Сучасна бібліотека – простір для мотивації читання та розвитку особистості: матеріали обласного семінару-практикуму

Завжди в тренді: музично-живописна Кіровоградщина

Кропивницький район
Бострем Георгій Едуардович – живописець і реставратор, художник-містик,
що поєднував сучасне йому мистецтво з канонічним православним
іконописом. Твори зберігаються в Луврі (Париж) та музеї С. Ґуґґенгайма (Нью-
Йорк).
Єгоров Борис Кузьмович (м. Знам’янка) – художник. Народився в місті
Знам’янка в робітничій родині. Був учасником регіональних, всеукраїнських та
всесоюзних виставок живопису. В той же час успішно поєднував творчу й
педагогічну діяльність.
Борис Єгоров працював у таких стилях живопису, як: пейзаж, портрет,
урбаністичний та індустріальний пейзаж. Створив портрети внучатих
племінниць Т. Г. Шевченка, сестер Красицьких та краєзнавця, почесного
громадянина м. Знам’янка Вячеслава Шкоди. Упродовж життя написав понад
тисячу картин.

Новоукраїнський район
Данилов Анатолій Опанасович (17.08.1941) – художник. З дитинства любив
малювати. Після закінчення школи довго не міг вибрати майбутню професію,
тож навчання продовжив у Кіровоградському професійно-технічному
училищі. Саме там, навчаючись на ливарника, Анатолій познайомився з
художниками, які чимало допомогли хлопцеві. Це стало поштовхом до
навчання в художньому училищі.
Працював майже в усіх жанрах живопису – портрет, тематична картина,
пейзаж, натюрморт.
Калашник Яків Петрович (23.10.1927, с. Листопадове Новоукраїнського
району – 5.11.1967, м. Дніпропетровськ) – художник. Яків Калашник – художник
самобутній, оригінальний, зі своїм баченням світу, творчою манерою
виконання. У його кращих роботах оспівано красу життя, натхнення праці,
повну гармонію людини і природи. Ольга Шаповал, наукова співробітниця
музею мистецтв, де зберігаються твори живописця, вважає, що хоч митець за
життя не отримав ніяких звань, але це не применшує його таланту
справжнього художника і талановитого педагога. Його роботи можна
переглянути в музеї мистецтв, краєзнавчому музеї та в Івано-Франківському
краєзнавчому музеї.



51

Завжди в тренді: музично-живописна Кіровоградщина

Лавро Костянтин Тихонович (11.03.1961, м. Новоукраїнка) – художник книги.
Працював на посаді художнього редактора в журналах «Барвінок», «Дніпро»,
«Соняшник», головним художником «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Проілюстрував
низку книг для малят: «Міні-диво», «Дитяче Євангеліє», «Котик та Півник», «Ніч
перед Різдвом», «Улюблені вірші» та інші.

Оссовський Петро Павлович народився в м. Мала Виска. Заслужений
художник України, основоположник «суворого стилю» у живописі, один із
видатних митців другої половини ХХ століття. Твори Петра Оссовського
прикрашають провідні музеї та галереї України, а також численні закордонні
колекції. У 2007 році у Кропивницькому музеї мистецтв відкрито картинну
галерею Петра Оссовського «Світ і Вітчизна», до якої Петро Павлович передав
53 роботи, що є результатом багаторічної праці митця.

Олександрійський район
Письменний Степан Іларіонович – художник-графік. Ще змалечку хлопця
тягнуло до прекрасного. Він із захопленням читав журнали із репродукціями
картин. Основна тема робіт вже зрілого майстра – буденні мотиви, живописні
куточки України, краса людини, яка працює на благодатній землі. Серед його
робіт: «Вартові Кам’яної Могили», «Сонячний вересень» та ін.
Кодьєв Петро Іванович – живописець. Особисто займався реставрацією
картин, що були привезені з Німеччини, з Дрезденської картинної галереї.
Багато працював над тематикою громадянської та Другої світової війни.
Працював над образами Т. Г. Шевченка. Особливе місце у творчості
художника посідає пейзаж.

Голованівський район
Гнатюк Григорій Михайлович (18.06.1951, с. Небелівка Голованівського
району – 2012) – художник. Основні роботи – «Збір картоплі» (1981), «Двір»
(1984), триптих «Парад», «Жива вода», «Ехо» (1989) та ін. Роботи митця
експонувалися на одній із виставок у Японії. Також картини художника були
представлені на Міжнародному бієнале «Імпреза-89» в Івано-Франківську.
Зараз його роботи зберігаються в нашому музеї мистецтв.
Желтомирська Наталія Євгенівна (1.01.1951, с. Вільхове Голованівського району)
-художниця монументального та декоративно-ужиткового мистецтва,
іконописець. Виконувала роботи у техніці гарячого батика.



52

Завжди в тренді: музично-живописна Кіровоградщина

Крім картин займалася розписом храмів і монастирів в Одесі. Це лише
частина тих видатних імен, про кого можна говорити і ким пишатися.

Де і як можна використовувати отриману інформацію про митців-
живописців?

Найперше – під час оформлення виставок. Зокрема, до Дня народження
Тараса Шевченка доповнити книжкову виставку можна картинами Бориса
Єгорова (зображеннями сестер Красицьких). Виставку до Дня Незалежності,
наприклад, можна доповнити репродукціями картин із зображенням
природи вашого краю, до Дня книги в контексті розповіді можна згадати про
відомих ілюстраторів і розповісти, наприклад, про Лавро Костянтина
Тихоновича. Можна проводити огляди, історичні екскурси про художників-
земляків, створити сторінку на сайті; створювати інстаграм-вікторини та
обговорювання. На зразок музичного куточка рекомендуємо створити
куточок живопису. Якщо вам доступні окуляри 3D та сучасні ґаджети,
проведіть заходи за допомогою віртуальної реальності.
Список використаної літератури:
1. Духовність Кіровоградщини / Відкритий міжнар. ун-т розвитку людини
"Україна", Кіровоград. філія. - Кіровоград : Полімед-Сервіс, 2006. -75 с.
2. Кіровоградщина у дзеркалі часу : музичне мистецтво : фотоальбом / авт.-
упоряд. : О. І. Полячок, М. В. Долгіх. - Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. -76 с. : іл.
3. Кіровоградщина у дзеркалі часу : образотворче мистецтво : фотоальбом /
авт.-упоряд. А. М. Надєждін. -Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2013. -76 с. : іл.
4. Кіровоградщина. Історія рідного краю : навч. посіб. : за ред. : А. Козир. –
Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2012. – 304 с.: іл.
5. Матеріали з історії музичної культури Єлисаветградщини / упоряд. М.
Долгіх ; Кіровогр. міський відділ культури; Кіровогр. обласне відділення
всеукраїнської музич. спілки, Кіровогр. музей музич. культури ім. Кароля
Шимановського. - Кіровоград : Б.в. , 1996. -36 с.
6. Наукові розвідки юних дослідників / Упоряд., гол. ред. М. В. Долгіх. –
Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2018. – 140с.
7. Національні культури у процесі формування української нації : збірник
доповідей наук.-практ. конференції / упоряд. : Кіровоград. обл. краєзнавчий
музей ; Обл. орг. Всеукр. спілки краєзнавців. - Кіровоград : Поліграф-Терція,
2006. -222 с.

53

Завжди в тренді: музично-живописна Кіровоградщина

8. Пісенно-музична Кіровоградщина : знані земляки і творчі колективи
краю корифеїв першого українського професіонального театру : минуле і
сучасність / Ярослав Страшной. - Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2013. - 159
с.
9. Френчко Людмила. – Мова душі / Людмила Френчко. – Кіровоград, 2001. –
60с.

***

54

Дарина Матвієнко,
головний бібліотекар відділу абонементу

Оксана Степаненко,
бібліотекар 1 категорії відділу абонементу
Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва

ім. Є. Маланюка

Стенд-ап-сезон у бібліотеці



Сучасні бібліотеки трансформуються та розвиваються разом із суспільством,
виконуючи роль громадських центрів – інформаційних, культурних,
просвітницьких, соціальних. Дедалі більше зростає соціальна значущість
бібліотечної діяльності для молоді – бібліотека стає тією установою, яка може
допомогти розкрити та розвинути творчі здібності молодого покоління.

Бібліотеки, за рахунок своїх беззаперечних переваг, можуть стати
унікальними центрами для розробки та впровадження нових підходів та форм
роботи з молоддю. Однією з таких є стенд-ап.

Стенд-ап – це сольний гумористичний виступ перед аудиторією. Мовний
матеріал стенд-апу – авторські монологи, короткі жарти, кумедні історії та
спілкування із залом.

Стенд-ап-комедія, як сформований жанр, з’явилася в англійських м’юзік-
холах у XVІІІ-XІX ст. Засновниками стенд-апу в Америці вважаються Марк Твен і
Норман Уілкерсон. У ІІ пол. ХХ ст. популярність цього жанру істотно
збільшилася, і до 1970 р. стендап-комедія в Америці стала основною формою
гумористичного виступу. Від американських і англійських майданчиків цей
жанр успадкував дух зухвалості, імпровізаційність та вигадливість, ігри з
публікою.

Динаміка розвитку жанру стенд-апу в Україні досить цікава, хоча й
специфічна. Слід вказати, що схожі зі стенд-апом форми розмовного жанру
відтворювалися ще у давнину на народних гуляннях, де поряд із піснями,
танцями та грою на різних народних інструментах, лунали частівки й різні
гумористичні монологи.

55

Стенд-ап-сезон у бібліотеці



У подальшому вказана форма виступів досить активно розвивалася,
вдосконалювалася і у ХХ ст. набула іншої структури.

Жанр стенд-ап містить такі основні риси: імпровізація, сучасність та
схожість з реальністю, що проявляється у використанні форм теперішнього
часу.

Базовою одиницею в стенд-апі є жарт – один з головних прийомів для
захоплення та утримання уваги аудиторії.

Літературний стенд-ап – інноваційна форма публічного виступу, основою
якого є книжковий огляд. Мета: привернути увагу громадськості до автора,
жанру, книги, тематики; донести до аудиторії, що багато проблем можна
вирішити завдяки книгам та залучити її до читання. Це відносно «молодий»
жанр, але досить перспективний.

Крізь призму жартів у жанрі літературного стенд-апу спікер висвітлює
питання соціального характеру, які наявні в обраному творі, актуалізує їх,
спонукає до пошуку вирішення цих проблем.

Щоб створити якісний і діючий виступ, треба знати з чого він складається.
Основні складові літературного стенд-апу:

1) Театральність – основна риса, адже від того, наскільки правдоподібно і
вміло учасник виступає, залежить, чи досягне він своїх цілей (зацікавить
аудиторію). Стенд-ап виступи – це, як правило, гра одного актора, в якій
важливо все: і лексичні та стилістичні засоби, і міміка, жести, інтонація та темп
вимови.

2) Цілісність, яка виражається в єдності усіх частин виступу. Тобто конкретна
тема, яка проходить через увесь виступ, підкріплюється жартами і
завершується певним висновком.

3) Діалогічність досягається за умови взаємодії адресанта та адресата.
Взаємодія між ними нерівноправна: комік домінує, адже задає тон і характер
виступу, керує його тематикою.

4) Інформативність. Бажано, щоб тема виступу була знайома або добре
відома адресату. Огляд, доповнений жартами, відображає дійсність і є
інформативно наповненим. Темами виступають актуальні питання і проблеми
людини і суспільства в цілому, які можна вирішити або хоча б зрозуміти після
прочитання запропонованих книг.

5) Цілеспрямованість. Будь-який публічний виступ має певну мету. У нашому
56

Стенд-ап-сезон у бібліотеці



випадку це актуалізація книги та читання.
6) Інтертекстуальність. Виступ містить велику кількість цитат, імен відомих

особистостей, посилань тощо. Це дозволяє затримати увагу слухача та краще
занурити його в тематику виступу.

Стенд-ап все частіше виникає у багатьох сферах суспільного життя. Це
дозволяє залучати більше молоді до культурних та літературних заходів.

Проведення літературних стенд-апів дозволяє вирішити ряд питань:
- популяризація книги та читання (серед молоді);
- залучення молоді до бібліотеки (нові користувачі);
- робота з молоддю (стенд-ап-автори, молоді критики);
- проведення заходів для креативного дозвілля користувачів;
- розкриття творчого потенціалу.

Висновки. Оскільки літературний стенд-ап як інноваційна форма активно
розповсюджується на мистецькій арені нашої країни і є дуже популярним
серед молоді, то він може безпосередньо впливати на актуалізацію читання.
Український літературний стенд-ап займає вагомі позиції в культурній сфері,
проходить безперервну модернізацію і має значні перспективи.

Тому бібліотека може стати творчим осередком для молоді. А завдання
бібліотекарів – допомогти їй створити місце, де можна робити креативні
проєкти, творчі заходи, самовдосконалюватися та розвиватися.

Наша бібліотека випробувала на власному досвіді цю форму роботи. Ми
запропонували нашій молоді спробувати себе у жанрі стенд-ап. Взяли участь
у стенд-ап-сезоні читачі-студенти і члени літературного клубу «Ліра». Серед
учасників були такі, що тільки починають писати, і ті, що вже мають свої власні
збірки.

Один з авторів – Василь Левицький – поет, прозаїк, журналіст та член
літературного клубу «Ліра». Має власні збірки поезії та прози: «Максималісти»,
«У краї на зліт часів». Він підготував стенд-ап на тему «Літературні експромти
від гурту «Роздвоєння особистості».

Ще один цікавий текст представив Максим Бричка – молодий поет, лауреат
літературної премії В. Близнеця, студент Центральноукраїнського державного
університету імені Володимира Винниченка. Має власну збірку віршів
«Меридіани». Його стенд-ап мав назву: «Читачі – особлива каста».



57

Стенд-ап-сезон у бібліотеці



Тож ми рекомендуємо: випробовуйте нові форми, не бійтеся творити,
працюйте з молоддю і дослухайтеся до її думок.

Список використаних джерел:
1. Чуянова Н. Взаємодія бібліотеки та громадського сектору – чинники
формування суспільно-активного молодого громадянина [Електронний
ресурс] / Н.Чуянова. – Режим доступу: http://refs.in.ua/oblasna-biblioteka-dlya-
yunactva-im-o-m-bojchenka-v3.html?page=7. – Назва з екрана.
2. Ponomarenko Yuriy. "Розвиток стенд-апу як новітньої форми розмовного
жанру та його місце у вітчизняній естраді." Наукові записки ТНПУ імені
Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство 2 (2017): 160-168.
3. Воскрес Анастасія Анатоліївна. "ВПЛИВ ТВОРЧОСТІ ВІДОМИХ
ВІТЧИЗНЯНИХ МАЙСТРІВ СТЕНДАПУ НА УКРАЇНСЬКУ КУЛЬТУРУ ХХІ
СТОЛІТТЯ." The 8th International scientific and practical conference
“Fundamental and applied research in the modern world”(March 17-19, 2021)
BoScience Publisher, Boston, USA. 2021. 1110 p.. 2021.
4. Бугайова В. О., and І. А. Сікалов. "Майстерність ведучого." (2021).
5. Лобова О. К., and Є. С. Найдіна. "Жанрова система комічного
інституційного дискурсу." Науковий вісник Дрогобицького державного
педагогічного університету імені Івана Франка. Сер.: Філологічні науки
(мовознавство) 9 (2018): 117-119.
6. Пилипчук Т. В. "Історія зародження стендапу та його популярність на
Заході." www. seanewdim. com (2019): 51.
7. Ольшанецька Христина. "Стенд-ап-комедія як жанр комічного
інституційного дискурсу." (2020).

***















58

Тетяна Букач,
завідувач сектору соціокультурної діяльності

Тетяна Левицька,
бібліотекар І категорії науково-методичного відділу
Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва

ім. Є. Маланюка

«Код стійкості: озброєні словом»



У часи історичних потрясінь українці завжди мали на «озброєнні» слово.
Далі йтиметься про найцікавіші проєкти, до яких долучилася Кіровоградська
обласна бібліотека для юнацтва ім. Є. Маланюка в 2022 році.

Буквально за три дні до початку війни, 21 лютого 2022 року, з нагоди
святкування Міжнародного дня рідної мови, Івано-Франківська бібліотека
для юнацтва та наша бібліотека започаткували онлайн-діалог між творчою
молоддю Івано-Франківська та Кіровоградщини «Найкраща мова єднання –
українська».

Цього дня молодь Івано-Франківщини та Кіровоградщини об’єднало
бажання говорити українською, говорити про творчість, спільні теми, які нас
єднають.

Практичним результатом творчої співпраці стала спільна електронна
антологія «Міст» – «Кілометри між двох сердець». Її технічним редактором та
ідейним творцем є Кирило Поліщук – поет, прозаїк, перекладач,
координатор проєкту «Міст» (електронні антології), лауреат багатьох
всеукраїнських та міжнародних літературних премій та конкурсів, зокрема,
обласної літературної премії ім. Є. Маланюка. Мета антології «Кілометри між
двох сердець» – побудувати культурний (мистецький) міст між містами
України, створити своєрідний трансфер митців, ідей та культурних проєктів.

59

«Код стійкості: озброєні словом»

Митці, незалежно від географії, повинні триматися разом, допомагати один
одному в реалізації та популяризації творчих проєктів.

До електронної антології «Кілометри між двох сердець» увійшли твори
трьох поетів із Івано-Франківська: Соломії Мардарович, Юлії Судус, Ангеліни
Павлюк та трьох поетів із Кіровоградщини: Марини Єрмолаєвої, Максима
Брички та Оксани Буянової.

Цю та інші антології можна переглянути на візуальному конструкторі
сайтів «Tilda Publishing», який дозволяє з будь-якого куточку світу
ознайомитися з електронними антологіями «Міст».

Наголошуємо, що захід відбувався напередодні 24 лютого. Ніхто тоді ще
не здогадувався, які події на нас чекають. Того дня панувала святкова
атмосфера, особливо це було відчутно в Івано-Франківську: усі були одягнені
у вишиванки, діти читали вірші відомих українських поетів та впродовж дня
на різних локаціях відбувалися заходи, приурочені до Міжнародного дня
рідної мови.

Події, які відбулися 24 лютого, шокували усіх нас. Першою реакцією був
страх і розгубленість, згодом ми почали оговтуватися від жахіття та вчитися
жити в новій реальності.

Безумовно, війна – це горе, яке торкається всіх. А творчість підтримує,
вселяє віру. І хоч не кожен з нас поет, через такі рядки ми обмінюємось
думками й почуттями. Зрештою, переносити емоції на папір – одна з
популярних нині психологічних практик.

У зв’язку з цим змінилася і тематика наших заходів. Так, 27 червня в
нашій бібліотеці відбулася одна з перших презентацій антології сучасної
повоєнної лірики «Поезія без укриття» та знайомство з її авторами.

Захід відбувався одразу в 2-х форматах: онлайн і офлайн. До нашого
заходу долучилися онлайн бібліотеки Кіровоградщини та автори антології,
зокрема, Інна Калина, яка зараз проживає в Німеччині, київський поет
Василь Клічак, верстальниця та авторка дизайну антології Ірена Яніцька. Це
додало заходу особливого звучання та сприяло залученню більшої кількості
аудиторії з різних куточків України.

«Поезія без укриття» – це унікальна книга, бо вона стала першим
виданням в Україні про повномасштабну війну проти російських окупантів. У
цій поетичній хроніці зафіксовані перші тижні війни.

60

«Код стійкості: озброєні словом»

Вірші в цій книзі по-справжньому написані під час сирен, вибухів снарядів, в
укриттях, на передовій та в евакуаційних потягах.

У книзі представлено близько 200 віршів від 70 різних авторів. Серед
них є такі хто вперше долучився до написання віршів, а є і визначні автори,
справжні майстри своєї справи.

Онлайн-спілкування відбувалося на платформі програми «Zoom». Для
того, щоб усі охочі могли долучитися до презентації та творчого спілкування,
в афіші заходу в соцмережах ми вказували посилання на нього та код
підключення в Zoom. Також ми використовували електронну розсилку для
ширшого інформування про захід за наявною базою контактів для розсилки.
Отож, як бачимо, сучасні технології допомагають долати кілометри між
людьми, згуртовувати їх навколо суспільно важливих ідей, обмінюватися
думками та емоціями. Власне, саме так і виникла ідея створення антології
«Поезія без укриття», яка планувалася спочатку як місцевий, кропивницький
проєкт, але, завдяки спілкуванню та листуванню авторів з укладачкою
антології через мережу Інтернет, географія проєкту значно розширилася.

Інформаційну підтримку антології «Поезія без укриття» надала
«Літературна газета», де публікувалися так звані «кулеметні» черги. Так, із
поезією ознайомилися читачі з усієї України ще задовго до публікації книги. І
зараз, напевне, немає такого куточка в Україні, де б не знали про
літературний проєкт, який виник у Кропивницькому.

Також наша бібліотека першою створила благодійну ініціативу зі
збору книг українських авторів для бійців Збройних Сил України. Згодом цю
ідею підхопила Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. Чижевського.

Всього нам вдалося зібрати близько 250 книг з дарчими підписами від
відомих українських письменників. Ці книги автори приносили до нашої
книгозбірні, надсилали нам поштою, передавали через знайомих, які їхали
до Кропивницького власним транспортом. Книги з автографом нам
надіслали такі відомі письменники, як: Сергій Пантюк, Соломія Зеленська,
Олег Бондар, Олександр Косенко, Сашко Обрій, Володимир Шовкошитний,
Василь Левицький, Василь Бондар, Лана Перулайнен, Олег Короташ та інші.
Усі зібрані літературні «подаруночки» та дитячі малюнки бібліотекарі
передали Громадській ініціативі «Армія SOS», з якою ми співпрацюємо на
постійній основі.

61

«Код стійкості: озброєні словом»

Серед помітних літературних подій яскравим спогадом можна означити
візит до обласної юнацької книгозбірні письменника, видавця, бійця
Київської ТРО Володимира Шовкошитного. Він розповів читачам про книги,
видані цього року у власному видавництві «Український пріоритет», про
боротьбу з російською агресією на літературному та справжньому фронті.

І наостанок підсумуємо, що попри всі несприятливі обставини, творчість
та творчих людей не спинити. Так, в окопах та на полі бою пишуться фронтові
записки, вірші, які згодом стають популярними книгами. Деякі з них було
подаровано авторами – бійцями Збройних Сил України, які нині боронять
нашу країну. Це роман Лесі Шиденко «Переддень життя», наклад якого вже
розкуплений в інтернет-магазинах, та збірка поезій «Розуміння простору»
молодого місцевого поета Станіслава Новицького. Збірку «Розуміння
простору» передала бібліотеці родина поета, адже сам письменник нині на
передовій.

Війна внесла корективи в усі сфери нашого життя. Ми поговорили про
літературні проєкти, які втілила наша бібліотека, а далі ви прочитаєте про
цікаві та корисні інтернет-ресурси, які можуть стати в нагоді вашим
книгозбірням та користувачам, що цікавляться літературою, письменництвом
та історією.

Портал «Поезія вільних» https://warpoetry.mkip.gov.ua/.
Особливість цього ресурсу в тому, що до нього кожен бажаючий може подати
власний вірш.

Портал був створений Міністерством культури та інформаційної політики
України, Державним агентством України з питань мистецтв та мистецької
освіти разом із волонтерами. Це всеукраїнські воєнні хроніки у віршах.

Щоб додати свою поезію, достатньо заповнити форму на сайті. Після
модерації вона з’явиться на порталі. Автори передбачили додавання творів із
віковим обмеженням «18+». Для їх перегляду необхідно підтвердити свій вік.

У кожного відвідувача є можливість проголосувати за улюблені поезії. У
майбутньому планується видання друкованої збірки віршів, до якої увійдуть
найкращі роботи талановитих митців, які долучилися до ініціативи «Поезія
Вільних».



62

«Код стійкості: озброєні словом»

«Всі 100 відсотків віршів про війну, 80 відсотків – оптимістичні. Велика частка
віршів – про перемогу, силу українських ЗСУ, захоплення їхньою мужністю та
щира подяка всім, хто бореться». Вірші опубліковано сімома мовами:
українською, російською, англійською, французькою, польською, литовською
та білоруською.

Також у відомстві зауважили, що один раз на 20 віршів зустрічається вже
легендарна фраза прикордонника з острова Зміїний про «Русский военный
корабль», яка стала символом українського супротиву.

Над модеруванням, редагуванням та корекцією надісланих віршів
працюють 27 волонтерів, половина з них – професійні редактори.
У відомстві додали, що на порталі тепер можна вказати місце, де написано
вірш. Найбільше творів автори написали у Києві, Харкові, Одесі, Миколаєві,
Волновасі, Чернігові та підвалах Маріуполя.

Опен-кол історій про досвід війни від проєкту #безпробілів
Літературний проєкт #безпробілів, створений для сприяння розвитку
підліткової літератури в Україні. Просування якісної сучасної літератури
ініціює опен-кол історій про досвід війни, що триває зараз. Українська
молодь проживає досвід війни – неочікуваний для багатьох із нас і погано
зрозумілий для зовнішнього світу. Ми отримуємо безліч інформації про
війну: статистику, свідчення, промови, пропаганду. У цьому інформаційному
потоці складно знайти об’єктивну правду. Проєкт #безпробілів теж шукає
правду, але іншу – емоційну і творчу, збирає документальні історії української
молоді – про досвід життя в умовах війни, комфортного їм рівня
документальності. Про те, як доводиться бігти, лишатися, ховатися, боротися,
волонтерити, панікувати, сміятися і писати. Це все можна робити у будь-якій
формі, будь-якому жанрі й будь-якого розміру. «Розкажіть про вашу війну як
вважаєте за потрібне» – запрошують організатори.
До участі в проєкті запрошується молодь віком від 13 до 25 років. Для
участі потрібно надіслати свої тексти на пошту [email protected] з
темою «Прокидайся, у нас війна». Публікація кращих текстів відбудеться на
платформах #безпробілів, на сторінках проєкту в Інстаграмі й Фейсбуці, а
також їх буде перекладено та поширено німецькою мовою партнером
проєкту – Гете-інститутом. Сторінка конкурсу: https://fb.com/bezprobiliv.

63

«Код стійкості: озброєні словом»

Згадуючи про Гете-інститут, доречно розглянути ще 2 цікаві проєкти, які
можна знайти на його сайті. ЛEКТЮРА – це українсько-німецький
літературний блог Goethe-Institut в Україні, де активно діє розділ «Війна в
Україні». Серед цікавих тем, які можна тут прочитати: «Смисли й артефакти:
книжки на війнах», «Що ми читаємо під час повітряних тривог?», «Війна. Діти.
Література: дитячі книжки та війна в Україні після 2014 року», «Навчатися,
пристосовуватися, перемагати: переклад в Україні після 24 лютого» та багато
інших цікавих матеріалів. https://www.goethe.de/prj/lek/uk/--.html

«Фантастичні talk(s)». Війна впливає на абсолютно всі сфери життя в
країні – на творчу діяльність, на видавничу сферу і на розважальний контент
на Ютубі. П’ять українських письменниць (Дарія Піскозуб, Світлана
Тараторіна, Ірина Грабовська, Наталія Довгопол і Наталія Матолінець)
створили youtube-канал «Фантастичні talk(s)», посилання на який ви також
знайдете на сайті Goethe-Institut. Тут учасниці проєкту розповіли про свій
досвід переживання 24 лютого 2022 року, про те, як змінився контент їх
youtube-каналу та як світові зірки відгукнулися на прохання підтримати
Україну. Канал був заснований на підтримку української фантастики в 2021
році і 2022 рік мав стати визначним для дівчат та цього жанру, але війна
внесла свої корективи.

«Ми часто чуємо про тяглість української літературної традиції, але до
цього проєкту не замислювалися, наскільки на нас як сучасних авторів
впливає те, що писали українські фантасти попередніх поколінь. Цей проєкт
подарував чимало цікавих інсайтів і дав відчуття, що ми творимо фантастику,
яка має за собою багатолітню історію» – писала Світлана Тараторіна, одна з
організаторок проєкту.

«Фантастичні talk(s)» запросили дослідників жанру прочитати лекції за
тими чи іншими періодами літератури. Ростислав Семків розповів про
фантастику від давніх-давен до ХХ століття, Ярина Цимбал – про наші
«фантастичні двадцяті», Олеся Стужук і Юрій Ковалів – про фантастів-
діаспорян і радянську фантастику, Михайло Назаренко – про переламну
епоху дев’яностих-двохтисячних, а завершили проєкт Альона і Олег Сіліни
розповіддю про сьогодення. За ці ефіри вдалось зібрати майже 14000
гривень на різні волонтерські запити для ЗСУ.



64

«Код стійкості: озброєні словом»

До участі в проєкті долучилися всесвітньовідомі письменники-фантасти:
Ребекка Кван, авторка історичного фентезі «Макова війна» і «Республіка
Дракона», автори космоопери «Експансія», які пишуть під псевдонімом
Джеймс С.А. Корі, Пітер Воттс, автор наукової фантастики («Сліпобачення»,
«Ехопраксія»), Джо Аберкромбі. За чотири ефіри вдалося назбирати понад
48000 гривень на потреби «Госпітальєрів», а українці мали змогу ставити
запитання зіркам світової фантастики і спілкуватися з ними у прямому ефірі.

На каналі багато цікавих підрубрик: «Українська фантастика в часи
війни», «Світові фантасти на підтримку України», «Фантастичні буктрейлери»,
«Історія української фантастики» та багато інших.
https://www.youtube.com/channel/UCl35hqob7zxEil6FsnaY-Ww Проєкт показує,
як письменники можуть спрямовувати своє слово не лише на популяризацію
власної творчості, а й на підтримку наших військових.

Варто згадати культурно-видавничий проєкт «Читомо», який представив
онлайн-проєкт «Вітрина новинок під час війни»: https://chytomo.com/vitry-
na/vitryna-novynok-2022/. Це добірка книжок, що вийшли в Україні після 24
лютого. Наразі у «Вітрині» зібрано понад 270 видань, але цей перелік
постійно поповнюється. Найбільша кількість книжок представлена у
категоріях «Нон-фікшн» (64 видання), «Зарубіжна художня література» (43
видання) та «Аудіокнижка» (42 видання). У розділі «Поезія» поки що є
інформація лише про чотири книги. Серед категорій з’явився новий розділ –
«Книжки про війну». Загалом у проєкті зібрані книжки від 48 українських
видавництв.

Цьогорічна «Вітрина» особлива тим, що нові видання редагувалися під
звуки сирен, перекладалися у бомбосховищах, деякі мали би вийти у
друкарнях Харкова, але, через пошкодження підприємств, були надруковані
в інших областях і навіть за кордоном. «Це книжки, які не мають бюджетів на
промо й рекламу, бо видавці волонтерять, передають кошти на ЗСУ й
захищають Україну на фронті. Тому вся надія на самозарадність, на ваші
поширення інформації, і на купівлю книжок, і підтримку галузі, дорогі читачі».

Слово є силою, якщо воно не пусте. І сьогодні сміливе слово здатне
захистити людину, встановити справедливість. Тож будемо користуватися
словом обережно та влучно, бо воно є великою силою та цінністю! І тільки від
нас з вами залежить, як використати цю силу: на зло чи на добро.

***
65

Наталія Борзенко,
головний бібліотекар відділу мистецтв
Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва

ім.Є.Маланюка

Культурний код українського мистецтва





Культурні надбання людства завжди відігравали важливу роль в
утвердженні громадянського суспільства, у формуванні гармонійної
національно свідомої особистості. Саме національна культура та мистецтво
сьогодні мають великий вплив на духовний та естетичний розвиток
українців, затвердження в них цінностей, як генного коду нації.

Термін «культура» означає сукупність матеріальних і духовних цінностей,
що об’єднують в собі науку, освіту, мистецтво, мораль, світогляд, уклад життя.
І, звичайно, українська культура є складовою світового культурного простору,
але зі своїми збереженими традиціями і культурними кодами.

Зараз Україна переживає надскладний час: мільйони людей отримують
подвійне навантаження на психіку через жахіття терору з боку російських
загарбників. Питання культурних кодів – це той напрямок, який потрібно
розвивати задля збереження національної ідентичності.

Людина сприймає світ та переосмислює його за допомогою знаків,
символів та символічних образів, накопичених в історії, мистецтві і культурі з
міфів, релігій та фольклору. Саме культурний код «надає» цим символам
смисли, а символи, за допомогою певного культурного коду, перетворюються
на носів інформації, що несуть «закодовані» повідомлення. Але для того, щоб
ці повідомлення могли бути сприйняті, «розкодовані», ми повинні розуміти
їхнє значення.

66

Культурний код українського мистецтва





Мистецький образ, твір чи його автор кодом культури буде лише тоді, коли
людина у процесі споглядання буде розуміти і впізнавати хто або що
зображено у мистецькому творі, або про кого йдеться, мати уявлення про
творчість митця або країну, в якій він живе.

Говорячи про систему культурних кодів України, можна зазначити, що
формувалася вона протягом багатьох століть, часто перебуваючи в умовах
потужного, агресивного впливу інших культур, зокрема російської. Її
формування також ускладнювала відсутність в України власної державності
протягом багатьох століть. Тож зараз, на сучасному етапі розвитку,
відбувається трансформація цих культурних кодів, і в сучасних умовах код
культури в мистецтві набуває нових значень.

В образотворчому мистецтві одним із символічних мистецьких кодів є
колір. Наприклад, жовто-блакитна гама кольорів, що трапляється в
міфологічних та релігійних сюжетах, була основою багатьох творів мистецтва,
тож і стала мистецьким кодом історичного розвитку.

Це прослідковується ще у ранньому християнстві, де жовтий колір був
кольором Святого Духа. У мистецтві Київської Русі цей колір був уже як
золотий, а не жовтий, і став символом божественного одкровення. А синій
колір символізував небеса, істину, гармонію, здійснюючи зв’язок між
небесним і земним.

І, власне, премудрість Божу ми бачимо у втіленні мозаїчного образу Божої
Матері Оранти, що сприймалася як заступниця. Зображена вона з піднятими
руками, з отією засторогою, захистом, непорушністю.

Образ Оранти крізь століття поступово видозмінювався і християнська
іконографія змінювалася іншими образами. З часом одним дуже особливим
для українців стає образ козацької Богоматері – козацької Покрови, Яка
вирізняється тим, що під її покриттям, як під своєрідним куполом захисту,
ховаються усі ті, хто має бути збережений.

А кольорова гама державної символіки України залишається своєрідним
мистецьким кодом, який відображає інформацію, як і будь-який інший
культурний код.

Варто також згадати образ козака. Для сучасних українців він символізує
волю і незламність, є прикладом мужності, символом кмітливості, братерської
вірності та сили духу навіть у скрутному становищі.

67

Культурний код українського мистецтва





Загальний образ козака у пересічного українця ототожнюється із
козацьким танцем гайдук або бойовим гопаком, піснями «Засвіт встали
козаченьки» або «Ой, на горі та й женці жнуть», повістю Миколи Гоголя «Тарас
Бульба» та поемою «Енеїда» Івана Котляревського. Проте найбільш згаданим і
впізнаваним в образотворчому мистецтві є образ «Козака Мамая», який
змінювався і трансформувався, як образ національного героя і воїна
захисника.

І цей образ є одним з найпоширеніших і найзагадковіших в українській
міфології. Це уособлення усіх тих войовничих козацьких захисних
характеристик війська запорізького, що поєднав у собі різні символи і став
такою собі узагальненою формою усього руху козацтва та войовничого
настрою українського народу щодо захисту своїх земель і свого народу.

У 18-19 століттях в українському мистецтві з’явилася величезна кількість
народних картин, створених невідомими нам художниками й майстрами, які
по-різному зображували цього персонажа. Створився образ, який
змінювався лише в деталях, незалежно від епохи, в яку створювалася
картина, політичних вподобань і соціального становища митця. І головне те,
що він був завжди впізнаваний.

Отож, у безлічі зображень, котрі збереглися до сьогоднішнього дня, козак
Мамай схожий на народну ікону, зображений в різному середовищі, на фоні
різних ландшафтів. Але найважливішим є те, що збереглися ознаки
спокійного і навіть медитативного образу козака, який сидить у позі з ногами
складеними по-східному. На картинах ми бачимо обов’язкові образи, які його
супроводжують: кінь, як втілення войовничості, стрімкості; бандура чи кобза,
які для українського народу є символом співучасті і передачі інформації про
історичні події. Обов’язковою є і присутність дуба, що асоціюється з
вкоріненням, якого майже неможливо викорчувати, як і український народ
не можна перемогти.

Говорячи про символічні образи, варто згадати про людей, що стали
символами не лише певної історичної доби, а й цілої нації. В Україні ця
людина, звісно ж, – Тарас Шевченко. Його образ є сакральним для українства,
його давно не сприймають лише як українського видатного поета. Ця постать
стала глибоко символічною, адже у більшості українців уже несвідомо
з’являються певні асоціації, пов’язані з його ім’ям.

68

Культурний код українського мистецтва





Більшість українців, коли говорять «Україна» – ототожнюють її з
Т.Г.Шевченком, коли говорять «Шевченко», розуміють – «Україна». Це й не
дивно, бо саме Шевченко відтворив образ українця, а такі слова, як: Київ,
Дніпро, бандурист-перебендя, козак, дівчина-калина, «садок вишневий коло
хати» асоціюються у нас з українським селом, хатою під стріхою та самим Т.
Шевченком.

Від початку української Революції Гідності у 2013–2014 роках Т. Шевченко
став одним з головних символів українського спротиву, і це було настільки
природно, що художники зображували його на барикадах як одного з
учасників подій.

Зараз він став одним з головних символів української протидії і опору
проти російської агресії. Як раніше його вірші цитували активісти на
барикадах Євромайдану, так і тепер українські бійці читають їх на передовій,
захищаючи цілісність нашої держави, покладають на музику його твори,
створюючи пісні, також його портретами прикрашають військову техніку ЗСУ.
Сучасні художники зображують Кобзаря в різних образах, які символізують
незалежність і незламність духу українського народу, але, попри варіації, він
завжди впізнаваний.

Художник Юрій Шаповал показує Кобзаря глядачеві у незвичних для нас
образах. Створена серія картин, героєм якої є Т. Шевченко, зображує його у
сучасному просторі.

Майстер оптичних ілюзій, художник із Тернопільщини Олег Шупляк
створив серію картин «Двовзори», у яку ввійшли написані ним майже два
десятки картин на шевченківську тематику. Його роботи вирізняються
національним колоритом, відображають велику кількість українських
національних символів в одній картині: козак з бандурою, Дніпро, тополі,
кручі, політ сокола. І головне те, що всі символи разом створюють образ
найвеличнішого сина України – Тараса Шевченка.

Постать Кобзаря знайшла відображення і в сучасному стріт-арті – виді
сучасного вуличного образотворчого мистецтва, до якого відносять всі твори
мистецтва, що встановлені в публічному просторі, тобто ті твори, які митці
зображують на стінах будинків, парканах, в приміщеннях метро та
торгівельних центрах.



69

Культурний код українського мистецтва





Найбільший у світі стріт-арт портрет Т. Шевченка з’явився на стіні
житлового сімнадцяти поверхового будинку у Харкові, загальною площею
понад 500 квадратних метрів, який став візитівкою міста і привертає увагу не
лише української громадськості, а і європейської спільноти.
Т. Шевченко стає все більш відомим і за межами України. Так, цього року його
роботи демонструвалися у містах США та Канади на виставці «Імерсивний
Шевченко: Душа України».

Згадані художні образи можна використати під час підготовки мистецьких
заходів, що розкривають спадщину Т. Шевченка як художника. Адже він мав
неповторну мистецьку індивідуальність, зображував красу української землі,
звичайного народу та його повсякденного побуту.

Серед мистецьких заходів, присвячених творчості Шевченка-художника
до Шевченківських днів доречними будуть проведення: мистецьких вікторин,
арт-круїзів, мистецьких квестів, інтелектуально-мистецьких ігор та брейн-
рингів, онлайн вікторин та командних онлайн ігор (розроблених в онлайн
сервісах Learningapps, Kahoot: «Чи знайомі Ви з Шевченко-художником?»,
«Малярський шлях Т. Г. Шевченка», «Стежками творчості Шевченка – маляра»,
«Шевченко відомий і невідомий художник». Пейзаж для українських
художників є способом та засобом самовираження, несе органічний код
власного українського буття, стає мистецьким кодом в українській культурі.

Ландшафтний простір України ідеалізували багато українських митців,
зокрема Тарас Шевченко. Він відтворював краєвиди з національними
елементами: пагорби, церкви, зображення побутового життя простих людей.

Життя українського села висвітлював Микола Кузнецов, Володимир
Орловський, Архип Куїнджи.

Узагальнені образи рідної землі вдалося створити Сергію Васильківському,
який був видатним майстром пейзажу, що здобув європейське визнання, і
був одним з небагатьох художників, яким надавалося право виставляти свої
картини в паризькому салоні поза конкурсом.

Українська історична та побутова тематика, незабутні за силою образи
українських селян посідають особливо важливе місце у творчості Миколи
Пимоненка. Світове визнання отримали й українські народні живописці.
Марія Приймаченко прославилася зображеннями фантастичних тварин

70

Культурний код українського мистецтва





далеко за межами України. «Приймаченківські звірі» є органічним
поєднанням етнічного та оригінального.

Не оминути і творчість української художниці Катерини Білокур, що стала
надбанням не лише української, але й світової культури ХХ століття, яка в своїх
полотнах втілила красу мальовничої природи, всю чарівність степу. Тема квітів
на її полотнах переходила з однієї картини на іншу, відтворюючи українські
рослинні символи. Отже, картини К. Білокур мають високе естетичне й
художнє значення, зігрівають душу, випромінюють добро, радість і щастя.

Молодь можуть зацікавити мистецькі заходи, що розкривають розвиток
українського пейзажу, зокрема:
· інтерактивна арт-мандрівка «Подорож лабіринтами українського
живопису»;
· онлайн вікторини «Пейзаж в українському живописі ХХ століття», «10
найкращих картин митця» із завданнями на знаходження відповідності
зображення картини і митця, що її написав, на орієнтування в часі створення
мистецьких творів тощо.
Серед мистецьких заходів, що розкривають творчість народного малярства
до Дня художника, доречним буде проведення:
· мистецької палітри «Наївне мистецтво М. Приймаченко», мистецького
турніру «Загадковий світ образів М. Приймаченко»;
· онлайн вікторини «Чарівниця пензля – Катерина Білокур», розробленої за
допомогою сервісів Learningapps та Kahoot.

Після початку повномасштабного російського вторгнення стрілецька пісня
«Ой у лузі червона калина» стала символом української незламності. Для
когось червона калина асоціюється з кущем, комусь – з нотним текстом пісні,
для іншого – це символ сьогодення, хтось асоціює її з виконавцем, солістом
гурту «Бумбокс» Андрієм Хливнюком. У слухача виникають знайомі образ і
асоціації. Тобто саме тут ми бачимо відображення процесу подвійного
кодування.

Сучасні виконавці намагаються донести свій меседж щодо української
ідентичності і неповторності, спрямований на протидію вторгненню
російських військ на територію України.

71

Культурний код українського мистецтва





Візитівкою України і українців в інших країнах, після виступ гурту Kalush
Orchestra на Євробаченні-2022, стала пісня «Стефанія». Це вже символ, який
уособлює всіх матерів, що оберігають своїх дітей.
Певним культурним кодом є і українська вишивка, яка яскраво відображає
національні традиції нашого народу. Як вид мистецтва вона безперечно
відома ще в дохристиянський період, та передавалася від покоління до
покоління, як код народу, код нації.

В радянські часи, коли все українське опинилося під забороною, вишита
сорочка стала способом вираження української ідентичності, символом
непокори.

Українська вишиванка є абсолютно унікальним, автентичним продуктом,
який показує яскравий характер і темперамент нації, зберігає її історію та
неповторність. На теперішній час вишиванка – це не лише один із символів,
яким українець може вирізнятися серед інших націй світу, вона стає модною,
вона стає актуальним трендом, невід’ємним атрибутом одягу.

Вишиванки у світі сприймають як символ єднання, солідарності і підтримки,
зараз їх одягають не лише українці, а й відомі європейці. Ця тенденція
охоплює вже не тільки нашу країну, а й сягає далеко за її межами. Українські
та іноземні світові будинки моди зробили свій вибір на користь українського
етнічного одягу.

Сприяє популярності народного одягу і святкування Дня вишиванки в
Україні. До цього свята доречним буде проведення онлайн-фотоконкурсів
«Найкраще фото у вишиванці», організація челенджів, акцій «Вишиванку
одягаємо, Україну прославляємо», флешмобу «День вишиванки єднає
Українців», облаштування фотозони (локації) в бібліотеці «Барвиста
вишиванка», розробка онлайн вікторин. Відвідувачам можна запропонувати
дослідити свій родовід і створити власний «Код роду».

Цікавим буде проведення квест-гри з використанням сервісу – генератора
кодів «Текстова вишивка», за допомогою якого можна у вигляді візерунків-
кодів вишивки закодувати будь-яке слово.

На ньому хочу зупинюся більш детально. Алгоритм кодування сервісу
ґрунтується на книзі Володимира Підгірняка «Бродівське письмо». У ній автор
розповідає про результати своїх досліджень культури прикарпатського краю,
а саме про текстову вишивку. Кожна буква, за словами автора, має свій

72

Культурний код українського мистецтва





орнамент, за допомогою їх поєднання і утворюються слова. Так вишивали
імена, дату та час народження, побажання, молитви та й цілі історії.

IT-розробників зацікавила ця ідея і вони зробили сервіс, на якому кожен
може закодувати слова чи власне ім’я за допомогою вишивки. Але слід
пам’ятати, що сервіс має власну інтерпретацію візерунків, яка може дещо не
збігатися з описом автора книги.

Знайти сервіс можна за посиланням: http://vyshyvka.ukrzen.in.ua, або
здійснити інтернет-пошук за словосполученням «Текстова вишивка».

Цей сервіс можна використати під час будь-якого заходу, майстер-класу
зі створення візерунків чи активностей до Дня вишиванки. Програма
швидко закодує будь-яке слово чи ім’я, яке потім можна на згадку
роздрукувати на принтері і подарувати користувачам як листівку чи
подарунок від бібліотеки.

Нині, як ніколи, нам усім потрібно пам’ятати, що незважаючи на
особливості історичних подій, у яких розвивалась Україна, ми мали та маємо
свою неповторну культуру, особливу своїми сакральними генними кодами.
У нашій крові жага до свободи, у нашій крові прагнення відновити
справедливість.

Список використаних джерел:
Афоніна О. Мистецький код і «подвійне кодування» у символіці
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://nakkkim.edu.ua/images/Instytuty/
nauka/vydannia/4_Mystetskyi_kod_i_podviine_koduvannia_u_symvolitsi.pdf (дата
звернення: 11.11.2022). – Загол. з екрану.
Афоніна О. Художні прийоми «подвійного кодування» в синтезі мистецтв
символіці [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://elib.nakkkim.edu.ua/xmlui/handle/123456789/357 – (дата звернення:
11.11.2022). – Загол. з екрану.
Афоніна О. Коди культури і «подвійне кодування» в мистецтві : монографія
[Електронний ресурс] / О. Афоніна. – Режим доступу:
http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/2069?show=full&locale-
attribute=en. – (дата звернення: 11.11.2022). – Загол. з екрану.

73

Культурний код українського мистецтва





Афоніна. О. Прийоми подвійного кодування в малярстві постмодернізму.
Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: зб.
наук. праць [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/434?show=full&locale-
attribute=uk. – (дата звернення: 11.11.2022). – Загол. з екрану.
Бушак С. «Козак Мамай» – легендарна картина українського народного
живопису / С. Бушак // Слово Просвіти. – 2010. – № 3-4. – С. 55-64.
Генералюк Л. «Святим дивом сяють храми Божі....» Храми України в
малярстві, поезії, прозі Шевченка / Леся Генералюк; вступ. слово М.
Попович ; ред. В. Строль . – К. : Балтія Друк, 2013. – 168 с. : іл.
Стебельська. А. Шевченкова концепція української держави / А.
Стебельська // Дивослово. – 2004. – № 3. – С. 13-16.
Толочко Л. Символи української культури в образотворчому мистецтві / Л.
Толочко // Київська старовина. – 2009. – № 4. – С. 166-175.
Шевченко С. Автентичність ідентичності української людини :
екзистенційний вимір / С. Шевченко // Наука і суспільство. – 2009. – № 9-10.
– С. 2-11.
Шум А. Шевченкова концепція української держави / А. Шум // Наука і
суспільство. – 2014. – № 3-4. – С. 10-12.

***

























74

Олена Завірюха,
головний бібліотекар
відділу сприяння технічної творчості молоді
Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва

ім.Є.Маланюка



Народжені Україною – даровані світу

Україна подарувала світові величезну кількість талановитих людей. Серед
них - видатні вчені, винахідники, Нобелівські лауреати, герої війни, громадські
діячі, письменники, музиканти, обдаровані лікарі та спортсмени. Відомі
українці прославили нашу країну та її народ в різних куточках світу. Саме вони
творили історію і зрештою змінили світ. Саме завдяки їхнім винаходам,
досягненням та перемогам світ дізнавався про Україну. Вони - наша гордість і
приклад для наслідування!

Деякі народились в інших країнах, але провели частину життя в Україні,
деякі, будучи етнічними українцями, емігрували за кордон з різних життєвих
причин і стали героями інших держав. Але ми вважаємо їхні здобутки
українськими, пишаємося ними і пам’ятаємо їх усіх!

Сьогодні ведеться загарбницька війна РФ проти України. Ворог хоче
загарбати нашу територію, знищити українців як націю. Адже Путін
переконаний, що: «Кордони Росії не закінчуються ніде». А це означає, що і
люди, які проживають будь де, їхні таланти, здібності, розум теж належать
Росії. Тому впродовж століть багато видатних українців та представників
інших національностей, які працювали на розбудову Російської імперії, майже
усі, за версією РФ, – «русские». Але це далеко не так. Ми прагнемо повернути
імена своїх видатних синів на Батьківщину, розповімо вам про декого з них.

Пропонуємо вашій увазі видатних винахідників в галузі техніки.
75

Народжені Україною – даровані світу

Ігор Сікорський
Ігор Сікорський — творець перших у світі літаків: чотиримоторного
«Руський витязь», важкого чотиримоторного бомбардувальника і
пасажирського літака «Ілля Муромець», трансатлантичного гідроплана,
серійного гелікоптера одногвинтової схеми.
Ігор Сікорський здобув освіту у найкращій на той час Київській гімназії,
згодом продовжив навчання у Морському кадетському корпусі, в якому
палко захопився конструюванням.
У березні 1918 р., І.І. Сікорський виїхав за кордон – до Югославії, потім до
Франції. У 1923 р. створив у США компанію Sikorsky Aeroengineering
Corporation. Упродовж 30-х років створює літаючі човни, які могли
перевозити пасажирів до міст, де не було аеропортів зі злітно-посадочними
смугами. Справжнім шедевром стала чотиримоторна амфібія S-40, яка
перевозила 40 пасажирів на відстань до 800 км або 24 пасажири – на 1500 км.
У Радянському Союзі ім’я Ігоря Сікорського було «забороненим». Лише у
незалежній Україні вийшли друком публікації про нашого земляка. У березні
2018 р. Міжнародному аеропорту «Київ» було присвоєне ім’я Ігоря
Сікорського. Коментуючи цю подію, син конструктора Сергій Сікорський
зазначив: «Я прекрасно пам’ятаю: батько пишався, що народився в Києві, і не
раз це підкреслював».

Ігор Тамм
Ім'я цього знаменитого вченого відоме в усьому науковому світі. Один з
найбільших фізиків сучасності, академік, лауреат Державних премій
колишнього СРСР та Нобелівської премії. Ігор Євгенович Тамм був
керівником однієї з наукових шкіл Академії наук СРСР. Починав він шлях у
велику науку в місті Єлисаветграді (нині Кропивницький). Батько – Євген
Теодорович Тамм, довгі роки служив міським інженером, згодом очолював
єлисаветградський водогін, був автором електрифікації міста. Ігор Тамм
навчався в чоловічій класичній гімназії, після її закінчення вступив до
університету Единбурга (Шотландія), а потім продовжив навчання у
Московському університеті. Коли під час громадянської війни університет
припинив роботу, Тамм повернувся у Єлисаветград. У 1919 році разом зі своїм
батьком став ініціатором розробки і видобутку бурого вугілля у районі
Балашівки.

76

Народжені Україною – даровані світу

Завдяки відкриттю видобутку, місто отримало необхідну кількість вугілля,

якої вистачило, щоб пережити холодну зиму 1919 - 1920 років. І.Тамм – автор

фундаментального курсу “Основи теорії електрики”, який тільки за життя

І.Тамма перевидавався 8 разів, багатьма мовами світу. У 1934 році Ігор

Євгенович очолив теоретичне відділення фізичного інституту, де створив

школу фізиків-теоретиків. В цій установі розробляли теорію термоядерної

зброї. Разом з талановитим фізиком Андрієм Сахаровим Ігор Тамм працював

у спеціальному науково-дослідному секретному центрі. Висунута ними у 1950

році ідея магнітного термоядерного реактора лягла в основу робіт СРСР з

керованого термоядерного синтезу. У 1958 році Тамму присуджена

Нобелівська премія з фізики за теорію випромінювання. Рішенням

Кіровоградської міської ради 2012 року Тамму Ігорю Євгеновичу посмертно

присвоєно звання “Почесний громадянин міста Кіровограда”.

Євген Патон

Видатний український вчений в галузі зварювання, засновник

вітчизняного мостобудування, заслужений діяч науки України, професор,

академік, фундатор і перший керівник Інституту електрозварювання АН

України. Євген Оскарович Патон все своє життя присвятив будівництву

мостів. Видатний вчений, який мав блискучий інженерний талант, створив

унікальну українську школу мостобудування. Народившись у Франції,

здобувши освіту в Німеччині та Російській імперії, Євген Патон майже все

життя до самої смерті у 83 роки творив в Україні і надзвичайно її любив.

Всього за проектами академіка Патона було споруджено понад 50

клепаних і 100 зварних металевих мостів, більшість з яких служить людям і

донині.

Вінцем його інженерної діяльності, його останнім творінням, став

унікальний на той час суцільнозварний міст через Дніпро у Києві,

будівництво якого було завершено вже після смерті вченого. Євген Патон три

місяці не дожив до відкриття мосту, який тепер за правом носить його ім’я.

Міст Патона був включений Американською академією зварювання в список

видатних інженерних споруд.

Іван Пулюй

Віртуозний експериментатор і проникливий теоретик — так називали

Івана Пулюя сучасники.

77

Народжені Україною – даровані світу

У наукових колах досі точаться суперечки про те, хто ж першим винайшов
рентгенівський апарат — німець Вільям Рентген, який запатентував його, або
все-таки український фізик, розробник концепції подібного приладу, який
присвятив їй 50 наукових робіт. Незважаючи на те що Пулюй жив і працював у
Німеччині й Австрії, він зі шкільної лави був налаштований вкрай патріотично:
належав до таємної учнівської організації Громада і пізніше, у Відні, заснував
вже легальну проукраїнську структуру, названу Січ. Намагаючись підтримати
ідентичність свого народу і популяризувати його мову, вчений, ще будучи
студентом-першокурсником, уперше переклав на українську мову підручник
геометрії. А пізніше разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуй-
Левицьким зробив те ж саме з Біблією.

Старший його син Олександр Пулюй пішов 17-річним добровольцем у лави
«Січових стрільців», а потім до 1920 року воював у складі Української Галицької
армії.

Не випадково життєвим кредом Пулюя стали такі слова: «Нема більшого
гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без
нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому
кращу долю».

Микола Бенардос
В цьому році виповнилося 180 років від дня народження народився в селі
Бенардосівці Єлизаветградського повіту Херсонської губернії (тепер село
Мостове Миколаївської області).
Світову славу Бенардосу принесло винайдення електричного дугового
зварювання і різання металів — одного з найважливіших сучасних
технологічних процесів. Особливо багато уваги він приділяв дуговому
зварюванню вугільним електродом, яке дістало назву «Спосіб Бенардоса».
Бенардоса справедливо вважають родоначальником дугового
електрозварювання, бо він накреслив головні напрями його розвитку,
розробив основні принципи багатьох сучасних способів дугового
зварювання.
Вчена рада Петербурзького електротехнічного інституту присвоїла
Бенардосу почесне звання інженера-електрика.
У 1898році Микола Бенардос повернувся в Україну і оселився у Фастові на
Київщині, де й жив до самої смерті.

78

Народжені Україною – даровані світу

Бенардос разом із іншими вкладниками коштів заснував товариство
“Електрогефест”, яке мало майстерню зварочних робіт. Буквально за кілька
років спосіб електрозварювання, запропонований винахідником із України,
поширився в усьому світі. Він став застосовуватися не лише під час
допоміжних і ремонтних робіт, але і як основний технологічний процес
виробництва металевих виробів. Винахід Бенардоса мав настільки велике
значення, що 1981 року ЮНЕСКО ухвалила рішення відзначити у світі 100-річчя
цієї події.

Архип Люлька
Якби не революція 1917 року, Архип Люлька ніколи не став би тим, ким
став: видатним конструктором авіаційних двигунів, академіком, одним із
основоположників теорії повітряно-реактивних двигунів, лауреатом
Державних премій та кавалером багатьох орденів і медалей...
Половину свого життя Архип Люлька прожив у Москві, але серце його
залишалося в Україні. Люди, які знали його особисто і бували в його
московській квартирі, згадують, що на його робочому столі завжди лежали
свіжі українські газети й журнали, а з гостями з України він розмовляв
українською. Українською мовою виступав і перед земляками, коли
приїжджав на батьківщину, і, до речі, попри всі свої високі звання і посади,
завжди залишався доступним для кожного з них. А ще, на стіні його робочого
кабінету висіли два портрети – Тараса Шевченка і Михайла Кравчука.
Вдячність своєму вчителеві він проніс до останніх своїх днів. І саме він
прийшов на допомогу доньці репресованого академіка: у найважчі її часи,
коли вона не мала власного притулку, він дав їй гроші на власну квартиру.
https://lib.kr.ua/?p=43407

Микола Дмитрович Пильчиков
В 1857 року в місті Полтаві в сім’ї родовитих дворян народився Микола
Дмитрович Пильчиков — майбутній український фізик-теоретик,
експериментатор та винахідник.
Талановитий винахідник українець Микола Пильчиков був знищений і
забутий навіть у себе на Батьківщині. Донедавна ми практично не знали про
основоположника радіо-телекерування та електрофотографії, людини
дивовижного обдарування, ученого з надзвичайним талантом, дослідника
властивостей Х-променів, радіоактивності, геомагнетизму, метеорології,

79

Народжені Україною – даровані світу

оптики, в доробку якого десятки відкриттів та винаходів світового значення,
без перебільшення, українського Едісона — Миколу Дмитровича Пильчикова.
А треба, щоб український народ знав своїх геніїв.
https://lib.kr.ua/?p=43487

Сергій Корольов
Уродженець Житомира Сергій Корольов є конструктором радянської
ракетно-космічної техніки і засновником космонавтики. У 1931 році він разом з
колегою Фрідріхом Цандером домоглися створення громадської організації з
вивчення реактивного руху, яка згодом стала державною науково-
конструкторської лабораторією з розробки ракетних літальних апаратів. У
1957 році Корольов запустив на навколоземну орбіту перший в історії
штучний супутник Землі.

За менше ніж 10 років освоєння космічного простору Сергій Корольов
здійснив стільки досягнень, що його рекорд ще й досі не побитий.

Донька Сергія Корольова згадує: «Саме слово «Україна» вимовляли в
нашій родині трепетно, з великою любов’ю. Перші 24 роки, майже половину
свого життєвого шляху, батько провів в Україні. Він дуже її любив.
Коли Корольов запустив ракету з першим українським космонавтом Павлом
Поповичем, той заспівав з космосу для Головного конструктора його
улюблену пісню «Дивлюсь я на небо…»

Українці – талановита нація і цей перелік людей цьому доказ. Шкода, що,
як і раніше, українські вчені не отримують підтримку від держави. Тому і зараз
доводиться реалізовувати свої плани та винаходи на теренах інших країн, які
дуже зацікавлені у наших вчених.
Ми намагаємось повернути ім’я наших земляків на Батьківщину. Їх мають
знати та пишатися ними.

В бібліотеці ставимо виставки до знаменних дат з життя цих людей,
наприклад:
Феномен С. Корольова (до 115-річчя від дня народження);
Винахідник, який прискорив технічний прогрес (до 180-річчя від дня
народження українського винахідника Миколи Бенардоса) та включаємо
літературу про них в галузеві виставки:
«Вчені-ювіляри в галузі фізики»;
«Україна космічна» (до Всесвітнього тижня космосу).

80

Народжені Україною – даровані світу

Якщо не достатньо літератури, бо більшість імен були просто викреслені
з історії нашої країни, можна використати QR-коди. Так на нашій викладці
літератури з новинками літератури про винаходи, науку, техніку ми
використали QR-коди з відео про Архипа Люльку та Миколу Пильчикова.
Нами розроблено низку заходів, присвячених цим видатним вченим. Форма
проведення – інформ-досьє, як найкраще для цього підходить. Адже
життєвий шлях цих людей цікавий сам по собі і не потребує додаткових
прийомів розкриття.

В слайд-бесіду можна об’єднати кілька імен. Наприклад: «Видатні українці
в галузі техніки (Є. Патон, І. Тамм)».

Радимо підготувати буклети, відеоролики, які можна розмістити на сайті
бібліотеки, сторінках соціальних мереж.

Список використаної літератури:
Бузько, Вікторія Леонідівна. Видатні діячі в галузі фізики і техніки
Кіровоградщини: посібник для вчителів фізики та астрономії / Вікторія
Бузько; ред. С. П. Величко. – Кіровоград: ФОП Александрова М. В., 2010. – 116 с.:
фото, портр.
Дубас З. В. Тамм Ігор Євгенович // Іскристі зернятка: Цікавинки з життя
вчених та історії науки. – Тернопіль, 1999. – С. 175-176.
Кордун Г. Г. Біографічний довідник видатних фізиків. – К.: Рад. школа, 1985. –
280 с.
Кордун Г. Г. Радянські фізики. – К.: «Вища школа», 1975. – 134 с.
Кордун Г. Г. Учням про видатних фізиків. – К.: Рад. школа, 1979. – 134 с., іл.

***


















81

Інформаційне видання











«Сучасна бібліотека – простір для мотивації читання
та розвитку особистості»













Укладач: Кісельова Олена Миколаївна
Редактор: Лапко Ганна Михайлівна

Комп’ютерна верстка та дизайн: Кісельова Олена Миколаївна











Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва
ім. Є. Маланюка

25006 м. Кропивницький
вул. Володимира Панченка 6/15

тел.: 32-05-65





http//www.lib.kr.ua
e-mail: [email protected]

Наша адреса:
КОБЮ ім. Є. Маланюка
вул. Володимира Панченка 6/15

м. Кропивницький
25006

Телефон/факс: 320565
e-mail: [email protected]




Сайт: www.lib.kr.ua


Працюємо щодня
з 9.00 до 18.00



Вихідний день – субота