Boh_i_pandemija_sajt

ТОМ РАЙТ

БОГ
ПАНДЕМІЯ

Християнські роздуми
про коронавірус та його наслідки

Переклала з англійської
Галина Пастушук

Львів
Видавництво «Свічадо»
2021

Пам’яті Саймона Барінґтона-Ворда KCMG,
мудрого й шляхетного святого,

єпископа Ковентрійського 1985–1997 рр.
Помер від Covid-19 у Велику суботу,
11 квітня 2020 року

Передмова та подяка

Цієї маленької книжки не було б, якби на са-
мому початку пандемії COVID-19 я не отримав
запрошення від журналу Time написати корот-
ку замітку. Зокрема вдячний Белінді Ласкомб за
цю пропозицію та подальше редагування тексту,
а також усім, хто мені згодом писав, здебільшо-
го – щоб подякувати, а часом – щоб і дорікнути.
Це обговорення теми – ще одна спроба видобу-
ти те, що можна мудро й із біблійної перспективи
висловити в такий час, як тепер. Під час тижнів ка-
рантину я, підозрюю, як і більшість людей, перей-
шов через цілий спектр емоцій, викликаних пан-
демією; проте мені видається важливим утрима-
ти наші реакції в біблійних рамках. Саме це я й на-
магаюся зробити в цьому тексті.

Тож мета цієї книжки – не запропонувати «ви-
рішення» проблем, які викликала пандемія, не
зробити певного вичерпного аналізу того, чого
ми б могли від неї навчитися чи що нам тепер ро-
бити. Я власне й наполягаю не піддаватися таким
спонтанним реакціям, що так легко виникають
у нас. Перш ніж зможемо відповісти на ці питання
найбільш ґрунтовно, нам потрібен час на лемент,
на стриманість, на те, щоб не кидатися одразу
до «вирішень». Вони, Бог дасть, з’являться, проте

7

можемо їх не розчути – якщо не позбудемося своїх
інстинктивних реакцій. Якщо ж проведемо час
у молитві плачу, можливо, отримаємо нове світ-
ло, а не будемо просто повторювати те, що нам би
й так конче хотілося сказати.

Я вдячний Філіпу Ло та його колегам із видав-
ництва SPCK за готовність узятися за цей проєкт
у доволі стислі терміни, а також старим друзям,
які перечитали рукопис і зробили коментарі, ча-
сом доволі проникливі. Особливо хочу згадати
Майкла Лойда, Браяна Волша, Кері Ньюмана,
Саймона Кінґстона, Пітера Роджерса та Джеймса
Ернеста, а також свою доньку Гатті. Вони, звісно ж,
не несуть відповідальности за будь-що сказане
мною. Як і моя кохана дружина Меґґі, чий захват
оригінальною статтею в часописі Time заохотив
мене рухатися далі, проте водночас не завадив її
доречним критичним заувагам щодо подальших
чернеток тексту.

Том Райт
Вікліф-хол, Оксфорд

квітень 2020 року

1

Із чого почнемо?

Звучить як одне з отих грецьких неправильних
дієслів: панікувати, пандемічний, панґоліни, пан-
демоніум. Натомість, виявляється, це неправиль-
ний вірус. У нас вже бували такі (SARS чи навіть
коров’ячий сказ). Якийсь час потривожили нас, та
ми дали собі раду. Гнітючі прогнози про мільйони
смертей виявилися перебільшенням. Ну, то й із
цим, певне, буде так само?

Мені згадалася іронічна цитата пастора Мар-
тіна Німеллера. Існує кілька версій його слів, але
суть та сама. У контексті розмови про Німеччину
1930-х років він сказав:

«Спершу вони взялися за євреїв, проте я ні-
чого не робив, бо не єврей. Потім вони взя-
лися за соціалістів, але я нічого не робив,
бо не соціаліст. Потім вони взялися за като-
ликів, але я нічого не робив, бо не католик.
Врешті вони взялися за мене, але на той мо-
мент допомогти мені вже не було кому».

Те саме, подумав собі я, було й із британською та
американською реакціями на коронавірус. Спершу
він ударив по китайцях, але ми не китайці, та й Ки-
тай так далеко, і різні дивацтва (як-от споживання

9

Розділ 1

панґолінів) стаються хіба там. Згодом він ударив по
Ірану, але ми не хвилювалися, бо Іран теж дале-
ко, та й це ж як-не-як настільки інакша країна. По-
тім він ударив по Італії, але ми подумали собі, що
італійці – компанійський народ, що любить обій-
ми, тож очевидно, що вірус там пошириться, але
з нами буде все гаразд. І тоді він прибув до Лондо-
на. І до Нью-Йорка… І раптом на планеті не зали-
шилося жодного безпечного місця.

Немає нейтральної зони. Немає медичного
еквівалента Швейцарії часів війни, куди можна
було втекти на хвильку, передихнути й подумати,
що робити далі.

Отож, чи відомо комусь, що діється? Чому це
відбувається? Чи намагається хтось нам щось ска-
зати? Що нам із цим робити?

У переважній більшості древнього світу, та
й у багатьох частинах сучасного світу також, ве-
ликі нещастя (землетруси, виверження вулканів,
пожежі, пошесті) зазвичай асоціюються з розгні-
ваними богами. Сталося щось погане? Напевне,
це тому, що «хтось» вам це заподіяв. У старому
греко-римському світі поганських вірувань при-
пускали, що ви не ті жертви принесли, або не ті
молитви промовили, або вчинили щось аж таке
жахливе, що навіть старі аморальні боги на Олімпі
відчули, що прийшов час завдати вам удару.

Високочолі філософи не надто над цим задуму-
валися. Вони напрацювали три альтернативи.

Першу – стоїчну. Усе запрограмовано, щоб іти
так, як іде. Ти цього не зміниш, просто вчися при-
стосовуватися.

10

Із чого почнемо?

Альтернативну – епікурейську. Усе випадкове.
Ти із цим нічого не вдієш. Постарайся влаштувати-
ся якомога зручніше.

Врешті – платонівську. Теперішнє життя – лише
тінь реальности. Тут із нами стаються всілякі пога-
ні речі, але ми призначені для іншого світу.

У нас є сучасні еквіваленти всього вище пере-
ліченого.

Хтось хоче просто вистояти. Якщо вже на кулі
написане твоє ім’я – тобі її не уникнути.

Переважно сучасний Захід неявно сповідує епі-
куреїзм. Усяке трапляється, але ми хочемо ком-
фортного життя, тож осядьмо, самоізолюймося,
побільше Нетфліксу. І це також мине.

Дехто, включно з деякими християнами, від-
дає перевагу Платонові. Смерть – не найгірше, що
може статися. У всякому разі, ми ж все одно в доро-
зі кудись. Гаразд, будьмо розважливими, але, будь
ласка, не треба закривати церкви. Чи гольф-клуби.

Тим часом у таборах біженців, у багатоповерхо-
вих мурашниках, у нетрях і на базарчиках посилю-
ється страждання. І над усією землею димовою
завісою здіймається горе, вимальовуючи обриси
запитання, яке ми заледве наважуємося собі по-
ставити: Чому?

У принципі, найкраща відповідь, яку мені до-
водилося чути за останніх кілька тижнів, була не
на запитання «Чому?», а на запитання «Що?» Що
можемо зробити? У Великій Британії уряд попро-
сив волонтерів допомогти Національній службі
охорони здоров’я з усіма надзвичайними й не-

11

Розділ 1

відкладними завданнями, які не вимагали профе-
сійних навичок. Пів мільйона людей зголосилося
майже одразу – так багато, що й важко було під-
шукати всім відповідні завдання. Лікарі та медсе-
стри на пенсії повернулися на передову. Декотрі
з них самі підхопили вірус і померли.

Вони роблять те саме, що робили ранні христи-
яни в часи епідемії. У перші кілька століть нашої
ери, коли серйозна недуга охоплювала поселення
чи місто, заможні мешканці втікали в гори (адже
часто проблемою було низинне розташування,
сморід і застояність повітря в містечку). Христия-
ни ж залишалися й доглядали за хворими. Часом
вони підхоплювали хворобу й помирали. Людей
це вражало. Що це таке? «Ну, – відповідали вони, –
ми є послідовниками такого чоловіка Ісуса.1 Він
поставив на карту власне життя, щоб урятувати
нас. Тому й ми чинимо так само».

1 Тут і надалі, коли йдеться про Сина Божого, Том Райт
принципово не вживає ймення «Христос» чи «Ісус Хри-
стос», а натомість – Ісус, Ісус Месія, Месія, Цар Ісус, зо-
крема у відомих цитатах зі Святого Письма. Автор праг-
не у такий спосіб подолати усталений у сучасному світі
стереотип, згідно з яким «Ісус Христос» сприймається не
як означення боголюдської природи Христа, а радше як
вихолощені ім’я та прізвище. Крім того, вживання «Хри-
стос» як власного імені, на думку Тома Райта як провідно-
го бібліста сучасности та співавтора відомого перекладу
Біблії, не передає сенсу, який воно мало у І столітті, та
супроводжується тенденцією ігнорування чи маргіналі-
зування єврейського контексту Євангелія, тобто нарати-
ву СЗ і обітниць, про які у НЗ чітко сказано як про ті, що
збулися і сягнули своєї цілі в Ісусі, Месії, розп’ятому і во-
скреслому. – Прим. перекл.

12

Із чого почнемо?

Раніше ніхто навіть не подумував про щось
таке. Не дивно, що Євангеліє розповсюдилося.
Навіть тоді, коли римляни з усіх сил намагалися
його розтоптати.Вражає той факт, що світ підхопив
цю підказку. Як зазначив у своїй останній книжці
«Домініон» (Dominion) історик Том Голланд (Tom
Holland), багато із тих суспільних установок, які ми
тепер звикли сприймати як належне, колись були
християнською інновацією. Древні погани так
не робили. Медицина була дорога. Як і освіта.
А бідні були бідними (так тоді вважали) через
лінь і невезучість. Турбуватися про них не входи-
ло в обов’язки суспільства.

Християни не погодилися з таким станом ре-
чей. Вони перейняли свій спосіб життя від євре-
їв, через Ісуса, звісно. Євреї мали ті тексти, ті святі
писання, що весь час повертали їх до віри в Єди-
ного Бога, який особливо переймався вбогими,
недужими, вигнанцями, рабами. Їхні мислителі
часом загравали з певними вкрапленнями стої-
цизму чи платонізму (але не епікуреїзму, який був
і надалі залишається для них лайливим словом).
Проте їхні громади здебільшого жили спільнот-
ним родинним життям. Ранні послідовники Ісуса
запозичили цей формат спільнотного життя, але
розширили його до масштабів повсякчас зроста-
ючої і щораз різноманітнішої «родини» віруючих.
Згодом, якщо коротко, сучасний світ, розчулив-
шись, запозичив пару куснів того добра (меди-
цина, освіта й соціальне забезпечення для всіх)
і часом вважає, що самотужки це винайшов, а від-

13

Розділ 1

так «релігійний» кусень можна відкинути. Дехто
з ентузіазмом відстоює цю тезу, як-от гарвард-
ський психолог Стівен Пінкер (Stephen Pinker).

Отож, із чого почнемо?

Християнська відповідь?
Зіштовхнувшись зі швидким поширенням ко-
ронавірусу, багато людей Церкви сягнули по
«християнські» відповідники древніх спонтанних
реакцій. Так чи інакше, світ переповнений тео-
ріями змов: дехто в Америці вважає, що в усьо-
му винен Китай, дехто в Китаї вже озвучив вину
Америки, і, без сумніву, світом гуляє ще з тисячу
інших ідей, що поширюються так легко, як і сам
вірус, а подекуди – і так само небезпечно. Шука-
ти винного просто, особливо якщо завжди винен
хтось інший. Ті, хто вже звик бачити всі пробле-
ми через призму сьогоднішньої низькопробної,
проте сильної, «війни культур», шукатиме про-
стих відповідей, які відображають це безвідносне
до суті справи протистояння. Криза, спричинена
COVID-19, по суті, зробила із цілим світом те саме,
що й ураган Катріна з Новим Орлеаном 2005 року:
спустошивши все, показав, що політичні та со-
ціальні підвалини вже прогнили.
Ну, і є ще суто (так звані) «християнські» тео-
рії змов. Дехто вважає, що йому відомо, щό саме
пішло не так і щό саме Бог намагається нам через
усе це сказати.
Дехто палко переконує, що це знак Кінця. За ос-
танні кілька поколінь в Америці потужно розвину-

14

Із чого почнемо?

лася індустрія «кінця світу». Всякі її похідні розкру-
чені версії здобули популярність і в інших країнах.
Серед останніх родзинок – відома книжка «Пізня
велика планета Земля» Гела Ліндсі2 і серіал «Зали-
шені» Тіма Лагая та Джеррі Дженкінса.3 З кусників
і клаптиків Біблії, сплетених докупи струною фун-
даменталістської побожности, вони конструюють
сценарій фільму жахів. У його основі – платонізм:
наша мета – «потрапити до раю», а світ залишмо
на поталу Армагедону. І тепер коронавірус вважа-
ється тим знаком, що все от-от має статися.

Для інших християн це просто спосіб сказати:
«Ось він – шанс!» Тепер, коли всі думають про
смерть, а не який кекс купити до чаю, варто, ма-
буть, сподіватися масового навернення до Бога.
Мабуть, нам варто скористатися цим моментом,
щоб розповісти друзям про Ісуса й про те, як Він
може забрати їх на небеса. Мабуть, цього разу
вони таки послухають.

Інші цитують старозавітних пророків, аби пред-
ставити певну версію древніх поганських теорій.
Коли стаються погані речі, це напевне зробив Бог
(бо ж Він відповідає за все), а тому це напевне
означає, що Він з якоїсь причини злиться на нас.

2 Hal Lindsey – американський християнський письмен-
ник-сіоніст, автор і телевізійний ведучий; написав серію
популярних апокаліптичних книг, зокрема The Late, Great
Planet Earth. – Прим. ред.

3 Tim LaHaye – американський бабтистський євангелист,
письменник, автор серії книг апокаліптичної фантастики
Left Behind. Jerry Jenkins – американський письменник,
співавтор Left Behind. – Прим. ред.

15

Зміст 7
9
Передмова та подяка 17
1. Із чого почнемо? 27
2. Читаючи Старий Завіт 45
3. Христос і Євангелія 73
4. Читаючи Новий Завіт
5. Що нам робити далі?

Популярне видання

Том Райт

Бог і пандемія

Християнські роздуми про коронавірус
та його наслідки

Відповідальний редактор Анна Пецюх
Літературний і богословський редактор Христина Содомора

Коректор Христина Дорожовець
Верстка Олесі Оринчин

Технічний редактор Світлана Чигис

Підписано до друку 25.03.2021. Формат 84x108/32.
Папір офс. Офс. друк. Наклад 1000 прим.

Ум.-друк. Арк. 5,46 Ум. Фарбовідб. 5,88 Обл.-вид. арк. 3,25

ТзОВ Видавництво «Свічадо»
(Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2001)
79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22.
Тел.: (032) 244-57-44, факс: (032) 240-35-08
e-mail: [email protected], url: www.svichado.com

Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом
у друкарні ТзОВ «Зерцало»

(Свідоцтво серії ААВ № 219930 від 30.01.2013 р.)
вул. Січових стрільців, 35а, с. Кротошин,
Пустомитівський р-н, Львівська обл.