DVAC'2025 Vol. 2

Останні роки спостерігається інтенсивне зростання наукових праць,присвячених цифровим методам збереження культурної спадщини. Значначастина досліджень зосереджена на застосуванні віртуальних музеїв,3D-моделювання та цифрових архівів для документування традиційнихвізерунків, технік і ремісничих практик.Сучасні дослідження вказують на те, що використання ШІ у сфері культуриможе мати як позитивний ефект (підвищення доступності, оцифруванняспадщини, збереження технік), так і негативні наслідки (спрощення абоспотворення культурних кодів). Дослідники підкреслюють важливістькультурно-чутливого дизайну, де локальні громади зберігають контроль надзмістом і способами використання традиційних мотивів.1. Технічні можливості ШІ у етнодизайніШтучний інтелект відкриває безпрецедентні можливості для аналізу тагенерації етнічних орнаментів. Завдяки глибинним нейронним мережамз’являється можливість:- аналізувати велику кількість візерунків та визначати закономірності, яківажко виявити самостійно, без автоматизації;- відтворювати структурні особливості традиційних орнаментів;- адаптувати кольорові схеми, стилі та композиції під сучасні дизайнерськіпотреби;- створювати нові варіанти на основі поєднання традиційних елементів зсучасними формами.Генеративні моделі дозволяють формувати тисячі варіацій одного мотиву, щозначно прискорює творчий процес. Крім того, технології обробки зображеньдають змогу відновлювати пошкоджені архівні матеріали, підвищувати їхнюякість та інтегрувати у сучасні дизайн-проєкти.2. Автоматизована реконструкція традиційних технікСучасні алгоритми машинного навчання здатні аналізувати структурувишивки, ткацтва, керамічних розписів та інших видів декоративно-ужитковогомистецтва. Це дозволяє:- автоматично розпізнавати техніки виконання;- виділяти унікальні візуальні риси кожної традиції;- створювати цифрові каталоги із точними параметрами технік;- формувати рекомендації щодо поєднання елементів у нових виробах.Таким чином, ШІ виступає інструментом «цифрового етнографа», фіксуючита структуруючи знання, які раніше передавалися виключно у межах родовихабо майстерних традицій.3. Взаємодія ШІ та дизайнерської інтерпретаціїШІ може виконувати роль інтелектуального партнера — генерувати варіанти,пропонувати нові форми, аналізувати композицію та гармонію кольорів. Однакключовою залишається роль дизайнера, який:| 101 |

- надає культурну інтерпретацію;- обирає ті мотиви, що відповідають контексту;- контролює символічне значення елементів.Важливо, що ШІ не повинен сприйматися як автономний творець, аджебудь-яка етнокультурна традиція вимагає людського розуміння, емпатії тавідповідальності.4. Етичні викликиЗастосування ШІ у етнодизайні піднімає низку важливих питань:- чи має право алгоритм генерувати елементи, що належать до сакральних чиритуальних традицій?- хто володіє правами на створені зображення?- чи може використання ШІ призвести до комерціалізації без участі носіївкультури?Ці питання вимагають створення чіткої правової та етичної рамки, щопередбачає захист інтелектуальних прав громад, прозорість процесів таузгодження способів використання культурних мотивів.Результати та обговорення. Застосування ШІ у сфері етнодизайнудемонструє значний потенціал: від збереження спадщини до створення новихформ творчості. Проте ефективність залежить від балансу між технологіями такультурними цінностями. Якщо ШІ використовується без урахування контексту,існує загроза втрати автентичності.З іншого боку, при правильному підході технології можуть посилитикультурну стійкість, зробити традиції більш доступними, сприятиміжкультурному діалогу та розвивати сучасне мистецтво.Висновки. Штучний інтелект є потужним інструментом осмислення тарозвитку етнокультурних традицій, однак ефективність його застосуваннябезпосередньо залежить від активного залучення локальних спільнот ізбереження культурного контексту. У цьому процесі важливо формувати чіткіетичні та правові механізми співпраці, які забезпечуватимуть відповідальневикористання технологій і повагу до культурної спадщини. Синергіятрадиційних знань та інноваційних підходів відкриває нові горизонти длядизайну й культурної творчості, сприяючи появі сучасних форм вираження, щоґрунтуються на глибинних культурних сенсах.Літературні джерела1. Deng, M. (2023). AI-driven innovation in ethnic clothing design.2. Blackwell, A. F. (2021). Ethnographic artificial intelligence.3. Münster, S., et al. (2024). Artificial intelligence for digital heritage innovation.4. UNESCO. (2024–2025). Reports on AI and culture. UNESCO.| 102 |

DOI : 10.5281/zenodo.17933511ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГОПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІЗАСОБАМИ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВАЛіттіх Маргарита11 здобувачка,Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна,[email protected]Анотація. Роботу присвячено комплексному аналізу психологічнихмеханізмів формування творчого потенціалу особистості засобамивізуального мистецтва. Розглянуто взаємодію перцептивно-образнихпроцесів, емоційно-вольових ресурсів та мотиваційно-цінніснихструктур, що забезпечують перехід від репродуктивної допродуктивно-інноваційної діяльності. Окрему увагу приділено роліемоційної активації, когнітивної гнучкості, дивергентного мислення тарефлексивних механізмів у художній творчості. Показано значеннясоціально-комунікативного середовища й психологічної безпеки длястановлення індивідуального творчого стилю. На основі сучаснихтеорій та емпіричних досліджень узагальнено ключові чинники, щозумовлюють розвиток творчого потенціалу в контексті візуальноїмистецької діяльності.Ключові слова: творчий потенціал, візуальне мистецтво, образнемислення, емоційна активація, рефлексія.Вступ. Формування творчого потенціалу особистості у контексті візуальногомистецтва є багаторівневим психічним процесом, що охоплює структурнікомпоненти пізнавальної, емоційно-вольової та мотиваційно-ціннісної сфер,інтегруючись у стійку індивідуальну систему продуктивної діяльності.Візуальне мистецтво (завдяки своїй семіотичній природі, полісенсорності тависокій проектувальній здатності) виступає специфічним психотехнічнимсередовищем, у якому одночасно стимулюються механізми уяви, емоційногорезонування, когнітивної гнучкості, дивергентності мислення та суб’єктивноїрефлексії. Психологічні дослідження засвідчують, що розвиток творчогопотенціалу відбувається через інтеріоризацію художнього досвіду та засвоєнняопераційно-процесуальних механізмів, які забезпечують здатність особистості| 103 |

переходити від репродуктивних форм діяльності до продуктивно-інноваційних(Arnheim, 1969).Огляд літератури. Огляд сучасних наукових джерел засвідчує, щоформування творчого потенціалу особистості засобами візуального мистецтварозглядається у міждисциплінарних підходах, що інтегрують когнітивнупсихологію, естетичну теорію, арт-педагогіку та нейронауку. У роботах Дж.Гілфорда, М. Ранко та Е. Торренса підкреслюється значення дивергентногомислення та когнітивної гнучкості як базових передумов розвитку творчості(Guilford, 1967; Runco, 2007; Torrance, 1974), тоді як дослідження Р. Арнхейма,Р. Солсо та С. Коссліна описують механізми образного мислення, перцептивноїорганізації та візуальної репрезентації у художній діяльності (Arnheim, 1974;Solso, 1994; Kosslyn, 1994). Нейропсихологічні праці А. Дамазіо, Дж. Зейдла тапредставників сучасної аффективної нейронауки демонструють роль емоційноїактивації в оптимізації творчих процесів та стійкості уваги (Damasio, 1994;Zaidel, 2010). Педагогічні та арт-терапевтичні дослідження (В. Моляко, Е.Крамер, Ш. Мак-Ніфф) акцентують вплив художньої практики на розвитокрефлексії, саморегуляції та становлення індивідуального стилю (Kramer, 1971;McNiff, 1992). Сукупність цих джерел дозволяє розглядати візуальне мистецтвояк багатофакторний психічний модус, що одночасно активізуєперцептивно-образні, емоційні та мотиваційно-ціннісні механізми творчогорозвитку.Виклад основного матеріалу. Психологічний вплив візуального мистецтвана формування творчого потенціалу реалізується через специфічні когнітивніпроцеси. По-перше, активізується перцептивний аналіз: здатністьдиференціювати кольорові, фактурні, композиційні та просторовіхарактеристики стимулу. Така перцептивна диференціація формує когнітивнучутливість, що, за даними сучасних нейропсихологічних моделей, корелює зрівнем дивергентного мислення та здатністю створювати нестандартні варіантирозв’язання проблемної ситуації. По-друге, відбувається реконструкціяобразних структур: індивід навчається оперувати з внутрішніми візуальнимирепрезентаціями, комбінувати їх, модифікувати та трансформувати. Самеобразна трансформація забезпечує перехід від простого відтворення достворення принципово нових смислових конфігурацій (Kosslyn, 1980).Емоційно-вольовий компонент формування творчого потенціалу активуєтьсячерез афективний вплив художнього образу. Візуальне мистецтво маєвластивість викликати емоційний резонанс, який стимулює внутрішнюмотивацію до творчої роботи, підсилює особистісну рефлексію й актуалізуєлатентні емоційні стани. З психологічної точки зору, саме емоційна залученістьзабезпечує пролонгацію довільної уваги, збільшує толерантність доневизначеності та помилок, сприяє подоланню внутрішніх блоків, пов’язаних ізстрахом оцінювання та ризиком самовираження. Вольові механізми, щовключають наполегливість, здатність підтримувати продуктивний рівень| 104 |

психічних зусиль та переключати увагу між деталями, формуються поступово вумовах художньої практики й є необхідними для реалізації складних творчихзавдань (Damasio, 1999).Мотиваційно-ціннісний вимір формування творчого потенціалу черезвізуальне мистецтво пов’язаний із поступовим розвитком естетичної потреби,прагнення до самореалізації та появою внутрішньої цінності творчого процесуяк форми психічного самовираження. На ціннісному рівні мистецька діяльністьактивізує рефлексивно-смисловий компонент особистості: суб’єкт починаєусвідомлювати власні стилістичні схеми, переваги, унікальні способи баченнята інтерпретації реальності. Це приводить до формування індивідуальноготворчого стилю — інтегрального утворення, що включає постійні когнітивністратегії, емоційно-енергетичні патерни та характерні мотиваційні установки(Runco & Albert, 1990).Психологічні механізми засвоєння творчої діяльності засобами візуальногомистецтва зумовлюються також соціально-комунікативним контекстом. Спільнехудожнє середовище стимулює виникнення соціального порівняння, підсилюєрефлексію, актуалізує потребу в презентації творчого продукту та отриманнізворотного зв’язку. У міжособистісній взаємодії суб’єкт отримує можливістьінтеріоризувати моделі творчої поведінки інших, а також коригувати власніуявлення про бажаний та можливий рівень творчої продуктивності.Комунікативний аспект художньої діяльності також виконує регулятивнуфункцію: соціальне підтвердження творчих спроб зменшує рівень тривоги,сприяє формуванню впевненості у власних здібностях, що є важливимфактором для стабільного формування творчої ідентичності (Csikszentmihalyi,1996).Особливу роль у процесі розвитку творчого потенціалу відіграєрефлексивний компонент. Сам акт створення художнього образу змушуєсуб’єкта постійно аналізувати власні наміри, результати та розрив між ними.Рефлексія стає метакогнітивним механізмом, який забезпечує підвищенняусвідомленості, формування критичного аналізу власного творчого продукту таздатність вносити конструктивні корекції. Візуальна форма сприяєматеріалізації внутрішніх психічних змістів, що дозволяє людині працювати зними як з об’єктивованими структурами, роблячи рефлексію більш ефективноюта структурованою (Flavell, 1979).Розвиток творчого потенціалу засобами візуального мистецтва можливийлише за умови створення психологічно безпечного та стимулюючогосередовища. Психологічна безпека забезпечує можливість експериментуваннябез страху покарання або негативного оцінювання, що є критичним дляформування дивергентного мислення та здатності до інноваційних рішень.Стимулююче середовище включає різноманітність художніх матеріалів,варіативність завдань та свободу вибору способів самовираження. Когнітивноскладні, але доступні за рівнем діяльності художні задачі створюють| 105 |

оптимальну зону найближчого розвитку, в межах якої формується продуктивнавзаємодія між актуальними та потенційними творчими можливостями.Обговорення. Обговорення отриманих теоретичних положень дає змогуінтерпретувати формування творчого потенціалу у візуальній мистецькійдіяльності як результат нелінійної взаємодії когнітивних, емоційних ісоціально-психологічних детермінант. Ключовим є те, що жоден із компонентів— ні перцептивно-образні механізми, ні емоційно-вольові ресурси, німотиваційно-ціннісні орієнтації — не забезпечує зростання творчостіавтономно; їх ефективність проявляється лише у взаємному підсиленні. Уреальних умовах художньої практики це означає, що розвиток творчогопотенціалу є контекстуально залежним і значною мірою визначається якістюсередовища: варіативністю матеріалів, рівнем свободи експериментування,інтенсивністю соціального зворотного зв’язку та наявністю психологічноїбезпеки. Аналіз вказує також на те, що рефлексивний компонент відіграє рольрегулятора всієї системи: він забезпечує узгодження внутрішніх смислів іззовнішньою продуктивністю, даючи можливість суб’єкту адаптувати стратегіїтворчої діяльності відповідно до власних можливостей і завдань. Таким чином,творче зростання у візуальному мистецтві постає не як автоматичний наслідокнавчання техніки, а як складна динамічна система, що потребуєпсихотерапевтичної, педагогічної та когнітивної підтримки (Sawyer, 2012).Висновки. Підсумовуючи, формування творчого потенціалу особистостізасобами візуального мистецтва є комплексним, багатовимірним психологічнимпроцесом, що включає активізацію перцептивно-образних механізмів,стимуляцію емоційно-вольових ресурсів, розвиток ціннісно-мотиваційнихдиспозицій, забезпечення соціально-психологічної підтримки та формуваннярефлексивної компетентності. Усі ці компоненти функціонують у безперервнійвзаємодії, перетворюючи художню діяльність із простої технічної навички напсихологічний інструмент саморозвитку, самореалізації та відтворення творчогопотенціалу як інтегральної характеристики особистості (Sternberg, 1999).Літературні джерела1. Arnheim, R. (1969). Visual thinking. University of California Press.2. Arnheim, R. (1974). Art and visual perception: A psychology of the creative eye (Newversion). University of California Press.3. Csikszentmihalyi, M. (1996). Creativity: Flow and the psychology of discovery andinvention. HarperCollins.4. Damasio, A. (1999). The feeling of what happens: Body and emotion in the making ofconsciousness. Harcourt Brace.5. Damasio, A. R. (1994). Descartes’ Error: Emotion Reason, and the Human Brain. NewYork: Avon Books.6. Flavell, J. H. (1979). Metacognition and cognitive monitoring: A new area ofcognitive-developmental inquiry. American Psychologist, 34(10), 906-911.7. Guilford, J. P. (1967). The nature of human intelligence. McGraw-Hill.| 106 |

8. Kosslyn, S. M. (1980). Image and mind. Harvard University Press.9. Kosslyn, S. M. (1994). Image and brain: The resolution of the imagery debate. The MITPress.10. Kramer, E. (1971). Art as therapy with children. Schocken Books.11. McNiff, S. (1992). Art as medicine: Creating a therapy of the imagination. Shambhala.12. Runco, M. A. (2007). Creativity: Theories and themes: Research, development, andpractice. Elsevier Academic Press.13. Runco, M. A., & Albert, R. S. (Eds.). (1990). Theories of creativity. Sage.14. Sawyer, R. K. (2012). Explaining creativity: The science of human innovation (2nd ed.).Oxford University Press.15. Solso, R. L. (1994). Cognition and the visual arts. The MIT Press.16. Sternberg, R. J. (Ed.). (1999). Handbook of creativity. Cambridge University Press.17. Torrance, E. P. (1974). The Torrance Tests of Creative Thinking: Norms-Technical Manual.Princeton, NJ: Personal Press.18. Zaidel, D. W. (2010). Neuropsychology of art: Neurological, cognitive, and evolutionaryperspectives. Psychology Press.| 107 |

DOI : 10.5281/zenodo.17933529СУЧАСНИЙ МЕЙНСТРІМНИЙ ХОРОР ЧЕРЕЗ ПРИЗМУГЕНЕРАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙМархайчук Наталія1, Григорчук Надія21 кандидатка мистецтвознавства, доцентка, доцентка кафедри мистецтвознавства,Харківська державна академія культури, Україна2 здобувачка кафедри мистецтвознавства,Харківська державна академія культури, Україна[email protected]Анотація. Кінематограф сьогодення зазнає значних змін завдякигенеративному штучному інтелекту AI. Це відкриває нові перспективидля жанру мейнстрімних хорорів. Ефективне використання AIпотребує врахування психологічних особливостей глядача, щодозволяє втримувати відчуття напруги та страху. Стаття аналізуєпотенціал AI технологій у сучасному кіновиробництві хорорів.Ключові слова: генеративний AI, хорор, кіноіндустрія, візуальніефекти, психологія страху.Вступ. Сучасна кіноіндустрія переживає технологічну трансформацію черезвпровадження Gen AI - генеративного штучного інтелекту (Karpouzis, 2025). Упроцесі цієї трансформації з’являється можливість змінювати та оновлюватижанри, а саме мейнстрімні хорори. Раніше у їх виробництві переважалипрактичні та класичні візуальні ефекти. Поява Gen AI відкриває нові естетичніта виробничі перспективи, водночас створюючи виклики: поєднання технологіїй авторського бачення; збереження естетики й глибини у цифрову добу.Огляд літератури. У попередні періоди створення фільмів жанру хорорспиралося переважно на використання традиційних технологій ефектів (Kapur,2024). Відчуття страху в хорорі створюється завдяки комплексній взаємодіїнаративних елементів, акторської гри та аудіовізуальних прийомів. (Krysanova,2023). В той же час, психологічні особливості глядачів, такі як емпатія, потребав сенсаційних переживаннях, вік та стать, визначають сприйняття страху інапруги (Martin, 2019). Генеративні технології Gen AI дозволяють інтегруватиавторську візуальну естетику з технічними засобами, створюючи ефективніхорори навіть у малобюджетних проєктах (Zhang et al., 2025).Виклад основного матеріалу. Успіх жанрових стрічок зазвичай ґрунтується| 108 |

на синтезі індивідуальної творчої манери режисера з елементами масовоїкультури. Наприклад, студія А24 поєднує авторський підхід з мейнстрімнимкіно. Такі хорори, як Hereditary, Midsommar, The Witch, The Lighthouse,відзначаються індивідуальною візуальною естетикою й атмосферою. Класичнийпідхід A24 формує візуальну стилістику через природне освітлення,операторську роботу, практичні ефекти, локації та фактурність кадру (Kapur,2024).Генеративні технології Gen AI дають змогу створювати візуальні ефекти,анімацію, сцени, що раніше вимагали великих бюджетів. У жанровому вимірідля хорору втілення ефектів страху, занурення та напруження має особливезначення (Karpouzis, 2025). На основі психолінгвістично-семіотичного аналізувстановлено, страх у фільмах жахів формується не лише через сюжет чиакторську гру. Емоційний ефект спільно створюється візуальними таакустичними засобами через комбінацію вербальних, невербальних ікінематографічних засобів (Krysanova, 2023). Це означає, що AI-технологіїможуть підтримувати та розширити творчу палітру хорорів. Вони сприяютьстворенню тонкої атмосфери страху, одночасно роблячи колористику,освітлення, текстури, звук та композицію кадру більш доступними для проектівз невеликим бюджетом.Жанр хорору має складну психологічну природу. Глядачі розрізняються засхильністю до перегляду жахів. Такі чинники як низький рівень емпатії,підвищена потреба в сенсаційних переживаннях, індивідуальні відмінності, вік,стать суттєво впливають на те, як аудиторія сприймає страх, напругу тазадоволення від фільмів жахів (Martin, 2019). Такі психологічні особливостіважливо враховувати при використання Gen AI у хорорах аби не втратитиемоційну глибину та вплив на глядача. Сучасні генеративні AI‑системи здатнітрансформувати текстові описи у візуальні концепт‑арти та базові 3D‑моделі;дозволяють генерувати аватарів-цифрових «двійників» акторів; створюватисинтетичні сцени, комбінувати реальні й цифрові елементи кадру. Генеративнітехнології для стилізації сцени з живописними мотивами, психоделічнимиефектами та культурними референсами поєднують авторську візуальну мову зтехнічними можливостями, створюючи унікальну атмосферу хорорів (Zhang etal., 2025).Таким чином, інтеграція генеративних технологій у виробничий процес можепідтримувати авторське бачення режисера та водночас забезпечуватиефективність кіновиробництва. Водночас необхідно балансувати міжвикористанням AI та збереженням «людського дотику» в емоційній подачі:надмірна генерація контенту без уваги до психологічних особливостей аудиторіїможе зменшувати відчуття напруження та страху, що є ключовим для жанрухорору.У цьому контексті важливо, щоб художня цілісність і авторське баченнязалишались під контролем людини; AI має виступати як інструмент підтримки,| 109 |

а не як автономний «співтворець» (Karpouzis, 2025).Висновок. Генеративні технології активно використовуються у сучасномукінопроцесі, відкриваючи нові можливості для хорорів, спрощуючивиробництво та розширюючи творчий та естетичний потенціал. Водночасважливо не втратити баланс між технологією та творчістю, щоб зберегтиатмосферу страху, напруження та емоційну глибину для глядачаЛітературні джерела1. Karpouzis, K. (2025). The impact of Artificial Intelligence on the film industry. IntellectDiscover.2. Kapur, A. (2024). The art and unique storytelling of A24 horror films. Artlist Blog. URL :https://artlist.io/blog/a24-films/3. Krysanova, T. (2023). Psycholinguistic and cognitivesemiotic dimensions of constructingfear in horror films: A multimodal perspective. East European Journal ofPsycholinguistics, 10(1), 96–115. DOI : 10.29038/eejpl.2023.10.1.4. Martin, G. N. (2019). (Why) Do You Like Scary Movies? A Review of the EmpiricalResearch on Psychological Responses to Horror Films. Frontiers in Psychology, 10, 2298.DOI : 10.3389/fpsyg.2019.022985. Zhang, R., Yu, B., Min, J., Xin, Y., Wei, Z., Shi, J. N., Huang, M., Kong, X., Liu, N. L.,Jiang, S., Bahuguna, P., Chan, M., Hora, K., Yang, L., Liang, Y., Bian, R., Liu, Y., CampilloValencia, I., Morales Tredinick, P., Kozlov, I., Jiang, S., Huang, P., Chen, N., Liu, X., &Rao, A. (2025). Generative AI for film creation: A survey of recent advances. InProceedings of the IEEE/CVF Conference on Computer Vision and Pattern Recognition(CVPR) Workshops (pp. 6266–6278). URL :https://openaccess.thecvf.com/content/CVPR2025W/CVEU/html/Zhang_Generative_AI_for_Film_Creation_A_Survey_of_Recent_Advances_CVPRW_2025_paper.html| 110 |

DOI : 10.5281/zenodo.17933546ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТИЛІСТИКИУ МОНУМЕНТАЛЬНОМУ ЖИВОПИСІ УКРАЇНИМелік-Шахназарова Валерія11 аспірантка кафедри мистецтвознавства і мистецької освітиКиївська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайнуімені Михайла Бойчука, УкраїнаАнотація. У статті розглядаються культурологічні аспекти сучаснихмистецьких практик у контексті розвитку монументального живописуУкраїни. Особлива увага приділена збереженню культурноїідентичності в умовах глобалізації та інтеграції у світові мистецькітенденції , а також проблемам збереження, реставрації та модернізаціїхудожнього простору. Аналізується унікальність українськоїстилізації, що виявляється в колористиці, орнаментальній мові таособливому психологізмі образів. Показано, що сучасні мистецькіпрактики не лише продовжують традицію візантійсько-українськогомонументалізму, а й створюють новий культурний контекст, у якомупоєднуються архаїка й інновації.Ключові слова: монументальний живопис, візантійська традиція,українська стилізація, культурологія.У добу цифрової трансформації та міжкультурних комунікаціях національноїстилістика набуло нових форм, інтегрувавшись, ставши інструментомкультурної дипломатії та елементом національної ідентичності.Монументальний живопис, як носій культурної пам’яті та ідентичності відіграєважливу роль у формуванні духовного простору українського суспільства.Завдяки взаємодії архітектурної форми, композиційної структури та сакральноїсимволіки він створює візуально-комунікативний простір, який впливає насвітогляд і свідомість. Унікальність стилізаційних форм в українськомумонументальному мистецтві стали культурно-естетичною матрицею.Формування самобутньої української стилістики включає розвинену систему:- монументальної образності:- канонічні композиційні схеми;- іконну фронтальність і статичність;- символічну колористику;- естетику «сакрального декору»;- особливе трактування простору як метафізичного середовища.| 111 |

Саме тому у сучасному науковому дискурсі монументальний живописчастіше розглядається як вагома складова культурної спадщини – не лише якестетичне явище, а як соціокультурний феномен, що вимагає комплексногоосмислення. Це зумовлює потребу в оновленні теоретичних і методологічнихзасад його дослідження, з урахуванням міждисциплінарних підходів, цифровихтехнологій.У сучасних умовах трансформацій мистецьких практик, активізаціїсуспільних змін і загроз культурній спадщині постає потреба комплексногокультурологічного аналізу стилізації, систем збереження, репрезентації тацифровізації стилізаційних форм в монументальному живописі.Загроза руйнування та втрати пам’яток. Військові дії, урбаністичний тиск інедосконалість системи охорони культурної спадщини призводять допошкодження унікальних об’єктів монументального живопису.Багато пам’яток ризикують бути втраченими назавжди. Запропоновані шляхивирішення:- цифровізація для відтворення та архівації монументального живопису;- вивчення стилістичних особливостей, етапний розвиток стилізації;- модернізація освітнього процесу.Важливим вектором художньо - культурного знання є глибинне вивченняявищ української культури та мистецтва, що дозволило відкриття ранішенедоступних історичних і архівних документів, вивчення та аналіз етапногорозвитку стилістичних особливостей у монументальному мистецтві України.Сучасні культурологічні проблеми — руйнація пам’яток, складнощіреставрації, дискусії щодо модернізації сакрального мистецтва — вимагаютькомплексного підходу, що поєднує наукові, мистецькі та суспільні ресурси.Попри виклики, монументальний живопис продовжує активно розвиватися,демонструючи здатність української культури до творчого оновлення тазбереження спадкоємності. В умовах глобалізації дослідження стилізаційнихформ в монументальному живописі, як складової культурної спадщинипотребує комплексного підходу: історичного, семіотичного, етнографічного,цифрового. Це дозволить не лише зберігати, а й інтерпретувати, оживляти,передавати цю спадщину в нових форматах.Літературні джерела1. Козінчук, В. Р. (2024). Трансформація іконописної традиції в українському іконописі(Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства). Інститутпроблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України, Київ.2. Самойленко, О. Ю. (2018). Вітраж київських митців другої половини ХХ – початкуХХІ століття: типологія, художньо-стильові особливості (Дисертація на здобуттянаукового ступеня кандидата мистецтвознавства). Львівська національна академіямистецтв, Львів.3. Антонович, Є., & Черепанова, С. (2008). Українське монументально-декоративнемистецтво ХХ століття. Либідь.| 112 |

DOI : 10.5281/zenodo.17933562КУЛЬТУРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ У ДИЗАЙНІ ОДЯГУ:НАЇВНЕ МИСТЕЦТВО ЯК ДЖЕРЕЛО ВІЗУАЛЬНИХ РІШЕНЬМомот Катерина1 [0009-0000-2893-9130], Пашкевич Калина2 [0000-0001-6760-3728]1 здобувачка кафедри мистецтва та дизайну костюма,Київський національний університет технологій та дизайну, Україна[email protected] докторка технічних наук, професорка, деканка факультету дизайну,Київський національний університет технологій та дизайну, Україна[email protected]Анотація. У роботі проаналізовано літературні джерела та показаноактуальні приклади використання наївного мистецтва у сучасномудизайні одягу. Також розглядається питання актуальності наївногомистецтва на міжнародному ринку.Ключові слова: наївне мистецтво, дизайн одягу, етнодизайн,культурна ідентичність, традиційні образи.Культурна ідентичність відіграє дуже важливу роль у сучасному дизайніодягу, адже саме через візуальні елементи формується уявлення про традиції,історію та культурні цінності нації. На тлі глобалізації та складної політичноїситуації для України як ніколи важлива самоідентифікація та відчуттяприналежності, тому актуальність використання народного мистецтва зростає.Бажання самоідентифікації через одяг знаходить своє рішення в широкій базінаївного мистецтва, яке вже має готові рішення, форми, сенси. Яскравимиприкладами робіт наївного мистецтва є творчість Катерини Білокур, наприклад,її картина “Квіти на блакитному тлі” (1935) (рис. 1а), Ганни Собачко-Шостак“Святковий вечір” (1915) (рис. 1б), Марії Примаченко “Цей звір ворожить”(1983) (рис. 1в).Метою роботи є дослідження потенціалу наївного мистецтва як ресурсу длявикористання у дизайні сучасного одягу, при створенні колекцій та формуваннімодних тенденцій.Значна частина праць, яка досліджує національну ідентичність, загострюютьувагу саме на одязі і на тому, як через нього можна донести національні сенси,образи, соціальні позиції тощо. Саме одяг виступає кодом, який через візуальнумову передає традиції, історичні наративи, соціальні маркери.| 113 |

а б вРисунок 1. Приклади творів представників наївного мистецтва:а - Катерина Білокур “Квіти на блакитному тлі” (1935); б - Ганна Собачко-Шостак“Святковий вечір” (1915); в - Марія Примаченко “Цей звір ворожить” (1983)Українські дизайнери пропонують і створюють модні колекції, в якихвикористовують характерні ознаки наївного мистецтва. Бренд Gunia (Gunia,2023) (рис. 2а) використовує загальну естетику наївного мистецтва поєднуючи їїз сучасними формами у одязі та кераміці. Бреди ETNODIM (ETNODIM, 2023)(рис. 2б) та HRUSHENKA (HRUSHENKA, 2024) (рис. 2в) використовують заоснову колекцій творчість мисткині Ганни Собачко-Шостак, передаючи яскравуестетику робіт художниці.а б вРисунок 2. Приклади модних колекцій за творами наївного мистецтв:а - бренд “Gunia”, вишитий жилет Вацлава; б - бренд “ETNODIM”, сукня Sobachko; в -бренд “HRUSHENKA”, образ з колекції «Чарзілля»Сама історія наївного мистецтва, його формування в суспільстві як течії, якапідвладна людям без спеціальної освіти, людям які знаходяться серед народу іживуть звичайним життям, наштовхує на те, що це буде актуально длябільшості споживачів, оскільки творчість художників-наївістів було завждизрозумілим широкій аудиторії.| 114 |

В своїх картинах вони передавали прості радощі, повсякденні мрії,переживання, страхи й те, що оточує людину щодня, зокрема природу. Протеформа подання цих зображень була умовна, з недотриманням пропорції та частозі спрощенням зображень. Яскраві, насичені кольори є одним з показниківнаївного мистецтва.Наївне мистецтво дає широкий спектр графічних мотивів, орнаментів тасимволів, які трансформуються у різні види візуального контенту (принти,вишивка, аплікація, вибійка тощо). Роботи художників-наївістів здебільшогозображують флоральні та анімалістичні мотиви, які є гарним підґрунтям длястворення яскравої та впізнаваної вишивки або вибійки на тканині (рис. 3).Використання симетрії, складних геометричних форм, орнаментів, дозволяєсучасним дизайнерам створювати унікальні образи, незвичні поєднаннякольорів, що вирізняється від моделей одягу масового виробництва та передаєкультурну автентичність українського національного мистецтва.Рисунок 3.Схематичне перетворення робіт художників-наївістів в орнаментальні мотиви вишивкиВарто зазначити, що успішне використання наївного мистецтва потребуєбалансу між автентичністю та сучасною естетикою. Переосмисленнятрадиційних мотивів має уникати поверхневого запозичення, одночаснопідкреслюючи національну ідентичність і забезпечуючи міжнароднупривабливість колекцій.Наївне мистецтво є важливим елементом культурної ідентичності та значнимджерелом натхнення для сучасного дизайну одягу. Його образи та мотивиемоційні, щирі та легко впізнавані, що дозволяє створювати яскраві та унікальнівізуальні рішення. Такий підхід сприяє формуванню колекцій, які одночаснопідкреслюють національну самобутність та відповідають сучасним тенденціям.Поєднання національного та інтернаціонального робить дизайн конкурентнимна глобальному ринку, дозволяючи брендам передавати культурні сенси істворювати емоційний зв’язок із різною аудиторією.Таким чином, наївне мистецтво не лише збагачує дизайнерську палітру, але йзабезпечує баланс між автентичністю та сучасністю, допомагаючи моді бутиодночасно національною та глобальною. Його інтеграція в дизайн одягудемонструє, що традиційні культурні мотиви можуть залишатися живими таактуальними у сучасному творчому просторі.| 115 |

Літературні джерела1. Наїв і народне мистецтво. (б. д.). Музей Івана Гончара. URL :https://honchar.org.ua/blog/nayiv-i-narodne-mystetstvo-i1872. Ганна Собачко – золота сторінка українського мистецтва | Український інтерес.(б. д.). Український інтерес. URL :https://uain.press/blogs/ganna-sobachko-zolota-storinka-ukrayinskogo-mistetstva-1130366#google_vignette3. Марія Примаченко - 119 творів - живопис. (б. д.). www.wikiart.org. URL :https://www.wikiart.org/uk/mariya-primachenko4. Катерина Білокур. (б. д.). РОДОВІД проект - Український наїв. URL :https://ukrainian-naive.com/artist/kateryna_bilokur| 116 |

DOI : 10.5281/zenodo.17933594ВЕБДИЗАЙНЯК ІНСТРУМЕНТ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУМорозова Анна1, Кострікова Анна21 кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри системотехніки,Харківський національний університет радіоелектроніки, Україна[email protected] здобувачка кафедри системотехніки,Харківський національний університет радіоелектроніки, Україна[email protected]Анотація. Стаття присвячена дослідженню ролі вебдизайну якстратегічного інструменту діджиталізації культурного простору. Уконтексті глобального переходу до цифрового середовища, культурніінституції стикаються з необхідністю трансформації методівкомунікації та представлення своїх колекцій. У роботі аналізуютьсяключові аспекти вебдизайну, такі як користувацький досвід (UX),інтерактивність та візуальна комунікація, які сприяють створеннюдоступного, привабливого та інформаційно наповненого культурногосередовища. Дослідження ґрунтується на аналізі сучаснихвеб-ресурсів провідних музеїв та галерей. У статті аргументується, щоефективний вебдизайн не лише відображає фізичний простірустанови, але й активізує творчий потенціал та залучає новуаудиторію, формуючи нові форми культурного діалогу. Висновкивказують на те, що вебдизайн є критично важливим компонентомсучасної культурної стратегії.Ключові слова: вебдизайн, діджиталізація, користувацький досвід(UX), інтерактивність.Вступ. Глобальна діджиталізація суспільства трансформує культурнийпростір, розширюючи його межі далеко за межі фізичних інституцій. У цихумовах вебдизайн постає не як суто технічний інструмент, а як стратегічнийресурс для створення нового, інклюзивного та динамічного культурноголандшафту. Актуальність дослідження полягає в аналізі сучаснихдизайн-підходів, що дозволяють культурним організаціям ефективновиконувати свої функції в цифровому середовищі.| 117 |

Метою статті є вивчення принципів вебдизайну, спрямованих надіджиталізацію культурного простору, через призму стратегічних змін,соціальної взаємодії та створення імерсивного досвіду.Сучасні дослідження в галузі цифрової спадщини та музеології все більшезосереджуються на стратегічній та соціальній ролі дизайну. Lupo E. (2023) усвоїй роботі наголошує на дизайн-орієнтованих змінах, стверджуючи, щоуспішна цифровізація вимагає не технічного перенесення контенту, а глибокогопереосмислення місії музею та його комунікації з аудиторією. Цей підхідрозвивається Alba & Lidia (2024), які досліджують, як поєднання соціальної тавіртуальної взаємодії в середовищі метавсесвіту може кардинально збагатитидосвід користувача-відвідувача. Соціальний вимір цифрових технологій єцентральним і для Giglitto & Ciolfi (2019), які аналізують можливості тавиклики у побудові «містів» між культурною спадщиною та різноманітнимигромадами через цифрові інструменти, підкреслюючи важливість участі таспівтворчості.Як зазначає Lupo E. та Giuseppea C. (2023), сучасний веб-ресурс культурноїустанови не може бути просто цифровим каталогом. Це має бути динамічнесередовище, створене за принципами дизайн-мислення, де кожен елемент – віднавігації до візуального контенту – працює на побудову зв'язків з аудиторією.Такий підхід трансформує вебсайт із інформаційної вітрини в платформу длядіалогу.Найбільш перспективним напрямком реалізації цієї парадигми є створенняімерсивних та соціальних середовищ. Дослідження показує, що метавсесвіти,які поєднують віртуальні простори з можливостями спілкування міжвідвідувачами, перетворюють пасивне споживання контенту на активну участь укультурній події (Alba & Lidia, 2024). У таких умовах вебдизайн відповідає запроектування не лише інтерфейсів, а й цілих соціальних сценаріїв, декористувачі можуть спільно досліджувати експонати, обмінюватисявраженнями та створювати спільні спогади.Ключовим завданням сучасного вебдизайну в культурній сфері є подоланняне лише географічних, а й соціальних бар'єрів. Giglitto & Ciolfi(2019) ідентифікують важливість створення цифрових технологій, щовраховують перспективи різних громад – від місцевих мешканців до глобальноїдіаспори. Ефективний вебдизайн у цьому контексті передбачає розробкуінструментів, що заохочують до користувацького контенту, спільнихонлайн-проектів та інших форм співтворчості, перетворюючи аудиторію зспостерігачів на співавторів культурного процесу. Аналіз показав, щовебдизайн, орієнтований на принципи, описані у зазначених джерелах, виконуєтри ключові функції:- Стратегічна: Він стає інструментом реалізації нової місії культурноїінституції в цифрову епоху;- Соціальна: Він формує нові форми культурної комунікації та спільнот;| 118 |

- Інклюзивна: Він забезпечує доступ і активну участь різноманітнихаудиторій, подолаючи традиційні бар'єри.Головним викликом залишається інтеграція цих інноваційних підходів утрадиційні організаційні структури культурних інституцій. Існує ризик, щоцифрові проекти залишаться маргінальними експериментами без системноїпідтримки та довгострокової стратегії (Giglitto & Ciolfi, 2019).Таким чином, вебдизайн сьогодні є ключовим компонентом стратегіїдіджиталізації культурного простору. Він еволюціонував від завданнявізуального представлення до функції проектування соціальних взаємодій таінклюзивних середовищ. Подальші дослідження можуть бути спрямовані навивчення впливу штучного інтелекту на персоналізацію культурного досвіду врамках цих нових цифрових екосистем. Для успіху культурним інституціямнеобхідно прийняти дизайн-мислення та інвестувати в розробку цифровихпродуктів, що відповідають сучасному розумінню культури як живого,соціального процесу.Літературні джерела1. Alba A., Lidia F. (2024). Enriching User-Visitor Experiences in Digital Museology:Combining Social and Virtual Interaction within a Metaverse Environment. Instituto deDiseño y Fabricación, Universitat Politècnica de València, 46022 València, Spain.2. Lupo E., Giuseppea C. (2023). Digital for Heritage and Museums: Design-Driven Changesand Challenges. Department of Design, Milano, Italy - University of Warwick, Coventry;UK - Centre for Interdisciplinary Methodologies.3. Giglitto D., Ciolfi L. (2019). Bridging cultural heritage and communities through digitaltechnologies: Understanding perspectives and challenges. 9th International Conference onCommunities & Technologies - Transforming CommunitiesAt: Vienna, Austria.| 119 |

DOI : 10.5281/zenodo.17933617ГЕНЕРАТИВНИЙ МЕДІАКОНТЕНТ У РЕКЛАМІ ТА ЦИФРОВОМУВІЗУАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ:МОЖЛИВОСТІ, РИЗИКИ ТА ЕТИЧНІ ОРІЄНТИРИНагірняк Стефан1 [0009–0008–7392–7663]1 аспірант кафедри мистецтвознавства і мистецької освіти,Київська державна академія декоративно–прикладного мистецтва і дизайнуімені Михайла Бойчука, Україна[email protected]Анотація. В роботі розглядається використання генеративногоштучного інтелекту в сучасних рекламних комунікаціях як одного зключових чинників трансформації медіапростору. Проаналізованопотенціал генеративного контенту для демократизації рекламногоринку, зниження порогу входу для малих бізнесів та оптимізаціїкреативного виробництва. Окрему увагу приділеносоціально–економічним, етичним і правовим ризикам, пов’язаним ізвитісненням креативних фахівців, експлуатацією стилю художників,непрозорістю маркування синтетичних зображень та використаннямобразу людини без її згоди. На основі аналізу резонансних рекламнихкейсів показано амбівалентну реакцію суспільства на впровадженняШІ у брендову комунікацію. Зроблено висновок про необхідністьоновлення нормативно–правової бази, вироблення етичних стандартівта підвищення візуальної грамотності аудиторії для відповідальноїінтеграції генеративного ШІ в креативні індустрії.Ключові слова: генеративний штучний інтелект; рекламнікомунікації; синтетичний медіаконтент; етичні ризики; авторськеправо; віртуальні інфлюенсери; deepfake–реклама.Вступ. Генеративний штучний інтелект є одним із визначальних технічнихдосягнень останніх років, що дає змогу в декілька кліків створювати широкерозмаїття медіаконтенту – від фотографій та ілюстрацій до відео, музики йскладних мультимедійних композицій. Його поява докорінно вплинула насучасний медіапростір і досі перебуває на стадії стрімкого розвитку, тож насьогодні людство не має чітких уявлень ані про граничні можливостігенеративного ШІ, ані про довгострокові наслідки його інтеграції в культуру й| 120 |

економіку. Попри це, вже зараз очевидно, що саме комерційний сегмент –насамперед маркетинг і реклама – зазнає найсильніших трансформацій,оскільки тут нові технології впроваджуються передусім як інструментоптимізації витрат і посилення конкурентоспроможності.Огляд літератури. Питання впливу генеративного ШІ на креативні індустріїзагалом уже стали предметом уваги дослідників, які фокусуються наавторському праві, етичних наслідках автоматизації творчих процесів тасприйнятті синтетичних зображень споживачами. Серед західних дослідників,зокрема, П. Кхатівада та співавтори окреслюють етичні ризики для художників ікультурних інституцій, пов’язані з використанням ШІ–генерованого мистецтва(Khatiwada et al., 2025). Кемпбелл та ін. досліджують, як deepfake–технології йштучно створені образи можуть змінити рекламну індустрію та моделіповедінки споживачів (Campbell et al., 2022), тоді як Віттакер та колегианалізують реакцію аудиторії на deepfake–рекламу й роль маркуваннясинтетичного контенту (Whittaker et al., 2025). Окремий напрям становлятьюридичні студії, де М. Мюррей розглядає питання права на зображення,приватність і комерційну експлуатацію образу людини в контексті ШІ таdeepfake–практик (Murray, 2024). Серед українських досліджень можнавідзначити дослідження В. Осадчого разом з О. Гальчинською та іншими, якедосліджує можливості ШІ в більш мистецькому напрямку інтерактивнихінсталяцій та дизайнерських рішень (Osadchiy et al., 2025). Водночас специфікавикористання генеративного контенту саме в рекламній комунікації та його рольу трансформації візуального середовища досі осмислені фрагментарно, щозумовлює актуальність подальших досліджень у цьому напрямі.Виклад основного матеріалу. Рекламний сектор, на відміну від сутохудожнього чи експериментального медіаполя, є надзвичайно конкурентним тажорстко орієнтованим на комерційний результат, що й зумовлює швидке йагресивне впровадження генеративних технологій. Синтетичним контентом,створеним за допомогою ШІ, послуговуються як малі бізнеси, які раніше частоне могли дозволити собі повноцінне залучення креативних команд, так іглобальні бренди. Показовим є приклад компанії Coca–Cola, що вже декількароків поспіль реалізує кампанії з масштабним використанням генеративноговізуального контенту, а цього року навіть свою традиційну різдвяну рекламу\"Holidays are coming\" створила за допомогою ШІ, що викликало бурхливунегативну реакцію споживачів. Таким чином саме рекламна сфера виступаєключовим полігоном тестування, нормалізації й легітимації синтетичнихобразів, а також одним із головних бенефіціарів появи генеративного медіа(Campbell et al., 2022).Для об’єктивної оцінки впливу генеративного контенту на рекламний простірдоцільно насамперед проаналізувати його потенційні переваги. Передусім появагенеративного ШІ знижує поріг входу до креативного виробництва: малі талокальні бізнеси отримують можливість візуально \"звучати\" на одному рівні з| 121 |

великими гравцями, що потенційно сприяє зменшенню монополізації ринку тапевній демократизації рекламного поля. Важливим є й аспект використання ШІяк допоміжного інструменту: він дозволяє швидко здійснювати прототипуванняі превізуалізацію рекламних рішень, генерувати референси, сторіборди,множинні варіанти креативів для тестування. Окремий блок можливостейпов’язаний із персоналізацією та адаптивністю контенту: автоматизованийпереклад звукових доріжок і візуальних елементів різними мовами, культурнаадаптація образів, створення варіативних повідомлень для різних цільовихаудиторій. У згаданих сценаріях ШІ виступає радше як \"креативнийпідсилювач\" та \"персоналізатор\", що розширює інструментарій автора, але незамінює повністю людську творчість.Водночас ризики, пов’язані з інтенсивною інтеграцією генеративнихтехнологій у рекламу, можуть виявитися не менш, а подекуди й більшзначущими. До соціально–економічних ризиків належать передусім витісненнячастини фахівців – ілюстраторів, ретушерів, молодших 3D–художників,копірайтерів – через автоматизацію як рутинних, так і креативних завдань. Цеспричиняє додаткову девальвацію вартості творчої праці, зниження цінирекламного продукту шляхом скорочення команд і тиску на авторські гонорари(Khatiwada et al., 2025). Особливо вразливою групою стають молоді фахівці, дляяких зникає значна частина стартових позицій у креативних індустріях, адже тіфункції, що традиційно виконувалися молодшими працівниками, дедалі частішеделегуються генеративним моделям.Етичні ризики пов’язані, зокрема, з розмиванням межі між \"реальним\" і\"синтетичним\" у рекламних наративах. В умовах загальної інформаційноїперенасиченості додатковий потік штучно створених зображень і сюжетівсприяє притупленню чутливості аудиторії до візуальної маніпуляції, щопотенційно посилює байдужість навіть до шокуючих або суспільно значущихповідомлень. Окремою проблемою є експлуатація стилю реальних художниківбез їхньої згоди шляхом тренування моделей на їхніх роботах і подальшоїгенерації стилізованих зображень, що де–факто імітують індивідуальну манеруавтора. У міру зростання якості синтетичного контенту актуалізується йпитання його маркування, прозорого інформування аудиторії про використанняШІ в рекламних матеріалах (Whittaker et al., 2025).Законодавча проблематика стосується насамперед невизначеності статусутворів, створених генеративним ШІ, а також використання захищенихавторським правом матеріалів у процесі навчання моделей і створення новихзображень. Особливо проблемним є застосування зображень реальних людей –як публічних, так і пересічних – для генерації синтетичних персонажів безїхньої згоди, що ставить під загрозу право на зображення та персональні дані(Murray, 2024). У цьому контексті можна констатувати помітну невідповідністьчинних норм авторського права та суміжного законодавства новим технічнимпрактикам, пов’язаним з генеративним контентом. І хоча зараз в законодавчому| 122 |

полі вже з'являються ініціативи щодо правового регулювання створення тавикористання ШІ контенту (найбільш проактивним в цьому плані єЄвропейський Союз (Lucchi, 2025)), однак до повноцінного встановленнязаконодавства щодо генеративного контенту ще далеко.Використання синтетичного контенту в рекламі вже зараз спричиняє широкусуспільну дискусію. Поряд із різдвяними кампаніями Coca–Cola, які привернулиувагу до масштабу залучення ШІ у візуальну комунікацію глобального бренду,показовими є кейси створення віртуальних \"ШІ–селебріті\" в соціальнихмережах, що використовуються як рекламні платформи, а також резонанснакампанія ШІ–компаньйона \"Friend\" у нью–йоркському метро (Chandonnet,2025), яка отримала переважно негативну суспільну реакцію. Подібні прикладизасвідчують, що аудиторія чутливо реагує не лише на естетику, а й на етичнийта ціннісний підтекст використання генеративних образів.За таких умов постає нагальна потреба оновлення правового поля: адаптаціїнорм авторського права, розробки чітких правил використання зображеннялюдини, деталізації регулювання діпфейків та інших форм синтетичногоконтенту в рекламі. Важливою є також роль професійних спільнот –формування етичних кодексів, запровадження внутрішніх політик агенцій табрендів щодо використання генеративних технологій, визначення прийнятнихпрактик і \"червоних ліній\". Не менш суттєвим є освітній вимір: розвитоквізуальної грамотності аудиторії та посилення професійної відповідальностідизайнерів, арт–директорів і маркетологів, які ухвалюють рішення щодохарактеру й масштабів застосування ШІ в комунікації.Узагальнюючи, можна стверджувати, що генеративний ШІ є потужнимінструментом, який уже трансформував рекламний ринок, і повернення допопереднього стану є неможливим. Ключовим завданням стає не відмова відтехнології, а вироблення збалансованих етичних і правових рамок їївикористання. Майбутнє креативних індустрій залежить від того, наскількивдасться інтегрувати генеративні системи таким чином, щоб вони підсилювали,а не нівелювали людський творчий внесок, зберігаючи простір для авторськоїіндивідуальності та відповідального ставлення до візуальної культури.Висновки. У роботі проведено аналіз особливостей впливу генеративного тасинтетично відтвореного медіаконтенту на сучасні рекламні комунікації,зокрема його ролі у трансформації візуального середовища та структурикреативного ринку. Розглянуто потенційні переваги використання генеративногоШІ (демократизація доступу до рекламного виробництва, оптимізація процесів,персоналізація контенту), ключові соціально–економічні, етичні та правовіризики, пов’язані з витісненням фахівців, експлуатацією стилю художників,маніпулятивним характером синтетичних образів і невизначеністю статусуШІ–творів. Досліджено реакцію аудиторії на резонансні рекламні кейси звикористанням генеративного контенту, що засвідчує амбівалентне ставленнясуспільства до інтеграції ШІ у брендову комунікацію та підкреслює чутливість| 123 |

до етичного виміру цих практик. Запропоновано розглядати відповідальневпровадження генеративного ШІ в рекламу крізь призму поєднання оновленихправових норм, професійних етичних кодексів та розвитку візуальноїграмотності, що у комплексі має забезпечити збереження людського творчоговнеску й формування сталих етичних орієнтирів у креативних індустріях.Літературні джерела1. Campbell, C., Plangger, K., Sands, S., Kietzmann, J., & Bates, K. (2022). How deepfakesand artificial intelligence could reshape the advertising industry: The coming reality of AIfakes and their potential impact on consumer behavior. Journal of Advertising Research,62(4), 241–251. DOI : 10.2501/JAR-2022-0172. Chandonnet, H. (2025). New Yorkers defaced subway ads for Friend’s AI wearable. ThenHeineken joined the fray with a cheeky billboard. Business Insider. URL :https://www.businessinsider.com/heineken-billboard-friend-ai-subway-ads-2025-103. Khatiwada, P., Washington, J., Walsh, T., Hamed, A. S., & Bhatta, L. (2025). The ethicalimplications of AI in creative industries: A focus on AI-generated art (pp. 1–7). arXiv. URL : https://doi.org/10.48550/arXiv.2507.055494. Lucchi, N. (2025). Generative AI and copyright: Training, creation, regulation (Study PE774.095). European Parliament, Policy Department for Justice, Civil Liberties andInstitutional Affairs. URL :https://www.europarl.europa.eu/thinktank/en/document/IUST_STU(2025)7740955. Murray, M. D. (2024). Deceptive exploitation: Deepfakes, the rights of publicity andprivacy, and trademark law. IDEA®: The Law Review of the Franklin Pierce Center forIntellectual Property, 65. DOI : 10.2139/ssrn.49815316. Osadchiy, V., Galchynska, O., Krykbayeva, S., Kasianenko, K., & Krasylnykova, I. (2025).Interactive installations and innovative design solutions using artificial intelligence.Sustainable Engineering and Innovation, 7(2), 507–520. DOI : 10.37868/sei.v7i2.id5837. Whittaker, L., Mulcahy, R., Russell-Bennett, R., Letheren, K., & Kietzmann, J. (2025).Examining consumer appraisals of deepfake advertising and disclosure: Show deepfakes as“real life” or say they’re “just fantasy”? Journal of Advertising Research, 1–22. DOI :10.1080/00218499.2025.2498830| 124 |

DOI : 10.5281/zenodo.17933637КУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ ЗАСОБОМ КІНО: ПРОБЛЕМИ І ПОСТУПНаумова Лариса1, 2 [0000-0001-7634-0923]1 дослідниця кафедри мистецтва 19-21 століття,Інститут історії мистецтв Академії наук Чеської республіки, Чеська республіка[email protected] кандидат філософських наук, доцент,Київський національний університет театру, кіно і телебаченняім. І. К. Карпенка-Карого, УкраїнаАнотація. У статті проаналізовано попередні пропозиції щодостратегії культурної дипломатії в Україні, розглянуті складності іпроблеми сучасного етапу, зокрема для кінематографічної галузі. Длярізних видів мистецтв існують свої особливості поступу у сферікультурної дипломатії. Для кінематографічної галузі ці особливостірегулярно озвучувалися і озвучуються експертами через ЗМІ. Поприіснуючі складності, на сьогоднішній день можна відмітити і значнідосягнення української культурної дипломатії в сфері кіно.Ключові слова: українська культурна дипломатія, стратегіяукраїнської культурної дипломатії, культурна дипломатія в кіно,українське кіно, українські фільми.Необхідність звернення до теми культурної дипломатії провокована сучасноюкультурною і політичною ситуацією в Україні і світі. Останнім часом все більшеі більше з’являється досліджень на тему культурної дипломатії як засобами кіно(Булега & Чарських, 2019; Данилюк, 2025), так і засобами фестивального руху(Комар & Солових, 2015). Ця тема стає центральною як для цілих проєктів, так ів контексті окремих акцій.Будь-яку культурну подію за межами України не тільки варто, а й потрібнорозглядати як прояв культурної дипломатії. В сучасних умовах, так воно є і маєбути. Відтак підготовка акцій українського мистецтва за кордоном потребуєвідповідного ретельного і усвідомленого підходу до організації (тематика, колоучасників і запрошених), проведення (технічні, етичні, творчі та ін. аспекти), атакож до інформаційного висвітлення (коло і масштаб, репутація ЗМІ,залучених до висвітлення теми та ін.) події.Статистика акцій демонстрації українських мистецьких творів, з якимиіноземна аудиторія мала можливість ознайомитися, зокрема, на 2022 рік,| 125 |

свідчить, що значна перевага припадає на кіно. «…З повідомлень ЗМІ, щоз’явилися після 24 лютого 2022 р., у яких ішлося про ознайомлення закордонноїаудиторії з українською культурою, приблизно 50 % були присвяченіукраїнському кіно, 30 % – музиці (класичній, народній, сучасній), 10 % –візуальним мистецтвам (переважно живопису), 5 % – дизайну та народнимремеслам, по 3 % – театральному мистецтву та літературі.» (Кушнарьова, 2023,с. 43). Відтак роль кінематографа в представленні України на світовому рівнінадзвичайно вагома і важлива. Перевага кіно не є випадковою, оскільки ще в2015 році новостворене Управління публічної дипломатії оголосилокінематограф одним із провідних інструментів культурної та іміджевої промоціїУкраїни за кордоном (Костров, 2016).З огляду на це, після аналізу тих фільмів і самих показів як культурних акцій,які проводилися, дослідниця Марія Кушнарьова звертає увагу на недостатньопродуману стратегію саме в контексті культурної дипломатії. Вона пропонуєбільш послідовно і продумано підходити до відбору і організації показівукраїнських фільмів, аби ці покази давали можливість глядачам отримати нетільки знайомство з окремим фільмом, а засобом фільму знайомили зукраїнським мистецтвом і культурою України загалом. Ту саму проблему вонавбачає не тільки в організації показів українських фільмів, а й у іншихмистецьких напрямах, зокрема, в образотворчому мистецтві.Оскільки культурна дипломатія в Україні лише розпочинає активнорозвиватись і стикається із багатьма проблемами, надзвичайно важливим, чи неголовним завданням, є «вироблення суспільного консенсусу в реалізаціїполітики культурної дипломатії» (Луцишин & Гончарук, 2017, с. 29). А також«роль держави в цій ситуації не варто недооцінювати, адже громадськаініціатива взагалі може бути неоднаковою та мати дуже різні наслідки.»(Кушнарьова, 2023, с. 45).Проте слід зауважити, що загальні принципи та позиції розвитку культурноїдипломатії уже були напрацьовані до 2016 року і відображені, наприклад, ваналітичній доповіді «Культурна дипломатія України: стан, проблеми,перспективи» (Розумна, 2016). В цьому документі міститься аналіз недоліків таскладностей роботи у цьому напрямку, окремим розділом визначено стратегічнінапрямки розвитку культурної дипломатії України (Розумна, 2016, с. 25–44), атакож подано конкретні рекомендації (Розумна, 2016, с. 49–53). Авторка,зокрема, зауважує, що «…серед пріоритетних напрямів розвитку таінституалізації культурної дипломатії – системне впровадження моніторинговихі аналітичних досліджень щодо сприйняття України у світі та попиту наукраїнський культурний продукт у окремих країнах» (Розумна, 2016, с. 31). Етапмоніторингу має стати моментом консолідації зусиль окремих проукраїнськихгромад та експертних кіл в іноземних державах, що є важливим етапом процесуінституалізації культурної дипломатії (Розумна, 2016, с. 32). Це лише окреміаспекти на шляху розвитку української культурної дипломатії, які пропонуєОксана Розумна, для ефективного її майбутнього поступу. Наостанок увисновках, авторка зауважує, що гострим залишається питання якості контенту,| 126 |

яким Україна буде представлена в міжнародних культурних комунікаціях.«Актуальним завданням формування якісного контенту є вихід за межі“популяризації” культури та зосередження на промоційній складовій,налагодженню комунікацій, підтримці культурного розмаїття.» (Розумна, 2016,с. 47).Таким чином, задля реалізації проєкту культурного просування України усвіті, зокрема, і засобами кінематографу, має бути створена певна стратегія, прояку, як видно, уже наголошувалося з 2016, і проєкт якої, власне, і презентувалаОксана Розумна. Щоправда, авторка бачить пріоритет у просування«інтелектуального» мистецького продукту, під яким розуміє літературнутворчість, а не кіно.Культурна дипломатія є пріоритетним напрямком роботи Українськогоінституту, державної установи України, яка представляє українську культуру усвіті та формує позитивний імідж України за кордоном. Інститут був заснованийКабінетом Міністрів України у 2017 році та належить до сфери управління МЗСУкраїни. Повноцінно розпочав свою діяльність влітку 2018 року, післяпризначення на посаду генерального директора Володимира Шейка тастворення команди фахівців. Його місією якраз і є «зміцнення міжнародної івнутрішньої суб’єктності України засобами культурної дипломатії» (СайтУкраїнського інституту).В червні 2016 року в Києві відбувся Перший форум культурної дипломатіїУкраїни, ініційований МЗС України за партнерської підтримки Київського офісуІнституту Кеннана (США). Іще на ньому директор Київського офісу ІнститутуКеннана Катерина Смаглій зауважила, що «Україна поки що, на жаль, програєРФ у сфері культурної дипломатії. Зокрема, через відсутність єдиногокоординаційного центру публічної дипломатії в Україні. Відсутня єдинадержавна стратегія, а також співпраця з цього питання між МЗС іМіністерством культури України, відомчі інтереси поки що вище віддержавних… Агресор активно грає вже на полі Європи, аби позбавити Українуподальшої підтримки, впливаючи саме на свідомість громадян ЄС з метоюстворення паралельної реальності, дискредитації усього українського… Хоча йправда на нашому боці, але Росія використовує потужний ресурс, заздалегідьпідготовлені кадри та безсоромну тактику відвертої брехні, перекручуванняфактів і шантажу.» (Костров, 2016).Минуло достатньо часу, проте ситуація не надто змінилася. Здається,послідовна стратегія, про яку ішлося іще в 2016 році, так і не розроблена.Більше того, на сьогоднішній день уже необхідна кореляція стратегії поступуукраїнської культурної дипломатії з огляду на обставини повномасштабноївійни, з урахуванням аспектів ворожої стратегії і тактики в цьому напрямку.Слід зауважити, що для різних видів мистецтв існують свої особливостіпоступу у сфері культурної дипломатії. Для кінематографічної галузі ціособливості регулярно озвучувалися і озвучуються експертами через ЗМІ (Чомуфільм «Клондайк», 2023).| 127 |

Проте на сьогоднішній день існують також і значні досягнення українськоїкультурної дипломатії в сфері кіно. Це передусім здобуття українським фільмомМстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» найпрестижнішої нагороди вкінематографі США «Оскара» у 2024 році в категорії «Найкращийповнометражний документальний фільм», регулярні перемоги українськихфільмів на значних міжнародних фестивалях, покази українських фільмів закордоном, акції із показами українських фільмів тощо.Хоч шлях культурної дипломатії у сфері кінематографа не є простим,особливо у часи повномасштабної війни, все ж відбувається поступовийпрогрес. Проте важливо, аби ці прогресивні тенденції підкріплювалисязагальною продуманою стратегічною програмою, специфічною для воєнногостану, де звучав би не тільки кінематограф, а й інші види мистецтв, де була бпродумана тактика і стратегія подальшого поступу. Важливо в цьому сенсі, абиздобутки культурної дипломатії не відбувалися тільки в межах особистоїініціативи і активності окремих митців., а мали ширшу і більшу підтримку.Літературні джерела1. Булега К. І., Чарських І. Ю. (2019). Кінематограф як інструмент культурноїдипломатії: компаративний підхід. Матеріали наук. конф. проф.-викл. складу, наук.працівників і здобувачів наук. ступеня за підсумками науково-дослідної роботи заперіод 2017–2018 рр., 16–17 трав. 2019 р. Вінниця : Донецький нац. ун-т ім. ВасиляСтуса, 2019. Т. 1. С. 68–70.2. Данилюк Володимир (2025). Українське ігрове кіно як інструмент культурноїдипломатії та каталізатор громадських дискусій. Вісник Національної академіїкерівних кадрів культури і мистецтв: наук. журнал. 2025. № 2. С. 131–139. DOI10.32461/2226-3209.2.2025.3389173. Комар Р. О., Солових Є. М. (2015). Кінофестиваль як інструмент «м’якої сили»культурної дипломатії у міжнародних відносинах. Сучасне суспільство: політичнінауки, соціологічні науки, культурологічні науки: збірник наукових праць.Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. Харків,2015, Вип. 20, частина 1, с. 117–129. DOI: 10.34142/24130060.2020.20.1.114. Костров Влад (2016). Культурна дипломатія України: чому не використовуєморезерви? Віче. №14, липень 2016. URL: https://veche.kiev.ua/journal/5266/5. Кушнарьова Марія (2023). Українська культурна дипломатія під час війни: досвід,проблеми, перспективи. Наукові праці Національної бібліотеки України імені В. І.Вернадського. 2023. Вип. 67. С. 35–53. DOI: 10.15407/np.67.0356. Луцишин Галина, Гончарук Анастасія (2017). Особливості розвитку культурноїдипломатії України в сучасних умовах. Політичні науки. Вип. 3. № 1. 2017. С. 25–30.7. Розумна Оксана (2016). Культурна дипломатія України: стан, проблеми, перспективи:аналітична доповідь. Київ, 2016. URL :http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/kultu_dypl-26841.pdf.8. Українське кіно та культурна дипломатія. Виступ Владислава Берковського врамках проєкту «Європейські цінності та культурна дипломатія». 08 Вересня 2021.URL : https://ucf.in.ua/news/08-09-20219. Чому фільм \"Клондайк\" української режисерки не потрапив у шорт-лист Оскара.Суспільне / Відеоновини. 12 березня 2023. URL :https://suspilne.media/411792-comu-film-klondajk-ukrainskoi-reziserki-ne-potrapiv-u-sort-list-oskara-suspilne-videonovini/10. Сайт Українського інституту: URL : https://ui.org.ua/mission/| 128 |

DOI : 10.5281/zenodo.17933664ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДІДЖИТАЛ-АЙДЕНТИКИ ПРИРОДНИХТА КУЛЬТУРНИХ ЛОКАЦІЙОліфіренко Тетяна1, Кардашов Микола2 [0000-0001-6369-3842]1 здобувачка кафедри дизайну, Запорізький національний університет, Україна[email protected] викладач кафедри дизайну, Запорізький національний університет,член Спілки дизайнерів України, Україна[email protected]Анотація. Стаття присвячена аналізу особливостей візуальноїайдентики природних і культурних локацій у контексті сучасноїцифрової комунікації. Розглянуто теоретичні підходи до формуваннябрендингу територій та узагальнено результати дослідженьукраїнських і міжнародних авторів. У роботі проведено порівняльнийаналіз діджитал-айдентики трьох кейсів: Київського регіону,національних парків Нідерландів та Western National Parks у США.Проаналізовано логотипи та основні елементи візуальної системи,виявлено ключові дизайнерські стратегії – мінімалістичну,культурно-історичну та мультикольорову динамічну. Показано, щоайдентика виступає інструментом комунікації, формуваннятуристичної привабливості та підкреслення унікальності територій.Результати демонструють, що цифрові формати відіграютьвирішальну роль у презентації природних і культурних об’єктів,забезпечуючи їх впізнаваність і послідовність образу.Ключові слова: айдентика, брендинг територій, візуальнакомунікація, цифрова айдентика, національні парки, культурні локації.Вступ. Айдентика сьогодні відіграє важливу роль не лише в бізнесі, а й усфері культурних та природних локацій, зокрема національних парків,заповідників і культурних просторів. Хоча це поняття походить з маркетингу,природні та культурні об’єкти також потребують зрозумілої та впізнаваноївізуальної мови. Вони взаємодіють із широкою аудиторією, формуютьтуристичний потік та створюють свій унікальний образ у свідомостівідвідувачів.Огляд літератури. Перші опрацьовані джерела (зокрема Батрак та ін., 2022;Безугла та ін., 2024; Kazakova, 2020; Bolton, 2018; Calvi & Weber-Sabil, 2025)| 129 |

свідчать про зростання наукового інтересу до формування діджитал-айдентикиприродних та культурних локацій у різних країнах. Дослідження демонструють,що брендинг територій сьогодні нерозривно пов’язаний із цифровоютрансформацією, адже саме канал передачі даних формують перше враженняпро локацію та впливають на туристичну привабливість.Далі проаналізуємо міжнародні джерела, щоб краще зрозуміти, як у світіпідходять до формування візуальної та діджитал-айдентики природних ікультурних локацій. У дослідженнях українських та зарубіжних авторів (Батракта ін., 2022; Безугла та ін., 2024; Кушні, 2024; Bolton, 2018; Calvi & Weber-Sabil,2025) підкреслюється важливість формування впізнаваної айдентики длякультурних об’єктів і природоохоронних територій. Наприклад, у роботі проребрендинг заповідника «Асканія Нова» детально описано оновленнявізуальних елементів та необхідність адаптації дизайну до сучасних цифровихформатів (Батрак та ін., 2022). Аналогічно дослідники Києва показують, якпоєднання історичних мотивів і сучасних дизайнерських рішень можеформувати цілісну візуальну систему міста (Безугла та ін., 2024). Питаннязастосування айдентики як інструменту комунікації простежується і в роботіКазакової, де йдеться про роль візуальних рішень у просуванні онлайн-брендів(Казакова, 2020). Погляд на культурні заклади представлений у статті Кушні, щоаналізує айдентику українських музеїв і наголошує на її взаємодії з сучаснимиформами музейництва та цифровими практиками (2024). Медійні матеріали,як-от стаття про туристичну айдентику Київської області, демонструютьпрактичний бік впровадження брендингу територій у публічний простір(Морозов, 2021).Аналіз міжнародних джерел демонструє різноманітні підходи до візуальноїкомунікації природних парків та культурних просторів. Дослідження Boltonрозглядає зв’язок між ландшафтом і політикою, наголошуючи на ролікультурних цінностей у формуванні сприйняття природних територій (2018).Праця Calvi & Weber-Sabil описує сучасні тенденції культурного туризму,підкреслюючи силу брендингу в комунікації з різними аудиторіями (2025).Окремі джерела стосуються практичних кейсів: ребрендинг національнихпарків Нідерландів засвідчує важливість єдиної корпоративної айдентики длявсієї природоохоронної системи (Development of the National Parks, 2025), аоновлення айдентики Western National Parks у США демонструє цифровийпідхід до модернізації комунікаційних платформ (Western National Park, 2025).Книга Marsh показує ширший контекст – як брендинг формує уявлення проідентичність територій на прикладі Бразилії (2021).У сукупності ці роботи дозволяють побачити, що айдентика природних такультурних локацій сьогодні формується на перетині дизайну, комунікацій тацифрових технологій.Основний текст. Сучасні дослідження демонструють еволюцію розумінняайдентики від суто візуального оформлення до багатофункціонального| 130 |

інструменту територіального брендингу (Безугла et al., 2024; Казакова, 2020). Унауковій літературі зазначається, що айдентика природних та культурнихоб'єктів є комплексним інструментом, який забезпечує ідентифікацію територіїв культурному та туристичному середовищі, артикуляцію її місії тадемонстрацію суспільної цінності (Батрак et al., 2022; Кушні, 2024). Як зазначаєМ. Головачко, айдентика має не лише привертати увагу, але й передаватицінності та унікальні характеристики об’єкта (цит. за: Кушні, 2024). Візуальнірішення стають способом комунікації між локацією та відвідувачем: черезоновлену айдентику території транслюють свої природні або культурніособливості, історичну значущість та туристичний потенціал.Природні парки, заповідники, культурні об’єкти та міські простори маютьбути представлені в онлайн-середовищі так само якісно, як і офлайн.Діджитал-айдентика формує перше враження про локацію у користувачівсоцмереж, сайтів і туристичних платформ. Саме тому порівняльний аналіздіджитал-айдентики різних природних і культурних локацій є важливим длярозуміння того, як вони вибудовують свій образ, які інструментивикористовують і як адаптують візуальну комунікацію до сучасних умов.У 2021 році українська студія White Studio Design спільно з Агенцієютуристичних ініціатив розробила айдентику для Київської області, спрямовануна формування її впізнаваного образу як туристичної території (Морозов, 2021).Основною ідеєю проєкту стало позиціонування області як «точки відліку» дляінших туристичних локацій, що підкреслює її історичне та культурне значення.При створенні логотипу було використано поєднання кількох символів, середяких буква «К», млин і гілка ялинки. За словами авторів, дані елементивідображають історичну спадщину різних культур і епох, які залишили слід натериторії Київщини. Крім того, у межах проєкту було розроблено спеціальнийавтентичний шрифт Kyiv Region Type, що підкреслює індивідуальністьвізуальної комунікації регіону.Студія White Studio Design має досвід у створенні айдентики для іншихукраїнських туристичних локацій, зокрема Дрогобича, Рахівщини, Генічеська,Чорнобиля, Калуша, Вишгорода та Жовтих Вод. Робота над айдентикоюКиївської області розпочалася 6 травня 2021 року і є прикладом інтеграціїісторико-культурних мотивів у сучасну візуальну комунікацію природних ікультурних територій.У 2024 році, за координації Бюро національних парків (NBP), були оновленіосновні елементи загального стилю бренду національних парків Нідерландів.До змін увійшли логотипи, кольорова гама, шрифти та інші елементивізуального стилю, які тепер послідовно використовуються на різнихкомунікаційних носіях, таких як ігри, банери, брошури до Дня національнихпарків, а також на веб-сайті nationalparken.nl (Development of the National Parks,2025).| 131 |

Новий стиль бренду швидко набув визнання серед національних парків, ідеякі з них, зокрема Утрехтсе-Хейвелруг, Схірмонніког та Де Майнвег, вжеадаптували свої логотипи та застосовують оновлену айдентику у власнихкомунікаційних матеріалах. Для стимулювання інших парків до переходу нановий стиль, NBP частково покриває витрати на його впровадження.Основною метою оновленого бренду є досягнення уніфікованого тавпізнаваного вигляду всіх національних парків до 2030 року. Їхня ідея дозволяєпідкреслити, що кожен парк є частиною унікальної колекції голландськихприродних територій. NBP веде переговори з адміністраціями парків дляузгодження застосування стилю бренду та забезпечення його послідовноговикористання у всіх комунікаційних матеріалах.У травні 2025 року організація Western National Parks (WNP) представилаоновлений бренд та цифрову платформу для планування відвідуваньнаціональних парків Західної Америки. Метою ребрендингу та запуску новихцифрових сервісів стало покращення взаємодії відвідувачів із менш відомимипарками, популяризація культурних і природних об’єктів, а також формуваннядовгострокової прихильності до збереження цих територій (Western NationalParks, 2025).Новий бренд підкреслює унікальність 72 національних парків і навколишніхспільнот, охоплюючи як природні ландшафти, так і культурні та історичніпам’ятки. В оновленій айдентиці використовуються різноманітні візуальніелементи, що роблять парки впізнаваними у цифрових та офлайн-комунікаціях.Водночас цифрова платформа надає відвідувачам інтерактивні інструменти дляпланування подорожей, включно з персоналізованими маршрутами,інтерактивними картами, кураторськими пропозиціями та рекомендаціями длядослідження природних та культурних особливостей парків.Особлива увага приділяється залученню відвідувачів до місцевих громад,традицій та культурних практик у межах і навколо парків, що сприяєформуванню більш повного туристичного досвіду. Крім того, через онлайн- таофлайн-магазини WNP забезпечує фінансову підтримку парків, направляючиприбуток на збереження природних ландшафтів і культурної спадщини.Результати та обговорення. Аналізуючи представлені логотипи трьохлокацій, можна виділити кілька важливих особливостей у підходах доайдентики.Логотип національних парків Нідерландів (рис.1а) виконаний умінімалістичному стилі з використанням чітких геометричних форм таобмеженої кольорової палітри – зеленого та оранжевого кольорів. Такий дизайнпідкреслює природний характер парків та їхню екологічну спрямованість.Використання простих форм робить логотип впізнаваним і легким длявідтворення на різних носіях, включно з цифровими платформами тадрукованими матеріалами.| 132 |

а б вРисунок 1 Аналогиа – Логотип національних парків Нідерландів; б – Логотип Західних національних парків(WNP); в – Логотип Київського регіону.Логотип Західних національних парків (рис.1б) більш графічно складний іяскравий, із багатокольоровими абстрактними символами, які відображаютьрізноманітність ландшафтів і культурних об’єктів парків. Він створює сучасне,динамічне враження та привертає увагу широкої аудиторії, підкреслюючирізноманіття природних і культурних ресурсів, які пропонуються длявідвідування.Логотип Київського регіону (рис.1в) орієнтований на туристичну айдентику іпоєднує в собі елементи історії та культури. У ньому присутні символи, щовідображають природні та культурні особливості регіону, а також специфічнакольорова гама та шрифтове оформлення. Такий підхід дозволяє передатиунікальність території та створити впізнаваний образ, який працює як длямісцевих жителів, так і для туристів.Усі три логотипи демонструють різні стратегії побудови візуальноїайдентики: від мінімалістичного і екологічного (Нідерланди), через яскраве ісучасне (WNP) до культурно-історично орієнтованого (Київщина). Водночас усівони мають на меті зробити локацію впізнаваною, сформувати позитивневраження та забезпечити єдність візуальної комунікації на різних платформах.Висновки. Порівняльний аналіз показує, що природні та культурні локаціївсе активніше використовують цифрові та візуальні інструменти дляформування власної ідентичності. Айдентика стає не просто оформленням, астратегічним засобом позиціонування, який підкреслює цінності території,робить її впізнаваною та зміцнює взаємодію з аудиторією. Приклади оновленихсистем національних парків Нідерландів, цифрової платформи Western NationalParks і туристичної айдентики Київського регіону демонструють, що поєднаннядизайну, технологій і локальної ідентичності є ключовим для розвиткутериторій у сучасному медіапросторі.Літературні джерела1. Батрак, В., Климович, О., Хиневич, Р., & Довженко, І. (2022). Ребрендинг таелементи айдентики біосферного заповідника «Асканія Нова». У Актуальні проблемисучасного дизайну: IV Міжнародна науково-практична конференція (с. 266–269).Київ: КНУТД. URL :https://er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/21164/1/APSD_2022_V2_P266-269.pdf| 133 |

2. Безугла, Р., Криворотько, Г., & Трикозенко, А. (2024). Візуальна айдентика Києва:традиції та сучасність. Мистецтвознавство. Актуальні питання гуманітарних наук,79(1), 61–69. DOI : 10.24919/2308-4863/79-1-93. Казакова, Н. В. (2020). Айдентика як інструмент рекламної комунікаціїінтернет-бренду. Харківський національний економічний університет імені С.Кузнеця. URL :https://repository.hneu.edu.ua/bitstream/123456789/25753/1/Казакова_Н._стаття.pdf4. Кушнір, В. (2024). Айдентика українських музеїв у візуальному просторі сучасногомузейництва. Народознавчі зошити, (3), 605–616. DOI : 10.15407/nz2024.03.6055. Морозов, О. (2021, December 30). Дивіться, який вигляд має туристична айдентикаКиївської області. The Village Україна. URL :https://www.village.com.ua/village/city/city-news/320825-divitsya-yakiy-viglyad-mae-turistichna-aydentika-kiyivskoyi-oblasti6. Bolton, C. (2018). Landscape and change in policy: Understanding cultural values. RCCPerspectives, 3, 35–42. URL : http://www.jstor.org/stable/265111717. Calvi, L., & Weber-Sabil, J. (Eds.). (2025). The future of cultural tourism (Vol. 11, 246pp.). Multilingual Matters & Channel View Publications. DOI : 10.2307/jj.252917498. Development of the national parks’ corporate identity. (n.d.). De nationale parken vanNederland | Nationale Parken. URL :https://nationaleparken.nl/en/news/development-national-parks-corporate-identity9. Marsh, L. L. (2021). Branding Brazil: Transforming citizenship on screen. RutgersUniversity Press. https://doi.org/10.2307/j.ctv2v55ktb10. Western National Parks debuts new brand and digital experience. (2025). Western NationalParks. URL :https://wnpa.org/about-wnpa/newsroom/western-national-parks-debuts-new-brand-and-digital-experience | 134 |

DOI : 10.5281/zenodo.17933702СТВОРЕННЯ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ТЕГУ ЯК СТРАТЕГІЯБРЕНДИНГУ У ВІЗУАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ МІСТАПандирєва Єлизавета11 докторка філософії (Ph.D), викладач кафедри графічний дизайнХарківська державна академія дизайну і мистецтвУкраїна, [email protected]Анотація. У представленому дослідженні аналізується тенденціярайтерів до створення авторських тегів за принципом корпоративногологотипу, а відтворення та поширення за стратегією рекламногобрендингу. Сенс створення тегу представляє парадокс, який полягає укодуванні свого імені в унікальному авторському стилі, де складнілітерні форми можуть побачити всі, але не всі можуть прочитати їхзміст. Тобто райтери навмисно роблять свій тег складним дляпрочитування і водночас виразним, цілісним і грамотнозакомпонованим для більшої впізнаваності. Подібно докорпоративного бренду райтер «просуває» авторський тег черезповторення впізнаваного образу: логотип компанії — тег райтера;брендова айдентика — стиль напису, кольори, форма літер, ритм,динаміка; репутація бренду — репутація райтера в спільноті (його«street cred»).Ключові слова: графіті, тег, брендинг, логотип, візуальне середовищеміста.Вступ. Графіті, зазвичай, є формою публічного мистецтва і часто вважаєтьсявандалізмом. Стиль графіті розвинувся як субкультура, яка створила перехід відмистецтва графіті до графічного дизайну. Парадокс полягає в тому, що творцітегів (графіті написів) застосовують ті самі стратегії брендингу по відношеннюдо своїх творів, які на їхню думку, вони так відчайдушно ігнорували.Створюючи їх в специфічному «вуличному» стилі, імітуючи символічніприйоми рекламної торгівлі — стиль, стратегію та форму.Обговорення. На початку 1970-х рр. мережа райтерів зробили прорив упублічному просторі, піднявши стиль графіті на новий рівень значущості,отримавши прямий доступ до публіки. Як зауважує райтер 12 Midnite: Графіті— це найкращий спосіб прорекламувати ідею (Rafferty, 1991, р. 16-26).Повертаючи собі відповідальність за створення мистецтва як стилю життя, ці| 135 |

митці перейняли контроль над засобами розповсюдження, таким чиномпідтверджуючи особливість власного особистого бачення мистецтва якневід’ємної частини повсякденного життя. Почуваючись зрадженимиінституційними обмеженнями, які обмежують доступ до каналів зв'язку, вонизвернулися до вулиць «обійшовши» цензуру.Райтери створюють теги застосовуючи імітацію образів, що схожа за формоювиробництва з засобами масової інформації, таким чином залучаючи глядача дореакції. Схожий принцип використовується і в рекламному образі, що заманюєпасивне міське око в стан культурного шоку. Грамотно розроблений, цілісний,створений в специфічній техніці рукотворно графічним способом тег маєавторитет корпоративного логотипу, що швидко поширюється по всьому місту.Особливість графіті стилю полягає в тому, що кожен райтер створює своюунікальну систему символів, яку можна використовувати і інтерпретуватирізними способами. Прочитування цих символів може розповісти нам проавтора, культуру регіону, соціальну мережу, вірування та ін. Теги у візуальномусередовищі міста, використовують корпоративні рекламні трюки, забезпечуючибезкоштовну рекламу і доводячи до сумніву стратегії техніки масової культури,такі як: розподіл, накопичення, і споживання. Тобто, теги функціонують уміському просторі як нелегальний маркетинг. Райтери інтуїтивно або свідомовикористовують ті ж механізми, що і рекламодавці:- впізнаваність логотипу — сталість тега або стилю напису;- повторення — масове нанесення на різні поверхні (бомбінг);- позиціонування бренду — вибір стратегічних локацій (центральнівулиці, потяги, дахи);- вплив — поширення через фотографії, соцмережі, графіті-фестивалі;- асоціації та імідж — візуальна мова, що відображає характер,культуру, настрій автора.Таким чином, райтер «брендує» себе у міському середовищі, створюючимережу знаків, які утворюють його візуальну територію впливу. Як наголошуєА. Гомез у своєму інтерв’ю: «Ви можете достукатися до чиєїсь свідомості черезвідкритий простір, ви можете купити рекламний щит, ви можете купитирекламний простір, ви можете зробити все це, але художник насправді не маєтакої здатності, але водночас хоче мати владу, яку мають рекламодавці і хочемати здатність впливу» (Snyder, 2009, р. 85).На відміну від корпоративного брендингу, метою райтера є не продаж, априсутність, визнання і слава. У цьому сенсі тег виступає формоюантикапіталістичного брендингу, тобто він використовує механізми реклами длявираження своєї ідентичності, а не товару. Райтери змагаються не за гроші, а засимволічний капітал (за П’єром Бурдьє):- репутація у спільноті;- видимість у просторі;| 136 |

- оригінальність стилю;- історичний слід («being up»).Такий підхід наочно ілюструє брендингової стратегії — створення цінностічерез візуальну присутність. Так, наприклад, думка невідомого автора в книзі«Історія американських графіті»: «Просто як і в рекламі — мати миттєвовпізнаваний стиль або логотип було важливою роботою на вулиці чи в поїзді. Неможна покладатися на увагу аудиторії більше ніж на частку секунди, томувстановлення цього зв’язку було вирішальним» (Gastman, 2010, р. 382). Райтеривикористовують візуальне середовище, як поле для самопрезентації стильнихлоготипів з наміром представлення їх як товарного знаку (Carrington, 2009, р.154).Висновки: Використання графіті написів на межі між мистецтвом, рекламоюта вандалізмом призвело до стратегій брендингу, де передача авторськогоунікального стилю автора в специфічній рукотворно графічній манерівиконання швидко розпізнається. Такі художні практики виступають одночаснояк особисте самовираження, так і засіб комунікації в межах субкультури:імітація символічних прийомів рекламної торгівлі, стратегії та форми, а такожшвидкість поширення у візуальному середовищі.Літературні джерела1. Carrington V. (2009). I write, therefore I am: text in the city. Visual Communication, 8(4),409-425.2. Gastman R., Neelon C. (2010). The History of American Graffiti New York:HarperDesign, 382.3. Rafferty P. (1991). The Street Art / Graffiti of Youth: Questioning «the NormalizingInfluence of Tradition». Phenomeno1o’ + Pedagogy. Volume 9, 16-26.4. Sung H. Ch. (2007). Graffiti: A visual vernacular as graphic design source. Ames, Iowa:Iowa State University, 10.5. Snyder G.J. (2009). Graffiti lives. Beyond the Tag in New York’s Urban Underground.New York: New York University Press., 24.| 137 |

ЗМІСТInternational Scientific and Practical Conference 2DESIGN, VISUAL ART & CREATIVITY:Modern Trends and Technologies 2Міжнародна науково-практична конференція 4ДИЗАЙН, ВІЗУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО ТА ТВОРЧІСТЬ:сучасні тенденції та технології 4СУЧАСНІ МЕТОДИ ОФОРМЛЕННЯ МАГАЗИНУ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ІНТЕРАКТИВНИХТЕХНОЛОГІЙ ТА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ 10Жуков ІгорВИКОРИСТАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ HUMAN-CENTERED DESIGN У ПРОЄКТУВАННІІНТЕРФЕЙСУ ТРЕКЕРА ЗВИЧОК 14Жучков Святослав,Чемерис ГаннаОСОБЛИВОСТІ ФОРМОТВОРЕННЯ ІНТЕР’ЄРІВ ГОТЕЛІВ ЗАСОБАМИ ПАРАМЕТРИЧНОГОДИЗАЙНУ 20Заразка Маркіян, Пустюльга СергійГЕНЕРАТИВНІ ІНСТРУМЕНТИ У РОЗРОБЦІ АРТБУКУ: ПЕРЕВАГИ ТА ОБМЕЖЕННЯ 25Зайченко Вероніка, Димова АнастасіяДОЦІЛЬНІСТЬ ВІДВІДУВАННЯ РАЙОННИХ БІБЛІОТЕЧНИХ ОСЕРЕДКІВ У ФАХОВІЙКОМПЛЕКСНІЙ ПІДГОТОВЦІ ГРАФІЧНИХ ДИЗАЙНЕРІВ 28Ільницька ЛюбовПРОБЛЕМАТИКА ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ СТВОРЕННЯВІЗУАЛЬНОГО МЕДІАКОНТЕНТУ 32Кабанець Серафима, Ісмайлова Марія, Грамотіна СофіяВПЛИВ ДИЗАЙНУ ПІКЧЕРБУКУ НА РОЗВИТОК ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДІТЕЙ 37Калганков Василь, Барабаш ВікторіяАКТУАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ШРИФТОВОЇ СПАДЩИНИ В СУЧАСНИХ СИСТЕМАХВІЗУАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ 40Кійко Надія, Ісмайлова Марія, Ганоцька Ольга, Більдер НаталяЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ДИЗАЙН У СТВОРЕННІ АЙДЕНТИКИ БРЕНДУ ПАРФУМІВ«VESPERA» 44Колесник Наталія, Мужикова ЄлизаветаКУЛЬТУРОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ АЙДЕНТИКИ БРЕНДУ «ORANGE CAFE» 48Колесник Наталія, Пасько МиколаДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ЯК ОДНА З ОСНОВНИХ ФУНКЦІЙ СУЧАСНОГО ЛОГОТИПА 53Колотило АнтонЗНАЧЕННЯ АКАДЕМІЧНОГО І ДЕКОРАТИВНОГО РИСУНКА У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХАРХІТЕКТОРІВ І ГРАФІЧНИХ ДИЗАЙНЕРІВ 57Коншина Олена, Федоров Юрій| 138 |

ГРАФІЧНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ СЕРЕДОВИЩА У ТВОРЧОМУ ПРОЦЕСІ АРХІТЕКТОРА 60Коптєва ГеленаMAIN ASPECTS OF TEACHING DRAWING FOR GRAPHIC DESIGN STUDENTS 63Korinyok Viktor, Korinyok RaisaDESIGNING MEMES AS A TOOL FOR DEVELOPING DIGITAL AND VISUAL COMMUNICATIVECOMPETENCE IN ADOLESCENTS 66Korneiko Yuliia, Yermakova Tetiana3D ЕСКІЗУВАННЯ СТИЛІЗОВАНОГО НАТЮРМОРТУ НА iPAD 70Костенко АннаВІЗУАЛЬНІ ТЕКСТИ ДОБИ СИМУЛЯКРІВ І ПРОБЛЕМИ ЇХ ТЛУМАЧЕННЯ В КОНТЕКСТІГЕРМЕНЕВТИЧНИХ СТРАТЕГІЙ 75Костюк ОльгаЯК ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЗМІНЮЄ ПАРАДИГМУ ТВОРЧОСТІ У СТВОРЕННІТА СПРИЙНЯТТІ МЕДІАКОНТЕНТУ 79Косьянчук Аліса, Кардашов МиколаТИПОГРАФІКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ВІДОБРАЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО Й ІННОВАЦІЙНОГОІМІДЖУ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ 82Кошова Владислава, Ісмайлова МаріяАРХІТЕКТОНІКА ВІЗУАЛЬНИХ РІШЕНЬ У ЦИФРОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ: СИСТЕМНИЙПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ КОРИСТУВАЦЬКОГО ДОСВІДУ 87Красножон ТетянаСУЧАСНІ УКРАЇНСЬКІ ШРИФТИ З ВИКОРИСТАННЯМ ОРНАМЕНТАЛІСТИКИ 91Кривобок Наталія, Ісмайлова МаріяСУЧАСНЕ ТЕКСТУРУВАННЯ ОБ'ЄКТІВ ДИЗАЙНУ 3D ГРАФІКИ 94Крилова Поліна, Брянцев ОлександрМУЛЬТИМЕДІЙНІ ІНСТАЛЯЦІЇ ЯК ФОРМА СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА 96Кузняк ОксанаЕТНОДИЗАЙН ТА ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ: СИНЕРГІЯ ТРАДИЦІЙ ТА ІННОВАЦІЙ 100Лелета Регіна, Лелета ВалентинПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІЗАСОБАМИ ВІЗУАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА 103Літтіх МаргаритаСУЧАСНИЙ МЕЙНСТРІМНИЙ ХОРОР ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ГЕНЕРАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 108Мархайчук Наталія, Григорчук Надія| 139 |

ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТИЛІСТИКИ У МОНУМЕНТАЛЬНОМУЖИВОПИСІ УКРАЇНИ 111Мелік-Шахназарова ВалеріяКУЛЬТУРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ У ДИЗАЙНІ ОДЯГУ: НАЇВНЕ МИСТЕЦТВО ЯК ДЖЕРЕЛОВІЗУАЛЬНИХ РІШЕНЬ 113Момот Катерина, Пашкевич КалинаВЕБДИЗАЙН ЯК ІНСТРУМЕНТ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ 117Морозова Анна, Кострікова АннаГЕНЕРАТИВНИЙ МЕДІАКОНТЕНТ У РЕКЛАМІ ТА ЦИФРОВОМУ ВІЗУАЛЬНОМУСЕРЕДОВИЩІ: МОЖЛИВОСТІ, РИЗИКИ ТА ЕТИЧНІ ОРІЄНТИРИ 120Нагірняк СтефанКУЛЬТУРНА ДИПЛОМАТІЯ ЗАСОБОМ КІНО: ПРОБЛЕМИ І ПОСТУП 125Наумова ЛарисаПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДІДЖИТАЛ-АЙДЕНТИКИ ПРИРОДНИХТА КУЛЬТУРНИХ ЛОКАЦІЙ 129Оліфіренко Тетяна, Кардашов МиколаСТВОРЕННЯ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ТЕГУ ЯК СТРАТЕГІЯ БРЕНДИНГУУ ВІЗУАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ МІСТА 135Пандирєва Єлизавета| 140 |

МатеріалиIV міжнародної науково-практичної конференціїДИЗАЙН, ВІЗУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО ТА ТВОРЧІСТЬ:сучасні тенденції та технологіїТом 212 грудня 2025 рокуПідписано до друку 12.12.2025.Гарнітура Oswald, Times New Roman.Цифровий друк.Віддруковано з готового оригінал-макета.Запорізький національний університет69600, м. Запоріжжя, вул. Університетська, 66,Тел./факс +38 (061) 228-75-08E-mail: [email protected]| 141 |

See proceedingof DVAC conferencefrom previous years