Першокласник у сім'ї та школі 2.0

УДК 159. 922. 7
П 26

П26 Першокласник у сім’ї та школі : порадник для батьків та вчителів /
укладачі: В. Білогура, Я. Тимошенко, І. Гусєва, А. Садовська. – Чернігів,
управління освіти Чернігівської міської ради, Центр професійного розвитку
педагогічних працівників Чернігівської міської ради, 2021. – 36 с.

У пораднику представлені рекомендації для батьків першокласників, як
сформувати позитивне ставлення до школи у сучасної дитини, а також
алгоритм дій створення психологічно комфортного і безпечного середовища
для вчителя в організації роботи з учнями 1-х класів.

УДК 159. 922. 7
КУ «Центр професійного розвитку
педагогічних працівників ЧМР»

2

ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. Пам’ятка для батьків першокласника………………………….…….5
1.1.Що ми знаємо про відповідальність батьків…………………………………..5
1.2.Дитина йде у перший клас: як сформувати у дитини позитивне ставлення до
школи…………………………………………………………………………………6
1.3. Запитання тесту для бесіди з дитиною………………………………………..9
1.4. Тридцять дієвих порад батькам першокласників, щоб діти були успішними
у навчанні……………………………………………………………….…………..10
1.5. Як виховувати гіперактивну дитину…………………………………………13
1.6.Як виховувати дитину- шульгу……………………………………………….16
1.7. Як виховувати дитину з розладами аутичного спектру…………………….18
1.8. Навчаємо дітей тайм-менеджменту………………………………………….20
1.9. 10 фраз від батьків для дитини, що йде до школи………………………….25
1.10. Правила, які допоможуть батькам підготувати дитину до самостійного
життя в школі в адаптаційний період…………………………………………….26
РОЗДІЛ 2. Психологічні рекомендації педагогам щодо організації роботи з
учнями 1-х класів…………………………………………………………………...27
2.1.Як створити у класі психологічно комфортне середовище…………………27
2.2. Гіперактивні учні: алгоритм взаємодії………………………………………28
2.3. Агресивні учні: алгоритм взаємодії………………………………………….30
2.4. Тривожні учні: алгоритм взаємодії………………………………………......31
2.5. Як підтримувати дисципліну в класі…………………………………………32
2.6. Як НУШ допомагає першачку адаптуватися………………………………...33
2.7. Система оцінювання НУШ: педагогіка сильних сторін…………………….34
Список використаних джерел……………………………………………………..35

3

ВСТУП

Вступ дитини до школи завжди є переломним моментом у її житті,
незалежно від того, в якому віці вона приходить у перший клас: у шість чи в сім
років. Одне з найголовніших питань психологічного супроводу освітнього
процесу - це психологічна просвіта батьків та вчителів, формування
відповідного рівня психолого-педагогічної грамотності щодо особливостей
розвитку сучасного старшого дошкільника та молодшого школяра.

Аспекти психологічного супроводу батьків першокласників та педагогів
в межах впровадження Концепції Нової української школи передбачають
формування знань про психологічні вікові особливості дітей молодшого
шкільного віку, особливості сучасних дітей, позитивна взаємодія в системі
відносин «батьки-діти», підтримка дитини в адаптаційний період до умов
шкільного навчання, цінності родинного виховання, розширення можливостей
розуміння своєї дитини, покращення рефлексії взаємодій з дитиною,
активізація комунікацій у сім'ї та школі.

Про що насамперед мають пам’ятати батьки майбутнього
першокласника? На що бажано звернути їхню увагу під час підготовки дитини
до школи? З якими психологічними проблемами і труднощами стикається
вчитель початкових класів і який алгоритм взаємодії з учнями, які мають певні
розлади? В даному пораднику можна знайти відповіді на всі ці питання.

4

РОЗДІЛ 1 5

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКА

Якщо у шкільне життя дитини залучені батьки,

то її оцінки, поведінка та емоційний стан значно вищі

1.1. Що ми знаємо про відповідальність батьків?

В Україні діє Закон «Про охорону дитинства», який говорить, що
батьки «повинні сприяти виконанню освітньої програми та
досягненню результатів». І звісно, всі права та обов’язки можна
знайти в Законі «Про освіту».

Що можуть, мусять і мають право робити батьки:

 Бути в курсі та цікавитися успіхами й результатами своїх
дітей – але бажано, не задля контролю вчителя, а щоб
вчасно реагувати на потреби своєї дитини, знати, де їй
потрібна допомога, підтримка.

 Брати участь в роботі над планом навчання — це цілий
плацдарм для творчої та плідної роботи з учителем, адже
саме батьки можуть розповісти про особливості, таланти та
інтереси своїх дітлахів і скорегувати разом з учителем їх
шлях розвитку.

 Контролювати, як виконуються домашні завдання — це
той обов’язок, про який часто забувають батьки.

 Відповідати за вчинки, які суперечать вимогам школи — за
будь-які серйозні порушення (наприклад, шкоду, бійки),
несуть відповідальність не лише самі діти, а й батьки до їх
неповноліття.

 Вимагати індивідуальних зустрічей з педагогами,
адміністрацією — аби знову ж таки вчасно дізнаватися, що
відбувається на уроках та як справи в дитини.

 Бути в курсі справ школи, відвідувати класи, зали,
їдальню — батьки мають повне право знати, як школа
втілює навчальні плани, що нового готує, а в разі якихось
порушень — звертатися зі скаргами до відділу освіти чи
міністерства.

1.2. Дитина йде у перший клас:
як батькам сформувати у дитини позитивне ставлення до школи

 Розпочинайте підготовку до школи з ігор, які дадуть дитині змогу набути
нових знань, умінь та навичок, розвивати її здібності.

 Грайтеся з нею в ігри на кшталт: «Чого не стало?», «Що змінилося?»,
«Слова-міста», «Назви одним словом», «Я знаю п’ять назв
квітів/посуду/меблів…» тощо.

 Дотримуйтеся систематичності занять: 10—15 хвилин щодня можуть
дати ліпший результат, аніж година чи дві у вихідні.

 Оцінюйте успіхи дитини, а у разі невдач — підбадьорюйте її:
«Спробуймо разом, я впевнена, тобі все вдасться», «Ліпше зробити так,
згоден?

 Відвідайте разом із дитиною школу, де вона навчатиметься, покажіть її,
де розташовані роздягальня, їдальня, туалет тощо.

 Розповідайте дитині про розпорядок дня у школі, про те, що діти мають
робити під час уроку, коли і як можна звернутися до вчителя. У пригоді
вам може стати гра «в школу», завдяки якій дитина може створити
певний образ школи і поведінки в ній.

 Поділіться власним досвідом шкільного життя: «Коли я уперше прийшов
у школу, я теж не знав, а потім учитель нам показав, розповів...»,
розкажіть про смішну ситуацію, яка трапилася на уроці тощо.

 Формуйте у дитини об’єктивне уявлення про школу і навчання, не
ідеалізуйте і водночас не залякуйте майбутнього школяра.

 Навчайте дитину взаємодії і партнерства.

6

 Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме у сім’ї формуються основи
впевненості й успішного мовленнєвого спілкування. Мовлення ліпше
розвивати в атмосфері спокою, безпеки та любові.

 Плекайте індивідуальність дитини.
У кожної дитини свій темперамент, потреби, інтереси, поважайте її
неповторність.

 Ставте перед дитиною реальні завдання.
Спрямовуйте її, допомагайте, однак у жодному разі не підганяйте.

 Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику.
Це дасть їй змогу опановувати письмо.

 Забезпечуйте умови для повноцінної гри.
Гра — провідна діяльність дитини, її «робота». Видатний психолог Лев
Виготський зазначав: «Що ліпше дитина грається, то ліпше її підготували
до навчання в школі».

 Зверніть увагу на вчителя, який працюватиме з дитиною. Важливо, щоб
між дитиною і вчителем була психологічна сумісність.

7

8

1.4. Тридцять дієвих порад батькам першокласників,
щоб діти були успішними у навчанні

1. Складіть разом з першокласником розпорядок дня і дотримуйтеся його
виконання (обов'язково всі члени родини)!

2. З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб
збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Уранці
розбудіть малюка спокійно, лагідно, з усмішкою на обличчі.

3. Не підганяйте! Розраховувати час – Ваш обов’язок! Якщо ви цю
проблему не розв’язали – провини дитини немає.

4. Не пропускайте уроків в школі без поважних причин, не запізнюйтесь
на заняття! Це шкодить вашій дитині!

5. Слідкуйте, щоб до школи ваша дитина приходила охайною, в шкільній
формі або в одязі ділового стилю.

6. Привчіть збирати портфель напередодні увечері. Перевірте, чи не
забули чогось важливого.

7. Привчіть свою дитину до чистоти та порядку. Навчіть її акуратно
розкладати іграшки на свої місця, застилати ліжко, викидати сміття й
мити посуд. Коли вона звикне до цього вдома, як до якогось стандарту
поведінки, підтримання чистоти на робочому місці у школі не стане для
неї чимось трудомістким і складним.

8. Привчіть вашу дитину мати певні доручення і відповідати за їх
виконання. Це зробить її більш впевненою і самостійною!

9. Обов’язково привчіть малюка зранку снідати. Це важливо, аби
запобігти хворобам шлунку.

10. Давайте дитині в школу бутерброд, фрукти: там вона перебуває
тривалий час, витрачає багато сил й енергії.

9

11. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька
лагідних слів (без застережень на кшталт «Дивись, поводься гарно!»,
«Щоб не було поганих оцінок» тощо). У дитини попереду важка праця.

12. Зустрічаючи малюка зі школи, забувайте фразу: «Що ти сьогодні
отримав?». Краще запитайте: «Що нового ти сьогодні дізнався?»

13. Дайте дитині можливість розслабитися після уроків (згадайте, як
особисто вам буває важко після напруженого дня). Коли вона збуджена і
хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте
свого школярика. В такий спосіб він звільниться від психологічного
напруження.

14. Не перевантажуйте першокласника позашкільною діяльністю від
самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звісно,
корисні для загального розвитку, але спочатку переконайтеся, що в
дитини вистачить на це сил і часу.

15. Завжди будьте уважними до стану здоров’я вашого малюка. Головний
біль, погане самопочуття – найчастіше це об’єктивні показники втоми,
перевантаження.

16. Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на
початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад,
є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році
навчання!

17. Допомога батьків у навчанні першокласнику вдома дуже важлива!
Вона має бути систематичною: краще 10-15 хвилин щодня, ніж 1-2
години у вихідні дні.

18. Займаючись з дитиною вдома, ведіть себе, як учитель у класі, а саме :
переконайтеся, що її увага повністю зосереджена на вас, а потім
починайте крок за кроком давати чіткі й точні інструкції. Важливо стати

10

поруч з вашою дитиною, нахилитись та встановити зоровий контакт. Ваш
малюк буде вчитися слідувати інструкціям і вже точно не відставатиме у
навчанні.

19. Важливо, щоб у сім’ї панувала єдина тактика спілкування дорослих із
дитиною. Усі непорозуміння щодо виховання вирішуйте без неї. Коли
щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом. Не завадить
почитати літературу для батьків. Там ви знайдете чимало корисного.

20. Не нарікайте дитині , не порівнюйте з іншими – це може розвинути в
неї комплекс неповноцінності. Навпаки, навіть коли у дитини щось не
виходить, треба похвалити її, дати малюкові невеличкий перепочинок і
знову повернутися до виконання завдань.

21. Не забувайте оцінювати успіхи, а в разі невдач схвалюйте дії дитини
словами: «Якби ти зробив так (показати, пояснити), то було б ще краще».

22. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в
школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

23. Заохочуйте дружбу за межами школи. Навчання у класі найкраще
проходить тоді, коли учні діють згуртованою командою. Оскільки в дітей
у школі не завжди є можливість добре пізнати один одного й
потоваришувати, переконайтеся, що ваша дитина проводить час з
однокласниками не тільки у школі. Заохочуйте командні ігри та
позашкільні заходи.

24. Долучайтесь до роботи школи. Відвідуйте засідання шкільної ради,
приєднаєтесь до батьківського комітету. Пам'ятайте, що ваш голос
завжди має значення, адже коли батьки об'єднуються, вони можуть більш
легко й ефективно вплинути на позитивні зміни у школі

25. Беріть участь у шкільних заходах. Не пропускайте шкільні події та
заходи! Тим самим ви посприяєте зміцненню вибраного курсу школи та

11

взаєморозумінню з дочкою чи сином. Ви не тільки допоможете своїй
дитині стати успішною у школі, а й отримаєте безцінні спільні
переживання та спогади.
26. Вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не
соромтесь звертатися за порадою і консультацією до вчителя або
шкільного психолога
27. Зі вступом до школи в житті вашого малюка з'явилася людина
авторитетніша, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку вашої дитини про
свого педагога.
28. Запитуйте дитину, чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень
батькам. Через деякий час вона привчиться сумлінніше ставитися до своїх
обов’язків і стане більш зібраною.
29. Зауваження вчителя вислуховуйте особисто, уникаючи присутності
дитини. Не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть із малюком
спокійно.
30. Будьте ввічливими у спілкуванні з учителем!

12

1.5. Як виховувати гіперактивну дитину

1. Виховуючи гіперактивну дитину, не слід
оперувати абстрактними категоріями типу
«неприйнято», «суспільством не схвалюється»,
«всі люди так роблять», «так належить» і т. д., конкретно повідомити їй,
для чого вам це потрібно:

– Я хочу, щоб у тебе в портфелі зошити лежали окремо від змінного
взуття і яблучних недогризків. Мені не подобається, коли вчителька
нарікає мені на те, що у тебе всі зошити в брудних плямах. Мені соромно
і неприємно це слухати.

2. Гіперактивну дитину (втім, і всіх інших дітей теж) не слід «купувати».
Зрозуміло, ви можете заохотити навчальний успіх дитини подарунком,
солодощами, довгоочікуваною іграшкою, але це має бути зроблено (і
оголошено!) після досягнення успіху.

– У цій чверті ти явно старався. Марія Петрівна це підтверджує. Я
думаю, ти цілком заслуговуєш роликові ковзани, про які ти говорив. Вони
все ще тобі потрібні?

Якщо спробувати «купити» дитину до здійснення нею якогось діяння
(«навчишся читати – куплю скейтборд»), то раз чи два у вас це може
вийти, особливо якщо приз для дитини дуже вже привабливий. А потім?
Пам’ятайте, дитина гіпердинамічна не вміє планувати і розраховувати
свої зусилля . Раз, другий у неї не вийде («Ти не виконав умови не буде тобі
скейтборду!»). І вона роздратується, плюне на все і кине вам в обличчя:

– Ну і не треба мені твого …! Не буду я цього робити зовсім!

3. Не слід лякати гіперактивну дитину неприємностями, які очікуються
десь у далекому майбутньому. Намагайтеся уникати виразів типу:

– Треба ж думати про майбутнє …

13

– Якщо не будеш вчитися, двірником будеш …

– Нормальна людина повинна добре вчитися …

– Невже ти не можеш взяти себе в руки …

«Взяти себе в руки» дитина все одно не зможе, а осад від ваших
«установок» залишиться і поступово вже сама дитина почне думати, а
то й говорити вголос (тим самим ще більше зміцнюючи шкідливі
«установки»):

–Я тупий.

– З мене ніколи нічого не вийде.

– Я цього не зможу, тому що у мене руки «не з того місця ростуть».

Це ж не те, чого ви хочете домогтися, виховуючи дитину, чи не так?

4.Гіпердинамічним дітям бракує прогностичного мислення, тому краще
навіть не оперувати категоріями: кінець тижня, місяця, чверті.

5. Завдання батьків гіперактивної дитини, яка відвідує початкову школу,
це втримати хоча б мінімальний інтерес до процесу навчання. При цьому
слід пам’ятати і враховувати:

- головне, що привертає гіперактивну дитину в школі, це
можливість спілкування;

- всі гіперактивні діти люблять громадські заходи.

Саме в таких ситуаціях гіперактивна дитина може проявити себе
максимально позитивно. Батьки можуть проявити ініціативу і
організувати будь-які заходи для всього класу. Це принесе величезне
задоволення вашій дитині і підвищення престижу в очах однокласників.

6. Попросіть вчительку давати вашій дитині якомога більше доручень,
пов’язаних з фізичною активністю і пересуванням у просторі: кудись

14

збігати, щось принести, когось покликати, когось про щось попередити
або про щось нагадати … Дитина буде рада бути корисною, та й негатив
вчительки в адресу дитини, накопичений під час уроків, злегка
зменшиться.
7. Підтримуйте дитину у всіх спробах взяти будь-яку нову «висоту». На
запитання: «А як ти думаєш, у мене вийде …?» – Завжди відповідайте:
«Я вважаю, цілком може вийти. З моєї точки зору, для цього розумно
зробити те-то і те-то». «Ну це треба ж! За один день отримати дві
двійки та ще й зауваження в щоденник! Матеріал для Книги рекордів
Гіннеса. І що ж ми тепер з усім цим будемо робити? Напевно,
виправляти, іншого-то шляху ніби як немає. З чого почнемо?».
8. Висміювати дитину недопустимо. Це відноситься до будь-якої дитині, а
до гіперактивної– подвійно, адже у неї, як правило, і так достатньо
занижена самооцінка.

15

1.6. Як виховувати дитину-шульгу

 Плануйте режим дня дитини раціонально:
без перевантажень та надмірних
додаткових занять. Адже дитина-шульга
схильна швидко втомлюватися.

 Використовуйте тактику порад, а не наказів чи дорікань. Спілкування з
дитиною-шульгою має бути помірковано вимогливим і доброзичливим.

 Давайте дитині змогу удосконалювати її рухи під час рухливих ігор та
занять спортом.

 Допомагайте дитині розвивати просторову уяву, приміром, пропонуйте їй
щось конструювати. Спершу дайте їй ігри з мозаїкою, потім із
конструктором, відтак запропонуйте виготовити аплікацію або іграшку
тощо.

 Удосконалюйте координацію рухів дитини та її моторику. Пропонуйте
дитині малювати, розв’язувати та зав’язувати вузлики, пришивати
ґудзики тощо. Приділяйте цьому заняттю15—20 хвилин щодня.

 Розвивайте уявлення дитини про час і простір: грайтеся з нею у настільні
ігри — доміно, шашки чи шахи, пропонуйте їй складати конструктори,
пазли, кубики різної форми тощо.

 Ліпіть разом із дитиною. Щоб виготовити навіть просту фігурку із
пластиліну чи глини, дитина має узгодити свої рухи та проаналізувати
зразок за різними ознаками, відтворити ці ознаки у роботі. Крім того,
робота з пластичним матеріалом розвиває не лише дрібну моторику
дитини, а й її мовлення.

 Давайте дитині трудові доручення, пов’язані з лічбою предметів та їх
правильним розміщенням. Приміром, просіть дитину накрити на стіл,
помити й нарізати певну кількість овочів для салату тощо.

16

 Давайте дитині змогу обслуговувати себе самостійно. Щоб дитині було
простіше орієнтуватися, нашийте на одязі мітки або допомагайте їх
запам’ятовувати: на сорочці є кишеня з лівого боку — «Там, де кишенька
на цій сорочці — там ліва рука». Звертайте увагу на те, щоб на лівій руці
дитини постійно був маркер.

 Ознайомтеся з психологічною , що висвітлюють особливості розвитку
дитини-шульги, щоб ліпше розуміти особливості своєї дитини.

 Подбайте, щоб за робочим столом дитини світло падало з правого боку.

 Кладіть потрібний для роботи чи навчання матеріал ліворуч від дитини.

 Правильно розташовуйте для дитини альбом чи аркуш паперу на столі. -
Під час малювання чи письма нижній правий край аркуша розташовуйте
на рівні грудей дитини або зміщуйте його ліворуч. Це дасть дитині змогу
правильно сидіти та вільно водити олівцем.

 Тренуйте просторово-зорове сприймання дитини. Якщо вона плутає
«право» і «ліво», запитайте її про предмети на вулиці або в кімнаті: «Що
розміщено праворуч? А що ліворуч?»

 Розвивайте мовлення дитини: просіть її переказувати прочитане або
почуте, складати розповіді за сюжетними картинками, придумувати
кінцівки до казок тощо. Якщо мовлення дитини нерозвинене чи
невиразне, підтримуйте її, переконуйте у тому, що вона впорається з
труднощами.

 Зверніться за консультацією до логопеда, якщо в дитини є труднощі з
вимовою окремих звуків і, як наслідок, проблеми зі звуко-буквеним
аналізом слів.

17

1.7. Як виховувати дитину з розладами
аутичного спектру

 Спостерігайте за дитиною. Докладно
фіксуйте/записуйте найменші прояви її поведінки,
а саме:

 Що саме робить дитина? Як довго здійснює ту чи іншу
стереотипну дію?

 Чи робить перерви під час дій?
 Куди дивиться?
 Як реагує, коли її намагаються відволікти?
 Як змінюється її вираз обличчя?
 Щовечора аналізуйте свої спостереження, перевіряйте ефективність тієї

чи іншої терапії, відстежуйте динаміку розвитку дитини.
 Приєднуйтеся до дій дитини. Якщо дитина крутиться навколо себе, робіть

те саме. Якщо вона постійно дивиться на пальці рук, повторюйте ці рухи.
Так ви матимете змогу побачити та відчути те, що бачить і відчуває
дитини.
 Створюйте у родині атмосферу тепла та любові. Зробіть так, щоб дитина
захотіла проводити з вами час. Дитина має відчути, що світ сім’ї —
безпечний для неї, адже тут її люблять, тут панують радість та щастя.
Звісно, в основі цього — глибинна робота батьків, адже дитина не захоче
активно включатися у світ, сповнений сварок, криків, претензій та
неприйняття.
 Встановлюйте зоровий контакт. Використовуйте для цього предмети, що
цікавлять дитину, як-от їжа чи іграшки. Наприклад, під час годування
спершу сядьте навпроти дитини так, щоб їй було зручно на вас дивитися.
Піднесіть до свого обличчя ложку з улюбленою стравою дитини і
чекайте, доки ваші погляди зустрінуться. Відтак усміхніться і скажіть
слово «їжа». За один прийом їжі ви можете встановити зоровий контакт

18

близько тридцяти разів. Поступово дитина звикне, що після того, як вона
дивиться у вічі, трапляється щось приємне.
 Розширюйте сенсорний досвід дитини. «Насичуйте» тіло дитини
різноманітними рухами — розвивайте велику моторику, обіймайте,
гладьте, лоскочіть, беріть на руки та підкидайте, залучайте до ритмічних
вправ.
 Розширюйте тактильний досвід дитини за допомогою природних
матеріалів: давайте їй змогу ходити босоніж по траві, піску чи землі,
торкатися квітів, трави, відчувати теплу або холодну воду тощо.
 Розмовляйте з дитиною. Показуйте та називайте різноманітні предмети
вдома, пояснюйте дії дитини, а також свої.
 Використовуйте у спілкуванні прості фрази, супроводжуйте слова
жестами, намагайтеся вимовляти всі слова з однаковою гучністю та
однаковим тоном.
 Створіть особливі умови для розвитку мовлення. Наприклад, якщо
дитина підходить до шафи з іграшками і починає кричати, не виконуйте її
бажання одразу, навіть, якщо ви впевнені, що у такий спосіб вона просить
свою улюблену машинку. Натомість запитайте: «Що ти хочеш? Скажи!»
і, вдаючи нерозуміння, показуйте на будь-які предмети в кімнаті,
називайте будь-які дії, тільки не ті, що хоче дитина. Це стимулюватиме
розвиток її мовлення. Важливо, аби ви показували дитині, що не
перестали її любити такою, якою вона є, що не виконуєте її прохання не
тому, що не хочете, сердитеся на неї чи вимагаєте від неї певних жертв, а
тому, що спілкуватися без слів — неможливо, і лише за допомогою слів
вона зможе пояснити свої бажання та досягти поставленої мети.

19

20

21

8. Допоможіть дитині розставляти пріоритети.

Допоможіть дитині планувати справи і складати їх список , а також
розставити пріоритети у навчанні та інших сферах життя. Деякі завдання
можна відкладати (наприклад, виконання домашніх завдань або
підготовку до іспитів), а деякі можна виконати пізніше.

9. Визначте час для сну.

Якщо дитина лягає спати в один і той же час, це вчить її правильно
розподіляти час протягом дня на навчання, ігри та інші заняття. Крім
того, якщо дитина рано лягає спати і рано встає, вона може краще
керувати своїм часом.

10. Приймайте їжу в певний час.

Приймати їжу також варто в один і той же час кожен день. Вечеря – це
хороший привід зібратися всією сім'єю і поговорити про те, як пройшов
день у кожного з вас. Слухаючи дорослих, дитина може дізнатися багато
нового і вчитися у вас планування і організації справ.

11. Встановіть правила використання гаджетів.

Незважаючи на те, що смартфон або планшет можуть допомогти
виконувати роботу, у повсякденному житті вони можуть заважати, якщо
використовувати їх занадто часто. Тому вдома потрібно обмежити
використання гаджетів. Ви можете визначити, у який час і в яких місцях
не можна використовувати мобільні телефони (наприклад, за столом або в
спальні дитини). Ви також повинні дотримуватися встановлених правил.

12. Організуйте місце, де дитина зможе вчити уроки.

13. Складіть разом з дитиною чек-лист.

Запишіть на листку паперу список справ на день. Коли дитина виконає
одне завдання, вона повинна поставити навпроти неї галочку.

22

Допоможіть дитині скласти чек-лист на день, тиждень і місяць. Не
забувайте заохочувати дитину щоразу, коли вона виконає всі пункти зі
списку – це буде мотивувати її підвищувати планку наступного разу.

14. Додайте до занять трохи веселощів.

Діти люблять веселі заняття. Якщо дитині цікаво, вона докладає більше
зусиль. Наприклад, ви можете барвисто оформити список справ на день
або влаштувати змагання: чи зможе дитина виконати більше справ, ніж
учора. Так дитина зацікавиться плануванням і дізнається, що це може
бути веселим заняттям.

15. Почніть вести сімейний календар.

На початку місяця зберіться разом з сім'єю і розподіліть домашні
обов'язки. Так кожен член сім'ї буде знати свої обов'язки і зможе скласти
розклад так, щоб не заважати іншим членам сім'ї виконувати свої
обов'язки.

16. Допомагайте дитині дотримуватися плану.

17. Використовуйте зручні для дитини інструменти тайм-
менеджменту.

Для того щоб розвинути навички тайм-менеджменту, дитині потрібні
зрозумілі інструменти. Важливо, щоб вони були наочними. Якщо ви не
можете знайти їх у продажу або скачати в інтернеті, зробіть їх самі.

18. Не перестарайтеся!

Не змушуйте дитину планувати кожен свій крок. Надмірне планування
може посилити стрес, збити дитину з пантелику і в кінцевому підсумку
призвести до невдачі. Давайте дитині вільний час і спостерігайте за нею.
Якщо вона не може розслабитися, можливо, варто переглянути її розклад
і дати їй більше вільного часу.

23

19. Заохочуйте дитину.
Винагородою може стати додатковий час, який дитина проведе з
друзями, частування тощо. Заохочуйте дитину кожен раз, коли вона
виконає всі пункти зі списку, або раз на тиждень.
20. Включайте у розклад вільний час.
Дуже важливо, щоб у розкладі дитини були не тільки справи, які вона
повинна виконати протягом дня, але і вільний час. Так вона зрозуміє, що
важливо не тільки виконувати всі завдання, але і відпочивати.
21. Радьте, але не контролюйте.
Коли ви радите і допомагаєте дитині, ви вчите її самостійно вирішувати
проблеми. Коли ви контролюєте, ви наполягаєте на тому, щоб дитина
виконала свою роботу. За допомогою порад і підказок ви можете навчити
дитину відповідати за свої дії.
22. Додавайте важливу інформацію в розклад.
Це можуть бути свята, дні народження членів сім'ї, візити до лікаря тощо.
Попросіть дитину подивитися розклад на наступний день, щоб вона
розставила пріоритети. Допоможіть розбити важливі справи на більш
дрібні завдання, які вона може виконувати протягом декількох днів.

24

25

1.10 Правила, які допоможуть батькам підготувати дитину
до самостійного життя в школі в адаптаційний період
( за С.Соловейчиком)

 Не віднімай чужого, але й свого не віддавай.
 Попросили – дай, намагаються відняти – захищай.
 Не бийся без причини.
 Запрошують – іди, не запрошують – запитай дозволу гратися разом, це не

соромно.
 Грайся чесно, не підводь своїх товаришів.
 Не дражни!
 Будь уважним скрізь, де треба виявити уважність.
 Через оцінки не плач, будь гордим. З учителем стосовно оцінок не

сперечайся. Намагайся все робити вчасно і думай про гарні результати,
вони обов‘язково в тебе будуть.
 Намагайся бути акуратним.
 Якнайчастіше пропонуй однокласникам зробити щось разом: давай
дружити, давай гратись, давай разом підемо додому.

Пам’ятай!
Ти не кращий за всіх, ти не гірший за всіх!
Ти – неповторний для самого себе, батьків, друзів, учителів!

26

РОЗДІЛ 2 27

Психологічні рекомендації педагогам щодо
організації роботи з учнями 1-х класів

2.1. Як створити у класі психологічно
комфортне середовище

 Приймайте кожну дитину такою, якою вона є.
 Відмовтеся від авторитарного стилю спілкування з

дітьми.
 Будьте чутливими до емоційних станів дитини,

встановіть довірливі взаємини з кожною дитиною.
 Використовуйте особистісні форми спілкування з

дітьми.
 Враховуйте індивідуальні особливості психічного та

фізичного розвитку кожної дитини.
 Продумуйте в індивідуальному порядку допомогу,

яку ви можете запропонувати дітям, які мають
труднощі під час адаптації до школи .
 Формуйте механізми емоційно-вольової регуляції у
дітей.
 Організовуйте емоційно значущу для дітей діяльність,
яка сприяла б прояву інтересу, здивування, радості й
інтелектуальної збентеженості, розвивала пізнання.
 Будьте об’єктивними, коли оцінюєте діяльність дітей
та їхню поведінку, це розвиватиме у дитини ціннісне
ставлення до себе.
 Підтримуйте розвиток особистості кожної дитини.
 Навчайте дітей розуміти їхні емоції, можливості,
особливості, причини та наслідки їхньої поведінки.
 Налагодьте контакт із батьками, щоб з’ясувати, у кого
яка психологічна атмосфера панує у сім’ї кожного
учня.
 Допомагайте батькам зрозуміти внутрішній світ їхньої
дитини, її проблеми та переживання.

2.2. Гіперактивні учні: алгоритм взаємодії

Працівникам освітніх закладів завжди треба пам’ятати, що
гіперактивність, це не особливості темпераменту чи характеру дитини,
не наслідок виховного процесу батьків, а медичний діагноз! Тому батьків
треба сприймати не як першопричину «поганої» поведінки дитини, а
спробувати зробити їх союзниками і разом, об’єднавши зусилля,
допомогти дитині адаптуватися в колективі та отримувати знання.

1. Вчителі мають орієнтуватися в особливостях сприймання, уваги,
пам’яті гіперактивних дітей, щоб в якомога доступнішій формі
організувати розумову діяльність.

2. Дитина з гіперактивністю повинна завжди бути «на виду». Краще,
якщо основне місце сидіння в класі буде в центральному ряді, на першій
парті або навпроти стола вчительки. Так педагог може максимально
стримувати увагу дитини, а для дитини це можливість швидко звернутися
за допомогою у разі виникнення труднощів.

3. Завдання, які надаються гіперактивній дитині мають свої особливості:

- вони повинні відповідати рівню знань дитини ( дуже легке і дуже
складне завдання – це привід для швидкого переключення уваги, яку і так
тяжко втримати);

- на певний окремий відрізок часу давайте виконувати лише одне
завдання, якомога чіткіше проговоривши умову і використовуючи
якомога менше слів;

- якщо завдання, яке треба виконати, досить велике, допоможіть
малечі розбити його на окремі частини і контролюйте виконання кожної.

4. Зведіть до мінімуму відволікаючі фактори навколо місця, де сидить
дитина. Тут не повинно бути картин, годинника, дитячих наробок і т. д.

28

5. Режим дня і план заняття повинні бути якомога більше передбачуваним
для дитини. Обов’язково організовуйте фізкультхвилинки, де є
можливість порухатися і скинути напругу.
6. Намагайтесь використовувати елементи гри і змагання під час занять.
7. Направляйте енергію гіперактивних дітей в корисне русло. Тобто
давайте завдання, де можна проявити активність і після чого можна
заслужити похвалу за це. Наприклад, роздати зошити чи картки, вимити
дошку, намочити губку, полити квіти і т. д.
8. Створюйте ситуації, в яких гіперактивна дитина може стати експертом.
Це дуже гарно вплине на формування самооцінки дитини та на
сприймання її в класі. Адже зазвичай, в силу своїх особливостей, такі діти
стають «крайніми» у всіляких конфліктних ситуаціях, а тому завжди
отримують догани.
9. Пам’ятайте, такі дисциплінарні міри, як покарання, смикання, окрики,
погрози, принижування не покращать поведінку дитини. Швидше за все
ви досягнете протилежного результату. Тому намагайтесь ігнорувати
негативні моменти і заохочувати позитивні та частіше хвалити
гіпердинамічних діток.

29

2.3. Агресивні учні: алгоритм взаємодії

1. Пам’ятайте, що заборони, підвищення голосу – неефективні способи у
виправленні агресивності.
2. Дайте можливість таким дітям своєчасно зняти напруження за
допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос.
3. Слідкуйте за своєю поведінкою, контролюйте свій гнів, не надаючи
йому форми погроз та звинувачень.
4. Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її
цінують та приймають. Дізнайтеся про інтереси та здібності такого учня,
переведіть її агресивну активність у корисне русло.
5. Учням з ознаками агресивної поведінки слід частіше надавати
можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної
роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.
6. Один із корисних способів змінити поведінку агресивної дитини – це
«піймати» її на хорошому вчинку. Кожен раз, коли дитина стримує себе і
не починає бійки, просто скажіть, що вона стала сильнішою. Дитина
реагує на похвалу, користуйтеся цим для того, щоб зробити добре
відношення звичкою.

30

31

2.5. Як підтримувати дисципліну в класі

 Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом,
при цьому стимулюйте їхню активність.

 Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.
 Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до

кожного учня.
 Давайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи дітей, створюйте

життєрадісний оптимістичний настрій у класі.
 Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки, не

допускайте перевтоми учнів
 Давайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути

стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.
 - Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути

себе лідерами.
 Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів,

дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й
авторитету вчителя.
 Будьте привітними.
 Не виявляйте антипатій до важких учнів. Діти відчувають скептичне
ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.
 Не припускайте появи «улюбленців», це створює зайві проблеми,
ускладнює стосунки в колективі.
 Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна
вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.
 Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою,
не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям
імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.

32

33

34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Готовність дитини до навчання [Текст] / упорядники : С. Максименко, О.
Главник. Київ : Мікрос- СВС, 2003. 112 с.
2. Дитячий психолог: Перший український сайт для батьків та дитячих
психологів. URL: https://dytpsyholog.com/ (дата звернення 11.05.2021)
3. Порадник для вчителя. URL: https://nus.org.ua/wp-
content/uploads/2017/11/NUSH-poradnyk-dlya-vchytelya.pdf (дата звернення:
14.05.2021)
4. Психолог у НУШ : радісно та впевнено руш! : путівник психолога в Новій
українській школі [Текст] / заг. ред. Є. В. Афоніна, О. О. Заріцький, Н. В.
Міщенко. Краматорськ : Витоки, 2018. 250 с.

35

36