СКЛАДНІ РОЗРІЗИ

І.В. ПИХТЄЄВА,


О.В. ІВЖЕНКО


О.М. ЛЕЖЕНКІН







СКЛАДНІ РОЗРІЗИ




























































Мелітополь

2021



1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ імені ДМИТРА МОТОРНОГО






І.В. ПИХТЄЄВА, О.В. ІВЖЕНКО, О.М. ЛЕЖЕНКІН










СКЛАДНІ РОЗРІЗИ







Навчально-методичний посібник

для здобувачів ступеня вищої освіти “Бакалавр”
зі спеціальностей
131 “Прикладна механіка” та 208 “Агроінженерія”





















Мелітополь


2021


2

УДК 514.182

Н 28


Рекомендовано
до друку вченою радою механіко-технологічного факультету Таврійського державного
агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного як навчально-методичний
посібник для здобувачів вищої освіти зі спеціальності 131 “Прикладна механіка” та
208 “Агроінженерія”.
Протокол № 9 від 8 червня 2021 року.

Автори: ПИХТЄЄВА І.В., ІВЖЕНКО О.В., ЛЕЖЕНКІН О.М.


Рецензенти:

О.Г.Караєв – доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри
“Сільськогосподарські машини” Таврійського державного агротехнологічного
університету імені Дмитра Моторного;

А.В. Найдиш– доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри
”Прикладна математика та інформаційні технології” Мелітопольського державного
педагагічного університету імені Богдана Хмельницького



І.В. Пихтєєва, О.В. Івженко, О.М. Леженкін
Н 28 Складні розрізи. Навчально–методичний посібник /Укладачі:
І.В. Пихтєєва, О.В. Івженко, О.М. Леженкін. Таврійський державний агротехнологічний
університет імені Дмитра Моторного. – Мелітополь: ТДАТУ. 2021. 31с.


Зміст видання відповідає освітньо-професійній програмі підготовки бакалаврів зі
спеціальності 131 “ Прикладна механіка ” . та 208 “Агроінженерія”.

У навчальному посібнику розглядаються загальні питання теорії зображень і
утворення комплексного креслення, методи перетворення комплексного креслення та
способи зображення предметів на креслениках.

Призначений для самостійної підготовки здобувачів вищої освіти до
лабораторних та практичних занять з курсу ”Нарисна геометрія та креслення” та 208
“Агроінженерія”..







УДК 514.182


© І.В. ПИХТЄЄВА, О.В.ІВЖЕНКО,
О.М. ЛЕЖЕНКІН
© ТДАТУ, 2021
3

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………...... 5


1 ВИКОНАННЯ СКЛАДНИХ РОЗРІЗІВ ………………………… 6

1.1 Види розрізів ………………………….……………………… 6

1.2 Перетини ……………………..……………………………. 8

1.3 Виносний елемент………………………………………………….. 18


1.4 Умовності та спрощення………………………………………….. 20


2 ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ

РОБОТИ……………………………………………………………. 22


3 ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ…………………………… 30

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………….. 31



































4

ВСТУП

Предметом нарисної геометрiї, як i геометрiї взагалi, є просторовi

форми та їх вiдношення. Вiдмiна нарисної геометрiї вiд геометрiї в цiлому

полягає в особливостi її метода, що грунтується на операцiх проекцiювання.

Метод нарисної геометрiї насамперед - графiчний, i в цьому полягає його

наочнiсть. Нарисна геометрiя може розглядатися як теоретична основа

побудови графiчних креслень, що є повними графiчними моделями

конкретних iнженерних виробiв. Ви будете вивчати нарисну геометрiю на

протязi першого семестру. При вивченнi нарисної геометрiї

передбачаються: лекцiї, самостiйна робота, робота з пiдручниками та

навчальними посiбниками, практичнi заняття, виконання лабораторних

завдань (епюрiв), консультацiї з викладачами. Заключним станом є

спiвбесiда по домашнiх завданнях, епюрах, на якiй з'ясовується

самостiйнiсть їх виконання.


Автоматизація сучасного виробництва докорінно змінює не лише
характер трудової діяльності людини, а й відповідні вимоги до її технічної


підготовленості, які нерозривно пов’язані з уміннями й навичками вільного
читання та виконання графічних документів, наявністю сформованої


графічної культури. Навчально-методичний посібник має на меті дати
достатній і різноманітний матеріал для аудиторних та індивідуальних занять


і цим сприяти засвоєнню теоретичних основ нарисної геометрії,

переосмисленню значення графічної інформації (як мови ділового

спілкування в галузі науки і техніки). Щоб активізувати самостійну роботу

студентів, подаються приклади розв’язування характерних задач, а також

запитання і завдання для самоперевірки.







5

1 ВИКОНАННЯ СКЛАДНИХ РОЗРІЗІВ

Внутрішню будову деяких деталей не можна виявити однією січною

площиною. У таких випадках застосовують складні розрізи при декількох

січних площинах (рисунки 1.1.1 та 1.1.2).



1.1 Види розрізів

Залежно від положення січних площин складні розрізи підрозділяються

на східчасті й ламані.

Східчастим називають складний розріз, якщо січні площини

паралельні. На рисунок 2.1 зображено плиту кондуктора. Внутрішні обриси

плити не можна виявити однією січною площиною. Тому деталь подумки

розсічена трьома паралельними січними площинами. Перша січна площина

виявляє форми циліндричних отворів, друга – призматичного отвору, третя


– прорізу. Всі три січні площини поєднуються в площині кресленика,
утворюючи східчастий розріз (рисунок 1.1.1).


Ламаним називають складний розріз, якщо січні площини
перетинаються. Для виявлення форми прорізу, отворів і поглиблення в


деталі, зображеної на рисунок 2.2, необхідні дві пересічні січні площини.
При побудові ламаних розрізів похилу січну площину умовно


повертають до суміщення з іншою січною площиною. У даному прикладі

похила площина суміщена з вертикальною, паралельною фронтальній

площині проекцій. При повороті площини похила частина деталі

зобразиться на розрізі без перекручування, тобто в натуральну величину

(рисунок 1.1.2, а). Без повороту площини розріз проектується, як показано

на рисунок 1.1.2, б, і деталь подається у спотвореному вигляді.




Позначення складних розрізів.


6

Положення січних площин при складних розрізах завжди відзначають

розімкненою лінією зі штрихами: початковим, кінцевим та у місцях






































































Рисунок 1.1.1 - Складний розріз (східчастий)





перегинів (рисунок 1.1.1 і 1.1.2). На початковому й кінцевому штрихах


ставлять стрілки, що вказують напрямок погляду, і наносять одну й ту саму
7

прописну літеру російського алфавіту. Над розрізом роблять напис типу А-

А (тільки двома буквами). Тип лінії для позначення положення січних









































Рисунок 1.1.2 - Складний розріз (ламаний)





площин, форму стрілок і літери вибирають так само, як і для простих

розрізів і перетинів. При складних розрізах розімкнена лінія має перегини.





1.2 Перетини


У попередніх главах мова йшла про зображення, що називаються

видами і розрізами. Однак форма багатьох деталей з достатньою повнотою

не виявляється видами-зображеннями зверненої до спостерігача видимої

поверхні предмета, тому й користуються такими зображеннями, як перетин.










8

Форму ручки плоскогубців (рисунок 1.2.1) не можна визначити за

креслеником, що містить лише види. Для виявлення поперечної форми

ручки, що вигнута, необхідно застосувати перетини.


































Рисунок 1.2.1 - Деталь, для виявлення форми якої необхідні

перетини



Перетином називають зображення фігури, що отримують при

уявному розсіченні предмета однією або декількома площинами (див.

рисунок 1.2.2).































9

Рисунок 1.2.2 - Виявлення форми предмета за допомогою січних

площин


На перетині показують тільки те, що знаходиться в січній площині.


Січною площиною називають допоміжну площину, якою подумки
розсікають деталь. Найчастіше перетини застосовують, щоб показати


поперечну форму предмета.





Позначення складних розрізів


Положення січних площин при складних розрізах завжди відзначають

розімкненою лінією зі штрихами: початковим, кінцевим та у місцях

перегинів (рисунок 1.2.1 і 1.2.2). На початковому й кінцевому штрихах

ставлять


Побудова перетинів.


Щоб виявити поперечну форму вала (рисунок 1.2.3), його подумки

розсікають трьома січними площинами А,Б і В. Утворюються плоскі


10

фігури: на першій виявлено форму деталі в тому місці, де знято лиску й

просвердлено глухий отвір; на другій видно поперечну форму і розміри

шпонкової канавки; на третій – розташування та глибину трьох отворів.

Побудувавши на кресленику ці фігури, одержують перетин.

На перетинах показано лише те, що знаходиться в самій січній

площині, а те, що розташовано за січною площиною, не показують. Фігуру

перетину на кресленику виділяють штрихуванням для того, щоб відрізнити

на деталі подумки утворені поверхні від існуючих. Штрихування наносять

тонкими лініями. Похилі паралельні лінії штрихування проводять під кутом

45º до ліній рамки кресленика. Відстань між лініями має бути 1–10 мм (для

металу) і однаковою для всіх перетинів однієї деталі на даному кресленику.

Нахил штрихування допускається як вліво, так і вправо. За розташуванням

перетини діляться на винесені й накладені Винесеним перетинам слід

віддавати перевагу перед накладеними, тому що останні затемнюють види

кресленика й незручні для нанесення розмірів..
































Рисунок 1.2.3 - Кресленик з перетином




Винесеними називають перетини, що розташовані поза контуром

зображення деталі (рисунок 1.2.3).
11

Накладеними називають перетини, що розташовані безпосередньо на

видах кресленика (рисунок 1.2.4).

Контур винесеного перетину обводять суцільною товстою основною

лінією такої ж товщини (s), як і лінія, що обрана для обведення видимого

контуру зображення.

Контур накладеного перетину обводять суцільною тонкою лінією

(s/2 до s/3). Якщо перетин закриває контурні лінії виду, то їх не

переривають.

Винесений перетин допускається розташовувати на будь-якому місці

поля кресленика. Його може бути розміщено безпосередньо на продовженні

лінії перетину (рисунок 1.2.1) або осторонь від цієї лінії, зокрема на місці,

призначеному для одного з видів (рисунок 1.2.2, а,б), а також у розриві між

частинами виду (рисунок 1.2.4, г).





















































12

Рисунок 1.2.4 - Розташування перетинів




Позначення перетинів. Щоб визначити, у якому місці деталь має

форму, показану на перетині, місце, де знаходиться січна площина, і сам

перетин позначають.

Положення січної площини вказують на кресленику лінією перетину.

Вісь симетрії накладеного або винесеного перетину вказують

штрихпунктирною тонкою лінією без позначення буквами й стрілками і

лінію перетину не проводять (рисунки 1.2.4, а та 1.2.5, б). У всіх інших

випадках для лінії перетину застосовують розімкнену лінію, початковий і




13

кінцевий штрихи якої не повинні перетинати контур відповідного

зображення.











































































Рисунок 1.2.5 - Розташування перетинів






14

Для несиметричних перетинів, розташованих у розриві виду (рисунок

1.2.6, д) або накладених (рисунок 1.2.6, е), лінію перетину проводять зі

стрілками, але буквами не позначають.







































































<



Рисунок 1.2.6 - Позначення перетинів





15

Якщо перетин знаходиться в розриві між частинами одного й того ж

перетину, лінію перетину не проводять (рисунок 1.2.6). Для декількох

однакових перетинів, що належать до одного предмета, лінію перетину

позначають однією й тією ж буквою і креслять один перетин (рисунок

1.2.7, б).


























































Рисунок 1.2.7 - Оформлення декількох однакових перетинів





IIравила виконання перетинів. Перетин за будовою й розташуванням

повинен відповідати напрямку, позначеному стрілками (див. рисунки

1.2.4, в і 1.2.5, а). На рисунок 1.2.5 показано, як відбувається суміщення

16

фігури перетину із площиною кресленика. Тому на рисунок

1.2.4, б шпонкова канавка, що розташована на деталі попереду, показана на

перетині праворуч. Так само суміщений із площиною кресленика перетин

на рисунок 1.2.5. Чому на перетині А-А (дивись рисунок 1.2.6) шпонкова

канавка розташована зверху, а на перетині Б-Б – знизу? Допускається

повертати перетин відносно лінії перетину. У цьому випадку після

позначення додають значок «повернено» (рисунок 1.2.6).

Якщо січна площина проходить через вісь поверхні обертання, що

обмежує отвір або поглиблення, то контур отвору або поглиблення в

перетині показують повністю (рисунок 1.2.8).





















































Рисунок 1.2.8 - Виконання перетинів у випадку, якщо контур

отвору або поглиблення показаний повністю


17

Треба зазначити, що це стосується поглиблень циліндричної, конічної

й кулястої форми й не розповсюджується на інші перетини, наприклад,

перетини шпонкової канавки.


Для деталей, подібних до зображеної на рисунок 1.2.6, січні площини

розташовують під прямим кутом до зображуваних елементів і одержують

нормальні перетини, що правильно передають форму предмета.

На перетинах зазвичай наносять розміри, вказують шорсткість

поверхонь і т.п.

Наприклад, на перетині валика (рисунок 1.2.9) показано ширину та

глибину шпонкової канавки, граничні відхилення розмірів, шорсткості

поверхонь.


















































Рисунок 1.2.9 - Приклад нанесення розмірів на перетині (закритий

паз)

18

Перетин за будовою і розташуванням повинен відповідати напрямку,

позначеному стрілками.

Якщо січна площина проходить через некруглий отвір і виходить, що

перетин є складеним з окремих самостійних частин, то слід застосовувати

розрізи.

1.3 Виносний елемент


Виносний елемент - додаткове окреме зображення (звичайно

збільшене) будь-якої частини предмету, яка вимога графічного та інших

пояснень у відношенні до форми, розмірів та інших, даних (рисунок 1.3.1,а).

Виносний елемент може утримувати подробиці, не вказані на відповідному

зображенні та може відрізнятися від нього за змістом (наприклад,

зображення може бути видом, а виносний елемент розрізом та навпаки).

(рисунок 1.3.1, б).

















а)

















б)


а) – збільшене зображення; б) - збільшене зображення з додатковою

інформацією.


Рисунок 1.3.1 - Виносний елемент

19

1.4 Умовності та спрощення


Якщо вид, розріз або переріз с зображеннями симетричної деталі, то

допускається викреслювати не набагато більше половини зображення з

проведенням лінії обриву (рисунок 1.4.1) або половину зображення без

проведення лінії обриву. На місці головного виду доцільно розташувати

з'єднання виду з розрізом; це надає можливість показати видимим ребро

чотирикутної призми.



















Рисунок 1.4.1 - 3'еднання виду з розрізом





Якщо деталь має декілька однакових, рівномірно розташованих

елементів, то на її зображені повністю показують один-два таких елемента,

а останні елементи показують спрощено та умовно (рисунок 1.4.2); зуби,

які потрапляють до розрізу на зображенні не штрихують, коло западин зуб'ів

проводять суцільною тонкою лінією; число зубів z записують на полі

креслення або у спеціальній таблиці.



При наявності у деталі кількох однакових отворів один з них показують
повністю; для останніх проводять тільки центрові лінії, які необхідні для


нанесення розмірів (рисунок 1. 2.2а). Число отворів вказують на поличці
лінії - виноски перед розміром діаметра отвору, слово "отвір" пишуть


скорочено, наприклад: 4 отв. 12.


Такі деталі як гвинти, заклепки, понки, не пустотілі вали та шпинделі,

шатуни, рукоятки i .ін. при поздовжньому розрізі показують не перерізаними.

20

Рисунок 1.4.2 – Зображення зубчатого колеса





Такі елементи, як спиці маховиків, ківів, зубчастих коліс, тонкі стінки

типу ребер жорсткості (рисунок 1.4.3) та інші показують не

заштрихованими, якщо січна лощина направлена вздовж осі або довгої

сторони такого елемента.































Рисунок 1.4.3 - Зображення спиць



21

Допускається незначна конусність або уклін зображати зі збільшенням.

На кресленні допускається спрощено зображати проекції лінії

перетину поверхонь, якщо не потрібно точної їх побудови (якщо, наприклад,

по кресленню не будується розгортка поверхні). У цих випадках лекальні

криві замінюють ланками кіл або прямими лініями.


























































22

2 ВАРІАНТИ ЗАВДАНЬ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ

РОБОТИ






















































































23

24

25

26

27

28

29

30

3 ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ


1. Чим відрізняється складний розріз від простого?

2. Коли застосовують складні розрізи?

3. Як розподіляються складні розрізи залежно від положення січних

площин?

4. Як позначають складні розрізи?

5. Чи завжди складні розрізи треба позначати?

6. Яке зображення називають перетином?

7. Для чого застосовують перетини?

8. Як підрозділяються перетини на кресленику залежно від їх

розташування ?

9. Лініями якої товщини обводять контур накладеного й винесеного

перетину?


10. Як і для чого штрихують перетини?
11. Чи показують у перетині те, що розташовано за січною площиною?


12. У яких випадках перетин супроводжують написом? Які літери
використовують для цього?


13. Як зображують лінію перетину? Яке накреслення розімкненої лінії?
14. Як показують у перетині контур отвору, якщо січна площина


проходить через вісь тіла обертання?

15. Як позначають кілька однакових перетинів, що належать до одного

предмета?

16. Де стосовно позначення перетину пишуть слово «повернено» при

виконанні перетину з поворотом?













31

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1 ЕСКД. Основные положения. Москва. 1989 – 239с.


2 Годик Е.И. Техническое черчение /Е.И.Годик, В.М. Лысянский,
В.Е.Михайленко, А.М. Пономарев // Учебник. 5-изд., перер. и доп. Киев:
Висшая школа, 1983. – 440с.


3 Хаскин А.М. Черчение /А.М.Хаскин// Учебник. 4-е изд., перер.и
доп. К: Вища школа. Головное изд-во, 1985. - 447с.

4 Попова Г.Н. Машиностроительное черчение: Справочник

/Г.Н.Попова, С.Ю Алексеев.Л.// Машиностоение, Ленингр. Отд-ние, 1986.
– 447с.

5 Федоренко В.И. Справочник по машиностроительному черчению

/В.И.Федоренко, А.И. Шошин // 14-е изд. перер. и доп. Л.: М., Лен. отд-
ние, 1983. – 416с.

6 Анурьев В.И. Справочник конструктора машиностроителя

/В.И.Анурьев// В 3-х т. Т.1.–5-е изд., перераб. и доп. М.:
Машиностроение, 1980.– 728с.

7 Інженерна механіка (Деталі машин): посібник-практикум

(Частина 1)– / О.О. Дереза, О.М. Леженкін, О.О. Вершков, Є.А.
Гавриленко, А.О. Смєлов, Ю.О. Дмітрієв. Мелітополь: ВПЦ
“Люкс”, 2020. – 143 с.


8 Холодняк Ю.В. Навчально-методичний посібник з дисципліни
“Комп’ютерне проектування промислових виробів” до виконання

практичних робіт для студентів ступеня вищої освіти “Бакалавр” зі
спеціальності 131 “Прикладна механіка”. Мелітополь: ТДАТУ. 2020. –
152 с.


9 Холодняк Ю.В. Конспект лекцій з дисципліни “Комп’ютерне
проектування промислових виробів” для студентів ступеня вищої освіти

“Бакалавр” зі спеціальності 131 “Прикладна механіка” . Мелітополь:
ТДАТУ. 2020. –140 с.


10 Випробування елементів деталей машин: навчально –
методичний посібник для виконання лабораторних робіт для здобувачів
ступеня вищої освіти “Бакалавр” зі спеціальності 263 “Цивільна безпека”

(Частина 2) /Г .В. Антонова, О. Е. Мацулевич, О. В. Івженко, І. В.
Пихтєєва, В. М. Щербина, А. П. Чаплінський, С.В. Галько:– Мелітополь:

32

ВПЦ “Люкс”, 2020. – 109 с.


11 Механіка матеріалів і конструкцій: навч.-метод. посібник до
виконання курсової роботи для студентів денної та заочної форми

навчання зі спеціальності 133 “Галузеве машинобудування” та 131
“Прикладна механіка”/ Бондаренко Л.Ю.,Чаплінський А.П.,Вершков
О.О., Антонова Г.В..– Мелітополь: ВПЦ “Люкс”, 2020. – 164с.


12 Інженерна та комп’ютерна графіка: навчальний посібник // В.М.
Щербина, О.Є. Мацулевич, Є.А. Гавриленко, Ю.В. Холодняк, О.В.

Івженко, І.В. Пихтєєва, О.О. Вершков, С.В. Галько, А.П. Чаплінський. –
Мелітополь: Люкс, 2020.- Частина 1.- 238с.


13 Лабораторний практикум з інженерної механіки (деталей
машин): навчально-методичний посібник/ С.М. Коломієць, О.О. Дереза,

Ю.О. Дмітрієв / – Мелітополь: ТДАТУ, 2020.- 222 с.

14 Лабораторний практикум з технології комп’ютерного

проєктування: Навчально-методичний посібник / Дмітрієв Ю.О.,
Коломієць С.М.. – Мелітополь: ТДАТУ, 2020.- 108 с.


15 Лабораторний практикум з механіки матеріалів і
конструкцій. Навчальний посібник для підготовки бакалаврів зі
спеціальностей: 208 “Агроінженерія”, 133 “Галузеве машинобудування”,

122 “Комп’ютерні науки”, / Бондаренко Л.Ю., Вершков О.О., Антонова
Г.В. -Мелітополь: Люкс, 2020 – 243 с.


16 Механічні випробування матеріалів: навчально –
методичний посібник для виконання лабораторних робіт з дисципліни
“Технічна механіка”: для здобувачів ступеня вищої освіти “Бакалавр” зі

спеціальності 263 “Цивільна безпека” / Г.В. Антонова, О.О. Вершков,
Л.Ю. Бондаренко, А.П. Чаплінський -Мелітополь: Люкс, 2020 – 143 с.


17 Нарисна геометрія та креслення. Навчально–методичний
посібник для підготовки бакалаврів зі спеціальностей 131 “Прикладна
механіка” та 133 “Галузеве машинобудування” / Івженко О.В., Пихтєєва

І.В., Гавриленко Є.А., Мацулевич О.Є., Щербина В.М., Холодняк Ю.В,
Бондаренко Л.Ю., Михайленко О.Ю. /. Мелітополь: ТДАТУ. 2020. –217 с







33