of PEE to work
newly, reproducing health-keeping content of educa onal process.

N. Lenivets noted that health-keeping competence of preschool educa onal establishment is intricately
organized system, which consists of a set of sanitary and hygienic, organiza onal and pedagogical, psychological
and pedagogical condi ons. This environment is directed at the op miza on of sanitary and hygienic condi-

ons of the process of children’s life-sustaining ac vi es organiza on, in par cular educa on and upbringing,
choice of advisable forms and methods of physically-health-promo ng ac vi es, humaniza on of rela onships
between the par cipants of educa onal process, ac va on of moving ac vi es, preven on of physical and men-
tal kids’ overburden, warnings about stress condi ons, raise of adapta on possibili es of children’s organism,
choice of ra onal innova ve technologies and monitoring the quality of educa on.

Priority tasks of forma on of health-keeping environment according to L. Lohvytska are:
- construc on of ecological and psychological comfort of educa onal-entertainment environment;
- safety arrangements of children’s lives;
- accomplishment of condi ons as for the health strengthen and body hardening of every student.
Presented above approaches as for the determina on of content and structure of health-keeping
environment in preschool educa onal establishment highlight its orienta on on forma on, maintenance,
strengthen and recovery of children’s health. We absolutely agree with the provided interpreta ons, but
following the logic of the research, our personal view on health-keeping environment in preschool educa onal

16

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

establishment we define as “microenvironment, where maintenance of physical, social, psychological and spiri-
tual components of child’s health is provided, acquiring of knowledge about health bases, possibility to reinforce
skills of healthy way of life and get experience of health-keeping ac vi es”. Health-keeping environment for the
forma on of health-keeping competence in preschool children we rate in three planes: personal, organiza onal
and objec ve-spa al.

Personal plane supposes posi ve interplay of the subjects of the process of forma on of health-keeping com-
petence in preschool children, mo vates them to the healthy way of life. Organiza onal plane aims on preserva on
of children’s health and teaching them healthy way of life.

Now we will give grounds on every of the given planes. Accentua on of personal plane of health-keeping
environment is proved by the necessity of crea on confident, amiable, and psychologically comfortable atmo-
sphere between subjects who take part in the process of forma on of health-keeping competence in preschool
children, and also teachers and parents’ prepara on for the men oned ac vity.

Considering, that one of the social-psychological mechanisms of preschoolers’ socializa on is imita on,
note – health-keeping life-sustaining ac vity is accomplished by them on the basis on healthy way of life, which
children get from the nearest surrounding. Conscious health-keeping posi on of important for child adults is the
background and example for the forma on of health-keeping competence in preschool children. Effec veness
of its forma on depends also from teachers and parents’ competence and from the unity of their approaches to
the solu on of the above-men oned problem.

Teachers of preschool educa onal establishments in modern society have great influence on children,
since parents are districted in communica on with their children because of the lack of free me and extem-
poraneity to such work. We consider that the process of forma on of health-keeping competence will be more
effec ve if a child sees in the family things which do not contradict with the informa on received at school. That
is why an important aspect of personal plane of health-keeping environment is parents’ prepara on for the for-
ma on of health-keeping competence which ensures:

- parents’ awareness with pedagogical approaches as for the solu on of health-promo on problem in
family;

- awareness with posi ve and nega ve influence of internal and external factors on the person’s health;
- awareness with the sources of informa on about the problem of health-maintenance;
- competence in adap on of informa on in the process of children’s educa on.
Organiza onal plane of health-keeping environment includes material and technical, sanitary and
hygienic, ethical and methodical components which provide life needs of children, health security, ra onal cor-
rela on between ac vi es and rest, contribute to pupils’ realized acceptance of the importance of healthy way
of life, children’s acquirement of knowledge about health, skills, and habits of healthy way of life. Organized
educational ac vity will proceed according to the demands of methodology of forma on of health-keeping com-
petence in preschool children with use of health-keeping and health-promo ng technologies. Implementa on
of health-keeping technologies in educa onal process of preschool educa onal establishments will promote
ensuring of high level of children’s health, forma on of conscious a tude towards health in them, maintain and
support it.
Objec ve-spa al plane of health-keeping environment provides preschoolers with possibility individually
or with the help of teacher make observa ons, didac cal and socio-drama c plays, researchers, do prac cal tasks
and exercises. Baseline of objec ve-spa al plane, in the framework of our research, is cons tuted by dynamic
modules. Prac cal work s mulates realiza on of health value by children, forma on of a skill to appoint aptness
of fulfillment of hygienic and therapeu c treatment during individual research and playing ac vi es, explore the
influence of moving ac vi es on physical and psychological condi on of a person, analyze modeled by a teacher
or seen personally life situa ons, learn the names and func ons of a human body, strengthen health-keeping
life skills.
We want to admit that in the context of the above-men oned, the model of the management of children’s
development in educa onal environment of preschool establishment suggested by N. Havrysh and O. Linnyk
appeals us the most. In par cular, the established in it idea of structuring of educa onal and upbringing sys-
tem on areas of order and freedom. The organiza onal unit in the area of order (classical educa onal process)
is defined the form of educa onal ac vity (mainly lessons), in the area of freedom – educa onal-developing
method (objec ve satura on of educa onal environment and ways of realiza on of different kinds of ac vi es
by children). Agreeing with authors we suppose that knowledge, skills and habits as for the health maintaining
gained by children in organized educa onal process (area of order), will be transformed into health-keeping

17

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

competence in health-keeping environment during fluent communica on with significant adults and peers and
self-sufficient prac cal ac vi es which are s mulated by interests, internal needs and mo ves of children (area
of freedom).

We suggest that organiza on of health-keeping environment in preschool educa onal establishment is
based on such principles:

- principle of individualiza on, which gives possibility to consider age and individual characteris cs of a
child, its interests and needs, data of diagnos cs as for the level of forma on of health-keeping competence;

- principle of universality, which predicts objec ve equipment of health-keeping environment which will
create op mally fer le integral, mul func onal space, which transforms according to the direc on of children’s
ac vi es;

- principle of openness, which predicts realiza on of child’s right for the choice of game, types of activities,
ways of accomplishment of personal ideas, place and me of ac vity;

- principle of subject-subject interac on, which defines self-oriented model of communica on between
adults and children. Children have right for personal posi on and adults consider it, promote the achievement
of children’s goals.

In this way, dynamic and variable, ra onally developed, propor onally saturated object-spa al plane
of health-keeping environment in groups, will not only serve as a background of episodically moving ac ons
of kids, but also will be a s mulus, enforcement for deployment and ac va on of children’s moving ac vi es
(organized by teachers or individually), it will encourage strengthening of health-keeping life skills and forma on
of high level of health-keeping competence in preschool children.

Conclusions and perspec ves for further researches. Crea on of health-keeping environment in the pre-
sented variant is one of the condi ons for the forma on of ability to determine basics of ra onal nurturing, expe-
diency of implementa on of hygienic procedures, strengthening of habit of moving ac vi es, habits of modeling
behavior with surrounded people, control of nega ve emo ons, coopera ve work and other things which makes
a basis of health-keeping competence in children in the process of individual playing or research work. Perspec ve
for further researches is study of structure of health-keeping environment in families of preschool children.

Referense:
Bohinich, O.L. (2005). Suchasni priorytety fizychnoho rozvytku ditei [Modern priori es of physical development

of children]. Doshkilne vykhovannia, 7, 12-14.
Denysenko, N. (2007). Osvitnii protses maie buty zdoroviazberezhuvalnym [Educa onal process should be

health-keeping]. Doshkilne vykhovannia, 7, 8-10.
Havrysh, N. & Linnyk, O. (2013). Orhanizovuvaty, ale ne obmezhuvaty [Organize, but not restrict]. Doshkilne

vykhovannia, 1, 8-13.
Levinec, N.V. (2014). Modeliuvannia zdoroviazberihaiuchoho seredovyshcha doshkilnoho navchalnoho zakladu:

suchasni pidhody [Modeling of health-keeping environment of preschool educa onal establishment: mod-
ern approaches]. Retrieved from h p://www.ird.npu.edu.ua/files/levinec.pdf.
Lokhvytska, L.V. (2010). Orhanizatsiia zdoroviazberihaiuchoho seredovyshcha v doshkilnykh navchalnykh zakla-
dakh [Organiza on of health-keeping environment in preschool educa onal establishments]. Visnyk Hlukh-
ivskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu, 16, 124-127.
Ovchynnykova, T.S. (2006). Organizatsiia zdoroviesberegaiushchei deiatelnos v doshkolnуkh obrazovatelnуkh
uchrezhdenyiakh [Organiza on of health-keeping ac vi es in preschool educa onal establishments]. SPb.:
Karo.

18

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

УДК 373.2

ОБГРУНТУВАННЯ СТРУКТУРИ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО
СЕРЕДОВИЩА ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Андрющенко Т.

доктор педагогічних наук,
завідувач кафедри КНЗ «Черкаський обласний інститут

післядипломної освіти педагогічних працівників
Черкаської обласної ради», Україна

[email protected]

У статті визначено актуальність виховання здорової особистості на сучасному етапі розвитку суспільства.
Проаналізовано погляди сучасних учених щодо визначення сутності поняття «здоров’язбережувальне середовище».
Представлено авторське трактування поняття «здоров’язбережувальне середовище». Визначено й обґрунтовано
його структуру, окреслено вплив різних компонентів здоров’язбережувального середовища на закріплення дітьми
життєвих навичок, що сприяють фізичному, соціальному, психічному і духовному здоров’ю в контексті формування
здоров’язбережувальної компетентності у дітей дошкільного віку,

Ключові слова: здоров’я, діти дошкільного віку, здоров’язбережувальне середовище, дошкільний навчальний
заклад, здоров’язбережувальна компетентність.

The ar cle es mates the topicality of upbringing a healthy personality on the present-day stage of the development of
a society. It analyzes the views of modern scien sts as for the determina on of the essence of the concept “health-keeping envi-
ronment”. The ar cle presents the author’s version of the concept “health-keeping environment”. Its structure has been grounded
and defined; the influence of different components of health-keeping environment on adap on of life skills by children has been
delineated. These life skills contribute physical, social, psychological and spiritual health in the context of forma on of health-keeping
competence in preschool children.

Key words: health, preschool children, health-keeping environment, preschool educa onal establishment, health-
keeping competence.

Постановка проблеми. Найвагоміші цінності держави – життя і здоров’я людини, оскільки саме
вони є показником цивілізованості суспільства, головним критерієм ефективності діяльності всіх його
сфер. Саме тому з позицій сьогодення набуває особливої значимості проблема збереження та зміцнення
здоров’я підростаючого покоління, виховання особистості, здатної на повноцінну реалізацію своїх фізич-
них, інтелектуальних та духовних можливостей. Тільки здорова людина спроможна творчо мислити, са-
мореалізовуватися, досягати успіхів, сприяти розвитку суспільства, прогресивно рухатися вперед. Тому
одним із пріоритетних завдань дошкільної освіти є формування у дітей здоров’язбережувальної компе-
тентності, тобто усвідомлення необхідності бережливого ставлення до власного здоров’я і здоров’я ото-
чуючих, прагнення до адекватного сприйняття знань щодо фізичної, психічної та соціальної його складо-
вих. Проте знання про власне здоров’я матимуть практичну цінність лише за умови трансформації їх у
навички здорового способу життя, розвитку вміння аналізувати життєві ситуації. Це можливо здійснити
шляхом залучення дітей до різних видів активної діяльності у цілеспрямовано організованому в дошкіль-
них навчальних закладах здоров’язбережувальному середовищі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Достатня увага в педагогічній теорії і практиці приділя-
ється дослідженню проблеми створення здоров’язбережувального середовища в дошкільних навчаль-
них закладах. У наукових доробках українських та російських учених: О. Богініч, Н. Денисенко, Н. Ле-
винець, Л. Лохвицької, Т. Овчиннікової та ін. розкриті основні підходи до визначення сутності поняття
«здоров’язбережувальне середовище», досліджено структуру здоров’язбережувального середовища

19

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

дошкільного навчального закладу. Проте у наукових дослідженнях не акцентується увага на проблемі
створення здоров’язбережувального середовища для формування здоров’язбережувальної компетент-
ності у дітей дошкільного віку, закріплення життєвих навичок, що сприяють фізичному, соціальному, пси-
хічному і духовному здоров’ю.

Мета статті: розкрити власне бачення сутності поняття «здоров’язбережувальне середовище», ви-
значити й описати його структуру. Обґрунтувати вплив різних компонентів здоров’язбережувального сере-
довища на закріплення дітьми життєвих навичок, що сприяють фізичному, соціальному, психічному і духов-
ному здоров’ю в контексті формування здоров’язбережувальної компетентності у дітей дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу. Виховання особистості, компетентної у сфері здоров’я, цілеспрямо-
вано відбувається переважно в дошкільних навчальних закладах. На нашу думку, одним із чинників, що
забезпечує ефективність і результативність процесу формування здоров’язбережувальної компетентності
є організація здоров’язбережувального середовища. Зазначене передбачає створення умов для застосу-
вання дітьми набутих знань про здоров’я, самостійного моделювання здоров’язбережувальної поведін-
ки, вільного вибору виду здоров’язбережувальної діяльності з метою закріплення життєвих навичок, які
сприяють фізичному, соціальному, психічному і духовному здоров’ю, набуття власного досвіду свідомого
дотримання здорового способу життя.

Необхідність цілеспрямованого створення здоров’язбережувального середовища в дошкільних
навчальних закладах підтверджується висновками Б. Ананьєва, І. Беха, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна про
те, що кожна особистість формується і проявляється в діяльності. Вироблені в людини навички перебува-
ють на належному рівні, якщо вони використовуються. Коли ж навички певний час не використовуються,
вони послаблюються. Системи тимчасових нервових зв’язків, що є їх фізіологічним підґрунтям, починають
гальмуватися.

До визначення основних характеристик здоров’язбережувального середовища дошкільного на-
вчального закладу звертаються О. Богініч, Н. Денисенко, Н. Левінець, Л. Лохвицька, Т. Овчиннікова, Н. Ри-
лова та ін.

Т. Овчиннікова визначає поняття «здоров’язбережувальне середовище» дошкільного навчально-
го закладу як предметне, комунікативне та оздоровче середовище. До предметного середовища автор
відносить господарську інфраструктуру, матеріальне забезпечення навчальної та оздоровчої діяльності.
До комунікативного середовища – міжособистісні взаємини між суб’єктами педагогічного процесу, комп-
лектування груп, їх наповнення, стосунки педагогів і батьків, їхнє уявлення про здоровий спосіб життя. До
оздоровчого середовища − форми і принципи навчальної та оздоровчої діяльності [6].

Н. Денисенко, погоджуючись із запропонованою Т. Овчинниковою структурою здоров’язбере-
жувального середовища, суттєво доповнила його зміст. До предметного середовища дослідниця про-
понувала додати організацію куточків для рухової, художньо-творчої та трудової діяльності вихованців,
освітлення приміщень, свіже повітря в них. Поняття комунікативне середовище науковець трактувала як
умови для спілкування дітей між собою, педагогами та іншими людьми, а також побутові дії та гігієнічне
виховання дошкільників. В оздоровче середовище Н. Денисенко вважала за доцільне включати також
корекційно-розвивальну та реабілітаційну діяльність [3, с. 9].

Розкриваючи значення здоров’язбережувального середовища, О. Богініч представила його як се-
редовище, в якому дитині приємно і безпечно знаходитися, що стимулює розвиток особистості, забезпе-
чує комфортні умови для формування здоров’я і є оптимальним для її зростання.

Основними вимогами для створення в дошкільному навчальному закладі здоров’язбережуваль-
ного середовища (як засобами управління діяльністю дошкільників), на думку вченої, виступають такі:
забезпечення оптимальних можливостей реалізації власного потенціалу кожної дитини, готовність ко-
лективу ДНЗ працювати по-новому. забезпечення здоров’язбережувальної сутності навчально-виховного
процесу [1, с. 25-28].

Н. Левінець зазначала, що здоров’язбережувальне середовище дошкільного навчального закладу
являє собою складно організовану систему, яка складається із сукупності санітарно-гігієнічних, організаційно-
педагогічних та психолого-педагогічних умов. Воно спрямоване на оптимізацію санітарно- гігієнічних умов
процесу організації життєдіяльності дітей, зокрема навчання та виховання, вибір доцільних форм та ме-
тодів фізкультурно-оздоровчої діяльності, гуманізацію взаємин учасників навчально-виховного процесу,
активізацію рухової діяльності, запобіганню розумовому та фізичному перенавантаженню дітей, попере-
дженню стресових станів, підвищенню адаптаційних можливостей дитячого організму, вибір доцільних
інноваційних технологій та моніторинг якості освітніх послуг [4].

20

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

Пріоритетними завданнями формування здоров’язбережувального середовища, на думку Л. Лохвицької, є:
– створення екологічної і психологічної комфортності навчально-ігрового середовища;
– забезпечення безпеки життєдіяльності дітей;
– виконання умов щодо зміцнення здоров’я і загартування організму кожного вихованця [5, с. 124].
Описані вище підходи до визначення сутності і структури здоров’язбережувального середовища до-
шкільного навчального закладу підкреслюють його спрямованість на формування, збереження, зміцнен-
ня і відновлення здоров’я дітей. Абсолютно погоджуємося з наведеними трактуваннями, однак, дотри-
муючись логіки нашого дослідження, власне бачення здоров’язбережувального середовища дошкільного
навчального закладу визначаємо як «мікросередовище, в якому забезпечується збереження фізичної, соці-
альної, психічної та духовної складових здоров’я дитини, мотивація на збереження здоров’я, отримання
знань про основи здоров’я, можливість закріплення навичок здорового способу життя та набуття досвіду здоров’я-
збережувальної діяльності».
Здоров’язбережувальне середовище для формування здоров’язбережувальної компетентності у дітей
дошкільного віку ми розглядаємо у трьох площинах: особистісній, організаційній і предметно-просторовій.
Особистісна площина передбачає позитивну взаємодію суб’єктів процесу формування здоров’я-
збережувальної компетентності в дітей дошкільного віку, мотивує їх на здоровий спосіб життя. Організацій-
на площина спрямована на збереження здоров’я дітей і навчання їх здоровому способу життя. Предметно-
просторова площина стимулює активність дітей на закріплення набутих життєвих навичок, які сприяють фі-
зичному, соціальному, психічному і духовному здоров’ю й новому досвіду здорового способу життя.
Обґрунтуємо кожну із зазначених площин.
Виокремлення особистісної площини здоров’язбережувального середовища підтверджено необ-
хідністю створення довірливої, доброзичливої, психологічно комфортної атмосфери між суб’єктами, які
беруть участь у процесі формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку, а
також підготовки педагогів і батьків до зазначеної діяльності.
Враховуючи, що одним із соціально-психологічних механізмів соціалізації дошкільників є наслі-
дування, зазначимо − здоров’язбережувальна життєдіяльність здійснюється ними на основі прикладів
здорового способу життя, які діти отримують з найближчого оточення. Свідома здоров’язбережувальна
позиція значущих для дитини дорослих є підґрунтям і взірцем для формування здоров’язбережувальної
компетентності в дітей дошкільного віку. Ефективність її формування залежить також від компетентності
педагогів і батьків, а також від єдності їхніх підходів до вирішення зазначеної проблеми.
Вихователі дошкільних навчальних закладів у сучасному суспільстві мають значний вплив на дітей,
оскільки батьки обмежені у спілкуванні із власними дітьми через брак вільного часу і непідготовленість
до такої роботи. Вважаємо, що процес формування здоров’язбережувальної компетентності буде більш
ефективним, якщо дитина бачитиме в сім’ї те, що не суперечить інформації, отриманій у дошкільному на-
вчальному закладі. Тому важливим аспектом особистісної площини здоров’язбережувального середови-
ща є підготовка батьків до формування в дітей здоров’язбережувальної компетентності, яка забезпечує:
– обізнаність батьків з педагогічними підходами до вирішення проблем збереження здоров’я в сім’ї;
– обізнаність з позитивним і негативним впливом на здоров’я людини зовнішніх і внутрішніх чинників;
– обізнаність з джерелами інформації з проблем збереження здоров’я;
– компетентність у застосуванні інформації у процесі навчання дітей.
Організаційна площина здоров’язбережувального середовища включає матеріально-технічні,
санітарно-гігієнічні, естетичні і методичні складові, що забезпечують життєві потреби дітей, охорону
здоров’я, раціональне співвідношення активної діяльності та відпочинку, сприяють усвідомленому при-
йняттю вихованцями важливості здорового способу життя, оволодінню дітьми знаннями про здоров’я,
уміннями, навичками здорового способу життя. Організована навчальна діяльність відбуватиметься від-
повідно до вимог розробленої нами методики формування здоров’язбережувальної компетентності у
дітей дошкільного віку з використанням здоров’язбережувальних і оздоровчих технологій. Впроваджен-
ня здоров’язбережувальних технологій в освітній процес дошкільних навчальних закладів сприятиме за-
безпеченню високого рівня здоров’я дітей, формуванню в них свідомого ставлення до здоров’я, уміння
зберігати і підтримувати його.
Предметно-просторова площина здоров’язбережувального середовища забезпечує дошкільникам
можливість самостійно або з допомогою вихователя проводити спостереження, дидактичні та сюжетно-
рольові ігри, досліди, виконувати практичні завдання і вправи. Базу предметно-просторової площини, у
рамках нашого дослідження, складають динамічні модулі. Практична діяльність стимулює усвідомлення

21

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

дітьми цінності здоров’я, формування в них уміння під час самостійної дослідницької та ігрової діяльності
визначати доцільність виконання гігієнічних та оздоровчих процедур, досліджувати вплив рухової активнос-
ті на фізичний та психічний стан людини, аналізувати змодельовані педагогом або побачені життєві ситу-
ації, вивчати назви і функції органів тіла людини, закріплювати здоров’язбережувальні життєві навички.

Зазначимо, що у контексті сказаного нам дуже імпонує запропонована Н. Гавриш і О. Лінник мо-
дель управління розвитком дітей в освітньому середовищі дошкільного закладу, а саме, закладена в ній
ідея структурування освітньо-виховної системи на зони порядку і свободи. Організаційною одиницею у
зоні порядку (класичний освітній процес) визначено форму освітньої діяльності (переважно заняття), у
зоні свободи − навчально-розвивальний засіб (предметне насичення освітнього середовища та способи
реалізації дітьми різних видів діяльності) [2, с. 8−13]. Погоджуючись з авторами, ми вважаємо, що знання,
уміння й навички щодо збереження здоров’я, отримані дітьми в організованому навчальному процесі
(зона порядку), будуть трансформовані в здоров’язбережувальну компетентність у здоров’язбережуваль-
ному середовищі під час вільного спілкування зі значимими дорослими й однолітками і самостійної прак-
тичної діяльності, які стимулюються інтересами, внутрішніми потребами і мотивами дитини (зона свободи).

Вважаємо, що організація здоров’язбережувального середовища в дошкільних навчальних закла-
дах базується на таких принципах:

– принцип індивідуалізації, який дає можливість ураховувати вікові та індивідуальні особливості
дитини, її інтереси і потреби, дані діагностики щодо рівня сформованості у неї здоров’язбережувальної
компетентності;

– принцип універсальності, що передбачає предметне оснащення здоров’язбережувального се-
редовища, яке би створювало оптимально насичений цілісний, багатофункціональний простір, що тран-
сформується відповідно до напряму діяльності дітей;

– принцип відкритості, що передбачає реалізацію права дитини на вибір гри, видів діяльності, за-
собів здійснення власних задумів, місця і часу діяльності;

– принцип суб’єкт-суб’єктної взаємодії, що визначає особистісно зорієнтовану модель спілкування дорос-
лих і дітей. Діти мають право на власну позицію, а дорослі враховують її, сприяють досягненню дитячих цілей.

Таким чином, динамічна і варіативна, раціонально облаштована, домірно насичена предметно-
просторова площина здоров’язбережувального середовища в групах не лише слугуватиме фоном для
епізодичних рухових дій дітей, а й буде стимулом, спонуканням для розгортання та активізації дитячої
рухової діяльності (організованої педагогом та самостійної), вона сприятиме закріпленню здоров’язбе-
режувальних життєвих навичок і формуванню високого рівня здоров’язбережувальної компетентності у
дітей дошкільного віку.

Висновки і перспективи подальших розвідок. Створення здоров’язбережувального середовища в пред-
ставленому нами вигляді є однією з умов для формування у дітей в процесі самостійної ігрової та дослідниць-
кої діяльності вміння визначати основи раціонального харчування, доцільність виконання гігієнічних процедур,
закріплення навичок рухової активності, навичок моделювання поведінки з оточуючими, контролю негативних
емоцій, спільної діяльності тощо, що складає основу здоров’язбережувальної компетентності.

Перспективою подальших пошуків виступає дослідження структури зоров’язбережувального сере-
довища в родинах дітей дошкільного віку.

Список використаних джерел:
1. Богініч О. Л. Сучасні пріоритети фізичного розвитку дітей / О.Л. Богініч // Дошкільне виховання. − 2005. −

№ 7. − С. 12−14.
2. Гавриш Н. Організовувати, але не обмежувати / Н. Гавриш, О. Лінник // Дошкільне виховання. − 2013. −

№ 1. − С. 8−13.
3. Денисенко Н. Освітній процес має бути здоров’язбережувальним / Н.Ф. Денисенко // Дошкільне вихо-

вання. − 2007. − № 7. − С. 8−10.
4. Левінець Н. В. Моделювання здоров’язберігаючого середовища дошкільного навчального закладу: су-

часні підходи [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://www.ird.npu.edu.ua/files/levinec.pdf.
5. Лохвицька Л. В. Організація здоров’язберігального середовища в дошкільних навчальних закладах /

Л.В. Лохвицька // Вісник Глухівського державного педагогічного університету. Серія : Педагогічні нау-
ки. Випуск 16. − Глухів : Вид-во ГНПУ ім. О. Довженка, 2010. − С. 124−127.
6. Овчинникова Т. С. Организация здоровьесберегающей деятельности в дошкольных учреждениях /
Т.С. Овчинникова. − СПб. : Кара, 2006. − 176 с.

22

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

УДК:616.31-089:616.71-018.44-002:616.316-008.8-073.854

APPLICATION OF RAMAN SPECTROSCOPY
OF SALIVA FOR DIAGNOSTIC STUDY OF PERIOSTITIS

Grigorov S. Steblyanko A.

Dr. Sc. in Medicine, Professor, Postgraduate of the Department
Head of the Department of maxilo-facial surgery
of maxilo-facial surgery and surgical stomatology
and surgical stomatology, Kharkov Na onal
Kharkov Na onal Medical Medical University,
University, Ukraine Ukraine

[email protected] [email protected]

Despite the enormous poten al, Raman spectroscopy for clinical diagnos cs is s ll in the developmental process. The
main aim of this work is to show that Raman spectroscopy, namely the analysis of the pa ent’s saliva spectra, can be applied to
support clinical diagnos cs of perios s, to control treatment efficacy, and thus to facilitate pa ent specific therapy. It is observed
that features in the Raman spectra of the pa ent’s saliva maybe be used as biomarkers of diseases and their me dependence can
contribute to monitor the effec veness in the course of treatment.

Key words: perios s, saliva, Raman spectroscopy.

Незважаючи на величезний потенціал, Раменовська спектроскопія для клінічної діагностики все ще знаходить-
ся в процесі розвитку. Головна мета цієї роботи полягає в тому, щоб показати, що Раменовська-спектроскопія, а
саме аналіз спектрів слини пацієнта, може бути використана в уточненні клінічної діагностики періоститу, а також
для контролю ефективності лікування, а отже, для полегшення вибору хірургічного та терапевтичного лікування
пацієнта. Встановлено, що особливості спектру комбінації слини хворого можуть бути використані як біомаркери
захворювань, їх залежність від часу забору матеріалу може сприяти моніторингу ефективності в процесі лікування.

Ключові слова: періостит, слина, комбінована спектроскопія.

INTRODUCTION
Among different biological subjects human’s saliva is very informa ve and interes ng for both inves ga-
tors and clinicians because it is the body’s mirror. However, the growing apprecia on of saliva as a mirror that
can reflect virtually the en re spectrum of normal and disease states is rela vely recent. Saliva is an effec ve
diagnos c fluid as it is inexpensive, non-invasive, and easy-to-use. As a clinical tool, saliva has many advantages
over other body fluids. Saliva is easy to collect, store, and ship, and it can be obtained at low cost and in sufficient
quan es for analysis. Several methods have been developed over the years for human’s saliva analysis. Among
them, Raman spectroscopy has recently taken a special place as a technique which could be complementary or
even alterna ve to biopsy, pathology and clinical assays in many medical technologies (Virkler, Lednev, 2008).
Raman spectroscopy is a powerful qualita ve and quan ta ve analy cal laser-based technique to study
vibra onal and other low-frequency modes in a system. When monochroma c laser light is sca ered by a
molecule or crystal, photons of the incident radia on may be annihilated and, at the same me, remi ed with
a different energy. The so-called Raman shi due to this inelas c sca ering process is balanced by excita ons
of the sca ering medium, as phonons, magnons or electronic excita ons. Number and loca on of the lines in
the spectrum of sca ered radia on are closely related to the molecular structure of ma er. Recent research
indicates that Raman spectroscopy has huge poten al to support clinical diagnos cs, assist minimal invasive
surgery and to facilitate pa ent specific therapy. (Mayerhöfer, Kra , Neugebauer, Dochow, Ma häus, Kirsch,
Schackert, Clement, Bauer, Brehm, Popp, 2014; Gangnus, Grigaravicius, Becker, Schütze, 2014).
It has been reported that Raman spectroscopy of saliva can be used for narco c detec on (Chen, Hua,
Liu, Cui, Jiao, Qu, Guo, Liu, Huang, Wang, 2009), for cancer and periodon s diagnos cs (Kah, Kho, Lee, Shep-
pard, Shen, Soo, Olivo, 2007; Farquharson, Shende, Inscore, Maksymiuk, Gi , 2005; Jaychandran, Meenapriya,
Ganesan, 2016; Gonchukov, Sukhinina, Bakhmutov, Minaeva, 2012), to iden fy Gastric problems (Uthayaku-
mar, Chandhuru, Inbasekaran, Sivasubramanian, 2013), and in forensic medicine to monitor a variety of drugs
including marijuana, cocaine, and alcohol (Virkler, Lednev, 2010; Sikirzhytski, Virkler, Lednev, 2010).

23

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

Advantages of Raman spectroscopy are that this non-destruc ve method requires a small amount of sample
and does not require reagents. A major drawback to using saliva as a diagnos c fluid when applying Raman spec-
troscopy is the fact that it has a complex biochemical composi on, including electrolytes, mucus, white blood
cells, epithelial sells, glycoproteins, enzymes, an microbial agents (Nagler, 2009). Consequently, Raman spectra
of saliva are very complicated and their interpreta on is s ll in the developmental stage. It was noted that infor-
ma ve analytes (substances undergoing analysis) are present in saliva in low amounts (Jaychandran, Meenapriya,
Ganesan, 2016). In addi on, one can expect that the composi on of saliva varies from donor to donor (Uthaya-
kumar, Chandhuru, Inbasekaran, Sivasubramanian, 2013). So, the main aim of this work was to find the specific
features in Raman spectra which can be used as biomarkers for clinical diagnosis and control of the effec veness
of the treatment process.

EXPERIMENTAL DETAILS
Raman spectra presented and discussed in this research paper were recorded on a HORIBA JobinYvon
U-1000 research spectrometer, equipped with Pel er cooled PMT detector. Measurements were performed at
room temperature in quasi-backsca ering geometry with the excita on line λ = 532.1 nm of a solid-state laser
with a power level P = 30 mW. Raman spectra were collected in the frequency region of 100-7000 cm-1.
There are several methods for preparing human fluid samples for Raman studies. As samples for Raman
studies, we used the pa ent’s saliva smears placed between two thin plates of medical glass. The plates were
previously checked for the presence of a parasi c Raman signal and fluorescence. To amplify the Raman signal,
the samples under study were placed on the surface of the reflec ng mirror.
RESULTS AND DISCUSSION
The pa ent of 42 years old who turned to the dental clinic with the diagnosis: “Acute suppura ve peri-
os s of the lower jaw; exacerba on of chronic periodon s of 3.8 teeth” was selected for innova ve studies.
The pa ent underwent an opera on: “Removal of 3.8 teeth. Dissec on of the subperiosteal abscess of the
lower jaw from the le side”. Immediately a er entering the hospital, the saliva sample was taken from the
pa ent, about 0.1ml sterile syringe from the bo om of the mouth. A er that, the pa ent’s saliva was placed
between two sterile glasses, and sealed with wax. A er the clinical examina on and collec on of the tests, the
surgical opera on was performed. The wound was drained and a swabbed with phytoprepara on “Stomatok-
lin” which was le in the cavity of wound. A er that, the pa ent was medically treated, according to the pro-
tocols of medical care. The saliva fences were repeated on the next day a er surgical care and two days a er.
All three samples of saliva were sent to the laboratory for the Raman experiment.

Intensity (arb. units) 8000 1,0 A Saliva
Norm. int. intensity (arb. units)6000 B
4000 0,8
2000 1
0,6 A2

0,4 B 3

0,2

0,0
0 25 50 75 100

Time (hours)

0
0 1000 2000 3000 4000 5000 6000 7000

Raman shift (cm-1)

Fig. 1. Raman spectra of a volunteer-pa ent’s saliva taken before (1), the day a er (2), and a week and a half a er (3) medical
interven on. Bold dash lines show the result of fluorescence signal fi ng with lines of Gaussian spectral form. Also at the bo om of
the figure thin lines represent the result of the fi ng analysis of the spectrum (3). Two wide fluorescence bands A and B are marked
with arrows. Insert shows the me evolu on of the normalized integrated intensity of bands A and B.

24

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

Raman spectra of the pa ent’s saliva taken right before (1), the day (2) and three days (3) a er the
surgical care are presented in Fig. 1. As clear seen, spectra are composed of the phonon lines in the low
frequency (up to 3000 cm-1) region of the spectra and intensive fluorescence signal in the high frequency
region.

Experimental spectra were fi ed by lines with different spectral forms – Lorentzian for phonon lines and
Gaussian for a fluorescence features. Phonon lines with frequencies 344, 459, 560, 611, 788, 939, 993, 1095,
1773, 1937, 2058, 2147, 2397, 2443, and 2504 cm-1 were iden fied in the spectra.

Analysis of the Raman spectra of saliva is quite complicated, which is connected with its complex com-
posi on (Sikirzhytski, Virkler, Lednev, 2010) and with rela ve contribu on of main components which could
arise between different donors of saliva so no single spectrum could effec vely represent an experimental Raman
spectrum of saliva in a quan ta ve way (Virkler, Lednev, 2010).

Usually three major chemical components known to be presented in saliva give the main contribu on to
the Raman spectra (Virkler, Lednev, 2010). Here we want to note that our spectra of saliva shown in the Fig. 1 are
similar to those, given in Ref. 1. Analysis of the addi onal features in the spectra, their iden fica on with the help
of accessible databases, and their temporal change due to the use of medica ons are the subject of diagnos c
studies.

The advantage of modern methods of Raman spectroscopy is the possibility to characterize, discrimi-
nate, and iden fy bacteria and their products in such complex media, as body fluids without separa on from
media. It was reported that almost 99 % of bacteria can be assigned to the correct species with help of Raman
spectroscopy (Nagler, 2009).

Since our main goal was to find features in the Raman spectra which can be responsible for the mole-
cules that are secreted by pathogenic microorganisms, let us return to the spectra shown in the Fig.1. Tenta-

vely we can say that fluorescence part of the spectra can be used as biomarkers of disease since it is possible
to point out differences in lineshapes and intensi es of fluorescence signal of spectra (1)-(3). As it shown in
Fig.1, spectra (1) and (2) can be convincingly fi ed by sum of two wide bands (bands A and B, centered at wave-
lengths of 650 and 790 nm, respec vely).

Integrated intensity of band A slightly and gradually decreases from spectrum (1) to spectrum (3) (see
insert in Fig. 1). In contrast, integrated intensity of band B no ceably decreases from spectrum (1) to spec-
trum (2) and this band is completely absent in spectrum (3).

It is known that pathological saliva contains components that appear as a result of immune reac ons to
pathogenic bacteria in the oral cavity. Based on our observa ons and without analyzing in detail the respon-
sible components of saliva, we can assume that the me behavior of the fluorescence band B intensity in the
Raman spectra follows the amount of the excaudate: the intensity is maximal in pathological saliva, decreases
during treatment, and band B is absent in normal saliva.

In conclusion, our results confirm that Raman spectroscopy can be used for objec ve discrimina on
of saliva at different stages of the disease and as a supplement to exis ng tradi onal methods of perios s
diagnos cs and control the effec veness of the applied therapy method. It was found that fluorescence band
can be used as biomarker of perios s. Our research is innova ve and further study together with tradi onal
methods of medical diagnos cs and sta s cal analysis is necessary.

Acknowledgments: the author is thankful to Dr.Sc. V. Gnezdilov (B.I. Verkin Ins tute for Low Tempera-
ture Physics and Engineering, NASU, 61103 Kharkov, Ukraine) for assistance in formula on of the task, in car-
rying out the Raman studies and discussing the research results.

References:
Chen, A. Y., Hua, L., Liu, J.H., Cui, Z.J., Jiao, Y., Qu, D. et al. (2009). Detec ng narco c usage using surface-en-

hanced Raman spectroscopy on saliva samples. IFMBE Proc., 25/7, 71.
Farquharson, S., Shende, C., Inscore, F.E., Maksymiuk, P., Gi , A. (2005). Analysis of 5-fluorouracil in saliva sing

surface-enhanced Raman spectroscopy. J. Raman Spectrosc. 36, 208.
Gangnus, R., Grigaravicius, P., Becker, K.F., Schütze. K. (2014). Raman spectroscopy for biologists and clinicians.

L&M Int. 2, 22.
Gonchukov, S., Sukhinina, A., Bakhmutov, D., Minaeva, S. (2012). Raman spectroscopy of saliva as a perspec ve

method for periodon s diagnos cs. Laser Phys. Le . 9, 1, 73–77.
Harz, M., Rösch, P., Popp, J. (2009). Vibra onal Spectroscopy – A Powerful tool for the rapid iden fica on of

microbial sells at the single-cell level. Cytometry Part A, 75A, 104.

25

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

Jaychandran, S., Meenapriya, P.K., Ganesan, S. (2016). Raman spectroscopic analysis of blood, urine, saliva and
ssue of oral poten ally malignant disorders and malignancy-A diagnos c study. Int J Oral Craniofac Sci 2(1),

011.
Kah, J.C.Y., Kho, K.W., Lee, C.G.L., Sheppard, C.J.R., Shen, Z.X., Soo, K.C. et. al. (2007). Early diagnosis of oral can-

cer based on the surface Plasmon resonance of gold nanopar cles. Int. J. Nanomed. 2, 785.
Mayerhöfer, T., Kra , C., Neugebauer, U., Dochow, S., Ma häus, C., Kirsch, M., et al. (2014). The poten al and

limits of Raman spectroscopy methods in medical diagnos cs. L&M Int. 2, 17.
Physiology. 6/6ch4/s6ch4_6 – Essen als of Human Physiology. h p:// humanphysiology.tuars.com/program/

sec on6/6ch4/s6ch4_6.htm.
R.M. Nagler, R.M. (2009). Saliva as a tool for oral cancer diagnosis and prognosis. Oral Oncology, 45, 1006.
Sikirzhytski, V., Virkler, K., Lednev, I.K. (2010). Discriminant analysis of Raman spectra for body fluid iden fica on

for forensic purposes. Sensors, 10, 2869.
Uthayakumar, G.S., Chandhuru, J., Inbasekaran, S., Sivasubramanian, A. (2013). Biomedical op cal spectroscopy

techniques for diagnosis of human saliva sample. Asian Journal of Biomedical and Pharmaceu cal Sciences,
3, 12.
Virkler, K., Lednev, I.K. (2008). Raman spectroscopy offers great poten al for nondestruc ve confirmatory iden-

fica on of body fluids. Forensic Science Interna onal, 181, e1-e5.
Virkler, K., Lednev, I.K. (2010). Forensic body fluid iden fica on: the Raman spectroscopic signature of saliva.

Analyst, 135, 512.

26

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

УДК 616.89 -02:616.831-001.31-036/.6:340.63-039.76

ПОРУШЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ У ХВОРИХ З ОРГАНІЧНИМИ
УРАЖЕННЯМИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ В УМОВАХ ЛІКАРНІ З СУВОРИМ

НАГЛЯДОМ З УРАХУВАННЯМ ОСОБИСТІСНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ

Живілова Я.C.

лікар-психіатр
ДЗ «Українська психіатрична лікарня
з суворим наглядом МОЗ України»,

Дніпро, Україна

[email protected], [email protected]

У статті наводяться дані про стан емоційної сфери та особистісних особливостей хворих з органічними ура-
женнями головного мозку, що знаходяться на лікуванні в лікарні з суворим наглядом. Ці дані мають істотне значення
для прогнозу, як перебігу захворювання, так і можливої надалі протиправної поведінки таких пацієнтів, що обумовлює
прогноз їх суспільної небезпеки. Встановлено, що у цих хворих відзначаються високі показники особистісної тривожнос-
ті та індексу ворожості. Відповідно до отриманих результатів побудована система медико-психологічного супроводу
цих хворих в умовах лікарні із суворим наглядом.

Ключові слова: органічні ураження головного мозку, лікарня з суворим наглядом, емоційні порушення, особистісні
особливості, медико-психологічний супровід.

The ar cle presents data on the state of the emo onal sphere and personal characteris cs of pa ents with organic brain
lesions, who are treated in a hospital with strict supervision. These data are essen al for predic ng both the course of the disease
and the possible illegal behavior of such pa ents in the future, which predetermines the forecast of their public danger. It was found
that these pa ents have high rates of personal anxiety and an index of hos lity. In accordance with the results obtained, a system
of medical and psychological support of these pa ents in a hospital with strict supervision was built.

Keywords: organic brain lesions, hospital with strict supervision, emo onal disorders, personality traits, medical and psy-
chological support.

В даний час у системі психіатричної служби України відбуваються суттєві зміни. Пріоритетною є
проблема максимального поліпшення психічного здоров’я населення в руслі Європейського плану дії по
охороні психічного здоров’я [1].

У зв’язку з цим актуалізується і завдання зниження суспільної небезпеки хворих з органічними ура-
женнями головного мозку, створення системи психотерапевтичної корекції цих хворих в умовах лікарні
із суворим наглядом. За прогнозами ВООЗ, до 2020 р. психічні розлади вийдуть на одне з перших місць в
структурі захворюваності [2, 3]. При цьому в структурі захворюваності істотне місце займають порушення
психіки органічного, зокрема, травматичного, ґенезу. Свого часу Н.Є. Бачериков (1989 р.) виділив синдро-
мальну структуру психічних порушень. У період віддалених наслідків спостерігаються як непсихотичні
психічні розлади, різні форми астенії, психопатоподібні зміни особистості, пароксизмальні розлади, так і
психотичні – різні форми зміненої свідомості, ендоформні (афективні, маревні і галюцинаторно-маячні)
психози і деменція. Частота, стійкість і вираженість психічних порушень залежать від статі, віку, соматич-
ного стану хворих, тяжкості травми, недостатності лікування на попередніх етапах. Це обумовлює необ-
хідність розробки принципів побудови послідовного алгоритму відновної терапії та медико-психологічної
реабілітації з урахуванням психічного стану, особистісних характеристик, макро- і мікросоціального ото-
чення і адаптаційно-компенсаторного потенціалу цих хворих.

За даними літератури, проблема психосоціальної реабілітації хворих з органічними ураженнями
головного мозку, в тому числі здійснюючих суспільно небезпечні дії, вимагає подальшого вирішення [4].
В даний час основним критерієм ефективності лікувально-реабілітаційних програм вважається ступінь
здатності пацієнтів самостійно виконувати навички забезпечення життєдіяльності, зберігати і підвищувати

27

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

рівень соціального функціонування (СФ) і якості життя (ЯЖ) [5]. Це обумовлює необхідність об’єктивної
оцінки рівня дисфункції (РД) в різних сферах психіки таких осіб. В подальшому це повинно служити міше-
нями впливу при побудові програм медико-психологічної реабілітації [6, 7, 8].

При цьому дуже важливою є об’єктивна оцінка стану емоційної сфери цих хворих, оскільки саме
емоційні порушення служать основним предиспозиційним фактором для здійснення суспільно небезпеч-
них дій. Не меншу роль в цьому відіграють і особистісно-характерологічні порушення.

Вищевикладене обумовило мету дослідження – визначити стан емоційної сфери та особистісні
особливості у хворих з органічними ураженнями головного мозку, як мішені системи психотерапевтичної
корекції.

Для реалізації цієї мети на базі ДУ «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України”
(м. Дніпро) проведено дослідження 90 хворих з органічними ураженнями головного мозку (38 хворих з
діагнозом F07.0 – розлад особистості органічної етіології і 52 хворих з діагнозом F07.2 – постконтузійний
синдром) (чоловіки, середній вік 39,72 ± 0,50 року), які вчинили тяжкі та особливо тяжкі суспільно небез-
печні діяння (СНД) (проти життя і здоров’я людини). Всі хворі були розділені на основну групу (50 осіб),
які отримували психокорекційні заходи і контрольну (40 осіб), які отримували тільки фармакологічне лі-
кування.

Методи дослідження: клініко-анамнестичний метод – для оцінки даних анамнезу життя, хвороби,
особливостей розвитку, виховання, мікросоціальних контактів, освіти, трудової діяльності, особливостей
характеру, а також вивчення медичної документації для порівняння ефективності застосовуваного мето-
ду діагностики; клініко-психопатологічний, заснований на загальноприйнятих підходах до психіатричного
обстеження пацієнтів шляхом стандартизованого інтерв’ю з застосуванням критеріїв МКБ-10; психодіа-
гностичні методи: діагностичне інтерв’ю, опитувальник Ч.Д. Спілбергера – Р. Л. Ханіна (State-Trait Anxiety
Inventory – STAI) [12] для оцінки реактивної та особистісної тривожності, шкали тривоги і депресії Гаміль-
тона (HDRS) [13], характерологічний опитувальник для виявлення особистісно-характерологічних акцен-
туації К. Леонгарда-Шмішека, діагностичний опитувальник агресивності А. Баса – А. Дарки; статистичні
методи.

Результати дослідження. Дані патопсихологічного дослідження показали наступне. За даними шкали
Спілбергера – Ханіна нами було проведено аналіз розподілу показників реактивної тривоги і особистісної
тривожності в досліджуваних групах хворих (табл. 1).

Таблиця 1
Середньостатистичні дані тривоги у хворих з органічними ураженнями головного мозку

після лікування (за даними тесту Спілбергера – Ханіна)

Основна група Контрольна група

Рівень ПГ 1 ПГ 2 ПГ 1 ПГ 2
F07.0 F07.2 F07.0 F07.2
(n=20) (n=30) (n=18) (n=22)

Абс. % Абс. % Абс. % Абс. %

Реактивна тривожність

високий 3 15,00 12 40,0 12 66,67** 18 81,82**

середній 8 40,00 11 36,67 5 27,78** 4 18,18**

низький 9 45,00 7 23,33 1 5,55** 0 0,00

Особистісна тривожність

високий 11 55,00 7 23,33 14 77,78* 9 40,91*

середній 4 20,00 18 60,00 4 22,22 11 50,00

низький 5 25,00 5 16,67 0 0,0 2 9,09*

Примітка: Достовірність відмінностей між показниками після лікування: * – р ≤ 0,05, ** р ≤ 0,01

При зіставленні рівнів реактивної тривоги (РТ) і особистісної тривожності (ОТ) у хворих з органіч-
ними ураженнями головного мозку були отримані наступні результати. Високий рівень РТ в підгрупі 1

28

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

(F07.0) спостерігався у 15% обстежених, що достовірно нижче, ніж в групі контролю (F07.0) – 66,67% (при
р ≤ 0,01). Середній рівень РТ в підгрупі 1 спостерігався у 40% обстежених, що достовірно вище, ніж у групі
контролю – 27, 78% (при р ≤ 0,01). Низький рівень РТ був достовірно нижче в групі контрольної у 5,55%
(при р ≤ 0,01), у порівнянні з підгрупою дослідження 1 – 45% обстежених. У підгрупі 2 у хворих з F07.2 були
отримані наступні результати. Високий рівень РТ був достовірно вище в групі контролю (81,82%) в порів-
нянні з підгрупою дослідження 2 – 40% (при р ≤ 0,01). Середній рівень РТ в групі контролю достовірно
нижче цього ж показника в підгрупі досліджених 2 (18,18% і 36,67% відповідно при р ≤ 0,01).

Динаміка стабілізації емоційної сфери у вигляді проявів РТ в групі з 07.0 достовірно краще, ніж в
групі хворих з F07.2 (при р≤ 0,01).

При аналізі особистісної тривожності були отримані наступні результати. У хворих контрольної гру-
пи з F07.0 достовірно переважав високий рівень ОТ над рівнем тривоги у обстежених після лікування
(77,78% і 55,00% відповідно, при р ≤ 0,05).

У хворих з F07.2 в групі контролю достовірно значимо переважали показники високого (у 40,91%) і
низького (9,09%) рівнів в порівнянні з підгрупою 2 (23,33% і 16,67% відповідно при р≤0 , 05).

Таблиця 2
Зіставлення середньостатистичних показників рівня тривоги
у хворих з органічними ураженнями головного мозку до і після лікування
в основній групі дослідження (за даними тесту Спілбергера – Ханіна)

До лікування Після лікування

Рівень ПГ 1 ПГ 2 ПГ 1 ПГ 2
високий F07.0 F07.2 F07.0 F07.2
(n=20) (n=30) (n=20) (n=30)

m±M m±M m±M m±M
69,7 ± 1,83 56,5 ± 1,73
Реактивна тривожність

75,6 ± 1,92 48,3 ± 1,52**

середній 37,2 ± 1,22 40,4 ± 1,44 33,1 ± 0,87 38,1 ± 1,02

низький 27,8 ± 0,96 28,6 ± 1,37 20,2 ± 0,84* 25,9 ± 0,95

Особистісна тривожність

високий 73,6 ± 1,95 51,3 ± 1, 25 49,7 ± 1,13** 47,2 ± 0,74*

середній 41,2 ± 0,83 37,6 ± 1,09 39,4 ± 0, 67 34,3 ± 0, 69

низький 28,4 ± 0,71 20,1 ± 0,58 21,1 ± 0,72* 18,5 ± 0, 61

Примітка: Достовірність відмінностей між показниками до і після лікування: * – р ≤ 0,05, ** р ≤ 0,01

При аналізі середньостатистичних показників рівня тривоги у хворих з органічними ураженнями
головного мозку до і після лікування були отримані, такі результати. У підгрупі 1 у хворих з F07.0 спостері-
галася позитивна динаміка у вигляді зниження високого рівня РТ (з 69,7 ± 1,83 до 48,3 ± 1,52 при р≤ 0,01)
і низького рівня РТ (з 27, 8 ± 0,96 до 20,2 ± 0,84 при р≤ 0,05). У підгрупі 2 у хворих з F07.2 також спостеріга-
лася позитивна динаміка зниження високого рівня РТ (з 75,6 ± 1,92 до 56,5 ± 1,73 при р≤ 0,05).

Рівень особистісної тривожності в підгрупі 1 у хворих з F07.0 достовірно знизився в порівнянні з
рівнем ОТ в цій же групі до лікування (з 73,6 ± 1,95 до 49,7 ± 1,13 при р≤ 0,01). Така ж позитивна динаміка
спостерігалася відносно низького показника (з 28,4 ± 0,71 до 21,1 ± 0,72 при р≤ 0,05).

У підгрупі 2 у хворих з F07.2 після лікування спостерігалася позитивна динаміка зниження показни-
ків з 51,3 ± 1,25 до 47,2 ± 0,74 при р≤ 0,05.

Особистісні особливості пацієнтів у досліджуваній групі визначалися за допомогою опитувальника
Леонгарда – Шмішека. Типи акцентуацій, які були виявлені нами у обстежених хворих пацієнтів представ-
лені в табл. 3.

29

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

Таблиця 3
Середньостатистичний розподіл особистісних особливостей у обстежених хворих

(за даними опитувальника Леонгарда – Шмішека)

Основна група Контрольна група

Шкала ПГ 1 ПГ 2 ПГ 1 ПГ 2
F07.0 F07.2 F07.0 F07.2
(n=20) (n=30) (n=18) (n=22)

Демонстративність 13,07±2,14 14,18±1,94 14,06±1,89 15,56±1,34

Застрявання 15,56±2,53 14,56±1,12 15,78±1,16 14,61±1,84

Педантичність 12,22±1,11 11,35±3,16 15,46±1,13 14,86±1,84

Збудливість 18,55±1,85 19,95±2,35 17,69±1,85 16,18±1,44

Гіпертимність 8,00±1,50 15,18±1,56 16,40±6,40 14,63±1,45

Дистимність 15,88±1,01 9,58±1,12 11,20±1,60 11,59±1,88

Тривожність 19,81±1,72 10,55±1,80 12,60±3,66 12,21±1,85

Екзальтованість 9,00±1,60 10,16±1,86 10,46±1,78 11,85±1,23

Емотивність 8,59±1,84 9,66±2,54 9,40±3,70 8,08±3,15

Циклотимність 14,24±1,86 15,05±1,43 14,75±1,52 15,06±3,68

При аналізі показників особистісної характеристики, зокрема акцентуації характеру, були отримані
достовірні відмінності в підгрупах дослідження хворих з органічними ураженнями головного мозку.

Для підгрупи 1 (F07.0) характерна тенденція за шкалами застрявання (15,56 ± 2,53), збудливості
(18,55 ± 1,85), дистимії (15,88 ± 1,01). Акцентуйованість спостерігалася за шкалою тривожності (19,81±1,72).
Виразність тривожного типу характеризує даних хворих як мало товариських, невпевнених у собі у поєд-
нанні зі шкалою із схильністю до конфліктів. На тлі збудливості у хворих спостерігається ослаблення конт-
ролю емоційних проявів, з вираженою імпульсивністю в поведінці.

Для підгрупи 2 (F07.2) характерна тенденція за шкалами: гіпертимності (15,18 ± 1,56) і циклотим-
ності (15,05±1,43), з вираженою акцентуацією за шкалою збудливості (19,95±2,35).

Виявляється недостатня керованість, ослаблення емоційно-вольового контролю, з проявом дратівли-
вості, зниженням міжособистісної взаємодії на тлі високого рівня конфліктності. Поєднання зі шкалами гіпер-
тимності та циклотимності, з одного боку, формує тенденцію до взаємодії та соціального контакту, а з іншого
боку, зміна гіпертімних і дистимних станів є провокатором дестабілізації як емоційного стану, так і діяльності.

Рівні агресії і ворожості серед пацієнтів з органічними ураженнями головного мозку визначалися за
допомогою методики Баса – Дарки, результати якої представлені в таблиці 4.

Таблиця 4
Показники агресії і ворожості у обстежених хворих

(за даними опитувальника Баса – Дарки)

Основна група Контрольна група

Індекс Період ПГ 1 ПГ 2 ПГ 1 ПГ 2
обстеження F 07.0 F07.2 F 07.0 F07.2
(n = 20) (n = 30) (n = 18) (n = 22)

Індекс до лікування 22,4±0,72 18,9±0,84* 21,7±0,81 18,2±0,67
агресивності після лікування 18,3±0,68* 17,3±0,96 21,8±0,75 16,9±0,86

до лікування 8,06±0,53 11,7±0,92* 7,9±0,63 11,2±0,58
Індекс ворожості після лікування 6,7±0,61* 11,2±0,71 8,2±0,74 10,9±0,76

Примітка: Достовірність відмінностей між показниками до і після лікування: * – р ≤ 0,05, ** р ≤ 0,01

30

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

До лікування осіб з F07.2 був проведений аналіз показників індексу агресивності, при якому вияв-
лено високий рівень, що досягає в середньому 21,4 ± 0,93 бала. При розподілі основної групи на підгрупи
було виявлено достовірне розходження в переважанні агресивних тенденцій.

Так, в підгрупі осіб з F07.0 показник індексу агресивності досягав 22,4 ± 0,71 балів, тоді як в підгрупі
осіб з F07.2 (18,9 ± 0,84), при достовірності відмінностей ≤ 0,05. При зіставленні результатів основної групи
з групою контролю достовірних відмінностей отримано не було.

Зворотнє взаємовідношення було отримано при аналізі індексу ворожості, де середній бал склав
10,1 ± 0,96. Однак з достовірною різницею в підгрупі (F07.2) даний показник переважав (11,7 ± 0,92 балів
при р ≤ 0,05).

Таким чином, при загальному зіставленні показників індексів агресивності і ворожості у осіб з орга-
нічними ураженнями головного мозку спостерігається достовірна тенденція вираженості агресивної фор-
ми поведінки з переважанням підозрілості.

Повторний аналіз показників агресивності і ворожості був проведений після лікування, при якому
були отримані певні відмінності.

У всіх хворих було проведено аналіз показників індексу агресивності; був виявлений високий рі-
вень, що досягає в середньому 21,4 ± 0,93 бала.

При розподілі основної групи на підгрупи було виявлено достовірне розходження в переважанні
агресивних тенденцій. Так, в підгрупі хворих з F07.0 показник індексу агресивності досягав 22,4 ± 0,71 ба-
лів, тоді як в підгрупі хворих з F07.2 – 18,9 ± 0,84 балів, при достовірності відмінностей р ≥ 0,05.

Зворотнє взаємовідношення було отримано при аналізі індексу ворожості, де середній бал склав
10,1±0,96. Однак з достовірною різницею у хворих F07.2 даний показник переважав в порівнянні з 8,06 ±
0,53 у хворих (11,7 ± 0,92 балів, р ≥ 0,05).

Таким чином, при загальному зіставленні показників індексів агресивності і ворожості у осіб з орга-
нічним ураженням головного мозку спостерігається достовірна тенденція вираженості агресивної форми
поведінки з переважанням підозрілості.

Повторний аналіз показників агресивності і ворожості був проведениІй після лікування, при якому були
отримані певні відмінності, які досягали достовірності у хворих основної та контрольної груп з F07.0 (р ≥ 0,05).

Об’єктивну оцінку рівня депресії визначали за допомогою методики Гамільтона (HDRS) (табл. 5).
Результати оцінки наявності депресії у хворих основної групи з F 07.0 в процесі лікування за шкалою HDRS
показали зміни на рівні статистичної тенденції (0,05<р<0,1). У контрольній групі достовірних відмінностей
виявлено не було.

Таблиця 5
Розподіл пацієнтів за ступенем вираженості депресії (за даними методики Гамільтона (HDRS))

Основна група Контрольна група

Об’єктивна оцінка ПГ 1 ПГ 2 ПГ 1 ПГ 2
рівня депресії F07.0 F07.2 F07.0 F07.2
(n=20) (n=30) (n=18) (n=22)

m±M m±M m±M m±M

до
лікування

після
лікування

до
лікування

після
лікування

до
лікування

після
лікування

до
лікування

після
лікування

Норма 8,1 ± 3,49 6,7 ± 3,11 6,8 ± 6,4 ± 8,0 ± 6,4 ± 6,7 ± 6,4 ±
(0-7 балів) 2,69 1,92 0,01 0,13 2,5 1,95
11,2 ± 4,53 6,9 ±
Легка 18,1 ± 4,92 3,02* 33,3 ± 30,1 ± 11,7 ± 8,5 ± 33,0 ± 31,1 ±
(7-12 балів) 59,1 ± 6,29 5,05 4,48 0,04 0,04 5,03 4,01
16,0 ±
Помірна (14-18 балів) 3,77 29,8 ± 27,8 ± 18,1 ± 17,5 ± 28,0 ± 26,5 ±
4,9 3,38 0,13 0,01 5,01 4,45
Важка (19-22 балів) 47,0 ±
4,02 39,1 ± 37,7 ± 58,4 ± 57,1 ± 38,9 ± 37,6 ±
5,23 4,96 0,08 0,13 5,11 3,79

31

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

На підставі отриманих результатів була обґрунтована і розроблена система психотерапії та психо-
корекції хворих з органічними ураженнями головного мозку.

Основним методом реалізації медико-психологічної реабілітації хворих була когнітивно-
біхевіоральна терапія (КБТ). Вона поєднувалася з груповою психотерапією. Також застосовувалися еле-
менти раціональної та сугестивної психотерапії. Для корекції порушень емоційної сфери тривожно-
депресивного спектру використовувалася когнітивно-біхевіоральна терапія по А. Беку.

Система психотерапії формувалася в 4 етапи.
I етап «Оцінка психоемоційного стану» – починався з моменту надходження хворого в стаціонар і
був направлений на визначення стану емоційної сфери і мішеней психокорекції (1 сеанс).
II етап «Формування комплайєнсу» – містив в собі заходи щодо формування комплайєнса, первин-
ного встановлення психологічного контакту і формування позитивної мотивації до лікування (2 сеанси).
III етап «Психотерапія та психокорекція» – включав індивідуальну і групову психотерапію, які були
спрямовані на зміни активної життєвої стратегії, самосприйняття шляхом усвідомлення сенсу життя і його
якості, наявності важливої стратегічної мети (10 сеансів).
IV етап «супортивний психологічний супровід» – включав 4 сеанси індивідуальної психотерапії з
елементами сімейної психокорекції.
Оцінка ефективності проведеної системи показала наступне. У всіх хворих основної групи сталася
позитивна клінічна динаміка. Зменшилися суб’єктивні переживання тривожно-депресивного спектру і со-
матовегетативна симптоматика.
За даними патопсихологічного дослідження найбільш позитивна позитивна динаміка була досяг-
нута за показником реактивної тривоги в основній групі. Також відбувалося зниження рівня індексу воро-
жості. В цілому значне поліпшення було досягнуто у 72% хворих з діагнозом F07.0 – розлад особистості
органічної етіології і у 68% хворих з діагнозом F07.2 – постконтузійний синдром.

Висновки.
1) У хворих з органічними ураженнями головного мозку, які вчинили особливо тяжкі суспільно
небезпечні дії, необхідно враховувати стан емоційної сфери, а саме рівень депресії і тривоги, особливо
дисфорично-експлозивні їх варіанти.
2) Значна дисфункція у всіх сферах соціального функціонування хворих органічними ураження-
ми головного мозку, які вчинили особливо тяжкі СНД, обумовлює необхідність формування медико-
психологічних реабілітаційних програм, спрямованих на оптимізацію рівня соціального функціонування.
Для цих хворих повинна бути розроблена програма медико-психологічної реабілітації із застосу-
ванням різних психотерапевтичних методів.
3) Обсяг і послідовність методів психотерапії формується з урахуванням стану емоційної сфери та
особистісно-характерологічних особливостей.
4) Слід враховувати низький ресурс психосоціальної адаптації у цих пацієнтів. Тому повинні бути
визначені мішені для відновлювальної терапії та медико-психологічної реабілітації з урахуванням можли-
востей фармакотерапії та психотерапії.

Список використаних джерел:
1. Михайлов Б.В. Стан і перспективи розвитку психотерапії і медичної психології в умовах реформуван-

ня медичної галузі України / Б.В. Михайлов // Український вісник психоневрології. – Т. 25. – 1(90).  –
2017.  – С. 25 – 28.
2. Войтенко Р.М. Актуальные проблемы медико-социальной экспертизы и реабилитации при психических
болезнях // Р.М. Войтенко // – СПб., – 2003. – 382с.
3. Марута Н.А. Особенности диагностики и терапии тревожных расстройств невротического и органического ге-
неза // Н.А.Марута, Т.В. Панько // Український вісник психоневрології. – 2013. – Т. 21. вип. 1(74). – С.75 – 82.
4. Кабанов М. М. Реабилитация в контексте психиатрии / М. М. Кабанов // Медицинские исследования. –
2001. – Т. 1, вып. 1. – С. 9 – 10.
5. Карлинг П. Дж. Возвращение в сообщество. Построение систем поддержки для людей с психиатриче-
ской инвалидностью / П. Дж. Карлинг. – Киев : Сфера, 2001. – 418 с.
6. Психотерапия: [Учебник для врачей-интернов высших медицинских учебных заведений III–IV уров-
ней аккредитации] / Б. В. Михайлов, С. И. Табачников, И. С. Витенко, В. В. Чугунов // – Харьков : Око,
2002.  – 768 с.

32

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

7. Энтони В. Психиатрическая реабилитация / Энтони В., Коэн М., Фаркас М. – Киев : Сфера, 2001.  – 278 с.
8. Критерії діагностики і лікування психічних розладів та розладів поведінки у дорослих : клінічний посіб-

ник \ За ред. П.В. Волошин., В.М. Пономаренко та ін. – Х. : АРСІС, 2000. – 303 с.
9. Субаєва К. Р. Психопатологічні особливості афективних розладів у осуджених чоловіків молодого віку :

автор. ... канд. мед. наук : 19.00.14 / К.Р. Субаєва – Х., 2014. – 20 с.
10. Гублер Е. В. Вычислительные методы анализа и распознавания патологических процессов / Е.В.  Гу-

блер – Москва : Медицина, 1978. – 294 с.
11. Лапач С.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с Использованием Еxcеl /

С.Н. Лапач, А. В. Чубенко, П. Н. Бабич. – Киев : Моріон, 2000. — 320 с.
12. Психологические тесты для профессионалов / Авт. сост. Н.Ф. Гребень. – Минск : Соврем. шк., 2007. –

496 с.
13. Практикум по психологии состояний: Учебное пособие / Под ред. проф. А.О. Прохорова. – СПб : Речь,

2004. – 480 с.

33

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

«…Я УВАЖАВ ЖИВОГО БАТЬКА ЗА ЖИВУ УКРАЇНУ…»

(ДО ПИТАННЯ РОДОВОДУ ТОДОСІЯ ОСЬМАЧКИ)

Коваленко В.

кандидат педагогічних наук, доцент, член НСПУ,
лауреат літературних премій імені В. Симоненка,

М. Старицького, М. Масла та «Благовіст»,
депутат Черкаської обласної ради кількох скликань

[email protected]

Запропонована наукова стаття є однією з циклу статей, у яких уперше їх авторкою розкривається тематика
і проблеми родоводу відомого українського письменника Тодосія Степановича Осьмачки, гнаного і переслідуваного
радянською владою як поет-націоналіст. Народжений і виплеканий Смілянщиною, митець змушений був емігрувати
до Америки заради вільної літературної праці, де і скінчив свій життєтворчий шлях. Авторка розсліду презентує
матеріали, знайдені в архівах Черкаської та Київської областей, а також Київського історичного архіву. Інформація
про походження поета, його родовідне коріння дає змогу і читачам, і дослідникам його творчості глибше осмислити
природу з’яви поетичних і прозових творів Осьмачки, а також його «внутрішню» біографію.

Ключові слова: поет, рід, родина, батьки, риси характеру, модель поведінки, автобіографізм творів.

The proposed article is one of the series of articles in which for the first time their authors reveal the topics and problems
of the pedigree of the famous Ukrainian writer Todosi Stepanovich Osmachky, who was persecuted and persecuted by the Soviet
authorities as a nationalist poet. Born and nurtured by Smelyanshchyna, the artist was forced to emigrate to America for the sake
of free literary work, where he ended his life-making way. The author of the investigation presents materials found in the archives
of Cherkasy and Kyiv oblasts, as well as the Kyiv Historical Archives. Information about the origin of the poet, his generic roots
gives readers and researchers of his work a deeper understanding of the nature of the appearance of poetic and prose works of
Osmachka, as well as his «internal» biography.

Key words: poet, genus, family, parents, character traits, model of behavior, autobiography of works.

Перечитуючи відомого українського поета Тодося Осьмачку і спогади про нього, бачимо підваже-
ний на вістря поетового духу і слова образ його батька Степана. Саме ним (а не матір’ю, як це традиційно
спостережено у творчості українських письменників) він гордо тішився як людиною глибоко шанованою
серед околишньої громади за його рідкісні ветеринарні здібності – лікувати худобу. Саме батькова слава
як куцівського знахаря, його незрівнянна моральна вищість над іншими, його «потрібність» іншим (без-
корисливо творити добро), а, отже, і його «інакшість» сформували в майбутньому поетові бажання бути
на видноті, не загубитися серед сірого запрацьованого селянського люду. Зрештою – бути потрібним,
як і його батько, людям і Україні.

Слід зауважити, що саме батькова модель поведінки (з людьми, дружиною, дітьми), підсвідомо
закладена в душевні синові глибини, пізнається і в поведінці Тодося (вона ж дається йому взнаки про-
тягом усього життя: різкий із людьми через їхню нечемність чи неправду; грубе ставлення до дружини;
байдужість до сина…).

На «велику вагу батьківського образу» практично у всій творчості поета і прозаїка звертала увагу
відома психоаналітик Н. Зборовська, особливо наголошуючи на одному з «наймогутніших його поетичних
творів «Поет». Саме ця поема стала присвятою для батька Степана, духотворним мистецьким постамен-
том «…пам’яті єдиного мого друга і найблагороднішої людини між людьми, мені знаними…» [2].

Людська палітра характеру Степана Юхимовича панорамно розгорнута і в останній автобіографіч-
ній повісті «Ротонда душогубців». В образі Овсія Юхимовича Бруса письменником змальована тяжка доля
рідного батька. Його і зовнішній, і внутрішній портрет живопишеться сином не тільки від себе як автора-
біографіста свого роду і своєї нації, а й від імені своїх земляків та ворожих російсько-радянських окупан-
тів. Саме через образ найріднішої людини, яку він вважав за «справжню Україну», митець прозорює у
глиб споконвічно українських проблем.

34

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

Так, лаштуючись до втечі за кордон заради вільної літературної праці, син Овсія Бруса Іван на бать-
кове прохання взяти його з собою, провадить таку розмову: «…Ось бачите оці папери?.. Цей мій останній
твір, якого ніхто не зважиться друкувати у цім бідолашнім краю (мова йде про «Думу» – В. К.). Хоч і я знаю,
і ті люди, що творили наукою підстави для щастя нашої батьківщини, що цей твір зараз не має собі рівного
ні по думці, ані по силі вислову. І він написаний про Україну. І я уже не маю духу кидати батьківщину, а
себе рятувати заради твору про неї. Бо ви, тату, тепер для мене є справжня Україна, і я зрадником для неї
не стану… Я не можу покинути вас на поталу тому жахові, що нам з півночі кацапи принесли… І нехай я,
тату, зараз себе обманюю, але без вас немає мені шляху до втечі. Ми мусимо разом там опинитися, куди
я замірився сам.» [4].

Проте, це були напевне лише емоції…

Куцівський знахар

Згадуючи в 1962 році про поета, Людмила Коваленко (письменниця, перекладач, дружина Ми-
хайла Івченка) переповідає «затягану» історію про те, «як великий поміщик, що жив поблизу села, не міг
нічого зробити з хворобою худоби, як навіть ветеринари відмовились її лікувати, а тоді поміщик почув про
славу Осьмаччиного батька, покликав його і — звичайно! — той вилікував йому худобу» [1].

Як бачимо, поет звів свого батька трохи не в статус казкового героя, наділеного неймовірною си-
лою зцілення.

Справді, про ветеринарні здібності Степана Осьмачки (а в «Ротонді» – Овсія Бруса) читаємо з «Авто-
біографії» Тодосія Степановича: «…Через деякий час по одруженню батько перейшов конюхом у Куцівську
їкономію. Займав сю посаду літ двадцять. Так як він весь час був коло скоту, то се дало змогу йому спостерігати
хвороби скотини і вивчитися ставити правильний діагноз і лікувать товар. За два роки до сеї революції батько
був уже на два заводи (Лебединський і Матусівський) і чотири їкономії ветеринарним фельдшером…» [3].

Очевидно через те, що «ліву руку викрутили коні», скалічілому Степанові довелося після революції
зайнятися лікуванням скотини в околиці, ближче до дому, бо ж їздити як зазвичай верхи на коні у дальні
села вже не міг. До речі, про прилюбність Степана Юхимовича як козацького нащадка (та ще й характер-
ника!) їздити верхи («він ніколи не їздив возом чи санками») знаходимо і в спогадах куцівчан, і в Осьмач-
чиній «Ротонді» саме в розділі «Знов Москва. Два добродії».

Тут у розмові Сталіна і Єжова, що готувалися до тотального винищення свідомих та шанованих в
українських громадах людей, автор словами душогубців наводить приклад вибору об’єкту для такого зни-
щення: «…Я беру перший приклад, Йосипе Вісарійоновичу, для вас. Він найяскравіший, але того самого
світла із тими тисячами, що загинули теж і що дають від себе менше ясності… Ось, Смілянський район,
село Куцівка, Київська округа. Об’єкт є самоук ветеринар, Овсій Юхимович Брус. У час організації комне-
замів з’їзд лікарів дав йому право провадити практику. І він ніколи не їздив возом чи санками, а завжди
верхом. Я гадаю, що козацький нащадок. А читав по складах і російське, і українське письмо. Писати не
вмів ніяк. Навіть прізвища не вмів підписати. І отже латинські назви для ліків знав напам’ять. Відкіля він
міг навчитися — невідомо, бо його старший син із серед шести дітей, хоч зараз і письменник український,
але латини не знає…[4].

Про очевидне звоювання України зайшлим «од північних» льодів ворогом говорить старий Брус
під час прощання зі своїм сином Іваном: «Ти ж бачиш, що вони всяку людську правду вигнали із своєї обі-
хідки… І їм треба нащось винищити старе людське покоління, аби новим людом керувати так, як вітер
перекотиполем…»

Існує також родинний переказ вже від Тодосевого онука Олександра Ігоровича (записаний куців-
ським краєзнавцем Сергієм Мошенським) про свого прадіда Степана. Тут знаходимо цікаву деталь про те,
що Степан Осьмачка очевидно володів спадковими знаннями про тварин і звірів ще з дитинства: «… піді-
йде до корови чи коня, його погладить, щось йому пошепче, і вже все про нього знає, чим воно дише.
Стали його звати на всі випадки: корова обдулася, то не може отелитися, то кінь ступився, ногу підвернув,
чи холку зірвав. Навіть вовки обходили село стороною. Він і батько його були завзятими мисливцями, не
раз у голодний рік рятували село від смерті…» [8].

З історії роду Осьмачок-мисливців дізнаємося, що буцім вони мали «дюжину хортів». Зокрема Сте-
пан володів гострим «звіриним» нюхом, а ще – умінням спілкуватися зі своїми собаками, з природою (тут:
так і напрошується – справжній український язичник-знахар!). До речі, зі спогадів внучки Валентини від
своєї баби Лукії (Тодосевої сестри) дізнаємося, що і Тодося також жодна собака не чіпала [8].

35

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

До Осьмачок на полювання з’їжджалися знатні пани з округи, «були навіть із самого Петербур-
гу». Часто навідували їхню родину графи Орлов та Бобринський із сімейством, Терещенко і Самойлов.
За переказом онука, Степан Осьмачка «водив графа-археолога Олексія Бобринського по навколишніх міс-
цях, розповідав про місцеві кургани». Думається, що ті розповіді чув від свого батька і Тодось, і що дух тих
курганів не раз надихали поета на створення вселенських образів.

Природні здібності, підкріплені живою практикою і знаннями з «великої книги у крижмових піл-
ках», яка як дорогоцінний скарб лежала на хатній скрині, були для Степана укоханою справою життя. І
страх втрати цієї рідної серцю справи для нього був крахом. Читаймо 83-му вірші «Поета»:

…І я відчув розпечену зорю
посеред горла у горілій слині,
і те, що з серця вже не відпорю
своєї кревности смутній скотині,
і що ніколи не заговорю
по-рідному я з нею на спочині…

Як і його батько, Тодось так само боявся «відпороти від серця» свою кревність до літературної праці.
Проте, коли заходила мова Осьмачки про дитинство, у його співрозмовників лишалось враження,
що батько Степан «був дуже суворої вдачі», через те від нього і Тодосеві не раз випадало куштувати «гір-
кої редьки». У «Ротонді душогубців» автор згадує найстрашніший випадок, який очевидно глибоко заліг
у його свідомість, що навіть у поважному віці переживався в уяві чіткою у своїй жорстокості картиною і
через який син не міг «однонастроєво», «одноцільно» ставитися до свого батька.
Та конфліктна історія із сестрою та нелюдська батькова кара справді викликає шквал емоцій і є
цінним психоаналітичним матеріалом для пояснення поведінки і окремих рис характеру уже дорослого
чоловіка.
Отож, учився Іван Брус (читаємо Тодось) у Матусівській земській школі. Звідти приніс додому від
свого товариша книжку «Індіана» Жорж Занди і, «не готуючи лекцій для другого дня, почав читати у че-
резсінешній хаті коло столу». Молодша сестра Пріська (очевидно, Лукія?) стала дратувати брата, погро-
жуючи розказати батькові, що той читає, а уроків не вчить. Далі з «якимсь скаженотруйним настроєм»
хлопець зі столу хапає великого ножа (ним кололи свиней) і кидає у вікно «у те обличчя, що сміялося з
його». Ніж поранив правий висок сестрі. Дівчина наробила репету. Далі собі можна тільки уявити психіч-
ний стан Івана-Тодосія, який злякався батькової кари: «в його грудях занімів одворотний холод страху»,
«він рвонувся тікати з хати куди завгодно», «панічно вхопився ручки коло дверей… Та жах і безум! Двері
хтось запер», «у запертого Івана вся свідомість опинилася в ногах, повних тремтіння і того почуття, що
визначають: «аж морозить», тупіт батькових чобіт (він і влітку ходив у чоботях) «залунав у душі запертого,
неначе похід Іродового війська до його із далекої жидівської давнини»…
Неминучість над хлопцем фізичної екзекуції доточив батьків «патрет» із грубим ремінним нага-
єм: «…Тонкі вуса розставлені просто на обидва боки, і дві сірі брови аж поруділі, і під ними два вогники,
похожі на ті, які він бачив колись на однім малюнку у вовка, що підкрадався літнього вечора до забутого
пастушком теляти. А щік, носа, чола, картуза, чуба і одягу не помітив…». Далі батько бив люто «з усієї
руки», «з якимось зловісним стогоном» – «як скажену тварюку… Як щось таке, що не підлягає ніякому
людському розумінню ні в своїй злобі, ні в учинках люті супроти людей. І захеканий був батько, неначе
молотник коло ціпа…»… А син спочатку «здригав усім тілом», «скрутився гадиною», аж поки під ударами
не затих. Мати, перелякавшись, що син неживий, заголосила і вхопила чоловіка за руку. Чоловік перепе-
резав жінку малахаєм через плечі і швидко вискочив із хати.
А тепер зважмо на ці авторські рядки: «І скільки Іван Овсійович не пригадував, то батько його був
завжди такий жорстокий і невмолимий, коли, на його погляд, була порушена людська правда… [4, 76-77].
Проте синові не скільки боліла та проявлена жорстокість, як неперебутня образа, що про цей ви-
падок «у такім освітленні» батько «не раз любив розповідати і гостям у себе в хаті на святкових бесідах».
Іван Овсійович вважав це за «нещирість і надужиття».
Той пережиток із дитинства все-таки написав «сліди в його душі». І він часто почував у собі «на-
стрій зверхності над батьком». Особливо ж дратувала сина батькова безпорадність, коли усвідомлював
його колишню славу і потужність. Але і розумів, що того настрою без любові до рідної людини – годі
збутися.

36

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

У цьому контексті показовою є сцена прощання рідних людей («Ротонда душогубців»). Автор
психологічно точно означує реакцію на поцілунок сина («…уловив батькову ліву руку і припав до неї уста-
ми, прощаючися»: в цю мить старий Брус «застуканий такою несподіванкою, поклав праву руку на си-
нову голову…». Звернімо увагу: син прощально-вдячно поцілував батька саме в ліву «викручену» руку:
підтекстово це прочитується і як біль-співчуття до покаліченого ворожою жидівсько-російською навалою
очільника роду, до покаліченої рідної землі (бо ж саме батька вважав за «живу Україну»). Здорова ж бать-
кова правиця благословляє сина на «праве» діло. Прикметно і те, що своє самогубство старий Брус вчи-
няє, прохаючи односельця «фершала» Онопрейовича упорснути смертельні ліки саме в ліву руку, ствер-
джуючи: «Вона у мене найнедужіша…».

Однак не вгадується «жодного сліду» бажання на обличчі старого Бруса (як видно, прізвище авто-
ром вибране невипадково, бо: твердий, витривалий, довговічний) – поцілувати на прощання свого Івана.
І тут автор повісті напевне ж засвідчує автобіографічний факт: «…син добре знав, що батько навіть із свої-
ми, так само як і з чужими людьми, цілувався тільки на Великдень. Цю чоловічу рису характеру письмен-
ник Тодось Осьмачка згадує і в славнозвісній автобіографічній поемі «Поет».

«…Догани мені добрі люди не складуть», – очевидно не раз любив повторювати батько Степан
про своє безкорисливе бажання допомогти землякам. І, треба сказати, люди справді його високо ці-
нували. Так, сталінський прихвостень Парцюня («Ротонда душогубців»), «винюхуючи» в односельців
інформацію про Овсія Бруса як буцім «багатенького» чоловіка, який від лікування худоби мав добрі
статки, чує обурливу реакцію на цю неправду від Шелестіяна.

У цій реакції впізнається сам автор повісті, який стає на захист батька-правдолюбця, характери-
зуючи його як людину, подібних якій годі шукати в тому краю: «…цей чоловік запобігає нашому лихові
цілих двадцять п’ять років. І то чи буде заметіль, чи дощ, чи якась вітрюга, чи ніч, чи день, а ви прийдете
до його під вікно, а якщо він дома, чи зустрінете де і скажете: «Дядюшка Овсій» або: «Овсію Юхимовичу,
так і так… пособіть моєму горю»… І вірте моїй совісті, що ця людина, не зволікаючи ніже тієї хвилини, ішла,
поспішала і помагала. І вже там якусь недугу чи пошесть, чи якийсь страшний случай, то він знав, мабуть,
ліпше і впізнати, і затамувати… Ліпше, кажу, знав, ніж найкращий піп свій «Очинаш». І ось до його, до цієї
людини, приступили розсобачі душі, неначе книжники і фарисеї до Христа, і запечатали всі його ліки…».
І далі: «… Хто, він багатенький?  – з обуренням вигукнув Шелестіян. — Та нехай вони, анахтемські душі,
не втраплять на Великдень до церкви, як він багатенький… Та він, Овсій Юхимович, ніколи і накриво ні в
кого не допоминався за якоюсь платою за свою роботу… Дасть людина сама — візьме і подякує… Не дасть
і скаже: «Я вже вам колись віддячуся, поборгуйте, як ласка ваша»… І він боргував, і тільки тим і вдоволь-
нявся, як така людина йому підносила чарчину за труда, та й усе…[4].

Таким «побитом» увесь батьків заробіток був «на людях», а платою, як видно, часто ставала «чар-
чина», яка й несла колот у сім’ю Осьмачок: Степан мав, за М. Скорським, «постійні непорозуміння з дру-
жиною» [4].

І те, що чоловік був «роздайдушею», через що багатодітна сім’я Осьмачок переживала нестатки; і
те, що він не держався хати, бо його домом були села; і те, що факти пиятики таки мали місце – все це було
причиною частих сварок батьків. Тому дітям очевидно нерідко доводилося переживати ті «непорозумін-
ня» старших, бачити їхнє тяжке життя і співжиття, про що пізніше автор у своєму «Поетові» проронить
помежи строф той давній біль, що йому жаль

…батька й матір у тяжкім наруччі
одруження... мов крику з-під коліс
забризканого кров’ю й крапом сліз.

І чи не боявся сам Тодось такого «тяжкого наруччя», відчуваючи, що сімейний прикорень позба-
вить його найперше – свободи. До речі, батько Степан міг також стати для Тодосія прикладом «вітра в
полі» – бо ж увесь час був у дорозі верхи на коні, серед світу природи, тварин, серед світу людей… Сло-
вом – звиклий до духу свободи (на відміну від заневоленої домашньою роботою матері). Як, зрештою, і
прикладом ставлення до дружини, про що мовилося вище.

Отож, наслуханий від брата Мадеса про те, що «старий п’є безнастанно горілку і що люди з кожно-
го села, у якому він лікує скотину, привозять його додому неначе мертвого…», Іван «в серцях» намагається
з’ясувати про ті чутки в самого батька.

На ту наклепницьку мову старий Брус реагує обурливо, знаючи природу тих ворожих чуток, які
«навмисне пускають» комунівські «відьми», аби «без ніякого шелесту забрати усі пляшечки ось із цієї

37

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

шахви…. Він каже до сина: «…Та чи ти коли-небудь, як жив дома, бачив мене таким, щоб я не своїми нога-
ми ішов до хати… Та ж ти добре ще пам’ятаєш, як я напивався, і ніколи було не їду якимсь возом, а завжди
своєю конякою та ще й верхом… Я ж тоді об’їздив цілий район, лікуючи скотину, і якби я не мав на плечах
голови, то мене б і моя коняка б не носила на спині своїй… То невже я зараз, по-твоєму, на старість, перед
своєю погибіллю можу втратити голову?.. …І сорому людського я на свою совість ще не покладав, і ще не
зневажав своєї і людської слави!..».

Цей болючий батьківський монолог оговтує, отвережує сина, змушує його нарешті звернути увагу
на рідну людину (бо третій день, як приїхав із столиці додому, «не дуже придивлявся до батька»). На-
справді, саме в «Ротонді» Тодось Осьмачка щиро зізнається у своїй великій провині перед батьками через
свою неувагу, байдужість, безсилля допомогти їм чи зайвий раз навідати, – що потім для нього окошаєть-
ся болючим душевним терзанням.

Про той його непроминальний жаль-смуток, яким він неодноразово ділився зі своїм рідним
дядьком Михайлом (перебуваючи в с. Дараганівка на Хмельниччині), розповів у своїй книзі «Життя і твор-
чість Тодося Осьмачки» М. Скорський. Саме тоді, у 1928 році, гостюючи в дядька, Тодось на знак жалоби
за батьками носив чорну сорочку («несподівано, коли лікувався в Одесі в санаторії, одне за одним помер-
ли батьки, і ніхто з села, зрозуміло, не міг сповістити»).

Чому так детально автор цього розсліду приділяє увагу внутрішнім переживанням письменника, пов’я-
заних із втратою рідних людей? Бо саме внутрішня біографія митця є цінним матеріалом для дослідження
психології його творчості, природи душевних історій, що часто ставали заживком для творчих задумів поета.

Це терзання провини ословлює поет і в автобіографічному вірші «Лист» (1923), де на батькове про-
хання – «як-небудь На пудів два...», син розпачливо відповідає:

…Я ж тільки й можу, що від мук
Тут закричать!
Сорочка в мене та штани,
Ще черевик...
І далі:
Нічого, тату, вам не дам,
Я сам як глід —
Просить до «Ар» ходжу в туман
Важкий обід.
А поки що крихти з шухляд
Цвілі поїм
Та пісню вашого села
Хоч розповім…

Як бачимо, тільки «на пісню» спроможний син і тільки вона (пісня-поезія) є для нього сенсом існу-
вання. Читаймо з кримінальної справи Тодося Степановича за 1934 рік рядок, яким він резюмує своє по-
яснення бажання виїхати за кордон: «А все моє життя було скероване, аби виявити себе яко письменника
і для цього я жертвую і офірую сим моїм життям і спокоєм».

Саме батько Степан із поеми «Поет» прагне вивчити свого сина Свирида Чичку в університеті, буду-
чи переконаним, що «люди вийдуть не з багатіїв, а з нашої козацької вже свити...» (вірш 89). А от спогад
сина про те, як у «…Рохмистрівку батько по сопілку поїхали для мене на базар…» спонукає до думки, що
чоловік дбав і про душевну-естетичну складову свого талановитого чада.

Саме, як нікому, Тодось Осьмачка вірив своєму батькові Степанові, «найправдивішій» у світі люди-
ні, який не міг його зрадити, віддавши «на поталу ґепеушникам його твори…». Підозра і страх, за спога-
дами Людмили Коваленко, «не лишили Осьмачки і через добрих двадцять років після того, як він вперше
кинув це обвинувачення на свою нещасну дружину...».

Щодо смерті батьків Т. Осьмачки

У матеріалах кримінальної справи від 15 лютого 1933 року у своїй автобіографії Тодось Степанович
відзначає, що «після Жовтневої революції батькові наділили 5 десятин землі, оскільки у нього семеро
дітей. Він побудував дім, займався сільським господарством до 1927 року, того ж року помер. Мати була
домогосподарка. Померла в 1926 році».

38

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

Про те, що батьки померли «одне за другим», свідчить і рідня дядька Михайла Юхимовича. А із за-
писаних С. Мошенським спогадів онука Тодося Осьмачки Олександра читаємо: «…27 серпня 1928 року хо-
ронили батька – Осьмачку Степана Юхимовича. Біля гробу стояла жінка, сини: Харитон, Степан, Мартин,
донька Лукія, Уляна, невістка Наталя, внучки Ніна, Антонина. Не було тільки Тодося...». Ця ж дата смерті
батька Степана значиться і на збереженій у архіві Харитонового внука Володимира фотографії похорону.
Як бачимо, Тодось помилився у роках смерті своїх батьків на рік?! Напевне, що Ївзі Прокопівні разом із
дітьми довелося хоронити свого чоловіка, а не навпаки – як про це пише Осьмачка. Тим паче, в автобіо-
графічному творі «Ротонда душогубців» його головний герой син Овсія Бруса Іван терзає себе, що не встиг
на похорон матері «через те, що поїзди ходили ще по натхненню Чеки і не в ті часи, які висіли у розкладах
руху на залізничних станціях, то Іван Брус і опізнився аж на три дні, хоч виїхав із Києва вчасно. І так він
матері не побачив ні перед смертю, ні мертвою».

Як видно з повісті, осиротілий батько Овсій Брус просить сина забрати його з собою за кордон,
інакше він умре. А, може, смерть матері першою – як безвольної, слабкої жінки і ще живий батько –
як уособлення живої України якраз і є художньою правдою митця? Адже залишений у пам’ятку внука
Олександра віщий сон діда Тодося, переказаний рідними, таки спонукає до думки, що батько Степан
помер першим: «А вночі йому снився сон, що він у батька на подвір’ї рубає дрова. Злітає сокира з то-
порища і вдаряється в одвірок. А з нього кров потекла. A потім тріснула шибка. Прокинувся Тодось в
холодному поту: – Батько помер... А за ним піде i мати...».

А, може, знахарська сила чар, якою володів Степан (зокрема, як згадують рідні, відробляв порчі на
худобу; рідко навідувався до церкви) і оберталася Божою карою на Осьмачківський рід? А, може, родинні
втрати пов’язували із родовим прокляттям, чи із кимось насланою нечистою силою, від якої Степан ряту-
вався, беручи з собою в дорогу осиковий сучок, що висів на причілку хати (у поемі «Поет» батько сучок
забуває, а «разом з ним і чорну силу чар», тому головному героєві доводиться боротися з диявольською
силою). Однозначно, містика мала місце і в реальному, і в творчому житті поета.

Варто звернути увагу на той факт, що і в спогадах рідних, і в творах Тодосія Осьмачки щодо смер-
ті його батьків неодноразово натрапляємо на слова «несподівана смерть», «загадкові обставини
смерті».

За переказами рідні, видно, що Степана зі світу звели «комунівські відьми». «Він їx нутром чув, на
нюх не переносив, – читаємо розповідь Тодосевого внука Олександра. – Бувало зайде в неділю на службу
до церкви, а вони все біля батюшки крутяться, людям вказують, як треба себе вести в церкві. Гляне Степан
Юхимович на них, i як вітром здуне. Відробляв було їм порчі на худобу. Не пробачили це вони йому. Якось
наговорила відьма чоловіка запросити ветеринара додому полікувати корову. Хвороба була незначна, та
віддячили свати гостинно – частували до вечора. Запропонували йому переночувати – відмовився. Вирі-
шив їхати. Тоді господар перекинув Степана на віз, та так, що в того лопнуло щось всередині. Привезли
воли під ранок додому ледь живого.

– Вони мене, Ївго, вбили, – тільки й промовив Степан.
Мати теж вмерла при загадкових обставинах – щось вночі її налякало, бо вранці знайшли в сінях з
розривом серця». Однак, онука Степанової сестри Лукії Валентина, за переказами своєї баби згадує, що
Ївга страшенно злякалася крові, що стікала з чоловікового виска.
Виділене мною у спогаді слово «свати» недвозначно означає те, що до згуби зі світу Степана були
причетні не чужі люди (з родичів!), а «комунівські відьми», сексоти, що стояли на службі московсько-
жидівської радвлади. До речі, симулюючи божевілля (як засіб боротьби «супроти історичної несправед-
ливості», та щоб поквитатися «за свою національну кривду») – і в реальності, і в своїх текстах Тодось
Осьмачка відверто звинувачує у смерті свого батька «жидів». Так на допиті у камері він твердить: «…Жиди
мого батька отруїли… І зараз на селах труять геть усіх тих українців, що ще не злодії і не душогубці… І тих
труять, які ще знають, що вони українці і що їх немає за що садити у тюрму…»
Осьмачка чітко усвідомлює, що «іде планове викорчовування цілого племені» українства. Однак,
оця несподіваність, загадкова раптовість втрати ще не старих батьків (56 та 57 років) і провокує страх і без
того вразливого поета перед містичною силою, і ще більше поглиблює його страждання.
Від звістки про смерть батька Осьмаччин герой Іван Брус «…побілів. І здавалося, згубив мову, бо
мовчав, і всі з напруженням боялися переривати мовчанку… Його душа сповнилася батьковим образом.
Він там стояв потужною постаттю загадкової понурості. Вона не була образом ні горя, ні драми, а якимсь
несусвітнім приреченням, що дивиться розумно на прихід прийдешніх днів і вимагає розуму від тих, з ким
вона має діло. Вона була похожа на кожне передбачення смерті у кожної людини, тільки що раптовніша,

39

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

через те містичніша і страшніша. Вона могла убити враз, але не вбила і засіла в душі, неначе в землю
та сила, що робить землетруси. Вона лишилася у Івановій душі, щоб тіпати нею тоді, коли у голові устане
свідомість про самотність і про сирітство («Ротонда душогубців»).

У 13-ому розділі «Ротонди» під назвою «Тривога» автор вустами свого героя Івана Бруса відповідає
на поставлене собі ж запитання: «Чого я побивався цілий рік завдяки несподіваній батьковій смерті?..»,
адже «він міг би жити на світі більше, ніж рік, а, може, більше, як двадцять років…»

Ось тут і натрапляємо на причину тривожних мук совісті насамперед самого автора – «зрадник».
І не тому, що не встиг виконати батькового прохання – забрати його з собою (як це бачимо в тексті;
в реальності навряд чи була мова про втечу разом із батьком за кордон). А тому, що, як уже мовилося
вище, мало приділяв уваги батькам, мало їм допомагав, думав більше тільки про себе та свою укохану
літературну справу (тут: із літ-ва). Тому і терзався. «Зрадивши» батька при житті, Тодось по його смерті
намагався виправити свою помилку – зробивши його героєм своїх творів … бо ж «уважав живого батька
за живу Україну…».

Список використаних джерел:
1. Шукав у слові Україну: Спогади про Тодося Осьмачку / Упорядник Сергій Козак. – К.: Літ. Україна, 2013. –

204 с.
2. Зборовська Н. «Танцююча зірка» Тодося Осьмачки. – МСП «Козаки». Київ, 1996.
3. Осьмачка Т. Автобіографія// Березіль, 1995. №5-6. – С. 19-20.
4. Осьмачка Т. Думки, що виникли під час написання книжки «Ротонда душогубців. Думки (із шпитальних

нотаток) / Українське слово. – Кн.2. – К. 1994 – С. 114-118.
5. Скорський М. Тодось Осьмачка. Життя і творчість. – К. – Український центр духовної культури, 1999. –

280 с.
6. Слабошпицький М. Поет із пекла (Тодось Осьмачка). – Вид-во «Ярославів вал», 2003. – 368 с.
7. Стефаник Ю. Спогад про Осьмачку. Листи до приятелів. – Кн. 1-2, 1963 // Українське слово. – Кн.  2. – К.,

1994. – С. 80-114
8. Мошенський С. Куцівський бурлака. – Черкаси: «Інтроліга ТОР», 2015. – 112 с.

40

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

THE METHOD OF ELIMINATION OF DISORDER DURING
THE TRANSPLANTATION OF SKIN-AND-MUSCLE FLAPS

AND REPLANTATION OF THE LIMBS.

THE TECHNOLOGY BY LYSAYCHUK Y.S.

Lysaichuk Y.S. Khomut J.Y.

doctor-surgeon, doctor-surgeon, assistant
Dr. Sc. in Medicine, Professor Department
of Surgery
Department of Surgery Kyiv Medical
Kyiv Medical
University of UAFM,
University of UAFM, Ukraine
Ukraine
[email protected]
[email protected]

The authors` experience includes nearly 200 cases of microvascular autotransplanta on of complex skin-and-muscle
complexes with func onal, revascularisa on and plas c aim. To avoid the vascular complica ons during these types of opera ons
during these types of opera ons the author (Lysaychuk Y.S.) made a er opera ng electrical s mula on of the microvascular
flap to normalize the microcircula on and to put in order myofibrils. The programmed /planned electrical impact let avoid the
microvascular complica ons and get higher distant func onal results.

Key words: auto-transplanta on of the muscles and complicated flaps, replanta on of large segments of the limbs, elec-
trical s mula on of the muscles.

Досвід авторів включає близько 200 випадків мікросудинних аутотрансплантацій складних шкірно-м’язових
комплексів з функціональною, реваскуляризуючою та пластичною метою. Для попередження судинних ускладнень при
таких операціях автори (Лисайчук Ю.С.) впровадили післяопераційну електростимуляцію мікросудинного клаптя для
нормалізації мікроциркуляції та упорядкування міофібрил. Програмований електровплив дозволяв уникнути мікросу-
динних ускладнень та отримати більш високі віддалені функціональні результати.

Ключові слова: автотрансплантація м’язів та ускладнених клапанів, реплантація великих сегментів кінцівок,
електрична стимуляція м’язів.

Introduc on. Taking part in Kyiv symposium on July 3-4, 2017 on the theme “Transplanta on of organs
and regenera ve medicine”, we were impressed by the report by Omer Oskan, a professor, from the University
in Acthenis (Turkey), called “The transplanta on of the limbs”. We’ve got an experience in microvascular
autotransplanta on of nearly 200 skin-and-muscle flaps and 120 macroreplanta ons of the segments, mostly
of upper limbs. In the report O. Oskan demonstra ng the transplanta on of the limbs. We paid our a en on to
the fact that even having the complete a achment of the gra there is a limited contracture by Folkman which
reduces the efficiency of the opera on and the adequate restora on.

Unfortunately, there is a “presump on of disagreement” in rela on to the transplanta on in Ukraine,
and to implement the transplanta on of the limbs almost impossible. At autotransplanta on of the complicated
skin-and-muscle flaps we suggested (in order to remove the appearing hemocirculatory disorders) to implement
the direct or through-the-skin intro- or post-opera ng electrical s mula on of the gra muscle. We (Lysaichuk,
1998; Lysaichuk, 1996) suggested the electrical s mula on of the muscle or muscles of the gra (in our case, it’s
a repant), considering it being physiological and effec ve.

Own research. We suggested a method of electrical s mula on of the muscles in the composi on of the
complicated skin-and-muscle flap and the muscles of large segments of the upper limbs at their replanta on a er
the trauma c amputa on based on the experimental research by Kjortansson J. and his co-authors (Kjartasson,
Landeberg, Samuelson, Dalsgaard, 1988) who received almost 100% a achment the help of through-the-
skin s mula on of the skin-and-muscle flaps of guinea pigs, and also Jacobs M.J. and the co-authors (Jacobs,
Jorning, Beckers, Ubbink, van Kleef, Slaf, 1990) and Augus nson L. E with his co-authors (Augus nson, Carlson,
Holm, Juvegard, 1985), who implemented the electrical s mula on of the spinal cord in the treatment of
peripheralforms of occlusive diseases of the arteries of the lower limbs.

41

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

The implementa on of the electrical s mula on at once a er the insert of the muscles of the compli-
cated flap or repant into the blood circula on provided the s mula on of vasodila on and organized the mutual
disorder of the myofibrils, internal muscular vasculars which was destroyed during the trauma c amputa on.
Thus the microcircula on was normalized the ssues, and that promoted the preven on of the development of
ischemic complica ons.

The technique of the opera on with usage of the direct electrical s mula on of the muscles was implemented
on the example of abla on and transplanta on of the skin-and-muscle flap. We ablated the skin-and-muscle gra
of necessary size and before making intersec on of its vascular-and-nervous gra we put carbonaceous electrodes
inside the muscle covered out of the place of contact with the muscle with biocompa ble silicone. A er that the
muscle in the structure of the gra was transferred to the place of defect and we made microvascular and neural
anastomosis and help the seance of the electric s mula on with the help of the genera on of relaxing type
(mul vibra on, serial model ECH-2, Ukraine), using single-phase posi ve impulses of right-angled form with the
amplitude of 2V and 35 hertz. The impulses were sent like the packets in automa c regime with the length and
interval in 3 second. The electrical s mula on a er pu ng the flap into blood circula on was con nued before
the complete stabiliza on of the indices of its hemodynamics. The effec veness of the electrical s mula on was
evaluated on the base of clinical and tool-making methods of research. With the help of the clinical features
of the effec veness of electrical s mula on we evaluated the appearance of evenly capillary reac on, rising/
running temperature of the gra skin and the relaxa on of the gra muscle. The par al pressure of gra skin
rose. We thought that these indices were connected with the total effect from the increasing of vasodila on,
myofibrils and the elements of microcircula on stream. The complete a achment of the microvascular flaps.

Moreover, to warn the changes which appear a er the abla on of the gra , we suggested a method of
taking a muscle or a skin-and muscle flap when a er the abla on of the vascular-nervous complex of the flap we
made the blockade of flap`s moving nerve with anesthe c and then we intersected the nerve higher from the
blockade place and finished the intersec on of the gra . This technology let angiospazm take away and warn
the contrac on of the myofibrils.

Of the program electrical influence was used in 14 cases of macro-replanta on (at amputa on of the limb
segment proximally radiant joint). The electrodes were put firstly into the muscles over increasing the first and
the fi h fingers/toes and the muscles of the flexors and exaggerators of the palm and fingers.

Our suggested technology with the usage of electrical s mula on of the muscle`s microvascular flaps and
the muscles of replant of the line allows to balance hemocircula on inside them and to achieve more complete
func onal result in remote terms. The technology of abla on of microvascular gra s with the blockade of its
moving nerve allows to achieve the same aim.

References:
Augustinson, L.E. (1985). Epidural electric stimulation in severe limb ischemia. Pain reliefe , increased blood

flow and possible limb – saving effect. L.E. Augustinson, L.E., C.A.Carlson, J. Holm, L. Juvegard. Ann. Surg.,
202, 104-110.
Jacobs, M.J. (1990). Foot salvage and improvement of microvascular blood flow as a result of epidural spinal
cord electrical stimulaton/ M.J. Jacobs, P.J. Jorning, R.C.Y. Beckers, D.T. Ubbink, M. van Kleef, D.W. Slaf. J. Vasc
Surg, 12, 354-360.
Kjartasson, J. (1988). Transcutaneus Electrical Nerve Stimulation (TENS) increases Musculocutaneous Flap.
J.Kjartasson., T. Landeberg ., U.E Samuelson . C.J.Dalsgaard . Acta Physiol. Scand., 134, 95-99.
Lysaichuk, Yu. S. (1996). Sposib vziattia myazu chy skiriano-myazovoho transplantatu [ The method of taking
muscle or skin-muscle transplant]. Yu. S. Lysaichuk, S. P. Halych, L. M. Pavlichenko, L. M. Smirnova, H. Neofitu.
Patent for invention, Ukraine, A61 В 17/00 № 10422А. 23.12.96. Bulletin №4.
Lysaichuk, Yu. S. (1998). Obgruntuvannia metodiv mikrokhirurhichnoii korektsii naslidkiv poshkodzhen nervovo-
myazovoho kompleksu ruky [Justification of the methods of microsurgical correction of the consequences of
damage of the neuromuscular complex of the hand]. Extended abstract of Doctor’s thesis. Kyiv.

42

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

АВТОБІОГРАФІЯ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА 9 ЛЮТОГО 1926 РОКУ:
СПРОБА ПСИХОБІОГРАФІЧНОГО ПРОЧИТАННЯ

Мірошник Ольга

кандидат філологічних наук, доцент
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Україна

[email protected]

У статті зроблено спробу психобіографічного дослідження автобіографії В. Стефаника 9 лютого 1926 року.
Головною дослідницькою настановою була теза про важливість вивчення життя письменника крізь призму аналізу
емоційно-духовного становлення його особистості. З цього погляду вкрай вартісною є автобіографічна творчість
В. Стефаника, адже вона дає змогу виявити етапні моменти, що визначили його долю як людини і як митця, стали
вирішальними на його життєвому шляху. Ця автобіографія дала змогу дослідити риси вдачі, душевні стани митця,
їхню зумовленість та вияви, простежити їхню внутрішню динаміку. На початку автор зосереджується на своєму ни-
нішньому почутті самотньої безвиході як майже життєвого фіналу і відтак, звертаючись до спогадів про свої дитя-
чі та юнацькі роки, розповідає справжню, найважливішу історію свого життя – історію травматичних принижень і
страждань від соціуму, пошуку кружних шляхів для самоутвердження й соціальної інтеграції, невдалі спроби творчого
самоутвердження через меншовартісну залежність від інших талантів. Тож автобіографія В. Стефаника дає змогу
прочитати епізоди й етапи його життєвої драми, пізнати витоки його трагічного світогляду, що має виразну худож-
ню проекцію у творчості митця.

Ключові слова: психобіографія, автобіографія, письменник, особистість, соціум, світогляд, меншовартість,
талант, творчість, творча проекція.

The problem of studying psyhobiohrafy writer is important and relevant in contemporary literary criticism. After method
psyhobiohrafy allows you to explore the history of the spiritual formation of the artist, his emotions, state of mind, which certainly
can be found in creative projections at images issues. So psyhobiohrafy writer enables a much deeper understanding of his work.
The creative legacy Stefanik has considerable autobiographical share, including containing three autobiographies where the author
tells of facts and events that have had the most experience and influence, were decisive in his life. Stefanik first autobiography,
February 9, 1926, is the subject of this study.

Autobiography Stefanik February 9, 1926 is the dramatic story of his spiritual formation under conditions very unfavorable
and often hostile. Here the author focuses on the internal chronology of his life – in his own state of mind, their spiritual gains and
losses, makes those unconscious accents that allow read drama episodes and stages of life Stefanik – the man and the artist. The
rest of the autobiographical works of this writer and his correspondence shall be subject to the following research,

Key words: psyhobiohrafiya, autobiography, internal chronology, writer, personality, fear, society, marginal circle,
unconscious resistance, outlook, inferiority, talent, creativity, creative projection.

Постановка проблеми. Вкрай важливо, вивчаючи життя і творчість митця, враховувати життя його
душі – емоції, душевні стани, духовне становлення. З цього погляду пильної уваги варта його автобіо-
графічна творчість, де митець розповідає сам про себе, про власні душевні падіння і злети – справжню,
найважливішу історію свого життя. Творчий доробок В. Стефаника має значну автобіографічну частку, яка
дуже надається до глибинного осягнення його життя саме в тому сенсі, що його вкладав у це поняття
Ж. Дільтей, зазначаючи: «Написати життя людини – це не значить оповісти його факти і вчинки, лише
віднайти її душу [1, с. 654]». Саме таку історію свого життя В. Стефаник оповідає цілою своєю творчістю,
особливо виразно вона постає в автобіографічних творах, надто ж у трьох автобіографіях, де письменник,
цілком зосередившись на власному житті, оповідає про ті факти й події, що справили на нього найбільші
враження і вплив, стали вирішальними, допомогли чи перешкодили, назагал стали важливими й визна-
чальними на життєвому шляху.

43

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Свого часу першу спробу прочитати біографію В. Стефа-
ника крізь призму психоаналізу зробив С. Процюк [2], написавши художню психобіографію митця і згодом
зауваживши: «…я навіть не намагався скрупульозно відтворити всі віхи життя свого героя. Мене цікавила
передовсім його психобіографія, оті таємниці його довгого мовчання, витоки його експресіоністичного
трагізму [3, с. 116]». Цей роман породив певний дискурс – дослідження самого роману [4; 5; 6]. Загалом
же, психобіографічне дослідження життя В. Стефаника є наразі питанням відкритим, що дає великий про-
стір для наукових досліджень життя і творчості митця через застосування психобіографічного методу.

Перша Стефаникова автобіографія, написана 9 лютого 1926 р., є предметом цього дослідження.
Мета статті. Здійснити психобіографічне дослідження автобіографії В. Стефаника 9 лютого 1926 р.
Виклад основного матеріалу. Від перших рядків цієї автобіографії В. Стефаник окреслює часопро-
стір свого буття як часопростір тотальної і незагойної утрати: «Мій батько Семен та матір Оксана повмира-
ли та ще мої сестри – Марія (старша від мене на два роки) та Параска і мої браття – Юрко та Володимир…
Моя жінка, Ольга з Гамораків, вмерла на початку 1914 р. і оставила мені троє хлопців: Семена, тепер
університетського студента, та Кирила і Юрка, гімназистів у Коломиї. Я лишився вдівцем [7, с. 227]». Отож
постає структурування життєвої історії рідних, а водночас власної життєвої ситуації як невпинної низки
утрат і прощань, а відтак дедалі більшої самотності, що нині стала граничною. Її увиразнює нібито побіж-
не зауваження про те, що «від мачухи жиють тепер чотири сестри та один брат [7, с. 227]». Проте воно
більше скидається на дистанціювання В. Стефаника від цих живих членів родини – насправді не родичів,
віднесення їх до кола чужих, що не рятують від болю утрат і від самотності. Своїх рідних – нині живих
синів – він також виводить за межі свого існування: один – студент, решта два – гімназисти, отож такі, що
вже належать чужому світові.
Саме таким бачить В. Стефаник своє життя, намагаючись раціонально й без емоцій його зрезюму-
вати – «Се минуле і теперішнє моєї родини в числах [7, с. 227]». Проте крізь цей старанно витримуваний
раціональний стиль проривається почуття нинішньо- ї самотньої безвиході як майже життєвого фіналу,
Стефаників світ нині – це світ людини, полишеної власній самоті: «Я лишився вдівцем [7, с. 227]».
Тож як суто емоційна реакція, спонтанне прагнення порятуватися від нинішнього себе – дальше
звернення автора до подій власного дитинства. Проте ці спогади, замість утіхи й заспокоєння, вияскрав-
люють пережиті дитячі страхи, такі глибокі, що аж нині вони зримо постають у Стефаниковій пам’яті і
змушують виписувати їх докладно і майже рельєфно. Відразу зринають виразно принаймні два: страх
перед зовнішнім світом і страх перед нечистою силою. Перший страх породжує реальна загроза втратити
батьківський світ: «Я вже дитиною знав з розмов моїх батьків, що маю йти до школи [7, с. 227]». Отож
саме школа стає первинним образом агресії зовнішнього світу – чужого, незнайомого, а тому ворожого і
страшного. Цей образ глибоко вкорінюється в дитячій душі і стає основою глибокої душевної травми від
пізнішої спроби соціальної адаптації: драматичний і почасти навіть трагічний досвід Василевого шкільно-
го навчання є загальновідомим фактом його біографії.
Страх перед зовнішнім світом породжує небажання залишати домівку (світ батьків) і йти до школи
на навчання. І насамперед це небажання мимоволі проявляється через неспроможність до молитви, яку
Василь починає демонструвати після того, як місцевий поміщик Йосип Теодорович зауважив, «що хлопець
дуже добре «бравси очинашу [7, с. 227]». Саме таку беручкість до божественних справ ця вочевидь авто-
ритетна людина – «гарний чоловік, приятель селян, учасник повстання Гарібальді та польського 1863 р. [7,
с. 227]» – висуває як головний аргумент у справі переконування Василевого батька, аби той віддав свого
найстаршого до шкільної науки. В. Стефаник ніби навмисне наводить перелік усіх чеснот і звершень цього
небайдужого до його долі поміщика, аби наголосити: сили протистояння є нерівними: батько, звісно ж,
прислухається до цієї авторитетної думки, а не до синових страхів і благань і тисячі схожих дитячих аргу-
ментів. Відтак головною тактикою Василевою в цій ситуації стає протест як спроба порятунку, що, власне,
і породжує оту неспроможність до молитви: «З тими «очинашами» був для мене і сестри Марії великий
клопіт. …коли ми вечером пригонили товар з поля, то зараз засипляли… а вже говорити вечірні молитви
під проводом матері не було сили нас примусити [7, с. 227]». Водночас сили й енергії на розваги Василь
має більш ніж достатньо: «На вигоні ми бавилися з дітьми до ночі [7, с. 227]». Відтак набуває систематич-
ного характеру компромісна угода – винахід матері, котра «кожної неділі перед вечором проводила нам
сім предовгих молитов, аби стало до другої неділі [7, с. 227]». Мати також поглиблює цей компроміс через
пом’якшення суворих умов здійснення молитви («Клячати було тяжко, і по довгих торгах мати позволила
нам брати під коліна подушку [7, с. 227]»), а також через винагороду за молитву («По молитвах ми діста-
вали винагороду: або книшиків, або букати цукру [7, с. 227]»).

44

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

Ця ситуація, вочевидь, породжує конфлікт у дитячій душі і страх – як його ланцюгове подовження:
«Такий був клопіт з Богом, та далеко гірше з чортом [7, с. 227]». Імовірно, що виникає почуття провини
перед Богом за цю недбалість, а відтак – відчуття втрати його підтримки. Ця ситуація втрати прихильності
від Бога конче мусить породити – як ланцюгову реакцію – почуття незахищеності перед зовнішнім світом
в усіх його проявах і страху перед ним. Так до первинного страху, вже втіленого в образі шкільної науки,
додається страх перед темною стороною світу – нечистою силою, від якої зневажений Бог уже не захи-
щає. Відтак Василів світ перетворюється на такий, «де ночують відьми, опирі, де являлися мерці, а де
сиділи правдиві чорти [7, с. 227]». Посередницею, такою, що має контакт із нечистою силою, він вважає
свою матір, котра «в мисочках лагодит чортам несоленої страви [7, с. 228]». Тож постать матері, замість
ідеальної (такої, що всіма силами прагнула навернути дітей до молитви, отож, і сама була наближеною до
Бога), стає такою, що викликає певний острах і гнів, розгубленість і розчарування: «До своєї матері я мав
жаль, що вона опікується такою поганню, і трохи не розумів її побожності, від якої мене так боліли коліна
[7, с. 228]». Материна причетність до світу нечистої сили втягує у вирування нечисті всю сім’ю, виводячи її
водночас, у Василевій уяві, за межі соціуму: «Тоді в стодолі наплодилася така сила чортів, що вночі прохо-
жі далеко обходили наше подвір’є [7, с. 228]». Імовірно, що ця ситуація стає однією з причин формування
Василевого почуття належності до маргінальних кіл, яке вже невдовзі, за сприятливих обставин, міцніша-
тиме і значною мірою визначатиме його коло спілкування, вчинки, зробить драматичними й болісними
спроби соціального інтегрування. Наразі ж Василя опановує непереборний страх від жахливих видовищ,
яких уже не може прогнати навіть денне світло: «Мені, малому, стало так тісно, що я навіть удень не мав
місця для забави, бо всюди кишіло від дідьків та відьм. Врешті, я плакав і зважився мамі сказати, щоби не
кормила ночами чортів, бо я вже з ляку не можу показатися на двір [7, с. 228]». Ні спроба матері розвіяти
цей страх, ані втручання батькове з цією ж метою ніяк не залагодили цю ситуацію. Тим паче, що батько,
не з’ясувавши справжньої, глибинної причини синових страхів і не зробивши спроби їх розвіяти, склав усю
провину на наймитів та їхні страшні оповідки – «він розпитав мене про все і ганьбив наймитів, що так ди-
тину страшіют [7, с. 228]». Тим часом Василевий страх міцнішає та поширюється на дальші простори його
буття, завойовує його життєву територію: «Я і в сільській школі, як там мене дали на науку, находив ба-
гато чортяк, і моя мама ходила до учителя та просила, щоби він своїм учням роз’яснив, що в школі ніякої
нечистої сили нема [7, с. 228]». І знову, тепер уже активність матері, спрямовано трохи не в той бік. Адже
йдеться не про віднайдення й викорінення страхів із дитячої душі, а лише про раціональне пояснення їх
безпідставності. Тим паче, що такий метод боротьби з ірраціональним заздалегідь мав бути провальним.
Та й то, це пояснення мало спростувати присутність нечисті лише у школі, водночас, отже, не виключаючи
її наявності скрізь поза нею.

З цим неподоланим страхом Василь, уже дорослішим, вступає до Коломийської гімназії. Щоправ-
да, він, вочевидь, уже вміє замаскувати його від себе й від оточення за маскою іронізування. Але про
міцну закоріненість цих страшних образів у його душі свідчить «смішний» Василів спогад про те, як він
разом з Мартовичем переходив Прут. Насамперед, зі спогаду дізнаємося про те, що Мартович доскональ-
но, до найменшої дрібнички – достеменно, з Василевих оповідей – знав про дитячий Василів страх – так
само яскравий у пам’яті, отож, непережитий: «Розказував Процеві, що мій батько, який цілком певно мав
приятеля чорта, дав мені маленького чортика, щоби мені послуговував та помагав вчитися та учителів
обдурювати. Цілу дорогу Мартович дуже детально описував Процеві характер, натуру і занятє малого
чортика через цілий день і ніч. Весело було з Мартовичем… [7, с. 228]». Але не Процеві, котрий, вочевидь,
сприйняв як реалістичну цю переконливу з вуст Мартовича оповідь: «Та тут Проць заявив нам рішучо, що
як ми оба перед ним не перехрестимося, і то три рази, то він не поїде в воду. Мартович ревів з радості, і
ми мусили хреститися [7, с. 228]». Як видно, своєї радості під час цієї сцени Стефаник не виказує. І взагалі,
він не виписує жодних власних емоцій у цьому епізоді. Вочевидь, тому, що принаймні смішно йому від
цього точно не було.

Наступний етап соціалізації – навчання у Снятинській школі – має вже значно серйозніші наслід-
ки через неприйняття й відкриту агресію до Василя зовнішнього світу: «Тут уже я почув велику погорду
для мене і для всього селянського від учителів. Тут мене зачали бити, хоч дома мої батьки ніколи мене
не били [7, с. 228-229]». Дальший крок цим шляхом – навчання в Коломийській польській гімназії – по-
глиблює цю травматичну ситуацію. Відтоді Василь почувається належним до маргінальних кіл – наразі в
невеликому учнівсько-учительському соціумі: «…ми, селянські хлопці, зайняли послідню лавку. Товариші
наші в лакерованих чобітках глузували з нас та насміхалися [7, с. 229]». Відтак – низка принижень і страж-
дань, фізичних і моральних: «Як же ж учитель німецької мови сказав мені: «Іди, хаме, свині пасти», то

45

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

ціла класа зареготала, а професор натуральної історії – Вайгель бив мене тростиною по руках, тому що
я не міг досягнути образка з намальованою гієною, бо образок високо причеплений, а я був ще малий.
Потім цей учитель своїм прутом підоймив сорочку, яка спадала верх штанців, і показував класі пояс мого
голого тіла. Класа ревла з утіхи… [7, с. 229]». Стефаник дуже болісно переживає свою упослідженість, со-
ціум є відверто ворожим, він принижує і виштовхує його. Розраду для себе він віднаходить у товаристві
сліпої жебрачки Павліни, почуває до неї довіру таку, що «лише їй одній розповів свій смуток [7, с. 229]».
Отож, почути і прийняти може лише така сама упосліджена людина – часточка маргінального світу, як і він
сам, а також заспокоїти і розрадити: «вона, аби мене розрадити, дала мені з торби яблучка та ще кілька
дрібних монет на цукорки [7, с. 229]». Водночас ще одна невдала спроба увійти до шкільного товариства
поглиблює прірву ворожого неприйняття аж настільки, що Василь почувається враженим майже смер-
тельно: «… батько, як приїхав, …мені справив панське одіння… Як я появився переодітий вже в класі, то
гураган насміхів стрінув мене, так що я ледве дійшов до послідньої лавки. До того часу і відтоді дотепер я
не чув більшого встиду, і здається мені тепер, що я був би іншим чоловіком, якби той встид мене не отроїв
[7, с. 229]». Цей епізод, як тепер видається, став кульмінаційно-переломним у драматичних стосунках
Стефаника з однолітками-школярами – ширше, із зовнішнім світом, «благопристойним» соціумом, який
агресивно-вороже виступив проти і грубо-принизливо виштовхав Василя зі свого кола. Водночас, можемо
спостерегти і Стефаників несвідомий опір потребі пристосуватися – зокрема, в тому ж епізоді перевдяган-
ня в панський одяг, що, по суті, має означати перетворення на часточку того середовища, розчинення в
ньому. Вже сама форма висловлення цього спогаду здіймає майже на поверхню його прихований сенс,
ключовими до його розуміння є слова: «я не міг стерпіти запаху того сукна і дуже високо носив голову
[7, с. 229]». Отож, Стефаник стає майже свідомий того, що він є чужорідним елементом у товаристві, до
якого мав би належати, до якого скеровував його батько, його дедалі більше сповнює невигойна образа
за приниження, яке стало для нього травмою на все життя.

Тим часом особливу роль у цих подіях виконує мати, по-своєму намагаючись порятувати сина й
залагодити цей конфлікт, а точніше, усунути його із синового життя: «Моя мама потихо, аби батько не
чув, намовляла мене, аби я не вчився і в цей спосіб вернувся назад додому. Жалую і тепер, що матері не
послухав [7, с. 229]». Отож, мати показує Василеві шлях позбавлення від страждань і повернення до рід-
ного батьківського світу через відмову від навчання – по суті, через втечу від зовнішнього світу. Вочевидь,
що цей механізм спрацює не раз у Василевому житті. Зокрема, вже невдовзі, коли він так і не прочитає
Квітчину «Марусю», яка має стати однією з початкових сходинок його освіти – таке завдання дав йому
старший гімназист Іван Плешкан, котрий упродовж кількох місяців допомагав Василеві навчатися. «Тієї
«Марусі», крім перших кількох карток, я і дотепер не читав, хоча тоді дістав за непрочитання книжки до-
брого ляпаса [7, с. 230]», – цим спогадом В. Стефаник засвідчує потужну силу свого дитячого спротиву,
яка наснажує і його доросле життя. Згодом він покине навчання на медичному факультеті Краківського
університету, почуваючи відразу до медичної науки і практики як до чогось ворожого й безглуздого: «З
тою моєю медициною вийшло діло без пуття, бо ані тої науки не любив, а вже ніяк не міг мордувати хорих
своїм обпукуванням та обшукуванням [7, с. 231]». Отож, завжди, коли йдеться про навчання, В. Стефаник
увиразнює свій спротив до нього, свою окремішність від цього процесу і від учнівського товариства – ймо-
вірно, так щоразу несвідомо відтворюючи бажання повернутися до матері, тобто в рідний, захищений,
лагідний світ.

Натомість він зближується з людьми, що належать до маргінальних кіл, почуваючи дедалі більшу
прихильність до тих, хто так само, як і він, дистанційовані від соціуму. Після першого позитивного досвіду
спілкування зі світом маргіналів – жебрачкою Павліною – Василь більше не пориває з ним. Наступним
його прихистком тут стає мимовільне мешкання у «тайнім домі розпусти [7, с. 230]». Втім, навіть коли ста-
ла явною справжня суть помешкання господарів Томашевих, Василь не пошкодував про ті часи, адже мав
про них лише хороші спогади: «Та все-таки ті нещасні дівчата були ласкаві на мене, далеко більше ласкаві,
як всі вчителі [7, с. 230]». Отож упосліджений і визнаний у суспільстві як розпусний, аморальний тощо світ
маргіналів дає Василеві ту приязнь і той захист, яких він жодного разу не мав від великого світу, до якого
так прагнув відпровадити його батько, насамперед через науку.

Величезний його інтерес збуджує сестра Михайла Павлика, зокрема те, що вона «ані в бога не ві-
рує, ані панів не признає, лиш хоче, щоби всі люди були однакові [7, с. 229]» – тобто вміє тримати власну
гідну позицію підкресленого дистанціювання, невпокорення будь-якому тискові. Вона вабить Василя, як
страшна, але й украй заманлива таємниця, аж він мусить вистежити «мешкання тої страшної швачки [7, с.
229]», познайомитися з нею, але й побоюватись її водночас. Вочевидь, що таке амбівалентне ставлення

46

American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6) ISSN 2474-9397

зумовлює її позиція відкритого протистояння, чого не має наразі Василь у власній конфліктній ситуації. Він
не наважується на відкритий протест, ця можливість лякає його, водночас для нього нестерпною є незмін-
на позиція жертви. Здатність п. Павлик відстоювати себе аж до «скандальних процесів у 80 р. м. ст. для
австрійського правосуддя [7, с. 229]», ймовірно, якось компенсує Василеву слабкість супроти ворожого
соціуму, реалізує його прагнення так само завдати удару у відповідь. Так само вабить Василя Лесь Мар-
тович – вочевидь, тими ж рисами своєї вдачі та позиції в соціумі, що й п. Павлик. А ще – своїм талантом:
«Мартович був надзвичайно здібний. Вже в 4 кл. гімназії писав поезії проти учителів і проти Бога, повні
злоби і насмішки [7, с. 230]». Прикметно, що в цій симпатії В. Стефаника починає проявлятися його ідеал –
вдале поєднання таланту і здатності мати сильну й самодостатню позицію. Василь починає приятелювати
з Мартовичем. Таким же компенсаторним взірцем упевненості, виваженості, внутрішньої цілісності є для
Василя ще один його новий приятель – Лев Бачинський: «був спокійний, серйозний, і всі його слова до-
кладно відповідали його вчинкам [7, с. 230]». Таким Бачинський лишався й надалі і, як розуміє В. Стефа-
ник, завдяки цьому досяг значного життєвого успіху: «Він і тепер, як провідник політичної партії, лишився
такий самий і належить до найкращих промовців серед галичан [7, с. 230]». Тобто, Л. Бачинський зрештою
зміг підкорити той соціум, що його незмінною жертвою почувався В. Стефаник. Отож, талант і самодо-
статня цілісність роблять людину сильною і невразливою супроти будь-якого зовнішнього тиску, роблять
її переможцем. Василь не має жодної потрібної для цього якості – так він усвідомлює себе в той час: «З
ними я, як менш здібний, товаришував [7, с. 230]». Отож, ані самодостатності, ані таланту – вже відтепер
виразно прозирає Василева меншовартісна позиція у дружніх стосунках. Вона завжди проявлятиметься
в його взаєминах – з людьми близькими й дальшими, а також у ставленні до своєї творчості, у ніяковінні
перед тими друзями-митцями, кого він вважав справжніми талантами, на відміну від себе.

Тим часом Василь розпочинає активну соціалізацію, проте тепер уже кружним шляхом – через
участь у таємному учнівському гуртку, який розгортає бурхливу діяльність: «збиралися по передмістях,
щоби разом читати реферати та складати гроші на нові книжки та часописи [7, с. 230]». Гурток має потуж-
ну бібліотеку – 400 томів переважно українських, а також польських та російських книг. В. Стефаник пише
про своє особливе враження від творчості Гліба Успенського в час гімназійного навчання. Отож, він уже
не є самотнім, він має хоч тісне, але коло однодумців, і це почуття спільноти, вочевидь, робить його силь-
нішим, стає способом нарощення духовної сили для формування сильнішої позиції в соціумі. Тим паче,
що ворожість іззовні лише посилюється – «Гімназія, крім формального навчання і ворожого відношення
до нас, українців-студентів, нічого нам не давала [7, с. 230]». Відтак реакцією на цей наступ стає самоізо-
лювання («Ми усунулися в своє таємне товариство [7, с. 230]») і після певного часу зміцніння – активна
діяльність: «а як вже трохи підготовились, то щонеділі і свята виходили читати відчити по читальнях або
нові читальні закладати [7, с. 230]». По суті, тут активна «читальняна діяльність [7, с. 230]» постає як фор-
ма протистояння і протесту: у відповідь на соціально-національне гноблення – утвердження цілком про-
тилежної реальності, де наріжним каменем стає свобода через освіту. Саме тому не забарився наслідок –
покарання: В. Стефаника та його товаришів було виключено з Коломийської гімназії. Звідти він виносить,
як реакцію на свій уже багатий досвід принижень і страждань від жорстокості оточення, досить міцні
соціалістичні переконання. Його погляди поділяє Мартович, вони обоє читають «Франка та Драгомано-
ва, ще цілу заграничну соціалістичну пресу [7, с. 231]». Навіть директор Дрогобицької гімназії, де віднині
навчаються Стефаник і Мартович, Олександр Барковський, зауваживши такі симпатії своїх учнів, намага-
ється розвіяти їх («диспутував з нами, стараючися вибити нам з голови соціалістичні ідеї [7, с. 231]»), але,
як свідчить Стефаників спогад, ця спроба була невдалою. Адже згодом, уже під час нетривалого навчання
медицини у Кракові, він братиме «живу участь в діяльності польської партії соціалістичної [7, с. 232]», що
знову засвідчить міцність його соціалістичних переконань та опозиційну позицію в соціумі.

Тим часом Василь із розповідей матері свого гімназійного товариша дізнається про долю Івана
Франка. Насамперед закарбовується в його свідомості те, що було сказано між іншим, але для нього на-
було першорядної ваги: Франкова послідовна опозиційність і як наслідок – неможливість зреалізувати
свої таланти в суспільстві: «Між іншим говорила, що такої великої голови в цілій Австрії нема, що він міг
би вже давно бути міністром, якби не соціалізм, якому він пішов на службу [7, с. 231]». Отож, на перший
погляд може здатися, що Франкова ситуація – це приклад того, що таланту й самодостатньої цілісності не-
достатньо для того, аби бути переможцем, як це сталося з Л. Бачинським. Адже цих якостей не вистачило
Франкові для того, аби він посів гідне місце в суспільстві, навпаки, вони стали на перешкоді його успішній
кар’єрі. В. Стефаник негайно знайомиться з І. Франком, і ближче спілкування розкриває перед ним люди-
ну, чия на позір поразка в соціумі не робить її жертвою. Натомість Василя просто зачаровує самодостатня

47

ISSN 2474-9397 American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research, 2017 / 3 (6)

й гармонійна Франкова натура, його здатність бути врівноваженим кожної миті – чи то на ринку в Дро-
гобичі «з великою кобелею під пахою [7, с. 231]», чи то під час риболовлі – улюбленого Франкового за-
няття. Та й усе влаштування Франкового життя – це ніби потай спостережений ідеал самого Стефаника, у
своєму епічному спогаді він мимоволі милується і захоплюється тією картиною, що відкрилася йому вже
від цього першого знайомства: «Він вихапував рибу руками без ніяких приладів, а як наловив повний
кошіль, то виліз з води, і ми пішли до хати, великої білої хати, в дуже гарнім положеню, з просторими
господарськими будинками. На вечеру ми тої риби багато з’їли, по вечері він бавив діти і робив коректу
своєї збірки оповідань «В поті чола». Так я перший раз видів і зазнайомився з Іваном Франком [7, с. 231]».
Отож, життєва ситуація Івана Франка не суперечить Василевому досвідові від спілкування з Бачинським,
а, скоріше, підтверджує його, конкретизуючи і поглиблюючи: талант і самодостатня цілісність роблять лю-
дину сильною і невразливою супроти будь-якого зовнішнього тиску, і саме ця внутрішня невразливість є
головною рисою переможця. На тлі такого розуміння гаснуть усі примарні цінності соціального вивищен-
ня, бо справжнім є лише вивищення над самим собою. Вочевидь, що десь приблизно так побачив В. Сте-
фаник Франкове життя під час своїх перших відвідин, і враження від побаченого було таким сильним, що
лишилося назавжди – із Франком він «удержував ціле житє найдружніші взаємини і якого, може єдиного
з українських великих письменників, найбільше любив [7, с. 231]». Дуже схоже на те, що Франко являє
ідеал того життя, насамперед у сенсі морально-психологічному, до якого дуже прагнув, але якого не мав
тоді Стефаник, чиї випробування від ворожого соціуму тривали.

Якраз невдовзі після того він знову мусить опинитися сам на сам зі своєю одвічною проблемою со-
ціалізації – «В 1892 р. я зложив у Дрогобичі іспит зрілості і цего ж року восени виїхав до Кракова вчитися
медицини [7, с. 231]». І знову спроба є невдалою – Василь кидає навчання. Натомість занурюється в нові
знайомства – з Вацлавом Морачевським та його дружиною Софією Окуневською, з Богданом Лепким.
Цей фрагмент автобіографічного спогаду засвідчує величезне захоплення Стефаника цими стосунками.
Також він засвідчує свою тодішню близьку дружбу з польськими письменниками Станіславом Пшибишев-
ським і Владиславом Орканом (з ними він «найближче жив [7, с. 231]»), а також досить тісне знайомство,
щоправда, більше ділове, з Виспянським, Каспровичем, Тетмайєрами [7, с. 231].

Назагал, можна спостерегти, як щоразу, в кожних нових дружніх стосунках, В. Стефаник заходить
дедалі більше «в тінь» визначних людей, обертається в орбіті їхнього таланту і зовсім не схильний сприй-
мати себе нарівні з ними. Як неталановитого, не гідного уваги він позиціонує себе вже від знайомства з
Мартовичем і Бачинським. У стосунках із Франком він також від першої зустрічі стає на роль другорядну
(«він просив мене носити за ним кошіль з рибою [7, с. 231]»), про що навіть за багато років згадуватиме
з великим пієтетом. На Морачевського та Окуневську він захоплено дивиться ніби знизу, як дивляться
на недосяжний ідеал, до якого можна лише прагнути, а бути в його тіні – це ніби милість долі: «Вони
приїхали з Цюріху, обоє високоосвічені, і я від них користувався широким європеїзмом. Вони ж і мали на
університеті на мене глибокий вплив [7, с. 231]». Вочевидь, що в таких стосунках В. Стефаник почуваєть-
ся захищеним, опертим якщо не на власну, то на чиюсь сильну позицію, що, поза сумнівом, додає йому
впевненості й опірної сили.

Водночас, у його ставленні до своїх талановитих товаришів виразно прозирає почуття власної
меншовартості – не високоосвічений, як Морачевський та Окуневська, не талановитий, як Мартович,
Франко, Лепкий. Проявом цього є самовідсунення на другий план – і в суспільному житті, і в питаннях
творчих. Його суспільна кар’єра так і не складається, тому він поступово повертається майже на висхідну
життєву позицію: «Із Кракова по невдатній медицині вернув я до Русова і відтоді проживаю тут дотепер
[7, с. 232]». А згодом він дистанціюється ще більше – одружується й оселяється у Стецевій. У суспільному
житті почувається навіть не другоряднім, а ніби відсуненім на крайні маргінеси – надто це виявляється
в той час у його депутатстві в австрійському парламенті, «де не виголошував ніяких промов, бо мови
парламентарні моїх клубових товаришів за малими виїмками були такі скандальні, що я волів мовчати і
встидатися лише за своїх колег, а не за самого себе [7, с. 232]». Вочевидь, що почуття власної другоряд-
ності є таким глибоким, що аж змушує В. Стефаника переживати чужі спроби сміливості й самовпевне-
ності в соціумі, як власні – недозволений виклик, приречений на покарання. Ці переживання є для нього
негативними, адже весь його попередній життєвий досвід таких рішучих кроків у бік соціуму – це досвід
приниження й поразки.

В. Стефаник висловлює свою щиру симпатію до України, де він побував двічі – 1913 р. в Полтаві з
нагоди святкування річниці І. Котляревського та на початку 1919 р. в Києві: «Не знаю чому, та тільки зазна-
чую, що українці з Великої України по душі мені ближчі, як галичани [7, с. 232]». Ця несвідома симпатія,

48