People UA 1(41) літо 2017

№ 1 (41), літо 2017 Сергій Балицький: «Якщо хоча б одна поїздка врятує життя – це вже є велика перемога» Сергій Балицький / Юлія Євпак / Іван Сидор / Яна Чуріна / Олена Твердохліб / Віталій Жуковський / Артем Копитко / VIP-інтерв’ю Людина року України 2016 FASHION WEEK умови безвізового режиму РЕЦЕПТИ МОДНИХ РЕСТОРАННИХ СТРАВ ЛІТО-літо, Я поїду на край світу ЗАВИДНІ КАВАЛЕРИ ПОРАДИ УСПІШНИХ

2

слово редактора Л іто – це не лише пора активного відпочинку та незабутніх відпусток. Це пора року, яка починаєть- ся з особливої події – Дня захисту дітей. По-справжньому відчуваєш значимість цього свята, коли виховуєш дитину. Завжди із захопленням слухала історії про дітей від люблячих батьків, але не до кінця розуміла їхні емоції, допоки сама не стала мамою. Наша донечка любить, коли її називають «маленька киця». Інколи я лагідно звертаюся до неї, називаючи «сонечком», «зайчиком», «зіронькою», але тут же в хвилині дитя виправляє мене, мовляв: «Мамо, я не сонечко, я – маленька киця». Пам’ятаю, як вперше назвала її українкою. Після цього спілкування моя трирічна малеча запам’ятала це пестливе звертання й чергового разу, коли я назвала її так, як вона любить, донечка гордо відповіла: «Мамо, я вже не киця, я тепер – маленька українка». На мить я завмерла, задумавшись, невже така мала дівчинка може розуміти зміст цього важливого слова для нас, дорослих? Влітку ми також відзначаємо День Незалежності України, День медика, День будівельника та інші важливі свята. Ми, українці, цінуємо наші традиції та важливі події у житті країни. На Сході нашої держави тривають військові дії, і це боляче усвідомлювати, проте в цьому році для України відчи- нилися двері Європи. Вірю, що позитивні зміни прокладають дорогу до нашого світлого майбутнього. Нехай життя наше буде як добра казка, нехай мирне небо буде над головою, нехай маленькі сини та доньки України зростають свідомими громадянами своєї Батьківщини! Олена Бекеша

Ремонтно-будівельне підприємство «ПІК» надає послуги Будівництво житлових, виробничих та промисло- вих будівель, благоустрій та озеленення територій, сантехнічні і електромонтажні роботи, облашту- вання та ремонт покрівель, ремонт та оздоблю- вальні роботи внутрішніх приміщень і фасадів, облаштування огорож і парканів, виготовлення і монтаж водостічних систем. Керівник компанії Олександр Олегович Антипенков 4

Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) — державна установа з надання різноманітних адміністративних послуг за принципом «єдиного вікна» та «прозорого офісу». Це місце спілкування влади і громади району, де можна одержати будь-яку інформацію, консультацію чи послугу з відповідними побутовими умовами, компетентним і приязним персоналом. Ремонтно-будівельне підприємство «ПІК» створило комфортні умови для успішної роботи важливого соціального об’єкту – ЦНАПу у місті Маневичах. Після здачі в експлуатацію нового будівельного об’єкту підприємством «ПІК» працівники ЦНАПу мають можливість захищати права, свободу і законні інтереси фізичних та юридичних осіб щодо отримання адміністративних послуг в зручному та багатофункціональному приміщенні. Зрозуміло, що для організації злагодженої роботи потрібні відповідні умови, які не ставлять у рамки комфорт працівників. Ремонтно-будівельне підприємство «ПІК» зуміло створити центр надання адміністративних послуг у Маневичах, у якому справді хочеться працювати, допомагати, швидко вирішувати адміністративно-господарські питання. В компанії «ПІК» працюють професіонали, котрі врахували всі фактори, чим задовольнили і тих, хто працює, і тих, хто приходить отримати адміністративні послуги. Продумані наперед деталі дозволяють виконувати роботу якісно. Незважаючи на невелику площу будівлі, в приміщенні все влаштовано так, що, можна було швидко і якісно працювати. Очевидно, що головними пріоритетами ремонтно-будівельного підприємства «ПІК» стали надійність, якість та комфорт. Досвід допомагає їм втілювати у життя плани та вдало реалізувати ідеї. До речі, з естетичної точки зору приміщення виглядає привабливо. Уніфікований строгий стиль інтер’єру повністю підходить для ЦНАПу. м. Луцьк, вул. Кафедральна, 14 e-mail: [email protected] тел./факс: (0332) 723786 тел: (0332) 726255 тел: (050) 8829488

зміст На обкладинці: Сергій Балицький Фотограф: Вадим Павлосюк 1 Слово редактора Актуально PRO 10 Стартував кулінарний телепроект 10 Презентація МZМ 10 Відкрився салон преміум-класу Патріот 12 З Днем Незалежності, Україно! 14 Патріотична поезія. Автор: Богдан Ксьондз VIP-інтерв’ю 16 Сергій Балицький 20 Олена Твердохліб 22 Іван Сидор 24 Яна Чуріна 26 Віталій Жуковський 28 Юлія Євпак 30 Артем Копитко Добрі справи 32 Меценати для солдата Подія 34 Благодійна імпреза 36 Людина року України-2016. Вектор майбутнього 39 Stella International Вeauty Awards 40 Міс Волинь-2017 41 Люди року-2017. Волинь Успіх 42 Поради успішних Економіка 44 Опа-опа, це Європа, або умови безвізового режиму Вітрина 73 ТОП продаж Відносини 48 Інь-Янь, або як обрати супутника життя 52 Завидні кавалери 2017 № 1 (41) Тема номера: Літоліто, я поїду на край світу 8

Малеча 54 Дитяча фотосесія «Cолодке дитинство» 66 Молитися, щоб жити! Жити – щоб творити Мода 68 Lutsk Fashion Weekend 74 Фотосесія «Будуємо моду» 84 Lviv Fashion Week Краса 96 Літні тенденції макіяжу 98 Професійні програми для краси 101 Віскі-пеленання 102 Затишний куточок краси 104 Permanent 106 Тенденції-2017 чоловічих укладок та зачісок Меню 110 Cалат «Ніцца» 114 Риба в беконі 118 Полуничний коктейль 122 Їж, щоб жити, а не живи, щоб їсти Спорт 124 Ранкова зарядка: 5 тібетських перлин Здоров’я 126 Як обрати ортопедичне взуття? 127 «Зміни себе за 8 тижнів» Дім 130 Почни економити час та гроші. Гіпсова штукатурка машинним способом. 132 Усі на терасу! Пізнай світ 136 Музичні фестивалі Астрологія 140 Нумерологія 144 Довідник 145 Люди року-2017. Рівне зміст 10

Свою історію потрібно пам’ятати, а традиції поважати – це першооснова сильної держави. У Луцьку стартував кулінарний телепроект під назвою «Забуті смаки». Екс-банкір Олег Іванюк поповнив творчу лаву журналістів, ставши автором цього телевізійного проекту. Він зумів вдало втілити свою ідею у життя, адже кулінарний телепроект «Забуті смаки» – це, як би не було парадоксально, щось нове та свіже для Луцька. Презентація проекту відбулася 12 червня у закладі «Корона Вітовта». Ведучі, Олег Іванюк та Вікторія Поліщук, дивували гостей стравою з далекого Середньовіччя, назва якої «Василіск». Проект включає серію історико-кулінарних програм і має на меті залучити туристів до нашого міста та познайомити їх з кулінарною історією Волині. Грунтовна підготовка вражає, адже організатори спілкувалися з істориками, працівниками музею, аби керуватися лише достовірними фактами про історичну кулінарію. «Забуті смаки» – це свого роду машина часу, котра подарує глядачеві неймовірну можливість перенестися на декілька століть назад. Після цього неможливо не погодитися, що проект унікальний і має велике майбутнє. Незабаром дивіться на телеканалі «Нова Волинь» («Національна суспільна телерадіокомпанія України. Волинська регіональна дирекція») Стартував кулінарний телепроект Відкрився салон преміум-класу Відкриття нового салону краси «Le Mark» - це ніщо інше, як свято радості, здоров’я та краси. Запрошені гості відчули себе справжніми кінозірками, покрасувалися на червоній доріжці в об’єктивах фотокамер. Здивував незвичайний фуршет. Страви та напої були розміщені не лише на столах, як ми звикли, а символічно для центру корекції фігури «Le Mark» на вкритих скатертинами масажних поверхнях, а також стійках для обладнання візажиста, перукаря і, звісно, на ресепшені. Професіонали своєї справи вже готові працювати та дарувати радість відвідувачам, адже в день відкриття усім гостям створювали красу, зокрема робили зачіски. Керівник салону Леся Яцюк перерізала червону стрічку, пригощала гостей та приємно здивувала доступними цінами прейскуранту. 16 березня відбулась презентація другого номеру журналу «MZM». Обкладинку свіжого випуску журналу прикрасили тендітні моделі-близнючки. Красуні з обкладинки зустрічали гостей свята та разом з керівником агенції «MZM models» Мариною Занюк дарували журнал з парфумерним презентом. Варто згадати, що ж цікавого було цього незабутнього вечора краси та гармонії… Лаунж-бар «Bengale» не просто виступив локацією презентації, а й підготував для гостей кальян-шоу, яке вразило відвідувачів своєю оригінальністю. Музичний настрій створював гурт «МOTANKA», а ведучим події став Михайло Кузьмич. Fashion-атмосфери додав епатажний показ дизайнерської колекції одягу a.Tan by Andre Tan. Виставка картин Марини Лактіонової наповнила Аrt-змістом подію, але найбільше гостям сподобалося створення картини з власних підписів разом з ідейником Володимиром Камінським. презентація MZM Актуально PRO 12

м. Луцьк, вул. Винниченка, 51/68 0332 24 58 72 +38 050 973 60 78 www.stomat777.com.ua м. Луцьк, вул. Кравчука, 15г/3 0332 73 01 47 +38 099 189 90 95 www.stomat777.com.ua Імплантація · Всі види протезування · Лікування зубів Комплексна діагностика · Лікування пародонту · Відбілювання досвід новітні технології сучасне обладнання доступні ціни якість, перевірена часом Ліцензія АВ № 526680 МОЗ від 09.04.2010 р ✓ ✓ ✓ ✓ ✓ САХНЕНКО

Патріот 14

Патріотична поезія Юний і талановитий. Коли читаєш вірші 13-річного Богдана, на мить забуваєш, що їх написала дитина. Він - звичайний учень Підгайцівської школи-гімназії, але глибина душі хлопчини, що виливається у чуттєві рядки, відокремлює його з-поміж усіх інших. Почався творчий шлях юного письменника із звичайного завдання на урок, а тепер - це невід’ємне хобі. Цікаво те, що головний поціновувач його таланту - мама, а от передався хист до написання поезії швидше за все від тата, котрий у свої шкільні роки теж писав вірші. У вільний час Богдан читає, причому жанрове різноманіття дивує і дорослого любителя книг: усе від фантастики до нонфікшн. Бажаємо Богдану і надалі розвивати свій талант і дивувати усіх нас своїми творами. А для Вас, дорогі читачі, нехай засяє ще одна яскрава творча зірка. Читайте на сторінках журналу «People UA» патріотичну поезію юного автора в новій рубриці, присвяченій до Дня Незалежності України. За що я люблю свою країну? За що я люблю свою країну? За лани, які люди забруднили, Чи за владу, що грабує кожну родину, Чи суддів, які несправедливо судили, Мерів, що забудували наші степи... А людей потрібно весь час берегти. Ми кажемо можновладцям, А вони нас не чують, Державу і народ невпинно грабують.. За що я люблю країну свою? Люблю за те, що вона – моя! Велична, прекрасна і дорога, Її у мене не забрати нікому, Нікому Україну не віддам я! Присвячується моїм загиблим односельчанам Грім гримить, мов вибухи гармат, І дощ іде, мов материнські сльози, Загинув у бою солдат, Додому повернутися не зможе. Небо хмарами покрилось, Мов зупинилося життя, На небі воїни зустрілись, Назад немає вороття. Вірш про минуле і сьогодення нашої держави Ще Сварог кликав русичів до бою, До смерті стояли, тримаючи зброю, Столицею своєю Київ оголосили, Кров’ю і потом її боронили. Втримали. Та до тринадцятих віків Забрали його орди злих кочівників. Русь заполонили, Русь завоювали, За пару віків козаки повстали. Тоді ми під Посполитою були, Переможні дзвони таки загули, Знов Україна піднялась із колін, Думали: перестав час постійних війн. Московський цар нас катував, Народ проти нього таки повстав, Його він приборкав і наказав, Щоб той народ не поставав. Минали віки, а ми ще не вільні, Той час страшний. Постійні війни. Блицкрігом ішли вороги на нас, Але пройшов жахливий той час. Лишилась теранія ще при владі, Йосип Сталін був катом проклятим, Але невдовзі стали вільні ми знов, І напав на нас брат наш - рідна кров! Знову те саме, чи просто збіг? Це країни прокляття і нас усіх, Може, і вистоїмо, а може, і ні, Лиш Бог допоможе нам у війні! Фото: Ірина Дяченко та Ліля Сахнюк Богдан Ксьондз Патріот 16

Нещодавно страшне слово «війна» увірвалося в життя українців. Дякувати Богу, є люди з високою громадянською позицією, які прагнуть допомогти нашим героям та повернути мир. Сьогодні ми називаємо їх волонтерами. І ми притримуємося позиції, що це не професія, не робота, а поклик душі. Лише з відкритим серцем та щирим бажанням можна справді допомогти. Про це не з чуток знає засновник благодійного центру «Серце Патріота» Сергій Балицький. People UА: Пане Сергію, Ви є засновником громадської організації «Серце Патріота» і займаєтесь волонтерською діяльністю з часів Революції Гідності. Які зміни відбулися у вашій волонтерській роботі? Волонтерство три роки тому і волотерство сьогодні - порівняйте. Сергій Балицький: Три роки тому все починалося сумбурно. Пам’ятаю, як вперше поїхав на Майдан. Ми тоді й не знали, що будемо називатися волонтерами, просто поїхали допомагати людям. Згодом, як приїхав на Майдан, поринув у роботу: щось підвозив, облаштовували палатки та територію, займався в основному господарською роботою, а наступного разу й самі ходили протестувати. На Майдані був двадцять днів, увесь час допомагав, як міг. А пізніше почалась війна, і я поїхав на Схід. В зоні АТО познайомився з військовими, які направили мене в місця, де перш за все потрібні продукти, форма, взуття тощо. Спочатку в центрі «Серце Патріота» було двоє волонтерів, а зараз налічується понад п’ятдесят. Багато що змінилось. Раніш бійцям не вистачало форми, а зараз дефіцит запчастин. Ми дуже багато завезли джипів, автомобілів у зону АТО, а їх потрібно обслуговувати, так як вони не стоять на балансі, через це ремонтом займаємося ми, волонтери. У 2016 році «Серце патріота» створили разом з німцями ще одну благодійну організацію «Серце для України», до складу якої входять Ігор Климчук, Данило Гетьман, Олександр Варжель та я. Осередок «Серце для України» знаходиться у місті Бремен (Німеччина), учасниками якого є не лише німці, українці, а й казахи та росіяни. Однією з місій волонтерів цієї благодійної організації є турбота про дітей наших героїв. People UА: Відколи у нашій державі ведуться військові дії, Ви, не покладаючи рук, допомагаєте нашим захисникам. Чи змінилось у Вас ставлення до життя на Заході та на Сході України? Сергій Балицький: Я завжди ставлю себе на місце іншої людини, аби зрозуміти її: якби я там жив, якби мене там застала війна, якби мене взяли військовим, – чи хтось би переймався?! Люди не винні, що склалася така ситуація в країні. В душі буває різний стан, в мене інколи з’являються думки: був розчарований і думав, чому ми допомагаємо, а вони цим користуються; хлопці з Заходу гинуть, а ті – ні?! Як мені здається, треба вже починати будувати стіну, щоб ця ситуація не зятягнулася ще на двадцять років. Я вважаю, що хто залишився на Сході, значить йому там добре. Дійшло до того, що країна перетворюється в якісь різні світи з митницями: ті їздять сюди закупляють, ці їздять туди продають. People UА: Вже постійно їздите з волонтерською місією у зону АТО. Чи з’явилися у Вас друзі на передовій? Сергій Балицький: Спільнота волонтерів дуже велика. Коли ми приїхали забирати 200-сотих, в Дніпропетровську я познайомився з волонтерами з різних міст і ми часто спілкуємося. Товаришую й з нашими захисниками. Була і друга, і третя, і четверта ротація, хлопці повертались додому і не могли себе знайти. На Сході вони відчули себе бійцями, героями, усвідомили, що вони там потрібні. Багато з них їдуть на Схід воювати вкотре, і я так само їду з допомогою в АТО, тому й друзів маю вже багато не лише з Волині, а й з Полтавщини, Києва, Дніпра. Багато хлопців служать на Сході з 44, 54, 30, 51 бригад з Волині. Знаєте, як приїжджаємо в зону АТО, ми не поділяємо, чи з Волині боєць, чи з Ужгорода. Для нас, волонтерів, вони всі сини України і всі захищають цілісність і суверенітет нашої держави. Волонтери завжди на поготові допомогти і навіть якщо нам не виходить поїхати, ми передаємо необхідні речі поштою. Для прикладу, не так давно, 44-й бригаді передали посилку з акумуляторами до рації, здавалося б, що це дрібниця, але й вони відіграють важливу роль. Ой, скільки вже виїздили в зону АТО, і скільки всього вдалося допомогти – лише Бог знає. Якщо хоча б одна поїздка врятує життя – це вже є дуже велика перемога. People UА: Хотілося б більше почути про Ваших однодумців та про підтримку колег-волонтерів. Сергій Балицький: Сміливо можу назвати однодумцями у волонтерстві свого напарника Сергія Добродомова, Сергія Гетманчука та його хлопців. В основній підготовці допомагає сестра Ольга Балицька та моя племінниця Уляна Степаненко, а також керівник Петро Олежко. У добрих справах підтримують й підприємства «Теремнохліб», «Рута» , ЛДБК, підприємець Олійник, підприємець Курилін та інші. People UА: Ведеться інформаційна війна. Як жителі Сходу сьогодні налаштовані до українських військових? Сергій Балицький: Важко сказати там, де іде розмежування Заходу і Сходу. В п’яти-семи кілометрах від кордону ДНР жителі Сходу налаштовані добре. В них відбувається обмін. А в регіонах далі, де не було війни, теж підтримують наших військових. Але є й мешканці деяких міст з про18

російськими настроями. Бували й історії… Одного разу ми везли два джипи на лафетах в зону АТО, подзвонили до командира з позивним Таєць, а він сказав, що вже знає, що ми в дорозі, бо радіо ДНР вже передало. Уявляєте, за сорок кілометрів до бази наші здали інформацію сепаратистам. На Сході проживає багато розгублених людей, які не знають, куди бігти. People UА: Беззаперечно, є дуже багато прихильників Ваших добрих справ, проте «сам в полі не воїн». Як Вам вдається залучити до волонтерства людей? Сергій Балицький: До добрих справ вдається залучати, напевне, власним прикладом. До прикладу, у нас є станок з виробництву бруківки, кажу напарнику Миколі: «Давай заробіток з цього станка будемо направляти на допомогу нашим військовим». Особливо переймаються ситуацією на Сході й допомагають ті люди, які були в зоні АТО, які служили, або сім’ї загиблих. У 2016 році купив бус Мерседес з причепом за свої кошти, щоб можна було їздити на Схід. В ремонті домагають ті ж підприємці: Борис «Маневичіагробуд», Руслан Вайман «ЛДБК», кафе «Базилік». People UА: Чого нам не вистачає, аби зупинити військові дії на Сході? Сергій Балицький: Це повинне бути рішення Путіна, Меркель і Порошенка. Є взаємодія країн, і якщо підписали договір, то потрібно виконувати його умови. А щоб завершити війну, потрібен наказ зверху, і менше допомагати тій стороні: світло, воду вимкнути, торгові зв’язки зупинити, туристичні поїздки Донецьк-Москва. People UА: Ви також займаєтеся підприємницькою діяльністю, завдяки якій маєте можливість волонтерити. Розкажіть, чим займаєтесь, окрім волонтерства. Сергій Балицький: Раніше я займався побутовою технікою, але із початку подій на Майдані та Сході України перейнявся ситуацією і не мав часу працювати. В той період я передав бізнес дружині, та їй не вдалось справитись з економічною кризою і ми втратили бізнес. Є злети, і є падіння. Підприємницькою діяльністю я почав займатись ще з 1993 року, а з 2016 року виробництво бруківки стало основним напрямком роботи. Я навіть не мав коли шкодувати про втрачену власну справу тоді, як бачив людські страждання. Перебуваючи у госпіталях, бачив покалічених людей і розумів, що більше потрібен їм там. Відчував, що мені хочеться більше допомагати там, аніж працювати тут. Я, звісно, хочу, щоб фірма процвітала, але хочеться, щоб там все було добре, і тут все... Сергій Балицький: «Якщо хоча б одна поїздка врятує життя – це вже є велика перемога» Довідка Персона: Балицький Сергій Іванович Професія: волонтер, підприємець Завжди хотів бути схожим на добрих людей Ідеальний відпочинок для мене – це подорож на велосипеді Улюблене свято – День Пропора Перший досвід робити – на будвництві Ранок має починатися з обливання водою Улюблена пора року –весна Мені важливо, що про мене думає громада Поважаю тих, хто підтримує мене Щастя для мене – це мир VIP-інтерв’ю

People UА: Які основні завдання стоять перед підприємством «Вишків Брук» та у чому перевага співпраці з Вашим підприємством? Сергій Балицький: Перевага роботи підприємства «Вишків Брук» полягає в тому, що при ремонті прибудинкових територій ми кладемо більше бруківки, а менше асфальту, який значно дорожчий. Хочеться, щоб наше місто процвітало, тому працюємо якісно. Прагнемо до Європи, а в Європі все в бруківці. People UА: Що змусило Вас піти у політику? Сергій Балицький: В житті не думав, що буду депутатом. Я зараз – депутат, але не думаю, що я в політиці. Депутат – це господарник: потрібно благоустрій зробити, про комфорт у місті подбати… А чому пішов в політику? У період великого волонтерського руху на Сході, коли у 2015 році ми перевозили 200-сотих, я думав про те, як буду депутатом і мені буде легше в нашій системі щось змінити. Адже приходять бійці на ротацію і їм потрібно допомогти, мене будуть знати, і я їх буду знати. Як я пішов в УКРОП, наші бійці сміялись: «УКРОП, весна, пора сіяти укроп). В цілому я не шкодую, що став депутатом, бо ми вирішуємо питання, в яких я компетентний: житлово-транспортні, будівельні, виробничі та інші. Громадяни нас вибрали чому? Щоб ми дбали про них: щоб у домівках було тепло, були світло, газ, вода; щоб було чисто та охайно в місті; щоб був належний рівень медицини та освіти. People UА: З якими питаннями найчастіше до Вас як депутата міської ради звертаються люди? Сергій Балицький: Звертаються часто з питань благоустрою прибудинкових територій, а хто знає, що займаюсь волонтерством, то часто за допомогою для сімей героїв АТО. People UА: Як Ви розцінюєте ситуацію, яка склалася в міській раді? Сергій Балицький: Я знав Миколу Ярославовича досить добре ще з початку часів діяльності по волонтерству. Будучи вже депутатом, ми досить добре спілкувалися. Микола Романюк, перебуваючи на посаді міського голови, мав помічницю, проте, як його не стало, постало питання: як може помічник бути в кріслі міського голови без голосування? Раз людини не стало, треба нову обрати, яка працюватиме на благо людей. Давайте щось будемо робити вже! Ми у роботі й так запізнилися на два місяці з тими політичними баталіями. Вірю, що все буде добре і ситуація налагодиться. People UА: А якби Ви були міським головою, щоб Ви змінили у Луцьку? Сергій Балицький: Я не був би міським головою, це не моє. Я завжди в роботі, в волонтерстві, в бізнесі. Але якби склалися обставити, то переконаний, що робота міського голови – дуже важка. Перш за все довелося б об’єднати політичні сили. Щоб не було такого, що одна група за інтересами тягне покривало на себе, а інша – на себе. Потрібно об’єднати місто і лучан, щоб все робили на благо міста. Друге, щоб я зробив: закріпив би за кожним підприємством певну територію, аби її доглядали. Якби певна територія була за мною закріплена, то я ще й залучив би людей, аби було місце чистіше. По-третє, я б зайнявся дорогами та намагався вирішити проблему із парковками. Важливо розвинути й Луцьк-туристичний. Хотілося б, щоб ми навели лад із старим ринком. Люди повинні зрозуміти, що потрібно перенести частину ринку в не менш вигідне місце з зручною транспортною розв’язкою. Все взаємопов’язано, якщо ми змінимо старе місто, тоді й туристам буде приємно відвідувати наші історичні пам’ятки. Наш замок Любарта зображений навіть на двохсотгривневій купюрі, й не кожне місто може таким похвалитись. Це архітектурна спадщина, яку хоча б раз у житті потрібно побачити наживо й відчути дух давнини. People UА: Згідно інформації, розміщеній на інтернет сайтах, Ви – депутат-мільйонер. Підтвердіть або спростуйте. Сергій Балицький: Мої батьки займались бізнесом, і я вже понад двадцять років бізнесом займаюся. Я постійно в роботі, та це дуже добре. Нещодавно я придбав бус Мерседес, на якому власне мав одинадцять поїздок по Україні й сім – до Німеччині за гуманітарною допомогою. Цей транспортний засіб направлений на волонтерську діяльність, вже пише 65 тисяч пробігу, то з них я 95 % від’їздив у зону АТО. То добре, що у мене є можливість придбати, але врешті-решт я ж стараюсь допомогти людям. Мені не подобається той факт, що ніхто не розібрався, навіщо мені той бус Мерседес, а лише рахують чужі гроші й обговорюють важливу покупку. Цей бус потрібен для волонтерської роботи і головне, що вже два буси з допомогою їздять в зону АТО, а один тут збирає допомогу. Люди мають й більші статки в десятки-сотні разів, і я не знаю, як вони допомагають. People UА: Скільки часу присвячуєте суспільній діяльності? Вистачає часу на сім’ю? Сергій Балицький: Сім’ї приділяю дуже мало часу. У мене вже дорослий син, а дружина змирилась з моєю зайнятістю. Фактично я віддаюся повністю роботі, яка починається з шостої ранку і завершується близько одинадцятої години вечора. People UА: Про що Ви мрієте? І які мрії уже вдалося Вам втілити в життя? Сергій Балицький: Як не банально, головна мрія – це мир. Мрію допомогти хлопцям, які повернулись із зони АТО. Особливо пораненим, які потребують в першу чергу медичної допомоги. І, звісно, мрію розвивати та розбудовувати наше місто, адже я й сам проживаю на вулиці Мрії. Спілкувалася: Ірина Мілінчук. Фотограф: Вадим Павлосюк Волонтерський центр «Серце патріота» м. Луцьк, вул.: Ціолковського, 17 тел.: (050) 8019702 20

www.vfc.com.ua Трактори FENDT 936 VARIO:

PeopleUA: Кінець року – це завжди затвердження бюджету. ОТГ створилася фактично в цей гарячий період. Олена Твердохліб: У нас було мало часу на «розкачування». 21 грудня 2016 року вже провели першу сесію. А з 1 січня ОТГ вступила у прямі відносини з держбюджетом. Багато хто не вірив у те, що ми зможемо в такий короткий термін із цим упоратися. Теж, скажу відверто, переживала. Але мені дуже пощастило з депутатами, яких обрали люди. Прийшла ініціативна молода команда, яка працює з величезним ентузіазмом. 25 грудня затвердили бюджет. Звичайно, вже зараз ми бачимо деякі його недоліки, вносимо зміни. Фокусуємося не на тому, скільки є грошей, а на тому, що треба змінити в громаді. Міркуємо над тим, аби знайти можливість виділити кошти на ремонт ФАПів. Їхні приміщення нам передали у подекуди жахливому стані, з убиральнями надворі... Коли в лютому прийшли рахунки за електрику, були шоковані сумами, але довелося платити. Ми створили робочу групу з депутатів, члени якої об’їхали всі комунальні об’єкти, склали список, що за чим робити. Тепер виготовляємо кошторисну документацію, згідно зі списками, які затвердили рішенням ради. PeopleUA: Уже у цьому році держава скерувала багато повноважень на місцеві бюджети. Аби вижити, часто доводиться скорочувати в тій чи іншій сфері Олена Твердохліб: Ми справді не оминули процесу реформування у сфері освіти. Працюємо над тим, аби об’єднати дошкільні та середні освітні заклади у єдиний навчально-виховний комплекс. Коли для Рокинь така форма роботи вже прийнятна давно, то у Княгининку – це досить болюче питання. Освітня субвенція передбачає лише оплату праці педагогам, а от технічним працівникам – з базової дотації. З наступного року фінансування техперсоналу буде за рахунок місцевого бюджету. Нині у Княгининівській школі сім техпрацівників. На мою думку, вони всі потрібні. Адже навчальний заклад у такому стані, що в ньому потрібно постійно щось лагодити. Але якщо за цей рік нам вдасться відремонтувати школи, то потреба у такій кількості техпрацівників відпаде. До слова, європейські школи мають миючі машини. Коли ми зробимо якісну підлогу в освітніх закладах, також плануємо придбати таку техніку. Час покаже, скільки і яких посад потрібно. Життя змушує нас рахувати кошти. PeopleUA: Ви змінили підходи до організації харчування дітей у школах і фактично перші в області довели: учнівські обіди можуть бути і смачні, і дешеві. Олена Твердохліб: Після переходу освіти в наше Княгининівську об’єднану територіальну громаду без зайвого лукавства нині можна назвати однією з найперспективніших на Волині. Найбільша громада в області, з чіткими планами розвитку, динамікою до вдосконалення та з керманичем-жінкою – тут уже пишеться своя історія становлення. Ми їдемо на інтерв’ю до голови Княгининівської ОТГ, представниці політичної партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» Олени Твердохліб у сільраду. У приймальні перед кабінетом – людно. Незважаючи на визначені дні прийому громадян, зайнятість, спілкуванням з людьми голова ніколи не нехтує. Каже: це найцінніше, що може бути у стосунках влади та громади. Тому золоте правило Олени Твердохліб – чути людей. Можливо, саме тому на грудневих виборах 2016 року, коли, власне, офіційно створювалася Княгининівська ОТГ, за Олену Олегівну проголосували понад 80 відсотків виборців. Олена Твердохліб: «Я задоволена, що ми стали незалежні від району» VIP-інтерв’ю 22

підпорядкування першим було питання: чому дітей харчує підприємець? Наші депутати перевірили, чи справді ціна за порцію відповідає її якості. Вдалися до тестування: депутати та працівники сільради ходили на обіди до шкільної їдальні. У результаті зійшлися на думці, що варто повернутися до колишніх методів організації харчування: у штат шкіл повертаємо кухарів, укладаємо напряму договори з постачальниками. У нас зменшиться ціна за порцію. Раніше її вартість становила 16 гривень, 5 з яких доплачували батьки. Зараз вона коштуватиме 8 гривень 50 копійок. Ми замінили хліб на кондитерські вироби, адже діти їх люблять більше. Звичайно, до деяких страв хліб додаватимемо. Відтепер меню складатиме кухар, а медсестра буде контролювати вміст поживних речовин у їжі. Постачальників продуктів ми визначали через систему Prozorro. PeopleUA: Спільні проблеми усіх громад – комунальні. Як розв’язуєте інфраструктурні питання? Олена Твердохліб: Наразі ми працюємо над створенням єдиного комунального підприємства з центром у Княгининку, філіал якого розташовуватиметься в Рокинях. Директором КП має стати людина, яка знається на управлінських процесах і зуміє зробити підприємство рентабельним. Сьогодні в нас є КП у Рокинях та ЖКП у Княгининку, які постійно потребують дотацій. Також ми почали формування вуличних комітетів, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків у Княгининку, де їх є шість. Уперше цього року ініціативні групи виявили бажання прибрати сміття, що накопичувалося поблизу їхніх будинків роками, самі попросили в ЖКП машину для його вивезення. Ми виділили їм кошти для закупівлі сміттєвих баків, визначили, хто буде відповідати за них. Завжди готові допомагати, головне – бажання людей. Щодо ремонту доріг, то вимога у мене одна: підрядник має нести відповідальність за якість покриття. Тато в мене дорожник, тому я знаю всі нюанси у вкладанні асфальту, яким він має бути. Ямковий ремонт ми не практикуємо. Буде поточний ремонт на вулицях Поліській у Княгининку та Медичній у Зміїнці. Там треба зробити водопровід, а тоді робити дорогу. Все має бути у логічному порядку. PeopleUA: У Княгининівській ОТГ в селі Брище розташоване луцьке міське сміттєзвалище. Місцеві скаржаться на погану якість води. Олена Твердохліб: Думаю, що в межах 30-кілометрової зони від полігону твердих побутових відходів вода не може бути хорошою. У Брищі – централізоване постачання, щоправда, з водонапірної башти. Один із депутатів займається фільтрацією води. Зараз будемо перевіряти якість фільтрів, які стоять на водонапірних баштах. Адже люди нарікають на якість води. Її аналіз робитимемо не в Луцьку, бо тамтешній лабораторії не довіряємо. У Зміїнці вода має високий вміст заліза, тому багато людей хворіють на сечокам’яні хвороби. «Луцьк-водоканал» дав дозвіл зробити закільцювання в Зміїнці, і ми врізалися у водопровід з Великого Омеляника. Обійшлося це у два мільйони гривень, хоча передбачалося, що буде більш як три. PeopleUA: Чи вже пробували сили у грантових проектах? Олена Твердохліб: У нас взагалі немає парків. Тому в планах – створення рекреаційних зон для відпочинку. Багато людей, в тому числі і з Луцька, їдуть у закинутий сад в Княгининку, де живуть зайці і кабани, ростуть суниці, печериці. Там часто смажать шашлики. Це призводить до пожеж, а полум’я із саду перекидається на сусідню територію. Ми вже беремо участь у транскордонному проекті «Україна-Польща-Білорусь», вийшли в переможці, зможемо отримати два мільйони євро і саме за них зробити пожежну станцію. PeopleUA: Після об’єднання стосунки з районною владою змінилися? Олена Твердохліб: Я задоволена, що ми стали незалежні від району. Листів з РДА та ОДА поменшало. Мене й досі дивують їхні часом абсурдні накази, які можемо отримати. Не розумію такого, бо працювала довгий час за кордоном, де цього немає. Там люди цінують час. Ні РДА, ні ОДА, по суті, особливо і раніше нам не допомагали. Неодноразово чула закиди: ви багата сільрада. Ми маємо непоганий бюджет, і нам ним керувати, нічого ні від кого не треба чекати. Пояснюємо людям, що саме робимо за ті податки, які вони сплачують. Тоді формується зовсім інше ставлення і розуміння. До слова, підприємців, які почали легально оформляти своїх працівників після створення ОТГ, побільшало. На сьогодні бюджет нашої громади – 35 мільйонів разом із субвенціями. Надходження збільшилися уп’ятеро. У 2018 році маємо отримати 8 мільйонів гривень субвенції на інфраструктурний розвиток. На щастя, ми приєднали Рокинівську селищну раду, яка не мала коштів, але мала готову проектно-кошторисну документацію. Тому в нас уже є з чим іти в Мінрегіонбуд – з проектами будівництва колектора, двох доріг, зведенням паливної станції поблизу клубу в Рокинях. Головне – хотіти працювати, мати хорошу команду. Для мене важливо, щоб звернення кожної людини було розглянуто й надано відповідь. PeopleUA: Робота на посаді голови часом виснажує. Олена Твердохліб: Деколи шкодую, що прийшла сюди. Але, дивлячись на результат, усвідомлюєш, що не марно це робиш. Для мене ця робота – не тягар, а приємні турботи. Я тут виросла і, якби не було цієї громади, нізащо не робила б того, що нині роблю. Ми вже розробили програми розвитку на шість, а не на п’ять років, як планують зазвичай. Люблю ставити цілі і їх досягати. Спілкувалась: Ольга Максим’як

Лікар – не просто професія, це покликання душі. Відповідальність, мудрість, чіткість і працелюбність – головні риси медика. Від їхніх рішень залежить найбільше багатство світу – людське життя. Тому лікарі не мають права на помилку. Про це, як ніхто інший, знає Сидор Іван Миколайович. Він 42 роки допомагає людям одужати, побороти їхні недуги та вселяє віру в те, що все буде добре. Важко уявити, скільки пацієнтів йому завдячують, і скільки колег перейняли багаторічний досвід роботи Івана Миколайовича. Про сучасну медицину та рівень розвитку лікарні читайте у ексклюзивному інтерв’ю з головним лікарем Волинської обласної клінічної лікарні Іваном Сидором. People UA: Професія лікаря є одна із найважливіших та найвідповідальніших, тому що від Ваших рішень та дій залежить життя людей. Яким, на вашу думку, має бути справжній лікар? Іван Сидор: Грамотний, із досвідом роботи, який постійно працює над своїм удосконаленням та враховує думку колег. People UA: Ви очолюєте головну на Волині медичну установу вже 35 років, що є значним терміном. За цей час були пропозиції змінити роботу? Іван Сидор: За весь період діяльності головним лікарем, керуючи великим колективом, змінювався я сам і відповідно змінювались мої думки. Але постійно панувала думка – якнайшвидше наблизити високоспеціалізовану медичну допомогу до європейського рівня. Сподіваюсь, що це вдалось. People UA: Давайте повернемося до ваших студентських років. Ви завжди хотіли стати лікарем чи мали інші плани? Іван Сидор: Під час навчання в середній школі міста Стрий Львівської області мені дуже подобався предмет – хімія. Знав ії настільки добре, що сам готував своїх дітей з цього предмету до вступу в університет. Але дилему вибору місця свого навчання між хімічним факультетом Львівського університету та медичним університетом без коливань вирішив на користь медицини. People UA: Першоосновою хорошої лікарні є якісне обладнання. Скажіть, чим може пишатися обласна клінічна лікарня? І які потреби має Ваш медичний заклад? Іван Сидор: Обласна клінічна лікарня пишається своїм кадровим потенціалом, його потужним інтелектуальним рівнем. Ми досягли великих успіхів у зміцненні матеріально-технічної бази. Більше того, у лікарні функціонує високотехнологічне обладнання. Але жоден лікувальний заклад ніколи не може зупинитись на досягнутому. З’являються нові орфанні захворювання і відповідно виникає потреба у все нових та нових методах діагностики та лікування. Це ми успішно вирішуємо. People UA: Нещодавно у Волинській обласній клінічній лікарні відкрили пульмонологічне відділення, оснащене сучасною апаратурою. Скільки ще в Україні є таких відділень? Іван Сидор: Відкрито нове пульмонологічне відділення, аналогів якому немає в Україні. Відділення оснащене сучасною апаратурою. Відкриті такі підрозділи: інтервенційної пульмонології, лабораторії сну, ультразвукової діагностики легень. Відкриття такого відділення було зумовлено ростом захворюваності та хворобливості органів дихання та інвалідності від цих захворювань. Врешті-решт вирішене й питання з діагностикою захворювань. Відкрите відділення діагностики, яке вирішить проблеми волинян щодо призначення правильного лікування та запобіганню багатьох хвороб. People UA: Іване Миколайовичу, скажіть, будь ласка, чи насправді проблема фінансування медицини є і надалі такою ж гострою у нелегкі часи для країни? Іван Сидор: Фінансування галузі охорони здоров’я – це насправді одна із найбільших проблем. Необхідні кошти для підвищення зарплат медичних працівників та обслуговуючого персоналу, а також для придбання сучасного високотехнологічного обладнання. People UA: З огляду на Ваш чималий стаж роботи Вам вдалося попрацювали із великою кількістю спеціалістів. Тому можете чітко відповісти на наступне запитання. Подейкують, що зараз все менше і менше професійних кадрів, і це проблема освіти. «В медицину молоді лікарі потрапляють з купленими дипломами,» – чи погоджуєтесь Ви із цією тезою? Іван Сидор: Це проблема як вищих навчальних закладів, так і наша. Трапляється, що в медицину приходять випадкові люди, які не можуть себе знайти. Водночас хочу сказати,що такі працівники в нашій лікарні не приживаються. Вони самі відчувають, що обласна клінічна лікарня – це не їх рівень. Над цією проблемою ми постійно та серйозно працюємо. People UA: Чи має лікар шанс на помилку? До речі, у книзі Генрі Марш зазначає, що «у кожного лікаря є своє маленьке кладовище», і розповідає про свої помилки. Як ви вважаєте – це правильно говорити про свої помилки? Іван Сидор: Я вважаю, що у будь-якій професії допустимі помилки, окрім лікарської. Помилки лікаря часто не можна виправити. Тому в лікарні постійно діє консиліум лікарів, де вирішуються найскладніші питання діагностики та лікування. Лікар, який допустив серйозну помилку, не має права працювати у медичній галузі. People UA: Ваш заклад проводить часто тендери. 24

Ця тенденція вже давно є дуже популярною у Європі, в Україні вона ж розповсюдилась зовсім нещодавно. За рахунок чого Ви маєте можливість проводити тендери? Хтось допомагає у їх фінансуванні? Іван Сидор: Зараз в лікарні все, що закуповується, закуповується прозоро. Так, скажімо, на закупівлю ліків, продуктів харчування, енергоносіїв проводяться тендери. Більше того, при закупівлях за залучені кошти також проводяться тендери. People UA: Наука щодня іде вперед, невпинно відбуваються нові відкриття у різних галузях, медицина не виняток. Чи багато змінилось в тому, який багаж знань мав мати лікар 35 років тому і сьогодні? Як Ви особисто слідкуєте за новинами у медицині? Іван Сидор: Сьогодні науково-технічний прогрес розвивається шаленими темпами. Не стоять осторонь і медичні технології. Знаходимо чимало спонсорських коштів для придбання високотехнологічного обладнання. Необхідно ще навчити спеціалістів для роботи на цьому обладнанні. Ті знання, які мав лікар 35 років тому, не можна порівнювати із сьогоднішніми. Все змінюється просто фантастично. Головне, щоб лікар мав бажання постійно над собою працювати. Можливості для цього необмежені. У світі накопичені цілі комори знань. Треба вміти взяти саме те, що потрібно лікарю. People UA: Чи задоволені Ви рівнем Волинської обласної клінічної лікарні? Які найбільші досягнення? І щоб хотілося б змінити? Іван Сидор: Ми дуже задоволені сучасним рівнем. Найбільше досягнення – це високо підготовлені кадри, які підвищують свою кваліфікацію на базах як провідних вітчизняних клінік, так і закордонних. Працюємо над втіленням нових задумів. Сподіваємось, що через рік-два ми досягнемо нових фантастичних успіхів в діагностиці та лікуванні хворих. Коли досягнемо, тоді й проінформуємо. People UA: Ви 44-го року народження. Виглядаєте чудово. В чому секрет довголіття та молодості? Іван Сидор: Секрет молодості у відсутності шкідливих звичок. І чим більше працюю, тим краще себе почуваю. PeopleUA: Традиційне питання нашого журналу. В чому Ваш секрет успіху? Іван Сидор: Секрет полягає в одному – постійна систематична невтомна праця як керівника, так і всього медичного персоналу. У всьому має бути системний підхід. Прогнози, які ми складаємо, ми їх реалізуємо. Слава Богу, ще ні разу не помилились ні в чому. Спілкувалася: Наталія Савчук. Фотограф: Вадим Павлосюк м. Луцьк, просп. Президента Грушевського, 21 +38 (0332) 773 100 ІВАН СИДОР: «Головне, щоб лікар мав бажання постійно над собою працювати» Довідка Персона: Сидор Іван Миколайович Посада: головний лікар Волинської обласної клінічної лікарні Знак зодіаку: Водолій (ДН 31 січня) Життєве кредо: лікарня – це моє життя Сімейний стан: одружений, двоє дітей В дитинстві мріяв стати лікарем Важлива подія в житті – повідомлення про зарахування до Львівського медичного університету Бізнес для нього – це не моє Влада для нього: Будь-яка влада від Бога Історичне місце: Волинь Класний фестиваль: «Єврофольк» Незабутній концерт: народного Волинського хору Вражаючий музей: музей Волинської ікони Нагороди: заслужений лікар України, орден Дружби Народів, Президентські відзнаки «За заслуги» III ступеня, ІІ ступеня та І ступеня. Улюблена музика: українські народні пісні Книги: твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О. Гончара, О. Кобилянської, Л. Костенко. Авто: «Renault Duster» Вид спорту: великий теніс Вид відпочинку: читання книг Страва: український борщ із пампушками Напій: натуральне червоне сухе вино Ідеальний дім – це мій дім Справжній смак життя: робота, робота і ще раз робота. VIP-інтерв’ю

Яна Чуріна: «Знайте свої права, але не забувайте про обов’язки» Довідка Персона: Чуріна Яна Валеріївна Посада: адвокат Знак зодіаку: Лев (ДН: 25 липня) Життєве кредо: мети досягає той, хто до неї прагне Сімейний стан: незаміжня В дитинстві мріяла стати хірургом Важлива подія в житті: народження донечки Бізнес для неї – це можливість професійної самореалізації та матеріального достатку Влада для неї – це здатність втілити ідею та задуми однією сильною командою Вишукане дійство: «Міс України 2015» Історичне місто: Мадрид Класний фестиваль: «Alfa Jazz Fest» Незабутній концерт: «Depeche Mode», Alina Orlova Вражаючий музей: музей Прадо, Contemporary art Centre M17 Феєричне шоу: Французька весна 2010 Улюблений фільм: «Фонтан»,«Голова в хмарах» Музика: джаз, інді-рок Письменник: Ремарк Авто: BMW Вид спорту: біг, плавання, гірськолижний Вид відпочинку: активний Страва: овочі гриль Напій: грейпфрутовий фреш Ідеальний дім – це там, де завжди комфортно Справжній смак життя – це свобода і вміння бути собою VIP-інтерв’ю 26

Існує певний стереотип, що левова частка адвокатів – це чоловіки. Проте ми маємо яскравий приклад, який спростовує цю тезу. У цій жінці гармонійно переплітаються між собою розум та краса, сила та мужність. Її професійний підхід допомагав людям відшукати правду та вирішити негаразди. Адвокат Яна Чуріна розповіла про свою професію, громадську позицію та поділилася секретом успіху в ексклюзивному інтерв’ю. PeopleUa: Пані Яно, розкажіть, з чого і як саме розпочалася ваша адвокатська кар’єра? Яна Чуріна: Моя юридична кар’єра почалась з першого курсу навчання, я працювала спочатку помічником юриста, помічником адвоката, юристом, паралельно навчаючись в університетах. Працювала в Київських юридичних фірмах, адвокатських об’єднаннях. PeopleUa: Пані Яно, зазвичай, левова частка адвокатів – це чоловіки. Чому Ви вирішили присвятити себе адвокатурі? Яна Чуріна: Я не поділяю професії на чоловічі та жіночі, кожен повинен займатися тим, що подобається, в чому відчуває себе професіоналом та прагне розвиватися. PeopleUa: Як, на Вашу думку, юридична фірма повинна працювати в ідеалі? Що потрібно для того, аби бути не просто конкурентоспроможним, але й кращим серед кращих? Яна Чуріна: На мою думку, має бути постійне підвищення кваліфікації, робота в команді задля досягнення спільної мети, оскільки лише комплексний підхід у вирішенні серйозних юридичних питань може мати певний успіх. Для того, аби бути кращим серед кращих, необхідно професійно і відповідально ставитися до кожного клієнта. PeopleUa: Нещодавно ви повернулися із Іспанії. Яка була мета Вашого відрядження в професійному юридичному полі? Яна Чуріна: Cемінар влаштовувала Асоціація шкіл політичних досліджень при Раді Європи на тему: «Витоки правової свідомості». Семінар проходив в місті Сеговія, яке своїм прикладом показало колосальний рівень розвитку громади. Це актуально для нас, тому що іде процес децентралізації влади та створення територіальних громад, який, на мою думку, вкрай необхідний на Волині та в інших регіонах. PeopleUa: Як Ви гадаєте: чи може адвокат відмовити людині у своїй допомозі? У яких випадках? Яна Чуріна: У кожного адвоката є певні моральні норми. Якщо проблемна ситуація, яку потрібно вирішити, повністю розходиться з особистими переконаннями адвоката, то він має право відмовити у веденні цієї справи. Проте у такому випадку потрібно надати кваліфіковану консультацію або перенаправити до спеціаліста, який зможе допомогти. PeopleUa: Як Ви вважаєте, що є «головним болем» волинян?! Яна Чуріна: Я не можу говорити за всіх, для мене, наприклад, найбільший біль Волинської області та всієї України – це корупція. PeopleUa: В народі кажуть: «Усі наші проблеми від незнання законів». Проте й зміни в законодавстві відбуваються доволі часто. З яких джерел Ви отримуєте інформацію щодо нових змін? Яна Чуріна: Я слідкую за оновленнями офіційних урядових порталів. Крім того мені приходять юридичні та бухгалтерські періодичні профільні видання на електронну пошту, в соціальних мережах. Проблем із джерелами свіжої інформації, на щастя, в нашому сучасному світі немає. PeopleUa: Які ТОП 5 порад безкоштовно можете дати нашим читачам? Яна Чуріна: Знайте свої права, але не забувайте про обов’язки. Використовуйте 63 статтю Конституції України. Завжди вчасно оформляйте всі документи. Прагніть до вирішення проблем шляхом медіації. Відповідально ставтеся до своїх фінансових зобов’язань і завжди майте номер телефону хорошого адвоката. PeopleUa: В яких справах Ви профі (господарських, адміністративних, кримінальних, цивільних)? Яна Чуріна: Скажу краще, чим я люблю займатися. По специфіці роботи у мене є справи усіх категорій, проте найбільше до вподоби займатися господарськими справами. PeopleUa: А чи були у Вашій практиці програші? Яна Чуріна: Якщо в людини, на мою думку, немає шансів, або їй не варто іти судовим шляхом, я говорю їй про це завжди прямо. Якщо я берусь за справу, то я стараюсь її довести із тим результатом, який потрібен клієнту, адже бачу в ній перспективу і фактично знаю, як досягти результату. Але, звичайно, програші бувають, і до цього треба ставитися по-філософськи, виносити певний досвід і не робити помилок в майбутньому. PeopleUa: Яку справу у Вашій адвокатській практиці можете назвати резонансною? Яна Чуріна: Напевно, це справа бійців батальйону Світязь, коли держава виплатила хлопцям не в повному обсязі матеріальну допомогу в зв’язку з інвалідністю. Ми пройшли 2 інстанції, відсудили суттєву матеріальну компенсацію. Сюжети показували на національному телебаченні, писали ЗМІ, відповідачем по справі було Міністерство внутрішніх справ. На щастя, державний механізм вдалося зупинити та відсудити ті кошти, які їм по праву належали. PeopleUa: Традиційне питання від нашого видання: у чому Ваш секрет успіху? Яна Чуріна: Наполегливість, вміння досягати бажаного результату, постійне самовдосконалення. Візаж: Аліна Голас. Фотограф: Катерина Сива. Спілкувалася: Анастасія Подзізей. тел: (066) 253 33 65 [email protected] https://www.facebook.com/yana.stepanyuk.9

Віталій «Чим складніші правила, Жуковський: тим легше виявити будь-яке порушення» Довідка Персона: Жуковський Віталій Валентинович Посада: адвокат Знак зодіаку: Лев (ДН: 25 липня) Життєве кредо: краще яскраво згоріти, чим повільно тліти Сімейний стан: не одружений Влада для нього – це відповідальність Напій: кава Страва: піца Улюблений фільм: «Достукатись до небес» Книга: Борис Акунін «Пригоди Ераста Фандоріна» В дитинстві мріяв стати адвокатом VIP-інтерв’ю 28

Світ наповнений різними труднощами, щоб уміти оминати їх, потрібно знати свої права. Подекуди самому це зробити важко, і тоді не обійтися без допомоги висококваліфікованого спеціаліста. People UA: У Вашому розумінні, хто такий адвокат і що таке адвокатська кар’єра? Віталій Жуковський: Справжній адвокат – не лише той, хто дотримується адвокатської етики, є фахівцем в галузі права, а й постійно слідкує за практикою Європейського суду з прав людини та національних судів… Адвокат – це не просто професія, це поклик душі. People UA: Який період часу Ви працюєте адвокатом? Що вважаєте найцікавішим у своїй роботі? Віталій Жуковський: П’ять років. Взагалі адвокатська діяльність є цікавою і не буває одноманітною. Ще жодного разу не зустрічав однакових ситуацій з однаковими обставинами. People UA: Де ви навчалися? З чого і як розпочинали свою юридичну кар’єру? Віталій Жуковський: Я здобував вищу освіту в Харківському національному університеті внутрішніх справ. Потім працював у МВС України, відтак отримав досвід роботи в правоохоронних органах. People UA: Пане Віталію, у народі побутує думка, що випускник юрфаку не може знайти собі гідного місця заробітку, мовляв, юристів і так вистачає. Прокоментуйте, будь ласка, цю думку. І дайте пораду тим, хто планує пов’язати своє життя із юридичною діяльністю. Віталій Жуковський: На жаль, так. Пораду можу дати лише одну: не шукайте собі професію за престижністю, займайтесь тим, що в першу чергу приносить задоволення. Якщо Ви станете професіоналом своєї справи, отримаєте й відповідну фінансову оцінку праці. People UA: Скажіть, що для Вас політика? Чи приваблює Вас політична діяльність? Віталій Жуковський: Політика в цілому – невід’ємна частина життя людей. Хочемо ми чи ні – ми стаємо учасниками політичних процесів. На даний час я є координатором політичної партії «Рух Нових Сил» у місті Луцьку. Хоча й вважаю, що політика в Україна є досить брудною, змушений стати її активним учасником з метою реальних змін, а не порожніх обіцянок. People UA: Яку ціль має партія «Рух Нових Сил»? Чим ця політична сила відрізняється від інших? Віталій Жуковський: Основна ціль РНС – це створення молодої політичної еліти, подолання корупції та проведення справжніх реформ. РНС не має олігархічного спонсорства. People UA: На Вашу думку, чи може пересічний українець захистити свої права? Яким чином Ви допомагаєте йому у цьому? Віталій Жуковський: У більш складних ситуаціях захистити себе самому пересічному українцю складно. Елементарні речі кожна людина може зробити самостійно, однак найчастіше ми покладаємось на спеціаліста, професіонала своєї справи. People UA: В яких справах Ви – гуру? Віталій Жуковський: Переважно в кримінальних справах, оскільки маю за плечима досвід роботи слідчим. Однак досить часто і у цивільних справах представляю інтереси громадян. People UA: Цікаво, а як у вас з арифметикою? Давайте порахуємо, скільки справ, які Ви вели, закінчилися перемогою? Віталій Жуковський: Деякі люди вважають, що перемога – це виправдувальний вирок. Проте є ряд рішень, де змогли добитись перекваліфікації на меншу статтю кримінального кодексу, де особи були звільнені від відбування покарання або ж призначено мінімальне покарання і клієнти лишились задоволені. People UA: Скажіть, за яку справу Ви не взялися б ні за яких умов? Віталій Жуковський: За справу, де б довелось представляти осіб, що порушили права дітей. Зараз захищаю маму з донькою в суді, на яку в триденному віці в лікарні впала лампа та спричинили найважчі опіки тіла. Опонент, до кого ми позивались, лікарня. Не взявся би представляти їхні інтереси та доводити в суді, що дитина не має права на відшкодування завданої їй шкоди. People UA: Пригадайте, будь ласка, найцікавіший та найскладніший випадок із Вашої адвокатської практики. Віталій Жуковський: Запам’яталась справа в економічній сфері. Клієнт все життя пропрацював кухарем у школі, влаштувався на роботу секретарем директора підприємства. В зв’язку з тим, що підприємство запідозрили в економічних махінаціях, заодно притягнули й секретаря. Звинувачували у співучасті в ухиленні від сплати податку та розтраті держмайна на декілька мільйонів доларів. В суді ми змогли відстояти права наших підзахисних і довести, що в їхніх діях не було складу злочину. People UA: Як Ви гадаєте, чи створює українське законодавство умови для розвитку малого та середнього бізнесу? Віталій Жуковський: Скоріше створює умови для порушень законодавства. Чим складніші правила, тим легше виявити будь-яке порушення. People UA: Якого успіху може досягнути підприємство і яких негативних моментів уникнути, користуючись юридичною підтримкою? Віталій Жуковський: В першу чергу, це відстояти свої права та взагалі завчасно уникнути їх порушення. Відсутність належного документального забезпечення, неграмотно складені чи оформлені документи створюють ризики неналежного виконання умов контрагентами, штрафними санкціями, перевіряючими органами тощо. People UA: Традиційне питання від нашого видання: в чому Ваш секрет успіху? Віталій Жуковський: Мабуть, в тому, що я отримую неабияке задоволення від своєї професії. Виконуючи роботу, яку ти любиш, результат вже буде вищим, чим у тих, хто це робить просто за гроші. Спілкувалася: Наталя Савчук. Фотограф: Катерина Сива Адвокат Віталій Жуковський м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 47 тел.: +38 (099) 1753495

Юлія Євпак: «Культура – важлива складова розвитку міста, його «душа» Довідка Персона: Євпак Юлія Сергіївна Посада: начальник відділу менеджменту та креативних індустрій Знак зодіаку: Козеріг (ДН17 січня) Культура – це знання тієї відстані, на якій потрібно вітатися з найлютішим ворогом (Ф. Кришка) Визнання – це частина роботи Мир – це стан без війни Нездійсненна мрія: поки працюєш та рухаєшся вперед, - всі мрії здійсненні Найбожевільніший вчинок: їсти смажену картоплю після спортзалу) Коронна страва: білий соус з грибами та куркою Смак: кава VIP-інтерв’ю 30

Кожен прагне жити у прогресивному, цікавому місті, де розвинена культурна складова. Причому зробити культурне життя по-справжньому якісним та європейським – це доволі нелегка справа. Такою справою повинна займатися лише та людина, у котрої тяжіє до цього душа. Юлія Євпак - начальник відділу менеджменту та креативних індустрій у місті Луцьк. Ця леді з легкістю працює над створенням культурного життя нашого міста та знає, що успіх справи залежить від спільної роботи команди. Крім того, за покликом серця вона активно займається і волонтерською діяльністю, про її добрі вчинки знають не лише на Волині, а й у всьому світі. Про те, як розвивається наше місто, про нову роботу та волонтерство Юлія Євпак поділилася із читачами журналу «People UA». People UА: Нещодавно Вас назначили керівником відділу менеджменту та креативних індустрій департаменту культури міської ради. Дайте оцінку роботи. Юлія Євпак: Культура – важлива складова розвитку кожного міста, його «душа». Все, що буде залежати від мене, – роблю і буду робити якісно та на благо розвитку громади. People UА: Ставити високі цілі й досягати їх можна з командою однодумців. Про колег, про стосунки колективу та спільні ідеї... Юлія Євпак: Команда загартовується через спільне виконання завдань, реалізацію заходів. Мені з моїми колегами у відділі менеджменту та креативних індустрій департаменту культури пощастило. Вони ініціативні, не типові чиновники, дуже творчі люди. Але коли нашу роботу оцінює громада, то й вимоги до самих пропозицій дуже високі, тому ми віддаємося справі на 120%. People UА: Які нові проекти реалізовуєте наразі? Юлія Євпак: Якщо говорити про мою діяльність як чиновниці, то тут все легко: є програма заходів, яку потрібно виконувати на благо міста та лучан. Плануємо вже типові рамкові події наповнити новими креативними ідеями. Традиційно серпень буде насичений фестивалями та святковими заходами. Планую дуже цікаво провести інтеркультурний фестиваль. Крім того, хочемо розвивати локації Старого міста: переносити події з традиційного місця Театрального майдану на площу перед замком Любарта, використовуючи площу Ринок. Щодо громадської роботи, то наша команда ставить найперше завдання - довести до ладу сквер біля історичного факультету Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки. Якщо хтось матиме натхнення, завжди готові відкрити двері для помічників, бо рук не вистачає. До кінця року будемо їздити в різні райони Волині з інтеграційним арт-проектом, направленим на допомогу та інтеграцію діток з особливими потребами, дітей військових. People UА: Ось вже декілька років Ви є головою громадської організації «Інститут волонтерства та громадської співпраці». Що потрібно для того, аби бути успішною громадською організацією? Юлія Євпак: Секрет успіху простий та однаковий у всіх сферах: потрібно працювати не з 9 до 17, а постійно, систематично та на результат. People UА: За які кошти існує Ваша громадська організація? Юлія Євпак: Часто кажуть, що громадська діяльність мусить «ні за що існувати». Коли ми створили Інститут, ми активно займалися допомогою військовим. Тоді ми зіштовхнулися з тим, що потрібно якось фінансувати цю діяльність. Ми проводити благодійні акції, культурно-мистецькі заходи, а за виручені кошти закуповували багато всього, зокрема форму, продукти, ліки. People UА: Волонтер – це робота чи покликання? Чи будь-яка людина може стати волонтером? Юлія Євпак: Це стан душі. Якщо не подобається робити добро іншим та не отримувати за це вигоду, краще не займатися цією справою взагалі. Не буде нічого виходити. People UА: Які зміни відбулися за рік? Юлія Євпак: Війна незмінно триває, а отже, і за рік змінилося небагато, просто ми стали більше допомагати підліткам, чиї батьки в АТО; почали більше працювати з молоддю. Спільно з іншими громадськими організаціями провели Форум міста, стратегічні сесії, тренінги та навчання для молоді, організували декілька фотовиставок, долучаємось до організації фестивалів та інших подій в місті. Зокрема, завдяки такій діяльності, змогли встановити інтеграційний дитячий майданчик в центральному парку, провести табір для дітей воїнів АТО. People UА: Насправді, допомагати іншим завжди нелегко, хоча й приємно. Скажіть, а що ж найважче у Вашій справі? Юлія Євпак: Любити те, що робиш, тоді й кожна справа буде вдаватися й приносити задоволення, як від процесу, так і від результату. People UА: Що вважаєте найбільшим досягненням Вашої організації на сьогоднішній день? Юлія Євпак: Проект психологічної реабілітації дітей військових, який ми вже цього року будемо проводити втретє. People UА: Як Ви оцінюєте важливість дій волонтерських організацій у порівнянні з державними? Юлія Євпак: Обидві інституції важливі для суспільства та доповнюють одна одну. People UА: Основною платформою для волонтерської справи є постійна взаємодія із людьми. Скажіть, чи люди підтримують Ваші ідеї, залишаються ініціативними? Юлія Євпак: Потрібно бути відкритими до людей, особливо до тих, хто допомагає робити добрі справи. Сказав – зробив – прозвітував. Це стандартна схема. Якщо ідея цікава чи проект цікавий, суспільно-корисний, – помічники не баряться з допомогою. People UА: Літо – пора відпусток. Домашній затишок чи активний відпочинок? Як Ви полюбляєте проводити своє дозвілля? І чи взагалі є на це час? Юлія Євпак: Той, хто добре працює, мусить й добре відпочивати. Іноді просто можу вимкнути всі засоби зв’язку та почитати. Але більше імпонує активний відпочинок, тому подорожі – це саме те, що надихає. ГО «Інститут волонтерства та громадської співпраці» м. Луцьк, вул. Шопена, 11 тел.: (098) 6592479, (095) 5253126

Артем Копитко: «Кухня, як зерно, яке росте, адже кухня для мене – це все» Довідка Персона: Копитко Артем Євгенович Посада: керівник ресторації «Гостина» Знак зодіаку: Скорпіон (ДН: 08 листопада) Життєве кредо: немає нічого неможливого Сімейний стан: одружений, двоє дітей В дитинстві мріяв стати футболістом Важлива подія в житті: народження дітей Бізнес для вас – це хобі Незабутній концерт: Ерос Рамазотті Отримана нагорода: Сербія «Балканський кулінарний кубок» Улюблений фільм: «Солодкий листопад» Книга: Крайон «Шлях додому» Авто: BMW Вид спорту: футбол Вид відпочинку: лижі, плавання, подорожі Страва: картопляне пюре Напій: тархун і кефір Ідеальний дім – це сім’я Справжній смак життя – це наші емоції VIP-інтерв’ю 32

Кулінарна справа сьогодні набирає неабияких обертів. Ресторани, кафе, бари все частіше з’являються та пропонують нові цікаві підходи, які приваблюють відвідувачів. Для шеф-кухаря найкращий комплімент – це щире «дякую». Важливо відчувати смак, знати міру. Керівник ресторації «Гостина» Артем Копитко поділився секретами ресторанної справи, а також розповів про особливості закладу, який представляє у нашому ексклюзивному інтерв’ю. People UA: Повернемося у минуле… Пригадайте, як з’явився професійний інтерес до кулінарної справи? Розкажіть, будь ласка, з чого розпочиналася Ваша кар’єра у ресторанній справі? Артем Копитко: Абсолютно випадково я опинився на кухні. Це була Італія, мені було 18, я був хлопчиною, який не розумів, що навколо відбувається. Напевно, це був саме той випадок, в якому я знайшов себе. Я щиро вдячний шефу, який надихав, давав мені поштовх, адже з того і почався мій розвиток у ресторанній сфері. People UA: Чим запам’яталася перша робота у ресторані? Якими є особливості традиційної італійської кухні? Артем Копитко: Напевно, атмосферою. Там було весело. Саме у комфортній атмосфері людина може робити надзвичайні речі. Ми залишалися до другої години ночі і працювали із задоволенням. Тому основне завдання: зібрати навколо себе таких людей, які будуть підтримувати цей дух команди. В Італії все легко, швидко, свіжо. Їхня особливість полягає в тому, що вони люблять свою професію, вони з легкістю діляться секретами. Також вони використовують виключно свіжі продукти. І головне у цій справі: не зіпсувати страву під час приготування, зберегти ідеальний смак свіжості. People UA: З огляду на Ваш досвід, Ви знаєте про всі тонкощі італійської кухні. Чи є якісь принципові відмінності в приготуванні їжі того чи іншого регіону Італії? Артем Копитко: Італія – дуже багата на традиції приготування їжі. Вона у вигляді чобітка на карті. По кухні – Південь країни дуже відрізняється від Півночі. Та частина Італії, в якій я проживав, може похизуватися своїми класичними, традиційними стравами, і ніякий інший регіон не буде так прославлений ними. Наприклад, Генуя – песто. Якщо це Болонья – це соус болоньєзе… Якщо це Неаполь – піца «Маргарита». People UA: Чим відрізняється ресторанний бізнес в Україні та в Європі? Артем Копитко: Ресторанний бізнес в Україні у стані зародження. В першу чергу потрібно подумати про роботу колективу, адже ці люди і є серце закладу. Можу сказати, що в більшості в Україні ситуація не з найкращих у ресторанній сфері, починаючи з наявності якісних продуктів, від доставки їх ресторану і закінчуючи власниками ресторану, яких цікавить швидше дохід, а не задоволення від процесу. People UA: Розкажіть про кулінарні тенденції у 2017 році. Артем Копитко: Сьогодні тенденції рухаються в напрямку мінімалізму. Важливо круто передати смак. People UA: Якби Вам запропонували вибрати тільки п’ять продуктів для приготування вечері, що це були б за продукти? Артем Копитко: Морська риба, селера, лимон, оливки, часник, а також оливкове масло та сухе італійське вино. З цих продуктів я приготував би страву регіону Неаполь: «Риба Аquapazza», що в перекладі означає «божевільна вода», вода означає – просто, а божевільна – смачно. People UA: Як Ви можете охарактеризувати свою філософію приготування страв? Артем Копитко: Все геніальне – просте. Якщо зробити картопляне пюре і додати безліч різних спецій, то це загубить істинний смак. Тому потрібно знати міру у всьому: в житті, в умінні готувати, в умінні смакувати. Завжди знаходьте золоту серединку.Це, певно, ще одне моє кредо, щоб не було нічого зайвого. People UA: Ви є керівником ресторації «Гостина», а скільки часу Ви проводите на кухні в статусі шеф-кухаря? Артем Копитко: В залежності від періоду, на кшталт, при розробці нового меню я більше приділяв часу кухні. В основному роль шеф-кухаря така: організувати роботу на максимально якісний результат. Кухня – це жити смачно. Кухня, як зерно, яке росте, адже кухня – це все. People UA: На Вашу думку, що важливо у ресторані: страви, інтер’єр, сервіс, ціни, свої фішки? Артем Копитко: На першому місці, звісно ж, страви. Ми приходимо в ресторан не подивитися, як на музейний експонат, ми приходимо за післясмаком, який нас туди повертає. Головне – це довіра до закладу. Коли приходять в ресторан і запитують пораду у шеф-кухаря – ось це дійсно говорить про довіру. Сервіс не менш важливий. Офіціант – це складна професія, адже це дипломант, це психолог, це та людина, яка має відчути настрій та допомогти у виборі. People UA: Яка страва стане хітом літнього меню Вашого закладу? Артем Копитко: Звісно, це будуть охолоджені напої, такі як морс, тархун, узвар, домашній квас, фруктові лимонади та холодні супи. People UA: Розкажіть трішки про колектив ресторації «Гостина». Артем Копитко: Кухарі, які працюють в нашому колективі, навіть якщо вони не мають відповідної освіти, навчаються та відвідують спеціалізовані майстер-класи, беруть участь у різних кулінарних конкурсах. People UA: Якими якостями необхідно володіти хорошому шеф-кухарю та яку відповідальність повинна мати ця фактично ключова персона в ресторані? Артем Копитко: Величезна відповідальність – це шеф-кухар. Шеф має жити своєю кухнею, не забувати контролювати затрати, засоби гігієни, закупівлю та видачу продуктів, процес приготування. Адже ти відповідаєш за безпечність та смак страви. Шеф-кухар – це людина, яка живе своєю справою 24 години на добу, може прокинутися вночі й думати про роботу. Спілкувалася: Наталія Савчук. Фотограф: Катерина Сива. м.Луцьк, бульвар Дружби Народів, 13А тел.: (066) 626 5510 [email protected]

Руслан Теліпський (співзасновник руху): «Наш цільовий напрямок – це родини Небесного Легіону, дітки бійців АТО, поранені солдати та інваліди, а також ветерани сучасної війни. Головне наше завдання – намагатися не залишати хлопців наодинці з проблемами, щоб не повторювався синдром «афганців», коли бійці були кинуті суспільством напризволяще. Ми усвідомлюємо, що можемо врятувати не тільки чиєсь життя зокрема, але й долучитися до кращої долі нашої країни в цілому. У нас є багато проектів, один із основних – це «Діти небесного легіону». Рух привертає увагу громадськості до дітей героїв, які через війну втратили своїх батьків, щоби дізнатись про їхні потреби, проблеми, мрії, аби спільними зусиллями й по мірі можливості завчасно підготувати подарунок дитині чи реалізувати якесь бажання. За роки існування МдС здійнив багато проектів та акцій, які не залишили людей байдужими. Всю свою діяльність ми звітуємо у соцмережі FB та маємо свій ютуб-канал. Меценати для солдата Немає точної дати утворення волонтерського руху в Україні. Є лише розуміння того, що волонтерські організації від часу свого заснування стали невід’ємною частиною нашого сьогодення. У нашій рубриці «Добрі справи» ми хочемо розповісти про один незалежний волонтерський рух «Меценати для солдата». Наталія Іщук (вдова бійця АТО): «Хочеться подякувати волонтерам руху «Меценати для солдата» за підтримку сімей загиблих в АТО та бійців. Це дивовижно, як декілька людей з величезним серцем можуть об’єднати навколо себе стільки небайдужих і разом творити добрі справи! Але для мене найголовніше те, що я не бачу жалю у їхніх очах, а бачу розуміння і підтримку, бажання чути і вміння вислухати усіх. Кожна наша зустріч проходить у дуже теплій, дружній атмосфері, де сім’ї загиблих можуть поспілкуватися не лише з волонтерами, а й між собою, що теж є дуже важливо. Я знаю, що багато меценатів та волонтерів не лише з Волині, а й з інших областей України та з-за кордону, які бажають залишатися невідомими, можливо, і не стали б жертвувати на потреби бійців, але вони готові співпрацювати саме з проектом «Меценати для солдата», тому що довіряють вам. Я захоплююсь вами і впевнена, що майбутнє України з такими людьми мусить бути прекрасним!» Василь Цапюк (бізнесмен-меценат): «Певно, з початку знайомства з Русланом Теліпським беру активну участь в проекті «Меценати для солдата». На мою думку, саме такий формат допомагає найбільш реально: від мецената безпосередньо до солдата. Проект несе благородну місію і до нього може реально долучитись кожен! Маєте великі матеріальні статки – будь ласка, є безліч потребуючих родин, не маєте коштів, проте хочете допомагати, – будьте волонтером, маєте можливості власною справою допомогти – вам у цей проект!» Алла Пугач (вдова бійця АТО): «Те, що ви робите, в декількох реченнях не вмістити. Охоплюєте різні напрямки: психологічна допомога, тренінги, майстер-класи, матеріальна допомога, дитячі табори, відпочинки сім’ями, постійні дитячі розваги, подарунки і, напевно, найголовніше: це щирість і доброта, з якою ви це все робите. Ваша відданість цій справі вражає, адже вам вдається зробити те, що не під силу нашій державі, в якої постійно на нас не вистачає коштів. Ми щиро дякуємо проекту МДС і всім його організаторам, завдяки вам ми відчуваємо ту турботу та допомогу, якої ми так потребуємо. Сили вам, втілення всіх задуманих планів та низький уклін». Петро Ковальський (учасник АТО): «З проектом «Меценати для Солдата» познайомився випадково, зацікавила ідеологія та впровадження механізму допомоги... У той період якраз був після демобілізації, скориставшись допомогою, й сам вирішив допомагати побратимам, тому згодом долучився у даний волонтерський рух… Це свого роду й реабілітація, спілкування, нові знайомства, результат роботи нагороджується посмішками дітей бійців та словами подяки їхніх родин. За цей час МдС став не тільки проектом, але й частинкою мого життя. Цей волонтерський рух заслужив довіру у волинян, українців та волонтерів з усього світу, громад українців з-за кордону. Головне не забувати та пам’ятати ту велику ціну, яка й до сьогодні сплачується за мирне небо – це життя наших захисників. Проект є одним з найпотужніших волонтерських ініціатив у Волинській області та є показовим прикладом для впровадження на інших ареалах України». Тож волонтерський рух «Меценати для солдата» цінує будь-яку вашу допомогу і сприяння у цей складний історичний для України період. МдС постійно у пошуках нових партнерів та волонтерів і всіх запрошує до співпраці. Якщо Ви бажаєтеся приєднатися до добрих справ, контактуйте за телефонами: (099) 2294100, (067) 9794100. Добрі справи 34

піснями та професійними танцями талановитих лучан. Для гостей співали квартет «Luciano», юна гордість Волині Анюта Климовець, заслужений артист естрадного мистецтва України Олександр Голощук, учасник телепроекту «Голос країни» Юрій Матвійчук, співачка Вікторія Михайлець, співачка Олена Коляда. Милували око своєю майстерністю випускники колективу бального танцю «Ритм» Валерій Поліщук та Ангеліна Дацюк, танго виконав танцювальний колектив «Юність» (керівниками Олена та Анатолій Янчуки), також потішили гостей фокстротом у виконанні Артема Ковара та Соломії Лівак, а на завершення Dj Shmell подарував запальну дискотеку. Під час балу ошатні пані та елегантні джентльмени вчилися танцювати класичні танці, майстер-класи для них проводив танцмейстер Олександр Кашевський та його партнерка Ольга Гірчук. Шквал приємних емоцій у всіх присутніх створив виступ луцького театру вогню «Ейфорія». Святкову атмосферу вечора підтримували ведучі Роман Полтарак і Анастасія Оболончик. Смаколики та смачну Бал – це подія, наповнена якоюсь особливою атмосферою, а коли він благодійний, то бути частиною такого дійства стає ще приємніше. Ошатні сукні дівчат, елегантні костюми хлопців – все це справляє неабияке враження та дарує можливість перенестися у ту прекрасну епоху, коли бал був невід’ємною частиною життя. Цієї весни у місті Луцьку відбулася 8-а благодійна імпреза під назвою «Я хочу бачити життя» в рамках Всеукраїнської благодійної акції «Серце до серця». Організатором події виступив профком Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, головою якого є Вадим Курилюк. Візит на бал був хвилюючим, квиток гостя обмінювали на сердечко, яке знаменувало причетність до доброї справи. Гарний настрій створювала благодійна атмосфера заходу. Червона доріжка, фотосесії, посмішки леді та джентльменів, а фотовиставка з світлинами діток і батьків – не могли не розчулити. Бал розпочали найкрасивіші дебютанти університету: містери та міс факультетів СНУ. Гості насолоджувалися милозвучними Благодійна імпреза каву забезпечили торгові марки Луцька, які були благодійними партнерами вечора. Виручені кошти з бладійного балу у сумі 9506 гривень будуть передані на закупівлю медичного обладнання для діагностики діток з вадами зору у Волинську обласну дитячу лікарню. Радісною новиною на благодійному вечорі поділився з гостями шоумен Сергій Скулинець, який повідомив, що відомий пластичний хірург Ростислав Валіхновський також з приємністю долучився до благодійної акції «Серце до серця», і він готовий прооперувати дитину, яка терміново потребує допомоги. Організатори події висловлюють вдячність партнерам, волонтерам та всім, хто долучився до благодійної акції. «Ми робимо потрібну справу, адже лікарні прогнозують, що на Волині до 2020 року завдяки закупівлі запланованого обладнання зможемо вирішити проблеми зору дітей Волинської області» – говорить головний координатор благодійного фонду «Серце до серця» у Волинській області Наталія Савчук. Подія 36

Навесні відбулася урочиста церемонія нагородження переможців і лауреатів загальнонаціональної програми «Людина року 2016», а також володарів міжнародних та спеціальних премій програми. Цього разу церемонія вперше пройшла в залі Національної опери України – істинному храмі духовності. Це цілком співвідноситься з основними принципами самої програми, що сповідує загальнолюдські цінності і відрізняється високим рівнем культури. А її соціальна значимість має своє пояснення: якщо людина здатна домагатися таких вражаючих результатів, то колективної енергії суспільства підкориться навіть неможливе. Ця віра в свою націю, її майбутнє домінувала і на двадцять першій урочистій церемонії вшанування переможців в 17 професійних номінаціях. Українському суспільству були представлені і ті, хто відчутно підтримує Україну в її прагненнях до «Людина року-2016»: вектор майбутнього незалежності й цілісності. ... Змінюються часи, епохи, змінюються соціальні та політичні орієнтири, але головною рушійною силою відновлення і прогресу як і раніше залишається Людина. Цей беззаперечний постулат ще раз було підтверджено фінальною церемонією загальнонаціональної програми «Людина року 2016». Володарями міжнародних і спеціальних премій програми «Людина року-2016» стали: Марюс ЯНУКОНІС – Надзвичайний і Повноважний Посол Литовської республіки в Україні – Міжнародна премія в галузі дипломатії Лі ЦЗІНЬЮАНЬ – Голова правління Корпорації «Тяньши» – Міжнародна премія в галузі розвитку міжнародних економічних відносин Фаррух ЗАКІРОВ – видатний співак та композитор – Міжнародна премія «За укріплення культурних контактів і духовне зближення народів» Василь Попадюк Лі Цзуньмінь Олег Верняєв Усама Кафа Андрій Панков Марюс Януконіс Фаррух Закіров Олег Панюта Михайло Лизанець Ірина Мірошник Віталій Ільченко Вадим Мороховський Подія 38

Василь ПОПАДЮК – заслужений артист України – «Міжнародна премія «За видатний вклад в розвиток культури і мистецтва України» Зоряна КУШПЛЕР – відома оперна співачка, солістка Віденської опери – Міжнародна премія в галузі культури та мистецтва Ігор ПОКЛАД – народний артист України – Спеціальна премія ім.Михайла Вороніна «За високий стиль життя» ЖК «Нова Англія» – забудовник – компанія Royal House – Спеціальна премія «Енергоефективна Україна» Олег БАЗИЛЕВИЧ – Спеціальная премія «За видатні заслуги перед вітчизняним спортом і наукою». Володарі премій «Людина року-2016» в національних номінаціях стали: «Міський голова року»: Андрій ПАНКОВ – Міський голова м. Краматорська «Промисловець року»: Ірина МІРОШНИК – Голова правління ПАТ «Укрпластик» «Підприємець року»: Борис СИНЮК – Директор ТОВ «Карпатигаз» «Менеджер року»: Михайло ЛИЗАНЕЦЬ – Співзасновник Moneyveo.ua «Фінансист року»: Вадим МОРОХОВСЬКИЙ – Голова Правління ПАТ «Банк Восток» «Аграрій року»: Віталій ІЛЬЧЕНКО – Генеральний директор «Компанії «Укравіт» «Житловий комплекс року»: ЖК «Лісовий квартал» – Директор ТОВ «Альянс Новобуд» Сергій Караванський «Лідер логістичної галузі року»: Група компаній «ПРАЙМ» – Генеральний директор Дмитро Льоушкін «Лідер ресторанного бізнесу року»: Усама КАФА – засновник, президент ресторанної компанії L’KAFA Group «Лідер туристичної галузі року»: туристичний оператор IdrisKa Tour, Президент компанії – Ідріс Казімі «Лідер цифрової галузі року»: Компанія INNOVECS – Cпівзасновник та генеральний директор Олександр Луцький «Телевізійний журналіст року»: Олег ПАНЮТА Телеканал «Україна» «Інформаційно-новинний телеканал року»: Телеканал NewsOne – Директор Олена Рудик «Інтернет-медіа року»: Інтернет–видання «Обозреватель» – Шеф-редактор Орест Сохар «Митець року»: Анатолій СОЛОВ’ЯНЕНКО – народний артист України, головний режисер Національного академічного театру опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка «Спортсмен року»: Олег ВЕРНЯЄВ – Олімпійський чемпіон 2016 р. зі спортивної гімнастики Нова генерація року»: Ірина МАРЧУК – Дизайнер, засновник будинку моди «Ірина Марчук Дмитро Гордон Ідріс Казімі Руслана Грабко Зоряна Кушплер Олександр Луцький Ірина Марчук Дмитро Льоушкін Орест Сохар Анатолій Солов’яненко Сергій Караванський Борис Синюк

На ювілейну церемонію завітали державні діячі та політики, дипломати, закордонні гості, діячі культури і мистецтва зі світовим ім’ям. На червоній доріжці ми зустріли генерального директора загальнонаціональної програми «Людина року України» Аркадія Райцина, ведучих церемонії «Людина року» Григорія Решетніка та Юрія Горбунова зі співачкою та телеведучою Ольгою Цибульською, композитора Олександра Злотника, оперну діву Олену Гончарук, співака Павла Зіброва, співачку Ольгу Горбачову, лауреата Національної опери України Володимира Гришка, співачку Наталку Валевську, модельєр-дизайнера Діану Дорожкіну, подружжя дизайнерів В’ячеслава та Ірину Дюденків, редактора «1+1» Ярослава Стеня, помічницю-консультанта народного депутата Володимира Парасюка Ольгу Кревську, засновницю першого в Україні монобрендового бутіка «Cesare Paciotti Home» і засновницю благодійного фонду «Місія S.O.S» Наталію Ткаченко-Ритвіну, телеведучу Габріелу Масангу, пластичних хірургів Тетяну Зубанову та Дмитра Слоссера. 40

L

«Краса врятує світ»! Cаме під таким гаслом 22 квітня пройшов конкурс «Міс Волинь-2017». Епіцентр розкоші, грації та моди - ось як можна охарактеризувати дану подію. 13 красунь взяли участь у конкурсі, організатором якого є модельне агентство «MZM Models». До складу журі ввійшли поважні представники: хресний батько модельного клубу Марини Занюк та головний редактор газети «Вісник і Ко» Євген Хотимчук, головний редактор журналу «PEOPLE UA» Олена Бекеша, телеведуча Наталка Войтович, ведучий агенцїї святкових подій «Be Happy» Володимир Матіюк та власник клубу «BENGALE» Юрій Третьяков. Перший вихід познайомив ближче з кожною учасницею. Під час нього дівчата демонстрували одяг від стильного українського Будинку моди KUMA, а гості мали можливість почути короткі оповіді дівчат про їхні мрії та плани на майбутнє. Другий вихід хоч і пройшов дуже швидко, але залишив по-справжньому гарячі емоції, адже мова йде про традиційний конкурс краси - вихід у купальниках. На кінець дівчата дефілювали у дивовижних сукнях від Анни Дідух, яка презентувала персональну етноколекцію суконь «Квітуча країна». Після довгоочікуваних підрахунків результатів усіх членів журі виявилося, що лише один бал розділив перше та друге місце. Титул «Міс Волинь-2017» отримала чарівна Людмила Ковальчук. «Віце-міс» стала Оксана Яіцька. «Міс глядацьких симпатій» чарівною посмішкою завоювала Дарина Забокрицька. Атмосферу свята створював талановитий музичний гурт «Пластилін». Подія відбулася на висо- кому рівні, гості отримали позитивні емоції. Бажаємо нашій красуні удачі та перемоги на «Міс Україна-2017», і, звісно, підкорити світ своєю грацією. Міс Волинь-2017 Подія 42

ЛЮДИ РОКУ ВОЛИНІ 2017 ХТО ВОНИ? 2017 5 ювілейна премія на фото: переможці минулих років

Поради успішних Перші зароблені гроші – це маленька перемога. Безперечно, цікаво повернутися у моменти, які закарбовуються у нашій пам’яті і мають приємний присмак незалежності. Завжди хочеться отримати за свою роботу винагороду. Коли купуєш щось за «кровно зароблені» – це чудове відчуття. Наші успішні People розповіли про свій старт, поділилися порадами та частинкою секрету свого успіху. Ліля Кревська, громадський діяч, голова Іваничівської районної адміністрації 3 фактори успіху: праця, сила волі + характер, везіння. Риса характеру успішної людини: доброчинність. Справа, яка принесла перший заробіток: колядувала з друзями. На ці гроші купила мамі і бабці парфуми dzintars. Михайло Гарщаль, підприємець 3 фактори успіху: постав мету, будь переконаний в тому, що робиш правильно, ніколи не здавайся. Риса характеру успішної людини: рівновага. Справа, яка принесла перший заробіток: посівав, як і багато інших дітей, під час різдвяних свят. Насправді офіційно перші гроші заробив в 17 років, коли після закінчення школи попросився підсобником на будівництво газової заправки. Тоді я за місяць заробив 100 гривень. За ці гроші зміг купити собі зошити для навчання та папку. Це був 1998 рік. Наталія Толмачова, заступник редактора газети 3 фактори успіху: 1) Не треба ставити собі межі можливого. Ми тратимо силу-силенну енергії на подолання внутрішніх бар’єрів та заборон. 2) Робити те, що подобається, те, від чого горять очі, те, що сниться ночами. Це абсолютно не значить, що буде легко, але це збільшує вірогідність успіху в сотню раз. 3) Розуміти, що головне в житті, – не ота далека ціль, а кожен крок, який веде до цілі. І саме ці кроки є нашим життям. І проживати їх треба на повну! Риса характеру успішної людини: завжди вставати на один раз більше, чим падаєш. Справа, яка принесла перший заробіток: перші гроші заробила в селі на колгоспному току – просушувала зерно. До цих пір згадую ту роботу із задоволенням: величезні гори золотистого зерна, в якому ти можеш безкарно борсатись і гребтись здоровою лопатою, пилюка, що стоїть стовпом і сяє в сонячному світлі, і чесна доросла втома, якою хизуєшся перед меншими братами та сестрами: я ж з роботи повернулась! На зароблені тоді гроші купила собі перші джинси. Богдан Ульчак, адвокат 3 фактори успіху: фактор один - якщо є Божа воля, щоб ти був успішний - будеш Риса характеру успішної людини: цілеспрямованість, важка праця, порядність. Справа, яка принесла перший заробіток: продав огірки, вирощені у теплиці. Витратив на спортивний костюм. Руслана Волох, власниця бутіку краси та здоров’я 3 фактори успіху: ціль, взаємини з людьми, фінансова незалежність. Риса характеру успішної людини: впевненість у своїх діях. Справа, яка принесла перший заробіток: збирала полуницю і допомогла бабусі продати її на ринку. Сергій Бохонко, директор приватного підприємства 3 фактори успіху: 1) Цілеспрямованість 2) Наявність наставника 3) Постійне тренування. Риса характеру успішної людини: готовність діяти. Справа, яка принесла перший заробіток: працював підсобним робітником у будівельній бригаді. Витратив на оплату навчання. 44

Опа-опа, це Європа! Умови безвізового режиму Безвізовий режим став, безумовно, найбільш обговорюваною темою цього сезону. Ми довго до цього йшли і моментами зневірювалися у тому, що безвіз стане реаль- ним. Незважаючи на це, 17 травня 2017 року у будинку Європарламенту у Фран- ції було підписано фінальний документ про безвізовий режим для України, а з 11 червня рішення набуло чинності. Проте чи все так легко, як здається? Розгляньмо основні вимоги безвізового режиму. Першим і основним документом є біометричний паспорт, без якого ви не зможете скористатися безвізовим режимом. Крім того, ви маєте мати документи, які зокрема, підтверджують мету візиту та намір повернутися в Україну. Серед них: бронювання готелю, лист із запрошенням від родича або іншої приватної особи, яка легально проживає у країні ЄС, зворотний квиток, виписка з банку про достатню кількість грошей на рахунку, поліс медичного страхування, поліс страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу (у разі подорожі автомобілем). До речі, діє дуже зручний онлайн-сервіс www.dpsu.gov.ua/ua/map, який відслідковує черги на кордоні. Це, безумовно, полегшить планування вашої поїздки, збереже дорогоцінний час та надасть можливість обрати оптимальні маршрути. Економіка 46

Отже, якою повинна бути сума коштів для перебування за кордоном? Найменші вимоги в Угорщині – близько 3,2 євро на день, тоді як у Іспанії найбільші – 71 євро в день, а при собі мати мінімум 637 євро. Втім, якщо їхати до Бельгії і зупинитися в готелі, то потрібно розраховувати на 95 євро в день. Однак у разі поїздки до конкретних людей необхідна сума значно нижча – 45 євро в день. Норвегія – 500 норвезьких крон, тобто 1580 грн; Фінляндія – 30 євро в день (880 грн); Швеція – 47 євро в день (1370 грн); Естонія – 86 євро в день (2,5 тис. грн); Латвія – 14 євро на день (400 грн); Литва – 40 євро в день (1100 грн); Нідерланди – 34 євро (1000 грн); Польща – 300 злотих (2 тис. грн) перебування до трьох днів, 100 польських злотих (800 грн), якщо перебування більше 3 днів; Німеччина – 45 євро в день (1300 грн); Бельгія – 45 євро (1300 грн) – іноземці, які зупинилися у приватних осіб. 95 євро (2,8 тис. грн) – іноземці, які зупинилися в готелі; Люксембург – мінімальна сума коштів визначається індивідуально; Чехія – 40 євро (1100 грн) в день до 30 днів; Словаччина – 56 євро в день (1600 грн); Франція – 32,50 євро (1000 грн) – особи, які мають підтвердження наявності житла. 120 євро (3500 грн) – особи, які не можуть підтвердити наявність житла; Швейцарія – 91 євро (2600 грн), 27 євро (780 грн) – для студентів; Ліхтенштейн – 91 євро (2600 грн), 27 євро (780 грн) – для студентів; Австрія – на індивідуальній основі; Словенія – 70 євро (2 тис. грн), 35 євро (1 тис. грн) для неповнолітніх у супроводі батьків; Угорщина – 3 євро (90 грн); Італія – 269,60 євро (7,8 тис. грн) на одну людину на строк до 5 днів, для груп туристів менше; Іспанія – 71 євро (2 тис. грн); Португалія – потрібно мати при собі суму в 75 євро (2,2 тис. грн), а також суму з розрахунку 40 євро (1100 грн) в день перебування; Мальта – 48 євро в день (1400 грн); Греція – 50 євро (1400 грн) в день, мінімум 300 євро (8,7 тис. грн) на 5 днів. Терміни перебування за кордоном є обмеженими, але досить лояльними. Ви маєте право перебувати у країнах Євросоюзу не довше як 90 днів протягом кожного 180-денного періоду. Тобто, фактично за півроку ви можете перебувати 3 місяці за кордоном. При цьому кількість виїздів не обмежена. Якщо ви їдете із ціллю працювати чи на навчання, термін якого перевищує 90 днів, ви все ж таки зобов’язані оформлювати спеціальну довгострокову візу. Така ж ситуація, якщо хочете подовжити термін перебування у країнах Євросоюзу. Вам можуть відмовити у виїзді за кордон, якщо якийсь із вищезгаданих документів відсутній або ви перебуваєте у списку осіб, яким раніше було заборонено в’їзд. До речі, якщо у вас закордонний паспорт старого зразка і дійсна віза, то ви маєте право в’їжджати на територію ЄС після введення безвізового режиму до часу закінчення терміну візи. А далі - мерщій у державну міграційну службу, аби зробити біометричний паспорт. Вартість біометричного паспорту залежить від терміновості його виготовлення.У разі оформлення протягом 20 робочих днів сума адміністративного збору складає 557 грн. 32 коп. У разі термінового (протягом 7 робочих днів) оформлення, сума адміністративного збору складає 810 грн. 32 коп. Важливо пам’ятати, що термін дії біометричного паспорту для громадян віком до 16 років – 4 роки, для громадян віком понад 16 років – 10 років з дати видачі. Загалом, принаймні можна не турбуватися про довгі черги, які ми змушені були вистояти задля отримання бажаної візи. І, звичайно, приємно, що двері Європи для нас відтепер відкриті, хоч і з певними умовами. Сподіваємося, безвізовий режим стане початком приємних змін у житті українців. 48

ІНЬ-ЯНЬ, АБО ЯК ОБРАТИ СУПУТНИКА ЖИТТЯ Як обрати супутника життя? Де знайти людину, про яку мрієш? Почни із себе – і вона прийде сама у твоє життя! Розберемось: із чого ж почати? Як створити гармонійні та здорові стосунки і мудро обрати супутника на все життя? Кожній леді варто пам’ятати ці прості та надзвичайно важливі істини: Істина 1: Жінка – це життєрадісна муза, «кайфушниця»! Будь СОБОЮ! Щаслива жінка – це та, яка створює яскраві позитивні емоції та наповнює своїм настроєм свого коханого та усіх навколо! Головне покликання жінки, закладене на генетичному рівні ще з часів першообщинного ладу,– створення домашнього затишку та психологічного комфорту в сім’ї. Тоді, коли чоловік приходив із тяжкого полювання на мамонтів, йому потрібно було психологічно відпочивати. Сьогодні «полювання на мамонтів» трансформувалось у полювання на УСПІХ та фінансову реалізованість. Тож після важкого робочого дня чоловік потребує гармонійності та психоемоційного комфорту, адже він повернувся «додому» у свою фортецю, до своєї ЛЕДІ. Істина 2: Будь розумна – РОЗВИВАЙСЯ! Ти-Королева! Пам’ятай, оточуючі люблять і поважають тоді, коли ти сама себе поважаєш! Чоловік особливо відчуває твій внутрішній емоційний стан! Якщо ти мрієш про короля, то стань королевою! Насолоджуйся та вдосконалюй своє тіло, доглядай за волоссям, шкірою обличчя, нігтями, веди активний та здоровий спосіб життя. Створи свій унікальний стиль одягу та притримуйся своєї концепції, навчись поєднувати стилі та кольори, гармонізуй усе навколо себе, слідкуй за мовленням і жестами, поставою, подивись на себе зі сторони та зроби так, щоб твій вигляд був розкішним. Чоловік підсвідомо шукає найкращу самку для продовження свого роду! Будь НАЙКРАЩОЮ! Чоловіки люблять очима – тримай свій шарм та сідниці в тонусі! Істина 3: Головне ЧУТИ свого коханого! Вчись розуміти коханого! Вчись щодня розуміти чоловіка. Інколи йому потрібна твоя похвала, інколи - просто насолодитись тишею разом, а інколи - допомогти йому самому знайти правильне рішення. Часто чоловік просто не знає, як делікатно висловити свій стан, своє незадоволення чи обурення, аби не образити свою супутницю, тому він просто змовчує та довго терпить, але в кінці кінців може терпець урватись! Тому важливо прислухатись до його прохань, претензій та нарешті зрозуміти, через що у сім’ї починається конфлікт. Чуйте, реагуйте та розумійте свого чоловіка, адже саме у такий спосіб чоловік бачить вашу любов, адже ви робите для нього те, що йому важливо! Визнач Свої та Його мови кохання та комунікуйте найважливішими для вас мовами – так відчуватимете один одного краще. Тому, дорога моя Королево, пам’ятай: буде задоволений чоловік – будеш щаслива ТИ. Він у відповідь надихнеться і зробить те, про що ти мрієш! Істина 4: Будь Жінкою! Люби себе! Знай собі ціну! УЧИСЬ НОВОМУ та ВДОСКОНАЛЮЙСЯ ЩОДНЯ! Чоловік пишається тим, що у нього розумна та мудра жінка. А якщо з нею можна обговорити якісь важливі для нього теми, і у процесі брейнстормінгу йому прийде крута ідея щодо вирішення конкретного завдання – так взагалі – ТИ НАЙКРАЩА У СВІТІ! Подумай, якого чоловіка ти би хотіла мати, які інтереси у нього – і тоді розвивайся у цьому напрямку: здоров’я, економіка, мистецтво, мотиваційна література, тощо. Чоловіку для реалізації себе потрібно розвиватись, а жінка, з якою буде цікаво поспілкуватись на будь-які теми, – це жінка, яка розвивається та дивиться на питання під своїм особливим ракурсом та бачить ситуацію по-іншому. Так й інші рішення приходять у голову чоловіку, і він ПЕРЕМАГАЄ – це та ЄДИНА, про яку насправді мріє кожен чоловік! Відносини 50