«Український мистецько- літературний Донбас».

КЗК «ЦСПБ»
Центральна міська публічна бібліотека
Костянтинівської міської територіальної громади

Довідково - інформаційний сектор

Український мистецько–літературний Донбас.
Календар січня 2022

Костянтинівка 2022

Шановні користувачі!
У 2022 році довідково-інформаційний сектор Костянтинівської

ЦМПБ продовжує роботу над оновленим ювілейним календарем
«Український мистецько- літературний Донбас». Мета створення календаря:
поглибити знання про літературу та мистецтво рідного краю, збагатити
інформацією про відомих письменників, митців систематизувати історично
обумовлені літературні та мистецькі дати, події, які в певній послідовності
відзначаються протягом року.
Приєднуйтесь до співпраці! Читайте українською!
Довідково-інформаційний сектор бібліотеки завжди з Вами!
Ми знаємо, як Вам допомогти!

СІЧЕНЬ

5 – 90 років від дня народження Миколи Васильовича Ясиненка
(1932–2001), скульптора, народного художника України, члена Національної
спілки художників України. Працював у галузі станкової та монументальної
скульптури, станкового живопису (пейзаж, портрет). Створив пам’ятники
Сергію Бубці, Макару Мазаю, Георгію Сєдову тощо. У зібранні Донецького
обласного художнього музею зберігаються 29 скульптур художника. У 2003
році у сільській школі с. Широкине було відкрито меморіальний музей М.
Ясиненка. Уродженець с. Широкине Новоазовського району.



11 –
105 років від дня народження Анатолія Савелійовича Янцелевича

(1917–1982), почесного полярника, майстра спорту, капітана далекого
плавання, який здійснив 2 навколосвітні подорожі, 12 походів (4 із яких –
арктичні), пройшовши 32 тис. км. Уродженець м. Костянтинівка.

Анатолій Савелійович Янцелевич народився 11 січня 1917 року. Проживав
із батьками по вулиці Жовтневій у будинку №83. Дитинство пройшло, як у
всіх хлопчиків того часу. Спекотного літа бігали купатися на річку Кривий
Торець. На її берегах і з'явилися перші думки про далекі мандри. «Мрія про
мореплавання, – згадує Анатолій Янцелевич, – зародилася вдома у рідній
Костянтинівці» . В інтерв'ю журналісту республіканської газети на
запитання: «Як син степовиків з ковильного донецького краю раніше за
інших встиг кинути якір біля берегів Антарктиди, став одним з колумбів
шостого континенту, відкрив пасажирську арктичну лінію на Північному
морському шляху і першим на крихітному островам?» знаменитий полярник
відповів із гумором: «Напевно, у всьому винна моя старша сестра. Коли я ще,
як кажуть, під стіл бігав, впустила мене у ванну з льодом. Ось після такого
хрещення і «прикипів» я до студеної води» «Ще у дитинстві марив морем,
виношував мрію плавати під парусами.

Перша спроба вирушити в річкову подорож була здійснена ним також у
Костянтинівці. Випадок вийшов курйозним. "Перше моє велике плавання з
річки Торець в Азовське море, в 10-11-річному віці закінчилося в міліції".
Більш детально про цей випадок Анатолій Савельевич розповів автору книги

«Походи під вітрилами»: «Роздобувши на березі якийсь човен, разом із
товаришем затягнув його в затишне місце для доопрацювання. Невідомо чим
би це закінчилося, якби вчасно не втрутилися дорослі. Напевно, поставили б
юні мандрівники щоглу і махнули з попутним вітром з рідної
Костянтинівки… Дикий похід на курорт – Сіверським Дінцем в Азовське та
Чорне моря – закінчився там, де й почався: на березі мілководної річечки
Торець, у кімнаті дільничного уповноваженого міліції привели невдалих
босоногих мореплавців. Хлопців покарали, і на цьому справу закрили. Тим
більше, що власник дірявого човна, який все літо розсихався в міліцейській
ділянці, так і не з'явився. Незабаром про цю історію в Костянтинівці і зовсім
забули » Шкільні роки Анатолія пройшли в місті, тут у школі-семирічці
№1, яку закінчив у 1931 році, він отримав свої перші знання, на уроках
географії дізнавався про далекі країни, подорожі та крижані полюси. Свою
трудову діяльність розпочав учнем електрика на будівництві
електропідстанції «Енергобуд». У 1932-33 рр. працював електриком на заводі
«Металсировина» (зараз «Втормет»). Навчаючись в Одеській морехідці
Янцелєвич бере участь в арктичних експедиціях, що і вплинуло на рішення
пов'язати своє життя із північним морем. Анатолій став третім помічником
капітана, але війна перекреслила всі його плани. Служити довелося в авіації,
а згодом і артилерії. Одного разу, опинившись в оточенні (з полону йому
вдалося вирватися завдяки допомозі тодішнього начальника поліції м.
Переяслава Лисенка, авт.), Анатолій Янцелевич став у ряди народних
месників і брав активну участь у діяльності Григорівського партизанського
центру, що базувався у Переяслав-Хмельницькому районі, з'єднанні
партизанських загонів Ім. В. І. Чапаєва.
Перед форсуванням Дніпра радянськими військами на Букринському
плацдармі Янцелєвич доставив дані про оборону противника, за що був
нагороджений орденом Червоного Прапора. Війну продовжував уже на
флоті, брав участь у конвоях в Арктику. У повоєнний час на теплоході
"Кооперація", де він був капітаном , Янцелєвич здійснює три рейси в
Антарктиду. За силу волі, завзяття, цілеспрямованість друзі охрестили
Анатолія Савелійовича "залізним капітаном", а з легкої руки учасника
експедицій на "Ра" та "Тигріс" Юрія Сенкевича журналісти назвали його
"тисяча першим Одісеєм". Однією із яскравих сторінок життя Анатолія
Янцелєвича було майже безпрецедентне на той час крейсерське плавання по
морях і річках колишнього СРСР під вітрилами швертботу "Пінгвін" і
надувного човна "Пелікан". Усього за 16 походів ( 480 діб відпусток) по
Європейській частині, Арктиці і Далекому Сході пройдено 44970 км. Під час
одного з таких походів, швертбот "Пінгвін" завітав і до Переяслава-
Хмельницького, де під час зустрічі з друзями-партизанами Анатолій
Савелійович побачив і колишню соратницю по партизанській боротьбі Лідію
Семенівну. Невдовзі вони одружилися і поселилися в Циблях. Помер капітан
Янцелєвич у 1982 році, залишивши після себе двох синів та двох онуків.
Один із його синів Володимир, на жаль, уже теж покійний, як і батько, став
полярником, двічі зимував на антарктичній станції «Академік Вернадський».

Похований знаменитий партизан, мореход і яхтсмен у Переяславі на
Ярмарковому кладовищі.

Віддалені ресурси:

[Електронний ресурс] //.– Електронні дані. –– Режим доступу: , вільний
(дата звернення 10. 01 .2022 р.). – Назва з екрана .-Мова укр.

По курсу капитана ледовых морей[Електронний ресурс] //Константиновский
краеведческий музей.– Електронні дані. –– Режим доступу: http://museum-
konst.com/index.php/stati-i-uroki/po-kursu-kapitana-severnykh-morej, вільний
(дата звернення 10. 01 .2022 р.). – Назва з екрана .-Мова рос.

Янцелевич Анатолій Савелійович | [Електронний ресурс] / Переяслав-
Хмельницький.– Електронні дані. –– Режим доступу:
http://perejaslav.org.ua/persons/yancelevich-anatoli-savelijovich.html , вільний
(дата звернення 10. 01 .2022 р.). – Назва з екрана .-Мова укр.

ВІДОМІ ЗЕМЛЯКИ-ТРАХТЕМИРІВЦІ [Електронний ресурс] /Старий
Дніпро/.– Електронні дані. –– Режим доступу:
https://olddnieper.org.ua/village/trakhtemyriv/item/40-vidomi-
zemliakytrakhtemyrivtsi , вільний (дата звернення 10. 01 .2022 р.). – Назва з
екрана .-Мова укр.

Плавання Анатолія Янцелевича Походи під вітрилами [Електронний ресурс]
//.– Електронні дані. –– Режим доступу:
https://parus.kharkov.ua/uploads/files/contemporary/anatoliy_yancelevi4_pohodi_
pid_vitrulami.pdf , вільний (дата звернення 10. 01 .2022 р.). – Назва з
екрана .-Мова укр.

11 января 1917 года [Електронний ресурс] //Константиновский
краеведческий музей.– Електронні дані. –– Режим доступу: http://museum-
konst.com/index.php/donetskoe-steklo/291-11-yanvarya-1917-goda , вільний
(дата звернення 10. 01 .2022 р.). – Назва з екрана .-Мова рос.

Капітан Янцелевич Анатолій Савелійович, с. Циблі, ТК Альта 2004відео
[Електронний ресурс] //ютуб .– Електронні дані. –– Режим доступу:
https://www.youtube.com/watch?v=KZkqqp9i3i8 , вільний (дата звернення 10.
01 .2022 р.). – Назва з екрана .-Мова укр.

Лед и парус [Електронний ресурс] //Арктика и Антарктида .– Електронні
дані. –– Режим доступу:

http://antarctic.su/books/item/f00/s00/z0000044/st013.shtml , вільний (дата
звернення 10. 01 .2022 р.). – Назва з екрана .-Мова рос.

Янцелевич Анатолий Савельевич //Арктика и Антарктида .– Електронні дані.
–– Режим доступу: http://antarctic.su/books/item/f00/s00/z0000037/st014.shtml ,

вільний (дата звернення 10. 01 .2022 р.). – Назва з екрана .-Мова рос.

13 – 90 років від дня народження Івана Сергійовича Костирі

(1932–2003), письменника, лауреата літературної премії ім. В. Короленка,

ім. В. Шутова.

Кости́ ря Іва́н Сергій́ ович — український письменник, член Національної
спілки письменників України, лауреат літературної премії ім. В. Короленка,
премії ім. В. Шутова. Заслужений працівник культури України. Писав
російською мовою.

Іван Костиря народився 13 січня 1932 року на хуторі Федорівка (тепер —
село Федорівське) Межівського району Дніпропетровської області, у родині
сільського вчителя. Дитинство і юність провів на Донбасі. Навчався у
Дніпропетровській фельдшерській школі, потім — у Київському медичному
інституті. Після закінчення інституту повернувся на Донбас, з 1957 по 1965
рік працював у Горлівці дитячим, шкільним лікарем, лікарем швидкої
допомоги, а потім — психіатром. У 1967 році він закінчив Вищі літературні
курси при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві. Працював у
геологічній експедиції та на арктичному криголамі, літературним
співробітником в газетах «Социалистический Донбасс» і «Радянська
Донеччина», завідуючим відділом російської прози та поезії в журналі
«Донбасс». В останні роки життя мешкав у Донецьку. Наприкінці 1990-тих
намагався перейти на українську мову у своїй творчості: «Намагаюся
Перейти на українську мову. Важко… але мушу, маю стати прикладом для
молодих. Не хочу, щоб вони повторили мою помилку…].

Іван Костиря. Казка про сонячних братів. – Донецьк: Донбас, 2012. – 114
с.

Фантастична казкова повість «Казка про сонячних братів», з якої починається
збірник, саме з тих творів, які залишають глибокий слід у душі. Це не просто
казочка про промінці, як може видатися, коли дивишся на обкладинку. Це –
історія про героїчну боротьбу за життя на Землі. І ніхто з дітей чи дорослих
не повірить, що ті симпатичні створіннячка, яких намалював художник,
здатні на героїчні вчинки.

Дев’ять сонячних братів (разом із вже відомими читачеві сімома кольорами
веселки діють Інфрачервоний та Ультрафіолетовий промені) та їхній батько
Спектр летять на Землю. У них є мета – створити на планеті умови для
життя.

«Залишити по собі життя – безсмертним себе зробити» – каже мудрий
Спектр.

Вони не перші, хто прагне це здійснити, але багато хто з їхніх попередників
загинув, але більшість таки щось зробили. І тому на Землі вже є Дерево, а
злющий Пил і підступний Вітер не мають такої могутності, як раніше.

Кожен із променів має свою вдачу, вони різні й упізнаються за поведінкою і
навіть мовою. Персоналізовані Вітер, Вода, Пил, Людина, хоча вони являють
собою й абстрактні категорії.

Легко і зрозуміло показані фізичні і хімічні процеси, пов’язані зі світлом,
фотосинтезом, колообігом води у природі. Але всі ці процеси підкріплені
подіями і дуже сильними емоціями, героям співпереживаєш. Більшість їх
гине один за одним, з власної необережності чи віддаючи життя за важливу
справу.

Ця повість незвичайна: з одного боку, вона дуже важка, і навряд її можна
назвати казкою, бо вона має казкову форму, але дуже сильна світоглядно, з
іншого – завдяки такій манері подачі інформації багато що запам’ятовується
значно краще, ніж під час вивчення шкільної програми.

«Казка про сонячних братів» може гарно допомогти в опануванні дитиною
базових фізичних, хімічних і біологічних процесів. Але не у дошкільному
віці.

15 – 110 років від дня народження Євгена Семеновича Кузнєцова

(1912–1994), донецького поета, автора збірок «Степная песня», «От всего

сердца», «Стихи о весеннем свете» та ін. Уродженець м. Керч.

17 – 85 років від дня народження Валентина Єфимовича Качури (1937–

2001), поета-лірика, автора байок, уродженця міста Костянтинівка.

1992 г. Валентин Качура

Константиновка – так величают
Тихий город у древней реки.
Купола наших храмов сияют.
Хлебосольный народ – земляки.
И стекло, и металл мы варили,
Знала нас вся планета Земля.
Мы хрустальный фонтан сотворили,
И рубины на звезды Кремля.
Земляки, работяги, герои,
За свободу сражались страны
И не все возвратились из боя,
Полегли на дорогах войны…
Из руин мы не раз воскресали
И вершили большие дела.
Видно, прочность у нас от металла,
Красота наших душ от стекла.
Константиновцы – нас называют,
Породнились навек земляки.
Пусть наш город рассветы встречает
Возле древней, красивой реки.

Я — украинец
Не будут скоро в паспортах
Национальность нашу ставить.
Но в наших венах и сердцах
Национальность не исправить...

Мы удивительный народ!
И вижу я такие факты:
Южанин розы продает,
А украинец «пашет» в шахте.

Здесь, в Украине, я рожден,
Взрастил меня народ-кормилец;
Пусть будет в паспорте моем
Мое, родное — Украинец!

В Качура.
Радимо звернутися до таких джерел :

Качура В .Рябина .Фельетон /В.Качура //Знамя индустрии.-1976.- 26 марта.

Качура В .Волк и медведь /В.Качура //Знамя индустрии.-1976.- 28 апреля..

Качура В .Целитель прекрасного /В.Качура //Знамя индустрии.-1977.- 22
января..

Качура В .Верь мне , город мой /В.Качура //Знамя индустрии.-1981 .-1 мая.

Качура В .Живая вода /В.Качура //Знамя индустрии.-1981 .-91 мая.

Качура В .Рабочий поет. Первомай 90. Плоды воспитания. Ромашковое лето.
Два взгляда. Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-1990 .- 28 июля.

Качура В .У мемориала /В.Качура //Знамя индустрии.-1992.-9 мая.

Качура В . Родной газете посвящается. /В.Качура //Знамя индустрии.-1992.-
27 февраля.

Качура В .Газете- жить /В.Качура //Знамя индустрии.-1992.-20 августа.

Качура В .Кто всех любимей . Стихи о городе /В.Качура //Знамя индустрии.-
1992.- 19 сентября.

Качура В .Сатирическим пером /В.Качура //Знамя индустрии.-1992.-17
сентября.
Качура В .Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-1993.-12 января.

Качура В .Здравствуй -93-й.Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-1993.-1
января..
Качура В .Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-1993.-13 февраля.

Качура В .Лесная быль . Байка /В.Качура //Знамя индустрии.-1993.-19
января.

Качура В. Милым женщинам .Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-1993.-6
марта..

Качура В .Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-1993.-13 марта.

Качура В. Наш просчет.Поэтическая рубрика /В.Качура //Знамя индустрии.-
1993.-22 июля.

Качура В. Иронические стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-1993.-14
августа.

Качура В. Признание в любви.Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-1993.-
16 сентября.

Качура В. моим. .Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-1993.-2 октября.

Качура В. Горят костры осенние .Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-
1993.-2 ноября..

Качура В. Пчела и оса .Басня /В.Качура //Знамя индустрии.-1993.-6 ноября.

Качура В. Змея и удав. .Басня /В.Качура //Знамя индустрии.-1994.-7 января.

Качура В . Басни /В.Качура //Знамя индустрии.-1994.- 10 марта

Качура В. Доверчивая Неонила .Басня /В.Качура //Знамя индустрии.-1994.-
222 марта .

Качура В. Осел и козел. .Басня /В.Качура //Знамя индустрии.-1994.-4 июня.

Качура В. Это было недавно, это было давно /В.Качура //Знамя индустрии.-
1994.-26 мая.

Качура В. Исполняя долг..Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-1994.-23
июня.

Качура В. Воспоминания детства /В.Качура //Знамя индустрии.-1994.-1
сентября.

Качура В.Ответ на вопрос.Диалог в прогмаге /В.Качура //Знамя индустрии.-
1994.-24 декабря.

Качура В. Мое мнение /В.Качура //Знамя индустрии.-1995.-28 января.

Качура В. Круговорот /В.Качура //Знамя индустрии.-1995.-25 марта.

Качура В.Мудрый сон /В.Качура //Знамя индустрии.-1995.-11 марта.

Качура В. Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-1995.-25 февраля.

Качура В.Быль про мою соседку Лидию и жилищную субсидию /В.Качура
//Знамя индустрии.-1995.- 4 июля.

Качура В. На них спешите насмотреться /В.Качура //Знамя индустрии.-
1995.- 13 апреля.
Качура В. Совет читателям «Знамя индустрии» Посылка /В.Качура //Знамя
индустрии.-1995.- 4 декабря.

Качура В. Запоздалая похвала /В.Качура //Знамя индустрии.-1996.-7 ноября.

Качура В. Стихи.Биография /В.Качура //Знамя индустрии.-1997.-22 февраля.

Качура В. Досконалий ответ. Мама не скучает /В.Качура //Знамя
индустрии.-1997.-1 апреля.

Качура В . Хлеб 47-го /В.Качура //Знамя индустрии.-1997.-13 мая.-С.3.

Качура В. Новые стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-1998.-15 апреля.-С.3

Качура В. Милым женщинам /В.Качура //Знамя индустрии.-1998.-6 марта .-
С.4.

Качура В.Город родной /В.Качура //Знамя индустрии.-1998.- 4 сентября-С.2

Качура В. Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-1998.- 16 октября.-С.2.

Качура В. Идущим на помощь. Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-1998.-
13 февраля.-С.1

Качура В .Новогодние раздумья .Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-1999.-
1 января .-С.3.

Качура В .Три благодарности. Пацаны сороковых .Стихи /В.Качура //Знамя
индустрии.-1999.- 28 июля .-С.3.

Качура В. Здравствуй Константиновка моя. .Стихи /В.Качура //Знамя
индустрии.-2000.-15 сентября .-С.5.

Качура В .Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-2000.-15 декабря .-С.6.

Качура В. 2001 -й привет .Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-2000.-29
декабря .-С.3.

Качура В. Стихи /В.Качура //Знамя индустрии.-2004.-15 апреля .-С.5.
Качура В. Свой стих, как птицу выпускал мечте
навстречу.(Стихи.Биография В. Качуры) /В.Качура //Знамя индустрии.-
2006.-26 октября.-С.4.

Ганнич Л. Он сердцем воспевал Донбасс /Л.Ганнич // Знамя индустрии.-
2009.-11 августа.-С.4
Стукан Н. Неизвестный Валентин Качура /Н. Стукан // Провинция.-
2009.-6 января.-С.13.

На литературных ристалищах "Провинции".Стихи Качуры // Провинция.-
2010.-20 января.-С.4.

На литературных перекрестках "Провинции". Стихи Качуры // Провинция.-
2010.-17 марта.-С.14 .

Стукан. Н. На литературных перекрестках "Провинции" /Н.Стукан //
Провинция.-2010.-31 марта.-С.16.

Стукан.Н. Стараюсь я писать об основном - о доброте, ведущей бой со
злом /Н. Стукан // Провинция.-2011.-6 апреля.-С.13.

"Я город свой хочу обнять..." // Провинция.-2012.-1 февраля.-С.12.

...Храни меня, моей судьбы звезда! // Провинция.-2012.-17 октября.-С.
13.

Новосельский А. Экспозиция поэта Валентина

Качуры /А.Новосельский. // Знамя индустрии.-2015.-12 марта.-
С.6..

17 – 75 років від дня народження Олександра Івановича Ворони (1947),
художника, члена Національної спілки художників України. Працює у галузі
станкового живопису – портрет, пейзаж, натюрморт. Автор картин «Портрет
матері», «Зима. На Кам’яних Могилах», «Натюрморт з грибами», «Серед
Дикого Поля» тощо. Народився у м. Макіївка, з 2014 року проживає у м.
Корсунь-Шевченківський Черкаської обл.

20 – 70 років від дня народження Валерія Івановича Романька (1952),
кандидата педагогічних наук, почесного члена Національної спілки
краєзнавців України, члена Національної спілки журналістів України,
лауреата обласної літературної премії ім. В. Сосюри, автора книг «Хранители
памяти: о краеведах Донетчины», «Краєзнавці Донеччини», «Село Журавка
на Донеччині: історія, люди, події» та ін. Народився в с. Журавка
Красноармійського (з 2016 р. – Покровський) району.
21 – 110 років від дня народження Миколи Петровича Смирнова (1912–
1963), народного артиста України, колишнього головного режисера
Донецького академічного українського музично-драматичного театру,
уродженця м. Харків

26 – 15 років від часу відкриття (2007) пам’ятної дошки, присвяченої
Олексі Тихому в м. Дружківка та пам’ятника на подвір’ї школи № 14 в
смт Олексієво-Дружківка, де О. Тихий навчався, а згодом працював
викладачем .
27 – 100 років від дня народження Михайла Дмитровича Декерменджі
(1922–1971), українського скульптора, автора робіт «Богдан
Хмельницький»,«Механізатор», «В солдатах» та ін. Уродженець с.
Максимівка (з 1993 року – с. Бугас) Волноваського району.

27 – 95 років від дня народження Олекси (Олексія Івановича) Тихого

(1927–1984), правозахисника, політв’язня, одного із членів-засновників

Української Гельсінської Групи (УГГ) з сприяння дотриманню прав
людини, уродженця хутора Їжівка Костянтинівського району.

ВИДАТНІ ПОСТАТІ ДОНЕЧЧИНИ [Електронний ресурс] //

Костянтинівська ЦМПБ /.– Електронні дані. –– Режим доступу:

http://konstlib.net/node/17962 , вільний (дата звернення 10. 01 .2022 р.). –

Назва з екрана .-Мова укр.

Олекса Тихий. Вчитель проти русифікації Донбасу [Електронний ресурс] // /
Костянтинівська ЦМПБ.– Електронні дані. –– Режим доступу:

http://konstlib.net/node/17010 , вільний (дата звернення 10. 01 .2022 р.). –
Назва з екрана .-Мова укр.

Олекса Тихий. І впевнений погляд у 2021 рік… Вебсписок [Електронний
ресурс] // / Костянтинівська ЦМПБ.– Електронні дані. –– Режим доступу:
http://konstlib.net/node/17004 , вільний (дата звернення 10. 01 .2022 р.). –
Назва з екрана .-Мова укр.

Дмитро Білько: “Тихий – це історія про ціннісні орієнтири у житті, про
спосіб не зрадити себе” [Електронний ресурс] // / Костянтинівська ЦМПБ.–
Електронні дані. –– Режим доступу: http://konstlib.net/node/16988 , вільний
(дата звернення 10. 01 .2022 р.). – Назва з екрана .-Мова укр.

Олекса Тихий: універсальний педагог та провидець [Електронний ресурс] // /
Костянтинівська ЦМПБ.– Електронні дані. –– Режим доступу:
http://konstlib.net/node/16977 , вільний (дата звернення 10. 01 .2022 р.). –
Назва з екрана .-Мова укр.

МОВНИЙ СВІТ ОЛЕКСИ ТИХОГО ТА РЕАЛІЇ СЬГОДЕННЯ [Електронний
ресурс] // / Костянтинівська ЦМПБ.– Електронні дані. –– Режим доступу:
http://konstlib.net/node/16957 , вільний (дата звернення 10. 01 .2022 р.). –
Назва з екрана .-Мова укр.

Картина Т.Маловічко «На подвір’ї Олекси Тихого» [Електронний ресурс] // /
Костянтинівська ЦМПБ.– Електронні дані. –– Режим доступу:
http://konstlib.net/node/16424 , вільний (дата звернення 10. 01 .2022 р.). –
Назва з екрана .-Мова укр.

[Електронний ресурс] // / Костянтинівська ЦМПБ.– Електронні дані. ––
Режим доступу: , вільний (дата звернення 10. 01 .2022 р.). – Назва з екрана
.-Мова укр.

Документальний фільм про Олексу Тихого [Електронний ресурс] // /
Костянтинівська ЦМПБ.– Електронні дані. –– Режим доступу:
http://konstlib.net/node/1710 , вільний (дата звернення 10. 01 .2022 р.). –
Назва з екрана .-Мова укр.

7 січня 2021 року Олексі виповнилося б 94 роки... [Електронний ресурс] // /
Костянтинівська ЦМПБ.– Електронні дані. –– Режим доступу:
http://konstlib.net/node/17008 , вільний (дата звернення 10. 01 .2022 р.). –
Назва з екрана .-Мова укр.

29 – 75 років від дня народження Валентина Трохимовича Пархоменка

(1947–2011), художника, члена Національної спілки художників України,
автора картин «Бузок», «Березень на Прикарпатті», «Дорога до храму»,
«Зимовий етюд». Уродженець с. Деревецьке Запорізької обл.

Провідний бібліограф Костянтинівської центральної міської публічної
бібліотеки Шпакова Н.