2602_Jevanhelije_na_shchodenj_23_sajt

ЄВАНГЕЛІЄ

НА ЩОДЕНЬ

2023

ТЕКСТИ. РОЗДУМИ. МОЛИТВИ
З отцем Рафалом Бухінґером

Львів
Видавництво «Свічадо»

2022

УДК 27-475.5
Б94

Автор роздумів
о. Рафал Бухінґер
Переклала з польської

Анна Пецюх
Дизайн обкладинки

Лідії Чир

Бухінґер Р.
Б94 Євангеліє на щодень 2023 : Тексти. Роздуми. Молитви /

Рафал Бухінґер ; пер. з польськ. А. Пецюх – Львів : Свічадо, 2022. – 408 с.
ISBN 978-966-938-580-2
Ця книжка текстів зі Святого Письма, які читають щодня на літургії, до-
поможе християнам пізнавати Боже Слово, насичуватися і жити ним,
постійно перебуваючи в Божому дусі.
Короткі роздуми та молитва, що супроводжують євангельський або ста-
розавітній текст, надихатимуть читача на глибше пережиття його змісту.
Для всіх, хто прагне пізнавати Святе Письмо і жити вірою на щодень.

УДК 27-475.5

© Видавництво «Свічадо», 2022

ISBN 978-966-938-580-2

ВСТУП

Якщо ми читаємо Євангеліє з вірою і без упередження, ми чує-
мо Ісуса, який говорить до нас. Він дає нам доступ до не-
збагненної Божої мудрости. Людський розум не може цього
осягнути. Читач повинен постійно просити Святого Духа
підкріпити його зусилля даром розуму, тобто благодаттю ро-
зуміння того, що говорить Син Божий.
Також Ісус радить при кожній зустрічі з  Євангелієм намага-
тися якомога менше брати від неї. Лише стільки, скільки Бог
дає. Духовна жадібність не окупається.
Бо Євангеліє читаємо не для того, щоб знати все, вести про
нього жваві дискусії, суперечки, писати до нього сотні ко-
ментарів і статей, вести уроки катехизації або читати поважні
університетські лекції. Євангеліє читаємо, щоб зустрітися
з Ісусом, пізнати Його, зростати в довірі до Нього і жити в єд-
ності з Ним.
Крихту Його мудрости, отриману з Божої благодати, необхідно
прийняти, запам’ятати, осмислити, записати в сумління і пере-
творити на конкретну дію. Тільки тоді людина починає глибше
розуміти Євангеліє. Тільки виконання Євангелія дає повне
пізнання Ісуса.

Отець Рафал Бухінґер

3

1 СІЧЕНЬ Неділя перед Різдвом Христовим –
Святих Отців
(19) Св. мч. Боніфатія

НЕДІЛЯ Новий рік за Григоріанським календарем Мт. 1, 1-25

Родовід Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама. Авраам був батьком
Ісаака, Ісаак – Якова, Яків – Юди і братів його. Юда був батьком Фареса
та Зари від Тамари. Фарес був батьком Есрома, Есром – Арама, Арам –
Амінадава, Амінадав – Наасона, Наасон – Салмона, Салмон – Вооза
від Рахави, Вооз – Йоведа від Рути, Йовед – Єссея, Єссей був батьком
царя Давида, Давид – Соломона від жінки Урії. Соломон же був батьком
Ровоама, Ровоам – Авії, Авія – Асафа, Асаф – Йосафата, Йосафат –
Йорама, Йорам – Озії, Озія – Йоатама, Йоатам – Ахаза, Ахаз – Єзекії,
Єзекія – Манасії, Манасія – Амоса, Амос – Йосії, Йосія – Єхонії і братів його
за вавилонського переселення. А після вавилонського переселення в Єхонії
народився Салатіїл, у  Салатіїла – Зоровавел, у  Зоровавела – Авіюд,
в  Авіюда – Еліяким, в  Еліякима – Азор, в  Азора – Садок, у  Садока – Ахим,
в Ахима – Еліюд, в Еліюда – Єлеазар, в Єлеазара – Маттан, у Маттана –
Яків, у  Якова – Йосиф, чоловік Марії, з  якої народився Ісус, що зветься
Христос. Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида чотирнадцять, від
Давида до вавилонського переселення чотирнадцять і від вавилонського
переселення до Христа – поколінь чотирнадцять. Народження Ісуса
Христа відбулося так: Марія, Його мати, була заручена з Йосифом; але,
перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого
Духа. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів
тайкома її відпустити. І от, коли він це задумав, ангел Господній з’явився
йому уві сні й  мовив: «Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою
жінку, бо Те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить
Сина, і  ти даси Йому ім’я  Ісус, бо Він спасе народ свій від гріхів їхніх».
А сталося все це, щоб здійснилось Господнє слово, сказане пророком: «Ось,
діва матиме в утробі й породить Сина, і дадуть Йому ім’я Еммануїл, що
значить: З нами Бог». Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому
ангел Господній: прийняв свою жінку; та не спізнав її, аж поки породила
Сина, і він дав Йому ім’я Ісус.

Християнство – це подія. Бог зустрічає людину, Йосифа. Як відбувається
ця зустріч? Через слово. Слово, яке є засобом знаним і близьким лю-
дині. Слово, якого людина не боїться і  яке вважає своїм союзником.
Слово, яке служить людині щодня в  різних ситуаціях. Словом Бог
відкриває людині свої наміри. Він пояснює дивовижну й важку для ро-
зуміння, небувалу подію. Слово Боже, прийняте людиною, сіє в ній віру,

4

надію і любов, які є спорядженням мудрих і хоробрих. Не сон, а Боже
Слово вивело Йосифа зі страху, неправильних думок і намірів. Слово
Боже визначило йому певний шлях, шлях Божої волі, шлях, що веде
крізь незбагненні події.
Ми є  сім’єю Бога, не метафорично, а  буквально. Ми схожі на Марію
з  Назарета, Йосифа, Єлисавету, Захарію, їхніх близьких і  далеких ро-
дичів... на Ісуса. Непроста сім’я, бо свята. Кожен, кому пощастило до неї
належати, прагне справедливости, тобто розпізнавання і  виконання
волі глави родини – Бога. Ні одне, ні інше не дається легко. Втішає те,
що як через Слово Бог дав Йосифові силу пізнати й виконувати Його
волю, так і нам дає силу виконувати служіння для нашої сім’ї, коли це
потрібно.
І  не забуваймо, що Бог завжди дотримує свого слова, виконує свої
обіцянки. Але не це головне в  цьому євангельському тексті. І  навіть
не доказ всемогутности Творця. А  сам Ісус, який є  правдивим Богом
і  правдивою людиною. Ми не можемо тут, на землі зрозуміти, як це
можливо. Дізнаємося, якщо на це буде воля Божа, у небі. А тут це знан-
ня нам зайве. Йосиф просто довіряв Богові, вірив у  божественність
сина Марії і був для Нього земним батьком.

Господи, навчи мене приймати твоє Слово з довірою.

5

2 СІЧЕНЬ Тиж. 30-й по Зісланні Святого Духа

20 Передпразденство Різдва Христового Мр. 8, 11-21
Св. свщмч. Ігнатія Богоносця
ПОНЕДІЛОК

Тоді вийшли фарисеї й завели з Ним суперечку – вимагали від Нього знаку
з  неба, ставивши Його на пробу. Зідхнув же Він з  усього свого духу та
й  каже: «Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не
дасться отому поріддю знаку!» І покинувши їх, знову сів у човен і поплив
на той бік. Учні ж забули взяти хліба – мали з собою лиш один хліб у човні.
І  наказував їм, кажучи: «Глядіть, бережіться фарисейської закваски та
закваски Іродової!» І  стали перемовлятись про те, що не мають хліба.
Ісус, довідавшись про те, каже до них: «Чого перемовляєтесь про те, що
хліба у  вас нема? Невже ж  іще не збагнули, не второпали? Невже ж  іще
у  вас нечуле серце? Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте? Не
пам’ятаєте, як Я  ламав п’ять хлібів на п’ять тисяч? Скільки ви повних
кошиків із куснями зібрали?» – «Дванадцять» – кажуть Йому. «А  коли
Я  помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із
куснями зібрали?» – «Сім», – кажуть. І Він сказав їм: «То й ще не розумієте?»

Описана подія і розмова відбулися після того, як Ісус помножив хліби
(див. Мр. 8, 1-10). Чіткий знак, на очах тисяч людей, який точно не міг
бути витвором релігійних шахраїв, якими вже тоді аж кишіло у  світі.
Для фарисеїв, однак, цього виявилося недостатньо. Вони відмовлялися
визнати, що Ісус – посланий Богом пророк і Спаситель. Вони приймали
від Нього чергові вірчі грамоти, проте їм і  цього було замало. Вони
гралися з Ісусом, як дитина грається з іграшкою. Бог терпеливо зносить
будь-які підступні дії, але лише до певного часу. Ніхто не знає, коли Він
скаже «досить», розвернеться і піде (попливе на той бік), тобто перестане
боротися за навернення людини. Зазвичай ми приймаємо за чисту
монету, що Він зробить це лише в день Останнього суду. Євангельський
уривок, який ми сьогодні читаємо, радше суперечить цій думці. Творець
може розвернутися будь-коли, задовго до того, як людину викличуть
на Божий суд. Він може залишити її на березі неврятованих і відплиcти
до землі навернених. Свідома підступна провокація супроти Бога мо-
же призвести до втрати спасіння.

Допоможи мені, Господи, бути простим у вірі.
6

Мр. 8, 22-26 СІЧЕНЬ 3

Св. мчц. Юліянії (21)

ВІВТОРОК

Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять Йому сліпого та й просять
Його, щоб Його доторкнувся. Узявши ж  сліпого за руку, вивів Він його за
село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його:
«Чи бачиш що-небудь?» Глянув той і  каже: «Бачу людей, – наче б  дерева
ходячі!» Тоді знову поклав Він йому на очі руки і  той прозрів, і  одужав,
і почав бачити усе і здалека, і чітко. І послав його додому, кажучи: «Навіть
у село не входь».

«Ви ніколи не зустрічали Бога», – сказав якось один чоловік, який на-
зивав себе пророком. Нам не потрібно знати, зустріли ми Бога чи ні.
Досить того, що Він зустрів нас. Нам не потрібно знати, чи Бог із нами,
важливо, щоб ми не заважали Йому діяти в  нашому житті. Зустріч
із Богом відбувається з  Його благодати, а  не як винагорода за наші
заслуги перед Ним. Також не нам належить призначати Богові час
і  місце зустрічі; озвучувати питання, які з  Ним маємо вирішувати;
визначати способи Його дії в Церкві, у світі чи в нашому житті. Важливо,
щоб ми не пропустили зустріч. Прибули на неї вчасно та у тиші зосе-
редилися на тому, що Він хоче сказати нам і  що Він робить для нас.
А опісля із вдячности старанно виконували те, що Він відкрив нам як
свою волю. Сліпий із Євангелія не знав, що зустрів Бога. Каліка не ба-
чив Ісуса, але читав знаки, якими Він говорив до нього, щоб зцілити.
Після зцілення чоловік пішов і зробив те, що сказав йому Цілитель, усе
ще не знаючи, що він зустрів Бога. Варто зважати на Божий осуд, а не на
осуд самопроголошених пророків.

Господи, прошу про благодать не нехтувати зустріччю з Тобою.
7

4 СІЧЕНЬ

(22) Св. влкмчц. Анастасії

СЕРЕДА Мр. 8, 30-34

Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про Нього. І Він узяв навча-
ти їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцурають-
ся Його старші, первосвященники та книжники, буде Він убитий, по трьох
же днях воскресне. А  говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши Його
набік, заходився Йому докоряти. Він же, обернувшись і глянувши на своїх
учнів, скартав Петра і сказав: «Геть від Мене, сатано! Бо гадаєш ти не
про те, що Боже, лише про те, що людське». І прикликавши народ разом
із своїми учнями, сказав їм: «Коли хтось хоче йти за Мною, хай зречеться
себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за Мною».

«І  Він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраж-
дати...» Ісус особисто засвідчує, що Він, Бог, є реальною людиною, а не
якоюсь голограмою. Люди відкидають сповіщення про страждання
(«Петро, взявши Його набік, заходився Йому докоряти»). Для них
це немислимо. Чому? Тому що вони не хочуть страждань. Не хочуть,
бо не вірять у  воскресення. Страждання можна нести лише тоді,
коли людина, яка страждає, зосереджується не на злі, тягареві
й  несправедливості страждання, а  на славі, радості та смаку щастя,
присутніх у  воскресенні. Ісус радить нам дивитися на все, що з  нами
відбувається, через Його Воскресення. Лише тоді зможемо зрозуміти
сенс подій. Пройти переможно через найтрагічніші з них. Послідовно
прямувати до мети, поставленої Богом, й  обирати справжні цінності.
Не втрачаючи ні на мить внутрішнього спокою, смаку й радости життя.
А  головне, дивлячись із перспективи воскресення, тобто вічности,
можемо пізнавати себе та інших людей. Із такої перспективи добре
розгледимо, хто є ким.

Навчи мене, Господи, дивитися на все з перспективи вічности.
8

СІЧЕНЬ 5

Свв. 10 мчч., що в Криті (23)

Мр. 9, 10-16 ЧЕТВЕР

І  вони зберегли в  собі це слово, питаючи один одного, що воно означає
«воскреснути з  мертвих». І  запитали Його, промовивши: «А  чого то
книжники кажуть, мовляв, Ілля має прийти перше?» Він же відрік їм:
«Ілля має прийти перше і  знову все до ладу приведе, – та як же про
Сина Чоловічого написано, що мусить Він багато вистраждати й  буде
погорджений? Та от кажу вам, що Ілля вже прийшов був, а вони вчинили
з ним, що їм забаглось, як і написано про нього». Повернувшися ж до учнів,
побачив навколо них силу народу, а й книжників, які сперечалися з ними.
Скоро ввесь народ Його уздрів, то дивом великим здивувався і, бігши до
Нього, заходився Його вітати. А  Він спитав їх: «Про що сперечаєтеся
з ними?»

«Ілля вже прийшов був, а  вони вчинили з  ним, що їм забаглось». Що
ближче хтось до Бога й що справжніші його стосунки з Богом, то більше
страждань він зазнає в житті. Вони приходять до нього з відома, згоди
і навіть за велінням Божим. Християни не шукають страждань, але й не
уникають їх. Вони бачать присутнє в  стражданні зло, але пам’ятають,
що страждання миттєво допомагає їм зрозуміти, вірні вони Богові чи
ні. Кожен, хто думає, що служить Богу, проте істеризує, нарікає і бунтує
через страждання, які переживає, далекий від Господа. Страждання
є шансом дізнатися правду про себе.

Господи, будь моїм поводирем у стражданні.

9

6 СІЧЕНЬ Лк. 2, 1-20

(24) Навечір’я Різдва Христового
Св. прпмчц. Євгенії. Царські часи
П’ЯТНИЦЯ

Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю.
Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній. І  йшли всі
записатися, – кожний у своє місто. Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста
Назарета в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив
з дому й роду Давида, щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була
вагітна. І от коли вони були там, настав їй час родити, і вона породила
свого Сина первородного, сповила Його та поклала в  ясла, бо не було
їм місця в заїзді. Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім
полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній
їм з’явився і слава Господня їх осіяла й великий страх огорнув їх. Ангел же
сказав їм: «Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю
всього народу: Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же
Христос Господь. І ось вам знак: Ви знайдете Дитя сповите, що лежатиме
в яслах». І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що
хвалила Бога й промовляла: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям
Його вподобання». І  коли ангели знялись від них на небо, пастухи один
до одного заговорили: «Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту
подію, що Господь об’явив нам». І пішли вони притьмом і знайшли Марію,
Йосифа й Дитятко, що лежало в яслах. Побачивши Його, вони розповіли,
що їм було сказано про це Хлоп’ятко; і всі, хто чув їх, дивувались тому, що
пастухи їм оповідали. Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм
серці. А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули
й бачили, так, як їм було сказано.

«На землі мир людям Його вподобання». Хто є люди Його вподобання?
Ті, хто не підводять Його і  на яких Він може розраховувати. Як Він їх
упізнає? За їхньою працьовитістю, злагодженими діями та мудрістю. За
мудрістю, тобто зосередженістю в  житті на найважливішому, а  серед
найважливішого – на найнеобхіднішому. Пастухи одразу зрозуміли,
що в  момент приходу Бога у  світ найважливіше і  найнеобхідніше –
бути з Ним. У своїх різдвяних побажаннях ми радо зичимо: «Здоров’я,
здоров’я і ще раз здоров’я, бо це найголовніше. Якщо ти здоровий, ти
маєш усе». Вифлеємські пастухи радять бажати одне одному найперше
мудрости. Здоров’я без мудрости не приносить людині ніякої користи.

Прошу, Господи, дару мудрости на кожен день.
10

Мт. 2, 1-12 СІЧЕНЬ 7

РІЗДВО ГОСПОДА БОГА (25)
І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА
СУБОТА

Коли Ісус народився у  Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці
прийшли в  Єрусалим зо Сходу і  спитали: «Де цар юдейський, що оце
народився? Бо ми бачили Його зорю на сході й  прийшли Йому
поклонитись». Почувши це цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним.
Зібравши всіх первосвященників та книжників народних, він випитав
у  них, де Христос має народитися. Вони йому сказали: «У  Вифлеємі
Юдейськім, бо так написано пророком: І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим
не менша між містами Юди, бо з  тебе вийде вождь, що буде пасти мій
народ, Ізраїля». Тоді Ірод, покликавши тайкома мудреців, випитав у  них
пильно про час, коли зоря з’явилась, і відіслав їх у Вифлеєм, кажучи: «Ідіть
та розпитайтесь пильно про Дитя, і  коли знайдете, сповістіть мені,
щоб я  теж пішов Йому вклонитись». Вислухали вони царя і  пустилися
в  дорогу. І  ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не
підійшла й не стала зверху, де було Дитятко. Побачивши зорю, зраділи
радістю вельми великою. Увійшли до хати й побачили Дитятко з Марією,
матір’ю  Його, і, впавши ниць, поклонились Йому; потім відкрили свої
скарби й піднесли Йому дари: золото, ладан і миро. І попереджені вві сні до
Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край свій.

За часів Христа вчених людей називали мудрецями. І  це правильно,
адже крім великих і ґрунтовних знань, їм була притаманна мудрість, яка
не завжди йде в парі зі знаннями. Крім того, вони вирізнялися глибокою
релігійністю і неймовірною вихованістю. Уміли бути тактовними в будь-
якому оточенні, у будь-якій ситуації. Мали сміливість чітко викладати
свої думки, навіть ті, що викликали невдоволення суспільства чи вла-
ди. Не боялися чітко висловлювати власні очікування щодо інших.
Сьогодні доводиться шукати таких мудреців зі свічкою. Знання радше
не супроводжуються мудрістю, високою особистою культурою чи
здатністю спілкуватися з  кожним в  ім’я  пошуку істини. Штампування
магістрів, докторів і  професорів виявилося хибним рішенням. При
присудженні наукових ступенів нехтують етичним і  моральним рів-
нем людини, також не зважають на цінності, які сповідує та людина.
Мудреці не говорять зайвого, готові слухати й  сміливо ставлять
неполіткоректні запитання – заради досягнення високої мети.

Господи, навчи мене розрізняти знання і мудрість.

11

8 СІЧЕНЬ Неділя по Різдві

(26) Пам’ять св. і праведних Йосифа Обручника,
Давида царя і Якова, брата Господнього
НЕДІЛЯ Собор Пресвятої Богородиці Мт. 2, 13-23

Якже вони вирушили в  дорогу, ангел Господній з’явився вві сні Йосифові
й  каже: «Устань, візьми Дитятко і  Його матір, і  втікай в  Єгипет,
і  перебудь там, поки я  тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме Дитя,
щоб Його вбити». Вставши Йосиф, узяв уночі Дитятко та Його
матір і  пішов у  Єгипет, де перебув до смерти Ірода, щоб збулося
сказане Господом через пророка: «З  Єгипту Я  покликав мого сина». Тоді
Ірод, побачивши, що мудреці з  нього насміялись, розлютився вельми
й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали
менше, ніж два роки, згідно з  часом, що пильно вивідав був від мудреців.
Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія: «В  Рамі чути голос,
плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми й не хоче, щоб
її втішити, бо їх немає». Якже вмер Ірод, ангел Господній з’явився вві
сні Йосифові в  Єгипті і  каже: «Встань, візьми Дитятко та Його матір
і  повернись в  Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя
Дитятка». Устав він, узяв Дитятко та Його матір і прийшов в Ізраїльську
землю, але, почувши, що в  Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька
свого, побоявся іти туди. Попереджений же вві сні, він пішов у галилейські
сторони і, прибувши туди, оселився в  місті, що зветься Назарет, щоб
збулося сказане пророками, що Назорей назветься.

Якщо Бог велить, треба негайно тікати від зла. Але якщо Він скаже за-
лишитися, ви не повинні рухатися, а  повинні чекати зі страхом, поки
прийде зло і  ви опинитеся з  ним віч-на-віч. Не можна забувати, що
тільки Бог вирішує ставлення християнина до зла в конкретному часі,
місці й  ситуації. Втеча від зла за велінням Божим – це не боягузтво,
а  розважливість. Вступати самовільно в  боротьбу зі злом проти волі
Всевишнього – це гординя за маскою бравади.

Добрий Боже, вибав мене від зла, яке наступає.
12

Мт. 21, 33-42 СІЧЕНЬ 9

Тиж. 31-й по Зісланні Святого Духа (27)

Св ап., первомч. й архидиякона Стефана ПОНЕДІЛОК

«Слухайте іншу притчу. Був один чоловік-господар, що насадив вино-
градник. Він обвів його огорожею, видовбав у  ньому чавило, вибудував
башту, винайняв його виноградарям і  відійшов. Коли ж  настала пора
винозбору, послав він слуг своїх до виноградарів, щоб узяти від них плоди,
йому належні. А виноградарі, схопивши його слуг, кого побили, кого вбили,
кого ж укаменували. Тоді він послав інших слуг, більше від перших, але ті
вчинили й  з  ними те саме. Наприкінці послав до них свого сина, кажучи:
Матимуть пошану до мого сина. Та виноградарі, узрівши сина, заговорили
між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й  заберемо собі його
спадщину. І взявши його, вивели геть з виноградника й убили. Отож, коли
прибуде господар виноградника, що зробить з  тими виноградарями?»
«Лютих люто вигубить», – відповіли Йому, – «а виноградник винаймить
іншим виноградарям, що будуть давати йому плоди його своєчасно».
Тоді Ісус сказав їм: «Чи в Письмі не читали ви ніколи: Камінь, що відкинули
будівничі, став каменем наріжним? Від Господа це сталось і дивне в очах
наших».

Деякі християни скаржаться, що не відчувають присутности Бога.
І добре. Бо якби відчували, то їх би паралізувало або вони «сп’яніли»
б  від щастя. Вони дивуються, що ж  такого накоїли, що Всевишній
ховається від них. Можливо, справді зробили щось не те, а можливо, і ні.
Але таке переконання не узгоджується з Божою педагогікою. Адже Він
шукає загублених і дає пізнати Себе віднайденим. Проте незаперечним
фактом є  те, що Бог може «відійти», як цей господар виноградника,
тобто сховатися від людини. Він робить це з  конкретною метою. Ісус
каже, що таким чином Він дає християнам необмежену свободу дій. Без
цієї свободи не виросте мудра, смілива, послідовна й  відповідальна
людина. Бог не поневолює своїх послідовників, Він робить Себе наче
відсутнім у їхньому житті, бо піклується про їхній свобідний розвиток.

Дай мені впевненість, Господи, що Ти завжди присутній, попри
мої відчуття.

13

10 СІЧЕНЬ

(28) Свв. мчч. 20000, спалених у Нікомидії

ВІВТОРОК Мр. 10, 2-12

Приступили фарисеї і, спокушаючи Його, питали: «Чи можна чоловікові
відпустити жінку?» А Він у відповідь сказав їм: «Що заповів вам Мойсей?»
Вони сказали: «Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та
й відпустити». «То з-за серця вашого запеклого, – сказав Ісус їм, – написав
він вам отой припис. А на початку створення Бог створив їх чоловіком
та жінкою. Ось чому чоловік покине свого батька-матір і  пристане до
жінки своєї, й  обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише – одне
тіло. Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає». Удома ж учні знов
Його про те запитали. А Він сказав їм: «Хто відпускає свою жінку й бере
другу, чужоложить з  нею. І  коли жінка покине свого чоловіка й  вийде за
іншого, – чужоложить».

Вони сказали: «Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й  від-
пустити». Тоді Ісус відповів їм: «То з-за серця вашого запеклого написав
він вам отой припис». Божа воля постійна й  незмінна. Бог, звісно,
враховує духовні можливості людства, конкретної людини. Тож Він
дає пізнати свою волю не відразу, а  поступово, крок за кроком. Він
також терпляче і з розумінням ставиться до її виконання. Тому Він уміє
чекати, інколи довго, допоки людина напоумиться, розпізнає Його
волю вповні й  поступово почне її виконувати. Людині потрібен час,
щоб зрозуміти моральні істини, створені Богом. Ці істини дивують. Ось
одна з  них. Бог бачить кожен гріх. Він не реагує, бо терпеливий. Він
може чекати, поки людина довіриться Йому, визнає свій гріх, візьме за
нього відповідальність і попросить прощення. Він може чекати навіть
сотні років. Гріх людини не є небезпечним для Бога, який прощає. Гріх
небезпечний для людини, яка сумнівається в Божому милосерді.

Дякую, Господи, за твою терпеливість до мене.
14

Мр. 10, 11-16 СІЧЕНЬ 11

Свв. младенців, убитих у Вифлеємі. (29)
Прп. Маркелла
СЕРЕДА

А Він сказав їм: «Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею.
І  коли жінка покине свого чоловіка й  вийде за іншого, – чужоложить».
І  приносили до Нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли
їм. Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і  сказав їм: «Пустіть дітей
приходити до Мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно
кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, – не ввійде до нього».
І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх.

До Ісуса кожен може прийти без попередження. У великих світу цьо-
го лише обрані отримують право на аудієнцію. Пересічні люди не
мають шансів. Від вельможів їх відокремлюють важкі двері будинків,
наповнених електронікою, охоронцями, клерками, камердинерами
та особистими секретарями. Нічого нового. Учні Ісуса вже намагалися
побудувати навколо Нього таку захисну споруду. Так було, є  і  буде.
Хто винен? Усупереч поширеній думці, провина лежить не тільки на
великих світу цього. Малі, які є нікчемними, також винні – через їхнє
відчуття меншовартости, ідолопоклонницьку підкореність і  втрату
самоповаги. Учні Ісуса заснували «Офіс захисту Пастиря» і намагалися
контролювати доступ людей до Нього. Ісус рішуче засуджував такі
звичаї. Вівця, за Його постановою, має право скористатися доступом
до Пастиря в  будь-який час. Він, своєю чергою, зобов’язаний завжди
приймати її з відкритим серцем.

Ісусе, дякую, що можу будь-коли прийти до Тебе.

15