Козаки – характерники.
Факти та легенди
А чи знали ви, що…________________________________
Історія України – це тисячі цікавих фактів, видатних постатей і подій, які захоплюють
увесь світ. Козацтво- унікальне явище нашої історії. А серед козаків таємницями і легендами
оповиті згадки про козаків- характерників. Їх у народі ще називали козаками-
химородниками, козаками-галдовниками або козаками-заморочниками. Вони
були віщунами та чаклунами на Запорозькій Січі. Займалися яснобаченням, лікуванням
поранених козаків, їх психофізичною підготовкою.
Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо
побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва.
Походження терміну______________________________
Найпопулярніша версія – співставлення зі словом «характер». Людина, яка мала велику
силу волі, незламну вдачу, викликала повагу оточуючих, сприймалась як особлива. Якщо
вона ще й була грамотною (історики стверджують, що деякі козаки Запорозької Січі знали до
дванадцяти мов), просте населення казало, що це чаклун, «галдовник». Прикладом є одна з
легенд про писаря Поповича: «знав він все наперед (передбачував майбутнє), бо читав це в
книжці, яку носив із собою».
Менше відомий варіант, в якому характерництво пов’язують з давніми аріями та
санскритом. Вчені вказують на корінь «хара», що перекладається як «божественна енергія».
Звідси виводять: «той, хто володіє божественною енергією».
Реальність чи міфи________________________________
Чи дає це підставу стверджувати, що легенди про надлюдські здібності деяких
запорожців – правда? Так вважають відомі історики Д.Яворницький та П.Куліш.
На їхню думку, козаки-характерники вміли робити наступні речі:
• ухилятися від куль та брати розпечені ядра голими руками;
• перекидатися на вовків;
• наводити ману та сон на людей;
• бачити на велику відстань навколо себе;
• провіщати майбутнє;
• бути довго під водою і виходити з неї сухими;
• без ключів відкривати замки.
Історик Д. Яворницький зокрема описував характерників як таких, «котрих ні вода, ні
шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали.
Такі „характерники“ могли відмикати замки без ключів, плавати човном
по підлозі, як по морських хвилях, переправлятися через ріки на повстині чи
рогожі, брати голими руками розпечені ядра, бачити на кілька верстов
навколо себе за допомогою особливих „верцадел“, жити на дні ріки, залазити
й вилазити з міцно зав'язаних чи навіть зашитих мішків, „перекидатися“ на
котів, перетворювати людей на кущі, вершників на птахів, залазити у
звичайне відро й пливти в ньому під водою сотні і тисячі верстов».
Смерті не боялись_________________________________
Хто не бачив популярний фільм «Матриця»! Особливо ефектна сцена, де Нео помахом
руки зупиняє зливу куль. Фантастика? Але в багатьох легендах йде мова саме про це. У народі
розповідають, що характерники у бою стояли прямо, бо кулі їх не брали. Позбирають на землі
ті, що впали, та стріляють ними у відповідь. (Про це написав Яворницький у 1888 році). А ще
ховали їх за пазуху – на щастя.
Подібні свідчення є у поважних вчених. Папроцький, польський історик, переповідаючи
похід 1583 року Самійла Зборовського, каже, що гетьман хотів покарати одного запорожця.
Його товариші не допустили цього, мотивувавши тим, що побратим вміє кулі ворогів
замовляти. На схожі випадки посилається Мартін Бєльський (Ясси, 1577 рік, битва Івана
Підкови).
Ще одна з найцікавіших здібностей, якою володіли козаки-характерники – обертання на
вовків. Про цю властивість найпершими є згадки у Геродота. В книзі «Мельпомена» він
описує скіфські племена, серед яких були нерви – вовкулаки. Пантелеймон Куліш взагалі
прямо вказує, що «навчилися ваші предки від хижаків поганих».
Це відображено у багатьох легендах. Збереглося переповідання про Матвія Шутя, який
перевіз через річку вовка, а той три роки потому прийшов у вигляді чоловіка, щоб
подякувати. Шануючи козацькі звичаї, характерники на добро відповідали добром.
Великі чаклуни___________________________________
Також козаки-характерники вміли наводити на людей ману. Коли під Хортицею
зустрілося військо російського царя з турками, явився один запорожець. Він спіймав голими
руками ядро і зробив так, що вороги самі перебили один одного. Інше оповідання каже, що
коли запорожців заскочили у полі поляки і поскакали, щоб порубати їх, то побачили тільки
дубовий гайок.
Церква прискіпливо ставилася до «заморочників», забороняла ховати їх за
християнським звичаєм, бо «в них біс вселився». За легендою, характерників «ніколи не
ховали попи, а ховали їх запорожці по-своєму». Також вірили, що характерника можна було
вбити лише срібною кулею в серце — тому вони нерідко першими йшли в бій.
Як розповідають легенди, декотрим характерникам після смерті забивали в груди кілок,
щоб вони не вставали. Однак найпоширенішим похованням характерників було поховання
лицем донизу. Як стверджує історик С. Бессонова, таким чином хоронили «небезпечних
людей-чаклунів, тобто осіб, чиє посмертне відродження було небажаним. Для того їх
обертали обличчям вниз, щоб сонце не торкнулось їх своїм животворним промінням». Одне
з таких поховань козака-характерника було розкопано в 1936 році біля села Архангельське
Ясинуватського району Донецької області. Козак лежав у дубовій труні, зробленій без
жодного цвяха, лицем донизу; одягнений був в червоні шаровари і синій жупан, підперезаний
зеленим поясом, а за поясом мав пляшку горілки, запечатану сургучем.
Офіційна церква звинувачувала характерників у чаклунстві.
Знищити галдовника можна було лише срібною кулею. Така доля спіткала Івана
Золотаренка. В «Історії русів» розказується, що вбив його у місті Старий Бихов католицький
органіст. Куля всередині містила дорогоцінний метал, зробили її з церковної чаші.
Історичні постаті_________________________________
Вчені вважають, що деякі кошові та гетьмани – характерники України.
Ними є:
• отаман Северин Наливайко;
• фастівський полковник Семен Палій;
• сподвижник Богдана Хмельницького та герой Корсунської битви Максим Кривоніс;
• Іван Богун, який міг вийти з невеликим загоном проти цілого війська;
• кошовий Григорій Сагайдачний, «який виходив з води сухим, куль уникав»;
• Іван Нечай, для якого поляки тримали заряджену срібним ґудзиком рушницю.
Казали в народі, що також Іван Сірко великий характерник. Його прізвище походить
від «сірий», має вовчу етимологію. Вороги боялись отамана, називали «урус шайтан».
Бойова система козаків-характерників дійшла до нас у вигляді бойових танців – гопака,
метелиці, козачка.
Героїчна Чорнобаївка: місце, заговорене козацькими
характерниками
Сучасні події дехто теж пов’язує з козацькими легендами. Чорнобаївку вже називають
українським бермудським трикутником. І образно – у зв’язку із багаторазовим «зникненням»
руських літаків, і буквально: у місті дійсно є трикутник, який здавна наділяють потужною
силою. Пов’язаний він із козацьким загоном запорізького отамана Петра Чорнобая.
Насправді його звали Чорнобров, слава про його звитяги дійшла і до татар, і до турків – вони
й кликали його Чорним баєм (володарем), а козаки спростили до Чорнобая.
Наприкінці XVII ст. очолюваний ним загін став на нижній течії Дніпра (майже там, де
нинішня Чорнобаївка), щоб перехоплювати татарські орди. Збудував із козаками три кам’яні
фортеці: Чорнобаївську, Гусаківську і Степанівську. В умовному центрі цього «трикутника»
спорудили церкву Пресвятої Покрови і нещадно били загарбників. За переказами, 150
чорнобаївських козаків перемогли навіть тисячну армію бусурман. Після бою вони
символічно окроплювали місцеву річку ворожою кров‘ю, а в цей час святий отець з церкви
Покрови читав захисні молитви.
З того часу Чорнобаївка вважалася «заговореним» і непереможним місцем.
Говорять, що все піддається поясненню. Сміливий козак – от і викликав страх. Вмів
гарно маскуватися – ставав невидимим. Але питання не зникає. Хто такі козаки-
характерники – міфічні істоти чи реальні особи? Мабуть кожен вирішує на власний розсуд.
За матеріалами інтернет-публікацій
Упорядник: Л. П. Коноваленко